Рішення № 29245908, 05.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.02.13 р. Справа № 28/178

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В., суддів Бокової Ю.В., Сковородіної О.М.

При секретарі судового засідання Самойловій К.Є.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський акціонерний банк", м.Київ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Тельманівський кар'єр", смт. Тельманове

про стягнення 51 334 851,09 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Бабій В.В. за довіреністю.

Від відповідача: Липницька У.Д. за довіреністю.

Суд перебував в нарадчій кімнаті

05.02.2013р. з 14.20 год. по 14.30 год.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство „Всеукраїнський акціонерний банк", м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Тельманівський кар'єр", смт. Тельманове про стягнення 51 334 851,09 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором №11 від 26.05.2008р. в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, у зв'язку з чим нараховує штрафні санкції та вимагає стягнути з позичальника:

- строкову заборгованість за кредитом, яка станом на 06.08.2010р. становить 4 708 000,00 євро, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на 20.08.2010р. складає 47 682 624,00 грн.;

- заборгованість за відсотками за користування кредитом, яка станом на 06.08.2010р. становить 335 800,38 євро, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на 20.08.2010р. складає 3 400 986,25 грн.;

- пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, яка станом на 06.08.2010р. становить 24 806,56 євро, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на 20.08.2010р. складає 251 240,84 грн.

Ухвалою суду від 27.08.2010р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №28/178.

Разом з позовом позивачем подано заяву про його забезпечення шляхом накладення арешту на користь позивача на грошові кошти відповідача в будь-якій валюті в межах ціни позову.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду. За правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п.1 постанови №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Оскільки позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами ймовірність припущення того, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, що унеможливлює вжиття таких заходів, заява щодо забезпечення позову у справі №28/178 шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтовано заявленою.

За ухвалою суду строк розгляду справи №28/178 продовжувався відповідно до ст.69 ГПК України. За клопотанням сторін розгляд справи №28/178 відкладався згідно зі ст. 77 ГПК України.

У відповідності до ч.1 ст.79 ГПК України, провадження по справі №28/178 зупинялось до вирішення господарським судом Донецької області пов'язаних з нею справ №44/66пд та №5006/19/14пд/2012.

02 листопада 2011р. позивачем через канцелярію суду надано додаткові пояснення щодо надання відповідачу грошових коштів за кредитним договором №11 від 26.05.2008р., виникнення у позичальника обов'язку достроково погасити кредит та сплатити відсотки за користування ним, та обґрунтування нарахування пені в іноземній валюті.

18 жовтня 2012р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява від 12.10.2012р. про зміну предмету позову та клопотання про збільшення позовних вимог, за змістом якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №11 від 26.05.2008р. в сумі 64 171 566,95 грн., яка складається з:

- простроченої заборгованості за кредитом в сумі 48 502 654,02 грн., що є гривневим еквівалентом 4 708 000,00 євро за курсом НБУ станом на 11.10.2012р.,

- заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 9 189 060,53 грн., що є гривневим еквівалентом 891 953,19 євро за курсом НБУ станом на 11.10.2012р.,

- пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в сумі 2 590 837,05 грн., що є гривневим еквівалентом 251 484,40 євро за курсом НБУ станом на 11.10.2012р.,

- інфляційних збитків за прострочку сплати відсотків за користування кредитом в сумі 763 307,24 грн.,

- 3% річних за прострочку сплати відсотків за користування кредитом 480 108,80 грн., що є гривневим еквівалентом 46 602,65 євро за курсом НБУ станом на 11.10.2012р.,

- передбаченого п.4.3 кредитного договору штрафу в сумі 2 645 599,31 грн., що є гривневим еквівалентом 256 800,00 євро за курсом НБУ станом на 11.10.2012р.,

Згідно з ч.4 ст.22 ГПК України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. 11.10.2012 року по справі було змінено склад судової колегії. У відповідності до п. 3.8 Постанови Пленуму Господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), розгляд справи починається заново.

Враховуючи викладене, суд приймає до розгляду заяву позивача від 12.10.2012р. про зміну предмету позову та клопотання про збільшення позовних вимог, як подані своєчасно, та розглядає справу з урахуванням зазначеної заяви.

