Ухвала суду № 29243394, 31.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" січня 2013 р. м. Київ К/9991/9279/11

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М.О.секретаря судового засідання Волошина В.М.,

представники позивача Гейко І. Х., Угвіненко О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2011 року у справі за позовом Державного підприємства "Свердловантрацит" до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство "Свердловантрацит" (далі -ДП "Свердловантрацит") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Свердловську Луганської області (далі -ДПІ в м. Свердловську) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2010 року позов ДП "Свердловантрацит" задоволено частково.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ в м. Свердловську залишено без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2010 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ в м. Свердловську подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ДП "Свердловантрацит" у задоволені позову.

ДП "Свердловантрацит" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ в м. Свердловську.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку зі зміною найменування на Державну податкову інспекцію в місті Свердловську Луганської області Державної податкової служби.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази перейменування відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ в м. Свердловську 03.09.2010 року за результатами проведення документальної невиїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» в межах договору комісії від 31.12.2008 року за №560/3-08 за період з 01.01.2009 року по 31.05.2009 року було складено акт за №1038/23/32355669.

Відповідно до висновків акту були встановлені порушення з боку позивача п.4.7 ст. 4, пп. 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 23601382,00 грн. у тому числі по періодах: січень 2009 року 5500000,00 грн.; лютий 2009 року 9416667,00 грн.; березень 2009 року 7500000,00 грн.; квітень 2009 року 1166667,00 грн., травень 2009 року 18048,00 грн.

Крім того, договір комісії від 31.12.2008 року за №560/3-08 укладений між позивачем та ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» та додаткові угоди до нього (додаткові угоди від 31.12.2008 року №1, від 30.01.2009 року №2, від 25.02.2009 року №3, від 26.03.2009 року 4 на думку відповідачів суперечать інтересам держави і суспільства, а отже відповідно до пп.2, 1 ст. 215, пп. 1, 5 ст. 203, ст. 228 ЦК України є нікчемними та в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та підлягають виключенню з податкового обліку підприємства

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Свердловську було винесено податкове повідомлення-рішення №0000102344/0 від 15.09.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 35402073,00 грн.; в т.ч. за основним платежем - 23601382,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 11800691,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія судців Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.12.2008 року між ДП «Свердловантрацит»(Комісіонер) та ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» (Комітент) укладено договір комісії №560/3-08.

На виконання умов договору комісії сторони договору уклали додатковий договір №1 від 31.12.2008 року, №2 від 30.01.2009 року, №3 від 25.02.2009 року та №4 від 26.03.2009 року до договору комісії.

Крім того, між ДП «Вугілля України»та ДП «Свердловантрацит»на виконання договору комісії за № 560/3-08 від 31.12.2008 року укладені договори за № 10-09/1-ЕНз від 10.12.2008 року та №10-09/2-ЕН від 05.02.2009 року про постачання вугільної продукції. В свою чергу, ДП «Вугілля України»постачало вугільну продукції, яка надана на комісію ДП «Свердловантрацит»до ВАТ «Центренерго»Зміївську ТЕС.

ДП «Свердловантрацит» отримало від ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» податкові накладні, які дають право на отримання податкового кредиту. Копії податкових накладних, які були видані ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» позивачу, дають право на формування податкового кредиту. Податкових накладних було виписано позивачу на загальну суму з ПДВ 141608285,88 грн., у тому числі ПДВ 23601380,96 грн.

В свою чергу, покупцю - ДП «Вугілля України»позивачем були виписані податкові накладні, які зареєстровані в реєстрі виданих податкових накладних та відображені у складі податкових зобов'язань у деклараціях з ПДВ за січень, березень, квітень, травень 2009 року на загальну суму з ПДВ 141608285,88 грн., у тому числі ПДВ 23601380,97 грн.

Комітенту ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» виписані податкові накладні на комісійну винагороду, які позивач зареєстрував в реєстрі виданих податкових накладних та відобразив в складі податкових зобов'язань у деклараціях по ПДВ за січень, лютий, березень, квітень, 2009 року, на загальну суму з ПДВ 2832165,71 грн., у тому числі ПДВ 472027,62 грн.

Виконання зазначених договорів підтверджується документами, які знаходяться в матеріалах справи.

Статтею ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР визначено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх періодах постачальникам таких товарів (послуг).

На підставі підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Згідно пп.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп .7.2.4 п.7.2 ст .7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Згідно з вимогами п.4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом.

Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника податку (п.3.4 Порядку № 166), оскільки, як визначено п.2 ст. 3 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у бухгалтерському обліку ДП «Свердловантрацит»операції за договором комісії та додатків до нього відображені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», в податковому обліку відповідно до вимог чинного Законодавства з оподаткування.

Договір комісії за своєю юридичною природою є договором про надання послуг. Комісіонер надає комітентові послугу, здійснюючи певні дії на користь останнього.

Відповідно ст. 1011 ЦКУ за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Предметом договору комісії є вчинення правочину, що вчиняє комісіонер з третіми особами за рахунок комітента.

Майно передане комітентом комісіонеру за договором комісії є власністю комітента.

Крім того, сідами попередніх інстанцій зроблено висновок, що договір комісії за №560/3-08 від 31.12.2008 року, який був укладений між ДП «Свердловантрацит»та ТОВ «Лугсбиткомпані-МК» та додаткові угоди до нього містять усі необхідні реквізити, підписані уповноваженими представниками сторін, мають печатки та у встановленому порядку не визнані недійсними, тобто були укладені відповідно до вимог цивільного та господарського законодавства України, тому у суду відсутні підстави вважати їх недійсними.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України.

Зміст договору комісії не є таким, що порушує публічний порядок, обумовлений характером діяльності сторін, укладено його з метою отримання прибутку від цієї діяльності, що не суперечить інтересам держави та суспільства.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п.11 цієї статті звертатися до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податкове повідомлення рішення №0000102344/0, яким ДП «Свердловантрацит»визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у сумі - 35402073,00 грн. ДПІ в м. Свердловську прийнято відповідачем необґрунтовано, а тому підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Державну податкову інспекцію в місті Свердловську Луганської області на Державну податкову інспекцію в місті Свердловську Луганської області Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2011 року -без змін.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров