Ухвала суду № 29242579, 07.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2013 р.Справа № 2а-2226/12/1470

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Яковлева Ю.В.судді -Запорожана Д.В.судді -Жука С.І.при секретарі -Синявській І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року по адміністративній справі за позовом приватного акціонерного товариства "Магазин № 100" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування частково податкових повідомлень-рішень від 13.04.12 року №0003422250, №0003432250, від 24.04.12 року №0003872250,

встановила:

Позивач ПАТ "Магазин № 100" 20.04.2012 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 квітня 2012 року № 0003422250 в частині застосування штрафної санкції в сумі 26192,0 гривні, визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 квітня 2012 року № 0003432250 в частині застосування штрафної санкції в сумі 46230,0 гривень.

16 травня 2012 року позивач подав заяву, якою доповнив первинні вимоги, вимогою про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 24 квітня 2012 року № 0003872250 в частині застосування штрафної санкції в сумі 265538,0 гривень (а.с. 29-30).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що законодавством не встановлено порядку обліку товарних запасів, а тому застосовувати до нього штрафні санкції за неведення такого обліку протиправно.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в адміністративному позові та просив їх задовольнити.

Представник відповідача адміністративний позов не визнав, в своїх запереченнях (а.с. 59-60, 141-142) зазначив, що перевіркою позивача встановлено порушення порядку обліку товарних запасів, який відповідач ототожнює з наявністю у позивача накладних на товар.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року адміністративний позов було задоволено.

Визнані протиправними та скасовані податкове повідомлення-рішення від 13 квітня 2012 року №0003422250 в частині застосування до ПАТ "Магазин № 100" штрафної санкції в сумі 26192,0 гривні, податкове повідомлення-рішення від 13 квітня 2012 року №0003432250, в частині застосування до ПАТ "Магазин № 100" штрафної санкції в сумі 46230,0 гривень, податкове повідомлення-рішення від 24 квітня 2012 року №0003872250, в частині застосування до ПАТ "Магазин № 100" штрафної санкції в сумі 265538,0 гривень.

Відшкодовано ПАТ "Магазин № 100" судовий збір в сумі 2913,94 гривень з Державного бюджету України, шляхом безспірного списання з рахунку ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

В апеляційній скарзі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання щодо скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що 4 квітня 2012 року працівниками ДПС у Миколаївській області була проведена фактична перевірка ПАТ "Магазин № 100" щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками перевірки було складено акти від 05 квітня 2012 року № 0050/14/00/22/13859267 і № 0051/14/00/22/13859267, а також акт від 09 квітня 2012 року № 0052/14/00/22/13859267 (а. с. 10-11, 16-17, 31-36).

В актах перевірки також було зазначено про здійснення позивачем реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі акту перевірки №0050/14/00/22/13859267 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 13 квітня 2012 року № 0003422250, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в загальній сумі 26278,0 гривень, № 0003432250, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в загальній сумі 46316,20 гривень, від 24 квітня 2012 року № 0003872250, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в загальній сумі 266984,0 гривні (а.с. 8, 14, 54). Позивач оскаржував вищезазначені рішення тільки в частині застосовування штрафів за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, в сумі 26192,0 гривні, 46230,20 гривень і 265538,0 гривень відповідно, погоджуючись із застосуванням штрафів за інші порушення.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Судом 1-ї інстанції зазначено, що в Законі України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" відсутні норми, які б визначали порядок ведення обліку товарних запасів - він тільки містить відсильну норму про те, що такий порядок встановлюється законодавством. Таким чином, для того, щоб відповідач міг стверджувати про порушення позивачем порядку обліку товарних запасів, він повинен послатись на законодавчо встановлений порядок ведення такого обліку.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Питання обліку та звітності юридичних осіб врегульовано Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також наказами Міністра фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" (всього 34 накази за різними позиціями обліку).

Жодним з цих нормативно-правових актів порядок обліку товарів не встановлений. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 9 "Запаси" також не передбачає документів за якими товари обліковуються на місці реалізації.

Судом 1-ї інстанції в ході розгляду справи було встановлено, що перевіряючи послались на те, що позивач повинен мати накладні, тобто відповідач ототожнює облік товарних запасів із наявністю накладних. Разом з тим, жоден нормативний акт не визначає, що облік товарних запасів ведеться саме шляхом обліку накладних. Крім того, варто зазначити, що товарна накладна не є документом суворої звітності, складається у довільній формі, не передбачає якоїсь особливої процедури реєстрації.

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, а також, для забезпечення ведення бухгалтерського обліку, підприємство самостійно обирає форми його організації з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Згідно вищевказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 8 і 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси», придбані товари (як і інші запаси) зараховуються на баланс за первісною вартістю. Первісна вартість, у свою чергу, є собівартістю запасів. При відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з методів, передбаченими П(С) БО 9. Підприємства роздрібної торгівлі, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки, можуть обрати оцінку вибуття запасів «За цінами продажу», яка заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів.

Так, порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку, відображення господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках у бухгалтерському обліку, та ведення бухгалтерського обліку в аналітичному розрізі, передбачено «Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій» від 30.11.1999 року № 291.

Відповідно до наказу по підприємству від 01.01.2004 року № 7 «Про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики», ведення бухгалтерського обліку передбачено згідно з принципами та методами, встановленими Національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Враховуючи специфіку, підприємством обрано оцінку запасів за цінами продажу. Організацію аналітичного обліку руху товарно-матеріальних цінностей передбачено у сумовому виразі.

Бухгалтерський облік товарних запасів на підприємстві, ведеться згідно з вимогами Інструкції № 291, на рахунку 282 «Товари». Оприбуткування придбаних товарів здійснюється, згідно з вимогами Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси» - за первісною вартістю, та згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - на підставі первинних документів, отриманих від постачальників, з відображенням суми торгівельної націнки щодо кожного найменування. Вибуття запасів в бухгалтерському обліку відображується за методом, передбаченим П(С)БО 9 - за ціною продажу.

Нормами вищевказаного Положення встановлено, що одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид). Враховуючи, що підприємством обрано специфічний метод оцінки запасів за цінами продажу, запаси в бухгалтерському обліку обліковуються лише у сумовому обліку без найменування.

Вищевказаний метод оцінки запасів передбачає визначення собівартості реалізованих товарів як різницю між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів. Тобто обраний підприємством метод оцінки запасів не потребує відображення в аналітичному обліку товарів за найменуванням та кількістю.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про те, що посилання позивача на ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є безпідставним, оскільки зазначена стаття тільки визначає, що передумовою для бухгалтерського обліку є первинні документи, але в якому саме порядку ведеться облік товарних запасів за місцем їх реалізації, ця норма не визначає. Більш того, відповідно до ч. 3 цієї статті, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку, тобто дані первинних документів тільки переносяться до документів синтетичного та аналітичного обліку, що також спростовує висновок відповідача про те, що облік товарних запасів ведеться саме шляхом обліку накладних.

Статтею 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наведена норма Закону передбачає відповідальність за реалізацію товару, який не облікований належним чином, тобто відповідач повинен встановити одночасну наявність двох умов: 1) відсутність обліку товарів і 2) реалізація необлікованих товарів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про недоведеність відповідачем доводів стосовно відсутності обліку товарних запасів, а також факту продажу товарів.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року по адміністративній справі за позовом приватного акціонерного товариства "Магазин № 100" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування частково податкових повідомлень-рішень від 13.04.12 року №0003422250, №0003432250, від 24.04.12 року №0003872250 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий суддя:/підпис/Ю.В. ЯковлевСуддя:/підпис/Д.В. Запорожан Суддя:/підпис/С.І. Жук