Відповідно до ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю", валюта України (гривня) є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України, що цілком кореспондується з приписами ст.99 Конституції України, п.3.3 ст.3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". Встановлений законодавцем обов'язок приймати на території України виконання будь-яких зобов'язань в національній валюті, дає право кредитору заявляти вимоги в валюті України за зобов'язаннями, вираженими в іноземній валюті. Аналогічна позиція висловлена Вищим господарським судом України в інформаційному листі №01-08/369 від 29.06.2010р. „Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" (п.19).

За таких обставин та за відсутністю заперечень з цього приводу з боку відповідача, суд приймає заяву позивача - про стягнення заборгованості за кредитним договором №11 від 26.05.2008р. в сумі 64 171 566,95 грн.

12 листопада 2012р. від позивача надійшли письмові пояснення щодо розміру ставки EURIBOR, застосованої при нарахуванні відсотків за користування кредитними коштами на підставі п.1.1.3 кредитного договору №11 від 26.05.2008р.

Під час судового розгляду справи №28/178 позивачем неодноразово надавались письмові пояснення щодо набрання чинності договором про внесення змін №5 від 29.06.2010р. до кредитного договору №11 від 26.05.2008р.

24 грудня 2012р. через канцелярію суду відповідачем наданий відзив на позов, в якому він заперечив проти позовних вимог, посилаючись на неотримання від позивача повідомлень про надання кредитних коштів та реальний характер кредитного договору №11 від 26.05.2008р., зобов'язання за яким припиняються дією такої скасувальної обставини, як відсутність забезпечувальних угод, укладення яких передбачено п.1.3 кредитного договору.

22 січня 2013р. через канцелярію суду відповідачем надано клопотання про призначення судово-економічної експертизи на предмет встановлення правильності нарахування позивачем заборгованості та повноти виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором №11 від 26.05.2008р., на вирішення якому поставити наступні питання:

1) чи підтверджується документально заборгованість відповідача відповідно до умов кредитного договору №11 від 26.05.2008р. та в якому розмірі?

2) чи відповідають зазначені у позовній заяві суми умовам кредитного договору №11 від 26.05.2008р.?

Обґрунтовуючи зазначене клопотання , відповідач посилається на те, що йому необхідно застосувати спеціальні знання.

Відповідно до ст.41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. За змістом зазначеної норми, призначення експертизи є прерогативою суду, який самостійно визначає необхідність застосування спеціальних знань для вирішення спору.

Водночас, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновки експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Натомість, заборгованість позичальника за кредитним договором може бути підтверджена документами первинного бухгалтерського обліку, складення яких є обов'язковою складовою фінансової дисципліни будь-якого суб'єкту господарювання, у тому числі відповідача. Суд неодноразово наполягав на проведенні звірки розрахунків за ініціативою відповідача, надання доказів, які мають значення для справи, від чого останній ухилявся.

За таких обставин, пасивна позиція відповідача та його небажання перевіряти надані позивачем розрахунки, не може бути підставою для призначення експертизи, у зв'язку з відсутністю у відповідача будь-яких знань.

До того ж, за правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п.2 постанови №4 від 23.03.2012р. «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Враховуючи вищевикладене, клопотання відповідача про призначення судово-економічної експертизи судом не задоволено.

Цього ж дня відповідачем заявлено клопотання про витребування у позивача детального розрахунку заборгованості за відсотками з розшифровкою застосованої ставки EURIBOR та документальним підтвердженням її застосування. Оскільки вищевказані документи, витребування яких від позивача вимагає відповідач, наявні в матеріалах справи (а.с.а.с.9-16, том VIІІ, а.с.а.с.14-74, том ХІ), вищевказане клопотання відповідача судом не задоволено.

Крім цього, 22.01.2013р. відповідачем надані доповнення до відзиву, в яких відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, додатково посилаючись на відсутність з боку банку повідомлень про зміну величину ставки EURIBOR та ненастання остаточного строку повернення кредиту, передбаченого п.2.4 кредитного договору №11 від 26.05.2008р.

Разом з цим, 22.01.2013р. через канцелярію суду відповідачем подано клопотання від 10.12.2012р. про застосування строку позовної давності в один рік до позовних вимог про стягнення пені.

