Ухвала суду № 29241359, 21.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2013 р.Справа № 2а-1670/5701/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2012р. по справі № 2а-1670/5701/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Полтавакондитер", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 серпня 2012 року № 0000442204, № 0000852312, № 0000862312.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2012 року задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер".

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 17 серпня 2012 року № 0000442204.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 17 серпня 2012 року № 0000852312.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 17 серпня 2012 року № 0000862312.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" (ідентифікаційний код 00382208) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2146 грн. 00 коп.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2012р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, Публічне акціонерне товариство "Полтавакондитер", зареєстрований як юридична особа (ідентифікаційний код 00382208); перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби 05.04.1996р. № 28, станом на 31.12.2010 року перебуває на обліку в ДПІ у м. Полтаві, відповідно до свідоцтва № 100325741 зареєстрований платником податку на додану вартість.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво какао, шоколаду та цукристих кондитерських виробів (15.84.0), виробництво сухарів, печива, пирогів і тістечок тривалого зберігання (15.82.0), оптова торгівля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами (51.36.0), роздрібна торгівля хлібом, хлібобулочними та кондитерськими виробами (52.24.0), діяльність автомобільного вантажного транспорту (60.24.0), будівництво будівель (45.21.1)

Фахівцями ДПІ у м. Полтаві у період з 20 червня 2012 року по 01 серпня 2012 року проведена планова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 2256/22-1/00382208 від 08 серпня 2012 року (том 1 а.с. 12-85), згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог:

- підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року на суму 58458,00 грн.;

- підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 456196,00 грн., в тому числі:

за ІІ квартал 2011 року в сумі 149207,00 грн.,

за ІІІ квартал 2011 року в сумі 58131,00 грн.,

за ІV квартали 2011 року в сумі 126104,00 грн.,

за І квартал 2012 року в сумі 125754,00 грн.;

- пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування (рядок 23 Декларації з ПДВ) на суму 158551,00 грн.:

за березень 2011 року на суму - 3759,00 грн.

за травень 2011 року на суму - 9360,00 грн.

за червень 2011 року на суму - 23524,00 грн.

за липень 2011 року на суму - 9834,00 грн.

за серпень 2011 року на суму - 3448,00 грн.

за вересень 2011 року на суму - 5178,00 грн.

за жовтень 2011 року на суму - 7914,00 грн.

за листоад2011 року на суму - 4622,00 грн.

за грудень 2011 року на суму - 39683,00 грн.

за січень 2012 року на суму - 33243,00 грн.

за березень 2012 року на суму - 17986,00 грн.;

- вимог статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" при виконанні умов імпортного контракту від 08 жовтня 2010 року № 3112/31, укладеного з фірмою "В.V. Vormenfabriek Tilburg" (Голландія) стосовно несвоєчасного надходження товару по імпорту в сумі 7105,25 євро/75124,79 грн.

На підставі висновків акта перевірки № 2256/22-1/00382208 від 08 серпня 2012 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 17 серпня 2012 року

форми "У" № 0000442204 (том І а.с. 126), яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 1444,18 грн.;

форми "Р" № 0000852312 (том І а.с. 127), яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 517654,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 31439,75 грн.

форми "В1" № 0000862312 (том І а.с. 128), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 158551,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що перебування під митним контролем товарів не можливе без їх фактичного ввезення в Україну і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупроводжувального документа, проставлення на якому відтиску штампа "Під митним контролем" з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України. Факт і дата перетину митного кордону України товаром, придбаним позивачем згідно контракту від 08 жовтня 2010 року № 3112/31, а відповідно і момент здійснення імпорту, підтверджується накладними CMR та деклараціями форми МД-2 CMR, на яких проставлений відбиток штампу "Під митним контролем" Ягодинської митниці, що засвідчує факт перетину товаром митного кордону України 08 травня 2011 року.

Таким чином, суд дійшов висновку про дотримання позивачем граничних строків здійснення імпортних операцій за контрактом від 08 жовтня 2010 року № 3112/31, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17 серпня 2012 року № 0000442204 є протиправним.

Судове рішення мотивовано і тим, що позивачем правомірно, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та первинних бухгалтерських документів, обов'язковість наявності яких встановлена чинним податковим законодавством, віднесено до складу витрат та податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбанням маркетингових та інших послуг за перевірений період, обґрунтовано розраховано та сплачено свої податкові зобов'язання за період, охоплений перевіркою, внаслідок чого висновки ДПІ в м. Полтаві щодо порушення ПАТ "Полтавакондитер" норм податкового законодавства, завищення заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість та заниження зобов'язань з податку на прибуток є необ'єктивними та безпідставними, а тому податкові повідомлення-рішення від 17 серпня 2012 року № 0000852312 та № 0000862312 підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми "У" від 17 серпня 2012 року № 0000442204, слугували висновки акту перевірки ДПІ в м. Полтаві від 08 серпня 2012 року № 2256/22-1/00382208 про надходження товару по імпорту від нерезидента на адресу позивача в повному обсязі з порушенням законодавчо встановленого строку, внаслідок чого нараховано позивачу пеню в розмірі 1444,18 грн.

