Постанова № 29240980, 05.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2013 р. Справа № 5015/3193/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіВолковицької Н.О.,суддівДанилової М.В., Рогач Л.І.,за участю представників:позивачаМихальчишин Н.Л. (дов. від 28.12.2012 р.) відповідача Фостяк О.Я. (дов від 15.08.2012 р. № 01/4, дов. 07.08.2012 р. № 141-К-2)розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Науково-виробничий комплекс "Полярон"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2012 р.у справі№ 5015/3193/12 господарського суду Львівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Науково-виробничий комплекс "Полярон"до Державного виробничого об'єднання "Полярон"треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном, 2. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській областіза участюПрокуратури Сихівського району міста Львовапровизнання недійсним договору

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.12.2012 р. у складі колегії суддів: головуючого судді - Панової І.Ю., суддів Погребняка В.Я., Хандуріна М.І. розгляд касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Науково-виробничий комплекс "Полярон" призначено на 15.01.2013 р.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України №03.14.03-04/1581 від 28.12.2012 р. у зв'язку з відпусткою судді Погребняка В.Я., призначено повторний автоматичний розподіл справи № 5015/3193/12, за результатами якого для її розгляду визначено суддю Данилову М.В.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.01.2013 р. розгляд касаційної скарги у даній справі призначено на 05.02.2013 р. у складі колегії суддів: головуючого судді - Дроботової Т.Б., суддів Данилової М.В., Рогач Л.І.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03-05/52 від 04.02.2013 р. у зв'язку з перебуванням судді Дроботової Т.Б. у відпустці для розгляду касаційної скарги у даній справі сформовано колегію суддів у складі: головуючого: Волковицької Н.О., Данилової М.В., Рогач Л.І., про що присутніх у судовому засіданні представників сторін було повідомлено. Відводів складу колегії суддів заявлено не було.

Публічне акціонерне товариство "Науково-виробничий комплекс "Полярон" в особі керуючого санацією Кобельника О.С. звернулось до господарського суду Львівської області з позовною заявою до Державного виробничого об'єднання "Полярон" про визнання недійсним пункту 2.1. договору від 02.06.2006 р., укладеного між ДВО "Полярон" та ДП НВК "Полярон" (правонаступником якого є ПАТ "НВК "Полярон").

Господарський суд Львівської області рішенням від 05.09.2012 р. (суддя Пазичев В.М.) в позові ПАТ "НВК "Полярон" відмовив повністю.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначав про те, що ПАТ "Науково-виробничий комплекс "Полярон" не було надано належних та допустимих доказів існування обставин, передбачених нормами Цивільного та Господарського кодексів України, при наявності яких спірний договір (або його частину) можна визнати недійсним.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2012 р. (колегія суддів: головуючий - Костів Т.С., Бонк Т.Б., Бойко С.М.) рішення господарського суду Львівської області залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2012 р. та рішення господарського суду Львівської області від 05.09.2012 р. звернулось ПАТ "НВК "Полярон", яке в обґрунтування касаційної скарги посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи та просить скасувати вказані судові рішення, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "НВК "Полярон" задовольнити повністю.

ДВО "Полярон" подало до Вищого господарського суду України відзив, в якому просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2012 р. та рішення господарського суду Львівської області від 05.09.2012 р. у справі залишити без змін, а касаційну скаргу ПАТ "НВК "Полярон" - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін у даній справі, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з приписами статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 статті 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з приписами статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій 02.06.2006 р. між Державним виробничим об'єднанням "Полярон" та Державним підприємством "НВК "Полярон" був укладений договір, предметом якого є врегулювання відносин між сторонами у зв'язку з ліквідацією ДВО "Полярон".

Відповідно підпунктів 2.1.1 та 2.1.2 пункту 2.1 вказаного договору, ДП НВК "Полярон" зобов'язується включити до власного штатного розкладу посаду генерального директора ДВО "Полярон" і здійснювати табелювання, нарахування та виплату заробітної плати генеральному директору ДВО "Полярон" в розмірі, що передбачена контрактом виконання обов'язків генерального директора № 2-26/2-2 від 05.06.2001 р.

Відповідно до наказу регіонального відділення ФДМ України від 23.04.2010 р. №00546 в процесі приватизації майна створено ПАТ "НВК "Полярон", що являється правонаступником ДП "НВК "Полярон".

В подальшому, додатковою угодою від 20.07.2010 р. до договору були внесені зміни, якими сторону ДП НВК "Полярон" внаслідок реорганізації було замінено на ПАТ "НВК "Полярон".

Судами встановлено, що докази прийняття Міністерством промислової політики України рішення про вихід ДП "НВК "Полярон" (або його правонаступника ПАТ "НВК "Полярон") зі складу ДВО "Полярон", а також докази надання об'єднанням згоди на такий вихід, відсутні, отже є підстави вважати, що станом на час укладання договору від 02.06.2006 р. ДП "НВК "Полярон" (ПАТ "НВК "Полярон") входило до складу ДВО "Полярон".