В свою чергу, позивач у поясненнях від 22.01.2013р. просив суд визнати поважними причини пропуску позовної давності, які полягають у тривалому зупиненні провадженні по справі, та наполягав, що п.4.2 кредитного договору визначено інший строк нарахування пені, ніж 6 місяців, як це встановлено ч.6 ст.232 ГК України.

В судовому засіданні 05.02.2013р. представник позивача підтримав позов в повному обсязі з урахуванням зміни його предмету, представник відповідача проти позову заперечив.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складені протоколи, які долучені до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 ГПК, ст. 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

Встановив:

26 травня 2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі - кредитодавець, правонаступником якого є позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Тельманівський кар'єр» (далі - позичальник, правонаступником якого є відповідач) укладено кредитний договір №11 (далі - кредитний договір), відповідно до п.1.1 якого кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору, а також на підставі та на умовах відповідного Індивідуального кредитного договору, що укладається кредитодавцем з банком Landesbank Berlin AG, Alexanderplatz 2, 10178 Berlin, Федеративна Республіка Німеччина (SWIFT: Beladebe), (як невідємна частина базової угоди від 2008р.) та буде зареєстрований у встановленому порядку в Національному банку України.

Згідно з п.1.1.1, кредит надається у загальній сумі 5 416 000,00 євро, що еквівалентна сумі 41 350 455,92 грн. в національній валюті за курсом гривні до валюти кредиту, встановленим на день підписання цього договору, та включає:

- 5 136 000,00 євро, що складає 80% від загальної суми контракту №2008-04-03 від 03.04.2008р., укладеного позичальником з компанією RIMAC Maschinen und Anlagen GmbH Im Bruch 4-10/Postfach 1124 D-69256 Mauer/Heidelberg, Німеччина на поставку обладнання для виробництва бетонних виробів;

- до 280 000,00 євро - премія Euler Hermes Kreditversicherungs, AG

Згідно з п.1.1.5 кредитного договору, надання кредиту буде здійснюватись в повному обсязі або окремими частинами (траншами). Видача кредиту на цілі, визначені п.1.2.1 цього договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок покриття по акредитиву №26025040000002 в ВАТ «ВіЕйБі Банк». Моментом надання траншу/кредиту вважається день перерахування грошових коштів згідно з п.2.2 цього договору в сумі відповідного траншу (п.п.2.2, 2.4 в редакції договору про внесення змін №2 до кредитного договору №11 від 26.05.2008р.)

Відповідно до п.1.1.3, процентна ставка за користування кредитом становить EURIBOR+4%, де EURIBOR означає ставку пропозиції Європейської міжбанківської біржі для євро, яка є річною процентною ставкою та відповідає котируванню за процентний період 6 місяців. Додатковою угодою №1 від 31.10.2008р. сторони внесли змін до п.1.1.3 кредитного договору, встановивши, що процентна ставка за користування кредитом: ставка фінансування фінансуючого банку+3,125% річних, де ставка фінансуючого банку: ставка EURIBOR+0,875% річних, що округлена до наступної повної 1/16 процента. Для цілей цього договору EURIBOR означає ставку пропозиції Європейської міжбанківської біржі для євро, яка є річною процентною ставкою та відповідає котируванню за відповідний процентний період.

Додатковою угодою №3 від 31.07.2009р. (п.1) сторони домовились визначити процентну ставку за користування кредитом в розмірі 6 місячного EURIBOR+4% річних з округленням до наступної 1/16 процента.

У відповідності до договору про внесення змін №5 від 29.06.2010р. сторони визначили процентну ставку за користування кредитом наступним чином:

- з 26.05.2008р. по 30.07.2009р. - EURIBOR+4%;

- з 31.07.2009р. по 14.07.2010р. - 6 місячний EURIBOR+4% річних з округленням наступної 1/16 процента;

- з 15.07.2010р. - 6 місячний EURIBOR+4,225% річних з наступним округленням до наступної 1/16 процента.