Як свідчать письмові докази, ПАТ "Полтавакондитер" згідно умов контракту імпорту частин до лінії з виробництва цукерок від 08 жовтня 2010 року № 3112/31 (том VІІІ а.с. 157-163), укладеного між ПАТ "Полтавакондитер" та фірмою "В.V. Vormenfabriek Tilburg" (Голландія), ввозилось на митну територію України обладнання та запасні частини.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов контракту позивачем внесено передплату на загальну суму 14210,50 євро: 15 листопада 2010 року в розмірі 7105,25 євро за якою граничним строком поставки є 14 травня 2011 року та 28 квітня 2011 року в розмірі 7105,25 євро за якою граничним строком поставки є 25 жовтня 2011 року.

Згідно вантажно-митної декларації ІМ-40 від 20 травня 2011 року № 806000010/2011 ПАТ "Полтавакондитер" надійшов обумовлений зовнішньоекономічним контрактом товар, у зв'язку з чим відповідач посилається на порушення граничного строку здійснення імпортних операцій.

Колегія суддів вважає, що позивачем дотримано граничні строки здійснення імпортних операцій за контрактом від 08 жовтня 2010 року № 3112/31 та відсутність підстав для нарахування пені позивачу, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", момент здійснення експорту (імпорту) - це момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

З огляду на вказану норму Закону, моментом, з якого товари є імпортованими в Україну, є момент перетину такими товарами митного кордону України незалежно від їх подальшого митного оформлення.

Відповідно до підпункту 3.2. пункту 3 Порядку замовлення, видачі, зберігання, обліку та використання особистих митних забезпечень інспекторів, а також введення в дію особистих митних забезпечень нового зразка, затвердженого наказом Державної митної служби, від 17 листопада 1998 року № 723, штамп "Під митним контролем" (тип 2) носить застережно-заборонний характер: означає, що вантаж або транспортний засіб взято під митний контроль і будь-яке розпорядження ним (переміщення, перевезення, навантаження, розвантаження та ін.) без дозволу митниці забороняється. Відбиток штампа проставляється на CMR, товаросупровідних документах, у тому числі тих, що підтверджують вартість та кількість вантажу, перевізних документах, вантажних маніфестах, інвойсах або на документах, що їх заміняють.

Отже, перебування під митним контролем товарів не можливе без їх фактичного ввезення в Україну і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупроводжувального документа, проставлення на якому відтиску штампа "Під митним контролем" з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України. (Така правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, де зазначено що моментом, з якого товари є імпортованими в Україну визначено момент перетину такими товарами митного кордону України незалежно від їх подальшого митного оформлення).

Проте, всупереч вищезазначених норм Закону, відповідач пов'язує завершення імпортних операцій саме з моментом оформлення вантажної митної декларації типу ІМ-40.

Факт і дата перетину митного кордону України товаром, придбаним згідно контракту від 08 жовтня 2010 року № 3112/31, а відповідно і момент здійснення імпорту, підтверджується накладними CMR (том 3 а.с. 166) та деклараціями форми МД-2 CMR (том 8 а.с. 169), на яких проставлений відбиток штампу "Під митним контролем" Ягодинської митниці, що засвідчує факт перетину товаром митного кордону України 08 травня 2011 року та дотримання позивачем граничних строків здійснення імпортних операцій за контрактом від 08 жовтня 2010 року № 3112/31.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 17 серпня 2012 року № 0000442204.

Підставою для прийняття ДПІ в м. Полтаві оскаржуваних податкових повідомлень-рішень форми "Р" від 17 серпня 2012 року № 0000852312 та форми "В1" № 0000862312, слугували висновки акту перевірки про безпідставне віднесення позивачем у І кварталі 2011 року до складу скоригованих валових витрат вартість маркетингових послуг, отриманих від покупців кондитерських виробів ТОВ "Метро Кеш енд Керрі Україна" та ТОВ "Діад", а також завищення витрат на загальну суму 1449748,59 грн. та податкового кредиту на суму 79275,50 грн., за рахунок неправомірного включення до їх складу вартості маркетингових послуг, послуг з просування товарів, логістичних послуг, отриманих від покупців кондитерських виробів ТО "АТБ Маркет", ТОВ "Метро Кеш енд Керрі Україна", ТОВ "Торгова група "Союз", ПП "Південь агроекспорт", ТОВ "Європейський Фонд Розвитку", ТОВ "Діад", ПП "Агентство маркетингових досліджень". Відповідач не визнав правомірно сформованими валові витрати та податковий кредит позивача за період, що перевірявся, з тих підстав, що маркетингові послуги надаються покупцями продукції на стимулювання збуту товарів, визначення об'ємів продажу товарів на торгових точках, визначення залишків продукції в магазинах, визначення середньоденних продаж, проведення маркетингового дослідження у формі анкетування та ін. при цьому товари (кондвироби), реалізовані ПАТ "Полтавакондитер", уже є власністю покупця, а також взяв до уваги той факт, що акти виконаних робіт не містять ні економічного обґрунтування необхідності придбання зазначених послуг, ні розшифрування проведених робіт/наданих послуг.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про рекламу", реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Зазначений Закон поділяє рекламу на внутрішню, зовнішню, на транспорті, визначає заходи рекламного характеру, спеціальні виставкові заходи.

