Ухвала суду № 29249204, 07.02.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1316/1712/12 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А.

Провадження № 22-ц/783/1240/13 Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого- Бермеса І.В.

суддів: Мусіної Т.Г., Тропак О.В.

при секретарі: Проворній Н.І.,

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 жовтня 2012 року у цивільну справі за позовом Акціонерного товариства "Сведбанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,-

встановила:

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 (індефікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) заборгованість за кредитним договором М-1 304 0907/88-006 від 28.09.2007 року в розмірі 38420 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) доларів США 28 центів, що еквівалентно 306824 (триста шість тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 36 коп. на користь акціонерного товариства „Сведбанк" (код. ЄДРПОУ 19356840), звернувши стягнення на предмет іпотеки -житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0.1375 га, кадастровий номер 4623684900:01:002:0109 шляхом реалізації даного майна на публічних торгах за початковою ціною не нижче за звичайні ціни на це майно, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчого провадження.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь акціонерного товариства „Сведобанк" 3068 (три тисячі шістдесят вісім) грн. 24 коп. сплаченого судового збору.

Дане рішення оскаржив відповідач.

В апеляційній скарзі покликається на те, що судом не враховано, що позивач не мав жодних законних підстав використовувати іноземну валюту як засіб платежу. Частина 1 статті 524 ЦК України передбачає, що „зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні".

Видача кредиту, повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом в іноземній валюті є використанням іноземної валюти як засобу платежу, а тому згідно зі ст. 5 ч. 4 п.г) Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» безумовно потребує наявності індивідуальної ліцензії. В судовому засіданні факт відсутності вказаної індивідуальної ліцензії представник позивача не спростував.

Суд не вказав способу реалізації предмета іпотеки - проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки. В свою чергу суд першої інстанції вказав не передбачений чинним законодавством спосіб реалізації предмету іпотеки -публічні торги.

Неправомірно одночасно звернуто стягнення на предмет іпотеки та стягнуто суму заборгованості за кредитним договором. Суд у даному випадку, мав зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості мав наводитись у мотивувальній частині рішення.

Окрім того, резолютивна частини рішення суду всупереч ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» не містить всіх складових, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки (в рішенні зазначено лише загальну суму 38420,28 дол.США.)

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заявлених вимог.

Сторони в судове засідання не з"явились і судова колегія вважає за необхідне проводити розгляд справи у їх відсутності, т.я. вони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання та у відповідності до вимог ст.197 ЦПК України розглядає справу без фіксування судового засідання технічними засобами. Підстав для відкладення слухання справи немає, оскільки сторонами не представлено доказів про неможливість прибути в судове засідання і крім того в попередньому судовому засіданні 10 січня 2013 року було відкладено слухання справи.

Підстав для задоволення клопотання позивача про залучення правонаступника немає, так як не представлено доказів про те, що борг по договору М-1 304 0907/88-006 від 28.09.2007 року передано ТОВ «Факторингова компанія «Вектор ,,Плюс». Це не позбавляє останнє ставити питання про залучення його як правонаступника на стадії виконання рішення суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач АТ «Сведбанк» звернулося з позовною заявою, позовні вимоги якої пізніше уточнило, та просило стягнути з ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором № 1304/0907/88-006 від 28.09.2007 року в розмірі 38420 доларів США 28 центів, що еквівалентно 306824 грн. 36 коп., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0.1375 га. кадастровий номер 4623684900:01:002:0109 шляхом реалізації даного майна на публічних торгах за початковою ціною не нижче за звичайні ціни на це майно, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчого провадження. Позивач також просив суд стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 3 068. 24 грн.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частина 4 ст. 6 Закону України "Про іпотеку" встановлює, що якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Судом встановлено, що у зв'язку з порушенням боржником ОСОБА_4 виконання зобов'язань за кредитним договором, відповідачам було направлено повідомлення від 20.01.2012 року про зміну умов кредитного договору про необхідність здійснення платежів та погашення заборгованості по кредиту та відсотках та дострокове погашення кредиту та погашення прострочених платежів по кредиту у 30-ти денний строк, яке отримане відповідачами 26.01.2012 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленням про вручення. Проте, ні відповідачем ОСОБА_6, ні відповідачем ОСОБА_7, ні майновим поручителем ОСОБА_8 у встановлений строк зобов'язання виконане не було.

Також встановлено, що у зв'язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору, станом на 27.03.2012 року сума загальної заборгованості по кредиту за кредитним договором № 1304/0907/88-006 становить 38 420. 28 дол. США. з яких: 28 459.74 дол. США заборгованість по тілу кредиту; 7 641.56 дол. США - заборгованість по відсотках; 2 318.98 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ - 18 519. 38 грн. - пеня.

За умовами іпотечного договору від 28.09.2007 року (п. 11) іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки, у випадку, невиконання іпотекодавцем основного зобов"язання (повністю або частково), у тому числі, якщо іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та випливають із основного зобов'язання та договору іпотеки.

Судом встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку». іпотекодержатель - позивач набув право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням пляхом звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0.1375 га.

З врахуванням цих вимог та ст.39 Закону України «Про іпотеку» про те, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, суд задовольнив позов, вказавши спосіб реалізації предмета іпотеки - проведення публічних торгів.

При цьому вірно дано оцінку тому, що договір укладено в доларах США. До того ж відповідачі не оспорювали цих умов договору в місцевому суді.

Тому не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що судом не дано належної оцінки тому, що позивач не мав жодних законних підстав використовувати іноземну валюту як засіб платежу.

Відповідно до п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як ст. 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої ст. 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатися: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Відповідно до цих вимог суд вказав, що слід звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації даного майна на публічних торгах за початковою ціною не нижче за звичайні ціни на це майно, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчого провадження

Оскільки судом лише звернуто стягнення на предмет іпотеки, тому не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що судом неправомірно одночасно звернуто стягнення на предмет іпотеки та стягнуто суму заборгованості за кредитним договором.

Доводи апелянта не спростовують висновків суду, такі не ґрунтуються на законі спростовуються вищенаведеним.

Отже, висновки суду відповідають обставинам справи, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування його рішення немає.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позову сторони не оскаржують, а відтак в цій частині рішення суду не є предметом апеляційного розгляду.

Керуючись ч.1 п. 1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Бермес І.В.

Судді: Мусіна Т.Г.

Тропак О.В.