Згідно з п.п.2.7.1-2.7.2 кредитного договору (з урахуванням зміни нумерації пунктів, запровадженої договором про внесення змін №2 від 26.06.2009р.), проценти за користування кредитом нараховуються банком виходячи з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення траншу (в тому числі і за період прострочення погашення траншу). Проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з розміру процентної ставки встановленої згідно з п.1.1.3 цього договору. Величина ставки EURIBOR, що приймається для розрахунку процентної ставки за користування кредитом, може бути змінена протягом терміну дії цього договору на підставі отриманого кредитодавцем письмового повідомлення від виконуючого банку про таку зміну. Кредитодавець письмово повідомляє позичальника про введення в дію іншої величини ставки EURIBOR, яка є кінцевою та зобов'язуючою для позичальника. Вказане в цьому пункті письмове повідомлення надсилається кредитодавцем позичальнику рекомендованим листом через відділення зв'язку або надається позичальнику, який письмово засвідчує на екземплярі кредитодавця факт отримання такого письмового повідомлення. Проценти, нараховані за місяць відповідно до п.2.7 цього договору, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця, не пізніше 03 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані (п.2.8.1 кредитного договору).

Відповідно до п.1.2 цільовим призначенням кредиту серед іншого є покриття по акредитиву (далі «акредитив»), відкритому відповідачеві для розрахунків по контракту №2008-04-03 від 03.04.2008р., укладеного позичальником з компанією RIMAC Maschinen und Anlagen GmbH Im Bruch 4-10/Postfach 1124 D-69256 Mauer/Heidelberg (далі «бенефіціар»), та забезпечення сплати премії Euler Hermes Kreditversicherungs, AG .

Відповідно до п.2.13.1 кредитного договору, кредитодавець має право призупинити надання траншів/кредиту та вимагати дострокового погашення заборгованості за цим договором у повному обсязі у разі наявності простроченої протягом більше ніж 5 банківських днів заборгованості за траншами/кредитом, нарахованими процентами та комісіями, передбаченими цим договором.

Статтею 4 кредитного договору сторонами кредитного договору узгоджено підстави та обсяг відповідальності за його неналежне виконання. Зокрема, відповідно до п.4.2, у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п.1.1.3 цього договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем. У разі порушення позичальником вимог п.п.3.3.3, 3.3.5-3.3.18, 3.3.20, 3.3.21 цього договору позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю штраф у розмірі 5% від суми кредиту, визначеної в п.1.1.1 цього договору, за кожний випадок порушення за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем (п.4.3 в редакції додаткової угоди №2 від 26.06.2009р.). Сторони погодились (п.4.4), що кредитодавець має право у разі невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань, визначених цим договором, вимагати погашення кредиту, сплати процентів за фактичний час користування кредитом, комісій та штрафних санкцій, а позичальник зобов'язаний виконати цю вимогу за реквізитами та у день, що вказані кредитодавцем у письмовій вимозі.

Термін остаточного повернення кредиту - 20.12.2012р. Повернення кредиту здійснюється щомісячними платежами 15-го числа кожного місяця, починаючи з четвертого місяця від відправної точки. Відправною точкою вважається дата запуску обладнання в експлуатацію, яка підтверджується відповідним актом, що підтверджується експортером та позичальником. Сума погашення для кожного з перших трьох платежів дорівнює 300 888,89 євро, сума погашення кожного з наступних платежів (30 платежів) дорівнює 150 444,44 євро.

Згідно з п.7.4, кредитний договір набирає чинності з дати його укладення та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст.345-346 ГК України.

Як вбачається зі змісту кредитного договору №11 від 26.05.2008р. (з наступними змінами), сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного правочину. Оскільки сторонами не надано доказів його визнання у встановленому порядку недійсним, виходячи зі встановленої ст.204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, суд вважає вищевказаний кредитний договір дійсним та обов'язковим для виконання сторонами.