Згідно вимог підпункту 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

Аналіз податкового законодавства дає підстави стверджувати, що до маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги). Витрати, пов'язані з оплатою маркетингових та рекламних послуг несе безпосередньо замовник цих послуг.

Встановлено, що послуги, передбачені господарськими договорами про надання маркетингових послуг, які укладені між ПАТ "Полтавакондитер" та його контрагентами (дистриб'юторами), безпосередньо пов'язані з реалізацією продукції, яка є предметом господарської діяльності позивача, що дає підстави для віднесення їх вартості до складу валових витрат та врахування при формуванні податкового кредиту підприємства.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Разом із тим, чинним законодавством не передбачено вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з результатами господарської діяльності, а лише вказують на необхідність належного оформлення первинних документів з метою фіксування фактів здійснення господарських операцій.

Як свідчать письмові докази, ПАТ "Полтавакондитер" в межах здійснення своєї господарської діяльності укладено господарсько-правовий договір з ТОВ "АТБ Маркет" (м. Дніпропетровськ) від 01 січня 2012 року № 35651 щодо визначення об'ємів продажу товарів на торгових точках у кількісному відображенні, визначення залишків продукції в магазинах, визначення середньоденних продаж, надання інформації про окрему точку продажу, проведення маркетингового дослідження у формі анкетування.

Між ПАТ "Полтавакондитер" та ТГ "Союз" (м. Харків) укладено договір на дистрибуцію товару від 01 березня 2012 року № 118/05-12 щодо надання маркетингових послуг (з розміщення торгового обладнання та проведення промо-заходів у Харківській області та м. Харків), про надання маркетингових послуг із стимулювання збуту товарів, поставлених за договором про дистрибуцію.

Між ПАТ "Полтавакондитер" та ПП "Південь агроекспорт" (м. Одеса) укладено договір від 01 листопада 2011 року № 245/11-11 щодо надання послуг з проведення промо-заходів та акцій по продукції ТМ "Домінік" у м. Одесі та Одеській області.

Між ПАТ "Полтавакондитер" та ТОВ "Європейський Фонд Розвитку" (м. Харків) укладено договір від 01 березня 2011 року № 101/03-11 щодо надання маркетингових послуг (послуги з розміщення продукції ТМ "Домінік")

Між ПАТ "Полтавакондитер" Позивачем з ТОВ "Діад" (м. Донецьк) укладено договір від 04 січня 2010 року № 81/03-10 про надання маркетингових послуг (послуги з розміщення продукції ТМ "Домінік")

Між ПАТ "Полтавакондитер" та ПП "Агентство маркетингових досліджень" (м. Дніпропетровськ) укладено договір від 08 лютого 2011 року № 415 про визначення об'ємів продажу товарів на торгових точках у кількісному відображенні, визначення залишків продукції в магазинах, визначення середньоденних продаж, надання інформації про окрему точку продажу, проведення маркетингового дослідження у формі анкети, проведення фокус-груп.

Між ПАТ "Полтавакондитер" та ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна" укладено договір від 01 січня 2012 року № 20181, згідно умов якого ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна " надає Постачальникові рекламні, інформаційні, маркетингові послуги у порядку та згідно з додатковими угодами. Також надає послуги з логістики.

Аналіз зазначених вище договорів дає підстави для висновків, що послуги, які надавались вищевказаними дистриб'юторами ПАТ "Полтавакондитер", мали безпосереднє відношення до господарської діяльності позивача, товари виготовлялись під торговими марками/знаками для товарів і послуг, які належать позивачу на праві власності та на праві користування. Придбані послуги безпосередньо впливали на результати діяльності позивача з продажу товарів та були спрямовані на отримання доходу.

На підтвердження позитивного впливу зазначених послуг на обсяги товарообороту та прибуток позивача надано аналіз оборотів та надходження коштів від зазначених контрагентів за період, обмежений перевіркою, та підтверджений випискою з розрахункового рахунка позивача (копія наявна в матеріалах справи).

