Ухвала суду № 29242659, 05.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2013 р.Справа № 1570/2340/2012

Категорія: 8.2.8 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В.,судді -Градовського Ю.М.,судді -Вербицькій Н.В.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України )

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Патріот» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2012 року ТОВ «Патріот» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення рішення б/н від 16.03.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок з доходів фізичних осіб на 2346,64 грн., у тому числі 2008,50 грн. - за основним платежем та 338,14 грн. за штрафними санкціями.

Спірне податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акту від 29.02.2012 року 31/23-2/32165596/1095 документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.09.2011 року (надалі - акт перевірки).

За висновками акту перевірки підставою для нарахування позивачу, як податковому агенту, спірним рішенням зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб стало те, що позивач нараховував заробітну плату громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 але не утримував та не сплачував податок з доходів фізичних осіб, загальна сума якого склала 2008,50 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки є безпідставними, зроблені фактично зі слів, та не підтверджені доказами. Позивач заперечує як факт нарахування та виплати заробітної плати громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_5, так і факт їх працевлаштування.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2012 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про відмову в задоволені позову.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що докази працевлаштування позивачем громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також докази нарахування та виплати їм доходу у вигляді заробітної плати відсутні, а тому позивач не є податковим агентом для вказаних осіб та не повинен був утримувати та сплачувати нарахований йому податок за вказаних осіб.

Також суд першої інстанції послався на те, що перевірка позивача була проведена на підставі постанови слідчого в рамках розслідування кримінальної справи, а тому відповідач в порушення п.86.9. ст.86 Податкового кодексу України виніс спірне податкове повідомлення-рішення до набрання вироком законної сили по кримінальній справі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

В акті перевірки ДПІ стверджує, що позивачем, як податковим агентом, нарахований оподатковуваний дохід вказаним громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за виконані роботи в сумі 13390,00 грн. та не утриманий податок з доходів фізичних осіб за його рахунок за ставкою, визначеною п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України в сумі 2008,50 грн..

Як Законом України від 22.05.2003 року №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», якій діяв до 01.01.2011 року так і Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року, закріплений обов'язок працедавця, який нараховує та сплачує заробітну плату найманим працівникам, утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів у вигляді заробітної плати.

Отже, обов'язок по сплаті позивачем, як податковим агентом, податку з доходів фізичних осіб нерозривно пов'язаний із самим фактом працевлаштування працівника, нарахування та виплати такому працівнику заробітної платні.

Враховуючи положення ч.2 ст.71 КАС України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повинен у даній справі надати суду докази того, що позивач у спірних періодах використовував працю вищевказаних осіб, та нарахував їм заробітну плату в загальній сумі 13390,00 грн..

Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, у даній справі таких доказів відповідачем не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок податкового органу про факт працевлаштування позивачем громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та про суму нарахованого їм доходу в розмірі 13390,00 грн. ґрунтується виключно на поясненнях цих осіб, які викладені в їх власних заявах, які були адресовані керівнику ОСМД «Аеропортовський», ксерокопії яких долучені до матеріалів справи.

Однак такі пояснення на думку колегії суддів не є належними доказами як самого факту працевлаштування позивачем вказаних осіб, так і факту нарахування позивачем на їх користь будь-яких доходів.

Будь-яких інших підтверджень наведених в акті перевірки обставин відповідачем не надано.

Враховуючи ненадання відповідачем належних доказів того факту, що позивач у спірних періодах використовував працю вказаних осіб, нараховував та виплачував їм дохід, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про безпідставність нарахування позивачу податковим повідомленням-рішенням від 16.03.2012 року зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб-найманих працівників.

Також правильним є висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем визначеного законодавством порядку винесення повідомлення-рішення на підставі перевірки, яка проведена відповідно до кримінально-процесуального законодавства або закону про оперативно-розшукову діяльність.

Так, у вступній частині акту перевірки, який став підставою для винесення спірного рішення, зазначено, що документальна виїзна перевірка позивача проведена на виконання постанови слідчого СВ Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області Григоренко Ю.С. у межах кримінальної справи №052201000031, порушеної за ознаками складу злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.2, 3 ст.358 Кримінального кодексу України.

Податковий кодекс України, що набув чинності з 01.01.2011 року, встановив особливий порядок для винесення податкових повідомлень-рішень на підставі документальних перевірок платників податків, призначених відповідно до кримінально-процесуального законодавства або закону про оперативно-розшукову діяльність.

Так, п.86.9 ст.86 ПКУ встановлено, що у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Ці положення повністю узгоджуються із п.58.4 ст.58 ПКУ, згідно якого у разі, коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених ПКУ.

Отже, зі змісту наведених норм Податкового кодексу України випливає, що винесення спірного повідомлення-рішення на підставі акту перевірки від 29.02.2012 року 31/23-2/32165596/1095 до набрання законної сили відповідним рішенням суду по вищевказані кримінальній справі є неправомірним.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2012 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський Н.В. Вербицька