Разом з цим, суд відхиляє доводи відповідача щодо визначення відсутності забезпечувальних угод скасувальною обставиною дії кредитного договору №11 від 26.05.2008р., оскільки за своєю правовою природою застава (іпотека) носить акцесорний характер щодо основного зобов'язання, а відтак не може впливати на чинність останнього.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.525,526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, банк на виконання п.1.1.1 кредитного договору в межах встановленого ліміту надав позичальнику грошові кошти наступними траншами: 01.09.2008р. в сумі 214 000,00 євро (для виплати премії Euler Hermes Kreditversicherungs, AG), 31.10.2008р. в сумі 214 000,00 євро, 26.11.2008р. в сумі 189 700,00 євро, 09.12.2008р. в сумі 469 000,00 євро, 23.12.2008р. в сумі 513 800,00 євро, 16.02.2009р. в сумі 193 900,00 євро, 04.03.2009р. в сумі 422 100,00 євро, 09.04.2009р. в сумі 383 950,00 євро, 28.04.2009р. в сумі 205 100,00 євро, 05.05.2009р. в сумі 101 500,00 євро, 15.05.2009р. в сумі 99 400,00 євро, 20.05.2009р. в сумах 196 700,00 євро та 240 800,00 євро, 09.06.2009р. в сумі 65 800,00 євро, 12.06.2009р. в сумі 143 306,80 євро, 22.06.2009р. в сумі 76 724,20 євро, 06.07.2009р. в сумі 149 100,00 євро, 09.07.2009р. в сумі 284 084,50 євро, 16.07.2009р. в сумі 282 740,50 євро, 22.07.2009р. в сумі 233 660,00 євро, 13.08.2009р. в сумі 28 434,00 євро. Суд перевірив та встановив, що надання кожного траншу кредиту відбувалося на другий-четвертий день після отримання позивачем SWIFT- повідомлень від Landesbank Berlin AG, в яких зазначалося про розмір виплати бенефіціару та Euler Hermes Kreditversicherungs, AG . Розмір кожного траншу відповідає розміру виплати, зазначеної у відповідному SWIFT- повідомлені.

Разом з цим, твердження відповідача про необхідність його повідомлення щодо надання траншів, викладені у відзиві на позов, суд відхиляє, оскільки в п.1.1.6 кредитного договору №11 від 26.05.2008р. підставою для надання кредиту визначено письмове повідомлення, отримане кредитодавцем від Landesbank Berlin AG, Alexanderplatz 2, 10178 Berlin, Федеративна Республіка Німеччина (SWIFT: Beladebe). Водночас, виходячи зі змісту п.п.2,3 кредитні кошти вважаються отриманими позичальником у їх день перерахування на рахунок покриття по акредитиву № 2602130022329 в Донецькій філії ВАТ «ВіЕйБі Банк» та перерахування на оплату інвойсу в сумі 280000 евро. (премія Euler Hermes Kreditversicherungs, AG ) , згідно додаткової угоди від 26.06.2009 року (п.п. 2.2, 2.4) на рахунок покриття №26025040000002 в ВАТ «ВіЕйБі Банк».

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги наявні в матеріалах справи виписки з позичкового рахунку, вищевказаних рахунків, якими підтверджується зарахування кредитних коштів на зазначені рахунки покриття за акредитивом, меморіальні ордери, якими підтверджено перерахування премії Euler Hermes Kreditversicherungs, AG в сумі 214 000 евро., суд робить висновок про належне виконання банком зобов'язань з кредитування позичальника в межах встановленого ліміту.

Протягом дії кредитного договору №11 від 26.05.2008р. банком нараховувались відсотки за користування кредитними коштами з використанням ставки EURIBOR. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку позовних вимог та підтверджено позивачем в судовому засіданні 22.01.2013р., ставки EURIBOR для розрахунку відсоткової ставки за користування кредитними коштами визначались банком за відомостями фінансуючого банку, наведеними в отриманих SWIFT-повідомленнях від 26.02.2009р., 31.08.2009р., 26.02.2010р., 13.07.2010р. (а.с.а.с.29-53, том Х).

Як зазначає відповідач в доповненнях до відзиву на позов, позивач всупереч п.2.8.2 кредитного договору не повідомив його про введення в дію іншої величини ставки EURIBOR, яка є кінцевою та зобов'язуючою для позичальника. В свою чергу, в судовому засіданні 23.01.2013р. представник позивача зауважив, що повідомлення відповідача про зміну ставки EURIBOR відбувалось шляхом укладення додаткових угод до кредитного договору. Позивачем не надано до матеріалів справи доказів виконання приписів п.2.8.2 при застосування ставок, доведених Landesbank Berlin AG.

Беручи до уваги, що згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором, суд не розцінює SWIFT-повідомлення фінансуючого банку в якості належної правової підстави для зміни відсоткової ставки за користування кредитними коштами, тому вважає неправомірним нарахування банком відсотків, виходячи з розміру ставки EURIBOR, доведеної йому до відома фінансуючим банком та змінюваної протягом дії кредитного договору без повідомлення позичальника у відповідності до п.2.8.2 кредитного договору.

Відповідно до ч.3 ст.631 ЦК України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Отже, нарахування відсотків за користування кредитними коштами протягом дії кредитного договору №11 від 26.05.2008р. за відсотковою ставкою, узгодженою сторонами в договорі про внесення змін №5 від 29.06.2010р., не суперечить закону.

Згідно з п.3, вищевказана угода набуває чинності після її підписання кредитодавцем та позичальником, скріплення печатками сторін, а також за умови набуття чинності додатковим договором №1 до індивідуального кредитного договору №01 (2008), що укладається між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та фінансуючим банком Landesbank Berlin AG, а саме після виконання наступних умов:

- отримання фінансуючим банком від EKA Euler Hermes Kreditversicherungs AG поправки до їхнього покриття щодо відстрочки першої виплати по індивідуальному кредитному договору до 15.07.2011р.;

- отримання фінансуючим банком від ПАТ «ВіЕйБі Банк» комісійних для сплати премії EKA Euler Hermes Kreditversicherungs AG;

- отримання фінансуючим банком від ПАТ «ВіЕйБі Банк» коштів по сплаті додаткової комісії у розмірі EUR 750,00;

- отримання фінансуючим банком поправки до зобов'язання експортера у зв'язку з відстрочкою першої виплати по індивідуальному кредитному договору до 15.07.2011р.,

- реєстрації в Національному банку України змін до індивідуального кредитного договору №01 (2008).

Проаналізувавши зміст документів, наданих позивачем до матеріалів справи (том ХІІ) у перекладі ТОВ «Центр перекладачів «Ексленг», суд вважає доведеним настання обставин, з якими сторони пов'язують набуття чинності договором про внесення змін №5 від 29.06.2010р. до кредитного договору №11 від 29.06.2010р., через підтвердження з боку фінансуючого банку про набуття чинності додатковим договором №1 до індивідуального кредитного договору №01 (2008), що укладений між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та фінансуючим банком Landesbank Berlin AG, та наявністю в матеріалах справи повідомлення Головного управління НБУ про реєстрацію змін до зазначеного кредитного договору (електронна форма, яка допущена Положенням про порядок отримання резидентами кредитів,позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого Постановою НБУ від 17.06.2004 N 270).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає правомірним нарахування відсотків, виходячи з процентної ставки, розмір якої визначається п.1.1.3 в редакції договору про внесення змін №5 від 29.06.2010р. до кредитного договору №11 від 29.06.2010р., а саме: у період з 26.05.2008р. по 30.07.2009р. - за ставкою 8,922% річних, у період з 31.07.2009р. по 14.07.2010р. - за ставкою 5,1875% річних, з 15.07.2010р. - за ставкою 5,375% річних. З огляду на наведені обставини, нарахування банком відсотків за користування кредитними коштами, за процентної ставкою 9,165% річних у період з 01.09.2008р. по 01.03.2009р. та за відсотковою ставкою 6% річних у період з 01.08.2009р. по 01.09.2009р. є неправомірним, оскільки зазначені розміри перевищують узгоджені сторонами в п.1.1.3 кредитного договору.

В свою чергу, позичальник взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, відсотки за користування кредитними коштами в розмірі та у строки, визначені договором, не сплачував, у зв'язку з чим банк звернувся до нього з вимогою №21/2-8430 від 21.08.2010р., в якій на підставі п.4.4 кредитного договору просив позичальника в строк до 01.09.2010р. погасити в повному обсязі заборгованість за кредитними договором №11 від 26.05.2008р. в сумі 5 068 606,94 євро. Як вбачається з матеріалів справи, вищевказана вимога позичальником не виконана. Також судом враховано, що на час прийняття рішення остаточний строк виконання зобов'язань по сплаті кредиту настав.

На вимогу суду, позивачем до матеріалів справи №28/178 надані документи первинного бухгалтерського обліку (виписки з відповідних рахунків другого класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України), які відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджують наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором №11 від 26.05.2008р.

Отже, беручи до уваги, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором №11 від 26.05.2008р. є правомірними, доведеними належним чином та відповідачем документально не спростовані, вони підлягають задоволенню в обґрунтованій частині, у зв'язку з чим суд стягує з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 48 502 654,02 грн., що є гривневим еквівалентом 4 708 000,00 євро за курсом НБУ станом на 11.10.2012р. Після перерахування заборгованості за відсотками, виходячи з розміру процентних ставок, які були встановлені додатковою угодою № 5 , судом визначено розмір заборгованості, з урахуванням часткових погашень, заборгованісті за процентами за користування кредитом в сумі 9 172 999,23 грн., що є гривневим еквівалентом 890 394,17 євро за курсом НБУ станом на 11.10.2012р.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.ч.1-3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, позивачем відповідно до приписів вищевказаних норм та п.4.2 договору нараховано та пред'явлено до стягнення пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в сумі 2 590 837,05 грн., що є гривневим еквівалентом 251 484,40 євро за курсом НБУ станом на 11.10.2012р.

В свою чергу, відповідач у клопотанні від 10.12.2012р. просив суд застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені.

За приписами п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, до позовних вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), застосовується позовна давність в один рік. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Проаналізувавши зміст п.4.2 кредитного договору №11 від 26.05.2008р., суд відхиляє твердження позивача щодо продовження строку нарахування пені за згодою сторін, яку висловлену у зазначеному пункті договору, та робить висновок про неприпустимість нарахування пені за підсумком, що зростає, без дотримання наведених приписів ч.6 ст.232 ГК України.

Крім того, виходячи з наданого позивачем розрахунку, нарахування пені здійснювалось позивачем за подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла на момент прострочки виконання зобов'язання, що не відповідає умовам п.4.2, у відповідності до якого пеня за неналежне виконання кредитних зобов'язань нараховується в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п.1.1.3 цього договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання. Водночас, суд наголошує, що встановлені Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" обмеження стосуються максимального розміру пені, що не позбавляє сторін можливості на власний розсуд мінімізувати відповідальність за порушення договірних зобов'язань.

Крім того, суд відхиляє доводи позивача щодо поважності причин пропуску позовної давності до вимог про стягнення пені, зумовленого тривалим зупиненням провадження по справі №28/178, оскільки відсутність процесуального руху у зазначеній справі не позбавляло кредитора можливості звернутись до позичальника з іншим позовом про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання умов кредитного договору №11 від 26.05.2008р.

Враховуючи вищевикладені обставини, беручи до уваги положення п.4.2 кредитного договору, ч.6 ст.232 ГК України та застосовуючи за заявою відповідача позовну давність, суд вважає правомірним нарахування пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в у період січень 2010р. - липень 2010р. до звернення до суду з позовом 21.08.2010р., тому задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 166 704,18 грн., що є гривневим еквівалентом 16 181,45 євро за курсом НБУ станом на 11.10.2012р. Крім того, суд дійшов висновку про законність вимог позивача про стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у період жовтень 2010р.-вересень 2012р., нарахованої за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період прострочки, протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що складає 20 348,67 євро та у гривневому еквіваленті станом на 11.10.2012р. становить 209 635,62 грн.

Таким чином, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом загальною сумою 376 339,80 грн.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі приписів наведеної норми позивачем заявлено до стягнення інфляційні збитки за несплату процентів за користування кредитом в розмірі 763 307,24 грн. та 3% річних за прострочку сплати відсотків за користування кредитом 480 108,80 грн., що є гривневим еквівалентом 46 602,65 євро за курсом НБУ станом на 11.10.2012р.,

Як зазначає Верховний Суд України в Узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки) від 07.10.2010р. аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що внаслідок знецінення лише грошова одиниця України (гривня) підлягає індексації, а іноземна валюта, яка була предметом позики, не підлягає. Така правова позиція неодноразово підтверджена рішеннями Верховного Суду України, в яких зазначено, що індекс інфляції - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничих цілей. Ціни в Україні встановлюються у національній валюті, тому зазначена норма ЦК може бути застосована лише у випадку прострочення грошового зобов'язання у гривні Аналогічну позицію з цього питання висловлено Верховним Судом України в постанові N 6-5426св08 від 27.05.2009р.