Колегія суддів вважає маркетингові послуги/послуги з просування товару направленими на збут та отримання прибутку, а отже, витрати, здійснені позивачем на їх оплату, є економічно доцільними та обґрунтованими. Покупці ПАТ "Полтавакондитер" є роздрібними мережами, товар, який постачався позивачем (кондитерські вироби), підпадає під сезонні коливання попиту, а тому в такі періоди послуги надані позивачу (маркетингові, з просування товару, збуту товару тощо) спрямовані також і на підтримання обсягів продажу товару у роздрібних мережах покупців на досягнутому рівні, адже укладені договори поставки містять положення про можливість повернення покупцем сезонного товару чи товару, який не користується попитом споживачів, що у свою чергу може призвести до утворення збитків ПАТ "Полтавакондитер".

Колегія суддів зазначає, що надання маркетингових та інших послуг з просування товару не суперечить чинному законодавству України, оскільки не існує нормативно-правового акта, який би забороняв або обмежував таку діяльність.

Крім того, умовами абзацу 2 пункту 1 договору позивача з ТОВ "Метро" від 01 січня 2012 року № 20181 (том 1 а.с. 176) передбачено надання позивачу послуг з логістики товарів згідно з процедурою та умовами, які вказані в Додатку 6 до цього договору.

Виконання умов договору в частині наданні послуг логістики товарів підтверджено належним чином оформленими податковими накладними, актами виконаних робіт, виписками з рахунків позивача (копії зазначених документів наявні в матеріалах справи).

Положення договору надання послуг з логістики не суперечать вимогам чинного законодавства, придбання вищевказаних послуг визнане судом економічно доцільним та обґрунтованим, зазначена угода виконана в повному обсязі, сторони зауважень та претензій одна до одної не мають.

Сторонами під час судового розгляду не заперечувалось, що в ході проведення перевірки відповідачу надавались договори про надання маркетингових та інших послуг, акти здачі-прийняття виконаних робіт та платіжні документи на перерахування контрагентам коштів за надані послуги. Належним чином завірені копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується податковими накладними, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, актами здачі-прийняття виконаних робіт (отриманих послуг), рахунками-фактурами, в зв'язку із чим наявність наведених доказів суд вважає достатньою підставою для визнання факту придбання маркетингових послуг та послуг з просування товару позивача у контрагентів останнього реальним. Вищезазначені угоди виконані в повному обсязі, сторони претензій та зауважень один до одного не мають, а отже відсутні підстави для визнання правочинів між вказаними суб'єктами господарювання неправомірними .

Водночас, правилами ведення податкового обліку, встановленими чинним законодавством, зокрема, Податковим кодексом України, не вимагається підтвердження витрат на проведення маркетингових та інших послуг додатковими документами. Чинне законодавство не передбачає спеціальних вимог щодо обов'язкової наявності певних документів для підтвердження факту надання маркетингових послуг.

Первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання вищевказаних угод між позивачем та його контрагентами, що стали підставою для формування валових витрат позивача та врахування при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств, оформлена належним чином, із акта перевірки випливає, що порушень при її оформленні відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність зв'язку між отриманим ПАТ "Полтавакондитер" доходом та понесеними витратами на оплату послуг (маркетингових, послуг з просування товарів). Позивач використав придбані маркетингові послуги та послуги з просування товарів, з метою збільшення обороту підприємства, а отже, вказані витрати були понесені у зв'язку із здійсненням власної господарської діяльності.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, серед яких, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи, оформлені належним чином, з відображенням господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Відповідно до вимог пункту 1 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Таким чином, усі первинні документи складені контрагентом позивача з дотриманням вимог чинного законодавства та дають всі правові підстави для їх використання у бухгалтерському обліку ПАТ "Полтавакондитер".

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що до складу витрат не належать витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кредит позивача, сформований за операціями з оплати маркетингових послуг, послуг з просування товару та логістичних послуг, підтверджено належним чином оформленими податковими накладними.

Норми чинного законодавства не містять жодних обмежень або заперечень щодо віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за надання маркетингових послуг, послуг з просування товарів у торговельних мережах, послуг з внесення нових товарів позивача (товарів, що постачаються вперше на адресу покупця) до асортиментного переліку товарів контрагентів, послуг з організації збуту товарів, послуг із стимулювання попиту, логістичних послуг.

Згідно статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Сплата підприємством самостійно визначених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства зафіксована у виписках банків, реєстри яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень - рішень № 0000442204, № 0000852312, № 0000862312 від 17 серпня 2012 року, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2012 р. по справі № 2а-1670/5701/12 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2012р. по справі № 2а-1670/5701/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Калитка О. М. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.