Ухвала суду № 29242727, 29.01.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2013 р.Справа № 2а-5824/11/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Вербицької Н.В.,

Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Светотехника-Херсон" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2011р. ТОВ «Светотехника-Херсон» (надалі Товариство) звернулося в суд із позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (надалі ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що у період з 20.10.2011р. по 21.10.2011р. ДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ "Завод електротехнічних виробів" за червень 2011р. та з ПП "Крим-Світло" за липень 2011р., про що складено акт від 02.11.2011р. №3715/23-2/32021854. Висновками перевірки встановлені порушення товариством вимог чинного податкового законодавства України. На підставі вказаних висновків прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.11.2011р. №0003862301, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 147 002грн., в тому числі за основним платежем у сумі 127920грн. та за штрафними санкціями у сумі 19082грн.

Позивач зазначає, що висновки податкового органу про визнання нікчемними угоди з придбання позивачем товарів є припущеннями, які не підтверджені доказами та ґрунтуються виключно на твердженнях про відсутність достатнього ресурсу у контрагентів для здійснення угод та актах перевірок контрагентів-постачальників, хоча ТОВ "Светотехника-Херсон" до перевірки надано всі первинні документи для підтвердження факту поставки товару. Посилаючись на зазначені обставини позивач просить позов задовольнити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012р. позов задоволено.

Визнано нечинним та скасоване податкове повідомлення - рішення від 10.11.2011р. № 0003862301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 127 920грн., за штрафними санкціями в розмірі 19 082грн.

Стягнуто з Державного бюджету в особі Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Светотехника-Херсон" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 29,55 грн.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати, ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволені позову, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі позапланової виїзної перевірки Товариства податківцями зроблені висновки щодо недійсності правочинів, вчинених без мети реального настання правових наслідків між позивачем та контрагентами, внаслідок чого прийнято податкове повідомлення-рішення, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 147 002грн., в тому числі за основним платежем у сумі 127920грн. та за штрафними санкціями у сумі 19082грн.

Враховуючи, що позивачем надані первинні документи, які підтверджують реальність господарських відносин з контрагентами та спростовують висновки ДПІ відносно нікчемності правочинів, а також з урахуванням того, що визнання правочинів недійсними є виключно прерогативою суду, а не податкових органів, суд вважав, що підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення у податкових органів не було.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що ДПІ у період з 20.10.2011р. по 21.10.2011р. проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Завод електротехнічних виробів" за червень 2011р. та з ПП "Крим-Світло" за липень 2011р., про що складено акт від 02.11.2011р. №3715/23-2/32021854. Висновками перевірки встановлено недійсність правочинів Товариства з вищезгаданими контрагентами, вчинених без мети реального їх настання, які виразилися в тому, що у відношенні ТОВ «Завод електричних виробів» неможливо провести перевірку, оскільки дане Товариство відсутнє за місцезнаходженням, а тому анульоване свідоцтво ПДВ. Таким чином, податковий кредит Товариства підлягає зменшенню на загальну суму 211551,36грн. внаслідок виключення з податкового кредиту операцій з придбання товару від даного контрагента.

Що стосується ПП "Крим-Світло", то ДПІ встановлено відсутність необхідної кількості робітників для здійснення його діяльності та відсутність задекларованого прибутку за 1 квартал 2011р. Таким чином, податковий кредит Товариства підлягає зменшенню на загальну суму 237803,47грн. внаслідок виключення з податкового кредиту операцій з придбання товару від цього контрагента.

На підставі виявлених порушень ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.11.2011р. за №0003862301, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 147 002грн., у тому числі за основним платежем в сумі 127920грн. та за штрафними санкціями в сумі 19082грн.(т.1 а.с.39).

Як вбачається з матеріалів справи, реальність здійснення господарських відносин між контрагентами підтверджується договором від 04.01.2011р. №04/01, згідно якого Товариству в червні 2011р. ТОВ "Завод електрозварювальних виробів" поставив електротехнічні товари на суму 1269308,16грн., у т.ч. ПДВ 211 551,36грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними, а також відповідним договором від 01.09.2010р. № б/н, згідно якого Товариство отримало у липні 2011р. від ПП "Крим-Світло» електротехнічні товари на суму 1 426 820,82грн., у т.ч. ПДВ 237 803,47грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними. В подальшому Товариство реалізувало придбані у вказаних контрагентів електротовари іншім контрагентам-покупцям. При цьому ніяких зауважень до зазначених первинних документів у ДПІ не було.

З урахуванням того, що ТОВ "Завод електротехнічних виробів" та ПП "Крим-Світло" у декларація з ПДВ червень, липень 2011р. у складі податкових зобов'язань відобразили ПДВ по операціях із позивачем у повному обсязі, і в той же час позивачем суми ПДВ внесені до реєстру отриманих податкових накладних від вказаних контрагентів, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що Товариство правомірно віднесло до податкового кредиту лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Вирішуючи правомірність висновків ДПІ та прийнятого на їх підставі податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з наступного.

За правилами п.138.2 ст.138ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено

правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 185.1 ст.185ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 ст.187ПК України встановлено, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст.198ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За правилами п. 198.2 ст.198ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як в судовому засіданні першої інстанції, так і в апеляційній інстанції представник позивача довів, що є добросовісним платником податку, вчинені господарські операції направлені на настання реальних наслідків, що обумовлені ними по правочинам та відповідають дійсному економічному змісту, що підтвердив належним чином оформленими первинними документами. Представник позивача пояснив суду, що факт придбання товарів Товариством також підтверджується подальшою його реалізацією контрагентам - покупцям, зазначеним в акті перевірки з переліком досліджених первинних документів, а саме: податковими та видатковими накладними.

За правилами ч.1 ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст.9 Закону України від 16.07.99р. "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином судова колегія доходить до висновку, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, окрім цього чинним законодавством України відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої особи, у т.ч. за податковими зобов'язаннями, не передбачена.

За правилами ст.204ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За таких обстави, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано вирішив, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит, сформовано та обґрунтовано заявлено до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість за червень-липень 2011р., нарахованих у зв'язку з придбанням товару з метою їх подальшого використання у своїй діяльності, на підставі податкових накладних і первинних бухгалтерських документах, оформлених належних чином відповідно до норм податкового законодавства.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду постановлена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198,200,206КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: Н.В. Вербицька

К.В. Кравченко