Крім того, застосування офіційного курсу Національного банку України при визначенні гривневого еквіваленту стягуваної заборгованості в євро на час розгляду справи дозволяє запобігти втратам кредитора, пов'язаним з знеціненням грошової одиниці України.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що позовні вимоги про стягнення інфляційних збитків за несплату процентів за користування кредитом в розмірі 763 307,24 грн. не підлягають задоволенню, оскільки не відповідають приписам чинного законодавства.

Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати відсотків за користування ним, судом встановлено його часткову неправильність, обумовлену неправомірним нарахування банком відсотків за користування кредитними коштами за процентної ставкою 9,165% річних у період з 01.09.2008р. по 01.03.2009р. та за відсотковою ставкою 6% річних у період з 01.08.2009р. по 01.09.2009р.

З огляду на наведені обставини суд задовольняє вимоги про стягнення гривневого еквіваленту 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 46 506,49 євро, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 11.10.2012р. складає 479 118,14 грн.

Крім того, за невиконання зобов'язань, передбачених п.п.3.3.3, 3.3.5, 3.3.6, 3.3.7 (повернути кредит, сплачувати відсотки, достроково повернути кредит та сплатити проценти за користування ним і штрафні санкції за вимогою кредитора, суворо дотримуватись положень договору), позивачем на підставі п.4.3 кредитного договору заявлено до стягнення 2 645 599,31 грн., що еквівалентно сумі 256 800,00 євро за курсом НБУ станом на 11.10.2012р.

Судом проаналізовано визначені позивачем підстави притягнення відповідача до штрафу та встановлено, що фактично невиконання зобов'язань з повернення кредиту, сплати відсотків та невиконання вимоги кредитора про дострокове виконання, є окремими формами неналежного виконання кредитних зобов'язань, передбачених договором, за кожний з яких може стягуватися штраф у розмірі 5 % від суми кредиту.

Враховуючи вищевикладене суд робить висновок, що банком заявлені вимоги про притягнення позичальника до відповідальності у вигляді штрафу фактично як за одне порушення у розмірі 5% від суми кредиту.

З огляду на порушення позивальником зобов'язань по сплаті відсотків та кредиту, та беручи до уваги встановлені ст.3 ЦК України загальні принципи справедливості, добросовісності та розумності, суд робить висновок про правомірність накладення на позичальника штрафу за невиконання зобов'язань, передбачених п.п.3.3.3, 3.3.5, 3.3.6 кредитного договору №11 від 26.05.2008р. в сумі 256 800,00 євро.

Проте, беручи до уваги обмеженість предмету суду позовними вимогами, суд задовольняє вимоги про стягнення штрафу у розмірі, визначеному позивачем, а саме - в сумі 2 645 599,31 грн., що еквівалентно сумі 256 800,00 євро за курсом НБУ станом на 11.10.2012р.

Отже, враховуючи, що позовні вимоги є законними, доведеними належним чином та відповідачем не спростовані, вони підлягають задоволенню в обґрунтованій частині.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.61, 129 Конституції України, ст.ст. 3, 525, 526, 549-552, 611, 612, 625, §2 Глави 71 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 229-234 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.1, 4, 22, 33-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський акціонерний банк", м.Київ до Публічного акціонерного товариства „Тельманівський кар'єр", смт. Тельманове про стягнення заборгованості за кредитним договором №11 від 26.05.2008р. в сумі 64 171 566,95 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Тельманівський кар'єр" (87123, с. Гранітне Тельманівського району Донецької області, вул. Южна, 21, ЄДРПОУ 04628681) на користь Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський акціонерний банк" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 5, ЄДРПОУ 19017842) за кредитним договором №11 від 26.05.2008р. заборгованість за кредитом в сумі 48 502 654,02 грн., заборгованість за відсотками в сумі 9 172 999,23 грн., пеню за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 376 339,80 грн., 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 479 118,14 грн., штраф в сумі 2 645 599,31 грн., державне мито в сумі 24 309,93 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 224,99 грн., судовій збір 37 065,49 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили

У судовому засіданні 05.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 11.02.2013р.

Головуючий суддя Демідова П.В.

Суддя Бокова Ю.В.

Суддя Сковородіна О.М.