З матеріалів справи вбачається, що ДП "НВК "Полярон" в особі керуючого санацією звернулось до суду з позовом про визнання недійсним пункту 2.1. договору від 02.06.2006 р., укладеного між ДВО "Полярон" та ДП "НВК "Полярон".

Згідно з приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно приписів статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій було встановлено, що доводи ПАТ "НВК "Полярон" про визнання недійсним пункту 2.1. договору від 02.06.2006 р. безпідставні.

Згідно частини 5 статті 122 Господарського кодексу України управління поточною діяльністю об'єднання підприємств може бути доручено адміністрації одного з підприємств (головного підприємства об'єднання) на умовах, передбачених установчими документами об'єднання.

Надаючи юридичну характеристику спірним відносинам, суди посилаються на положення пунктів 6.2, 6.3 Статуту ДП "НВК "Полярон" в редакції від 18.04.2005 р., згідно із якими підприємство самостійно визначає структуру і встановлює штати, директор самостійно вирішує питання діяльності підприємства за винятком тих, що віднесені статутом до компетенції Мінпромполітики та інших органів управління даного підприємства, директор підприємства розпоряджається коштами та майном відповідно до чинного законодавства та укладає договори, при тому, що Мінагрополітики України не має права втручатись в оперативну і господарську діяльність підприємства.

Враховуючи вказані положення Статуту ДП "НВК "Полярон", що діяв на момент укладення оспорюваного правочину, суди попередніх інстанцій зробили вірний висновок про недоведеність необхідності погодження Мінпромполітики України договору від 02.06.2006 р., укладеного між ДВО "Полярон" та ДП "НВК "Полярон", оскільки такий договір не носить характеру трудового контракту із керівником державного підприємства.

Відповідно до оспорюваного правочину, ДП "НВК "Полярон" зобов'язаний був лише включити посаду генерального директора ДВО "Полярон" до свого штатного розкладу та здійснювати відповідні виплати згідно із законодавством.

Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідно до пункту 1.5 Статуту ДВО "Полярон" правовідносини між підприємствами ДВО "Полярон" будуються на договірній основі і матеріальній відповідальності.

Згідно пункту 4.6 Статуту ДВО "Полярон" учасники об'єднання зобов'язані виконувати майнові, фінансові та інші обов'язки перед об'єднанням, пов'язані з участю в його діяльності згідно статуту та установчого договору.

Судами правомірно не прийнято до уваги посилання ПАТ "НВК "Полярон" на порушення оскаржуваним договором майнових інтересів останнього як державного підприємства у зв'язку з нераціональним та безпідставним, на думку ПАТ "НВК "Полярон", використання коштів, оскільки виникнення фінансових зобов'язань учасника ДВО "Полярон" перед самим об'єднанням передбачена його Статутом.

Крім того, згідно із оскаржуваним пунктом договору виплата заробітної плати повинна була здійснюватись відповідно до контракту № 2-26/2-2 від 05.06.2001 р., згідно з пунктом 2 розділу 1 якого саме на його підставі виникають трудові відносини між керівником підприємства та органом управління майном цього підприємства - Державним комітетом промислової політики України. Судами встановлено, що на момент укладення договору від 02.06.2006 р. як ДП "НВК "Полярон", так і ДВО "Полярон" перебували у відданні Міністерства промислової політики України як правонаступника відповідного державного комітету, а в останнього, відповідно до вимог контракту № 2-26/2-2 від 05.06.2001 р., існував обов'язок здійснювати виплату заробітної плати керівнику ДВО "Полярон".

Тим більш, як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання договору від 02.06.2006 р. ПАТ "НВК "Полярон" до листопада 2011 року здійснювало табелювання, нарахування та виплату заробітної плати керівнику ДВО "Полярон", що підтверджується листом Управління пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова від. 23.07.2012 р. та документами обліку робочого часу, фінансовими документами про виплату заробітної плати тощо, що свідчить про фактичне включення керівника ДВО "Полярон" до штату ДП "НВК "Полярон", (в подальшому ПАТ "НВК "Полярон") та виконання ПАТ "НВК "Полярон" пункту 2.1. вказаного договору.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що, заявляючи позов про визнання недійсним договору, ПАТ "НВК "Полярон" не було надано належних та допустимих доказів існування обставин, передбачених нормами Цивільного та Господарського кодексів України, при наявності яких договір (або його частину) можна визнати недійсним, у зв'язку з чим підстави для задоволення такого позову відсутні.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ДП НВК "Полярон", колегія суддів приходить до висновку про залишення оскаржуваних судових рішень без змін, а касаційної скарги - без задоволення.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2012 р. та рішення господарського суду Львівської області від 05.09.2012 р. у справі №5015/3193/12 залишити без змін.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Науково-виробничий комплекс "Полярон" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Н. Волковицька

Судді: М. Данилова

Л. Рогач