Ухвала суду № 29240522, 31.01.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 р. Справа № 9104/10035/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Хобор Р.Б., Яворського І.О.,

з участю секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.02.2011 року у справі за позовом приватного підприємства «Синевир-К» до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання дій щодо складання акта перевірки неправомірними в частині нарахування податку на прибуток та додану вартість, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Синевир-К» звернулося в суд з адміністративним позовом до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання неправомірними дій працівників податкового органу щодо складання акту перевірки від 08.07.2010 року за № 42-2300/34154253 в частині нарахування заниження податку на прибуток в сумі 51922 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 21658 грн. Одночасно позивач просить скасувати акт планової перевірки від 08.07.2010 року в частині нарахування заниження податку на прибуток на суму 51922 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 21658 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що невірними є висновки акту перевірки Свалявської МДПІ від 08.07.2010 року за № 42-2300/34154253, оскільки податковим інспектором взято до перевірки перший квартал 2009 року, який вже перевірявся і суми нарахувань не повинні включатися до даного акту, що призвело до неправильних розрахунків в частині нарахування заниження податку на прибуток в сумі 51922 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 21658 грн.. Також працівниками податкового органу підставно не взято до уваги надані підприємством документи, якими підтверджено витрати понесені ПП «Синевир-К». Одночасно позивач вказує, що перевірка проводилася в строки, які не передбачені законодавством, а саме: повинна була проводитися з 07.06.2010 року по 18.06.2010 року, однак акт перевірки складений тільки 08.07.2010 року.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.11.2010 року закрито провадження в справі в порядку п.1 ч.1 ст.157 КАС України щодо позовної вимоги про скасування акту планової перевірки від 08.07.2010 року за № 42-2300/34154253 в частині нарахування заниження податку на прибуток на суму 51922 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 21658 грн. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.02.2011 року задоволено позовні вимоги, а саме визнано неправомірними дії працівників податкового органу щодо складення акту перевірки від 08.07.2010 року за № 42-2300/34154253 в частині нарахування заниження податку на прибуток в сумі 51922 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 21658 грн.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - Свалявська МДПІ, яка просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги тим, що повідомлення про проведення перевірки від 27.05.2010 року №15 надіслано позивачу та отримано останнім лише 10.06.2010 року і з цієї підстави перевірка проводилась з 16.06.2010 року по 30.06.2010 року.

Окрім цього апелянт зазначає, що у разі незгоди з висновками акту перевірки, суб»єкт господарювання має право подати протягом трьох робочих днів заперечення до акту перевірки, чого останнім не було здійснено.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Стаття 6 Конституції України передбачає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приватне підприємство «Синевир-К» 22.05.2006 року зареєстровано Свалявською районною державною адміністрацією та в цей же день взято на податковий облік і на момент проведення перевірки знаходиться на обліку в Свалявській МДПІ та було платником податку на додану вартість.

Повідомленням Свалявської МДПІ від 27.05.2010 року проінформовано позивача, що в період з 07.06.2010 року по 18.06.2010 року буде проведено виїзну планову перевірку ПП «Синевир-К» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2010 року.

За результатами проведеної перевірки 08.07.2010 року складено акт № 42-2300/34154253, де зокрема зазначено, що перевірку підприємства проведено в період з 16.06.2010 по 30.06.2010 року та в п. 2.5. Акту вказано, що попередню планову виїзну перевірку ПП «Синевир-К» проведено за період з 01.04.2007 року по 31.03.2009 року.

Висновки акту перевірки вказують на порушення підприємством п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4, пп. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.32 ст. 1, п 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п.5.4.4 п. 5.4, п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 51922 грн., а також порушення п.п. 7.4.1, п.п.7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 21658 грн.

Суд першої інстанції вірно відмітив і цього не заперечує сторона відповідача, що в описовій частині акту перевірки від 08.07.2010 року за № 42-2300/34154253, а саме в п. 3.1 «Податок на прибуток», п. 3.1.1 «Валовий дохід» ревізорами-інспекторами зазначено, що ПП «Синевир-К» порушено п. 5,9 ст. 5, Закону України №334/94-ВР від 08.12.1994 року, зокрема занижено приріст товарів на суму 87789 грн. у тому числі за перше півріччя 2009 року на 87798 грн., за III кв. 2009 року на 87798 грн., та 2009 рік на суму 87798 грн., які виникли як зазначено інспекторами внаслідок і на підставі договору щодо переробки давальницької сировини від 11.02.2009 року та акту приймання передавання від 18.02.2009 року яблук для переробки на сік в кількості 60320 кг. на суму 87798 грн. ПП «Мета центр».

Також актом перевірки від 09.09.2009 року за № 57/2300/34154253 не охоплено період 1 кв. 2007 року, а відповідно до оскаржуваного акту від 08.07.2010 року за № 42-2300/34154253 про результати планової виїзної перевірки ПП «Синевир-К» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2010 року працівниками податкового органу включено до акту перевірки 1 кв. 2009 року та останні виходили з суми нарахувань за 1 кв. 2009 року.

Одночасно перевіркою встановлено, що ПП «Синевир-К» завищило валові витрати за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року в сумі 83250 грн. в тому числі першого півріччя 2009 року в сумі 45000 грн., третього кварталу 2009 року на суму 45000 грн. та 2009 року на суму 45000 грн. та 1 кварталу 2010 року в сумі 38250 грн.

Відповідно до договору від 02.06.2009 року, укладеного ПП «Синевир-К» з ДП «Ждимир - плюс» та акту прийому - передачі виконаних робіт від 25.06.2009 року, ПП «Синевир-К» прийнято маркетингові послуги на суму 45000 грн.. (без ПДВ) від ДП «Ждимир - плюс» та п. 1.2 цього договору визначено, що обсяг, термін та вартість надання послуг визначається актом виконаних робіт, а додатково підтверджується податковою накладною від 25.06.2009 року.

Також відповідно до договору від 25.02.2010 року № 25/1, укладеного ПП «Синевир-К» з ПП «Група сталь» та акту № 1003430 прийняття робіт від 30.03.2010 року проведено експедиційні роботи, послуги за березень місяць 2010 року на суму 38250 грн.. Пунктом 3.1 даного договору передбачено відшкодування експедитору витрат на підставі акту здачі - прийняття робіт та додатково підтверджується податковою накладною від 30.03.2010 року

Аналізуючи вимоги ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999 року, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР від 08.12.1994 року, пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року необхідно вказати, що підставою для формування валових витрат та податкового кредиту є наявність первинного документа та податкової накладної, що підтверджують понесені підприємством валові витрати та сформований податковий кредит. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції вчиненні підприємством в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання в майбутньому прибутку.

При цьому суд першої інстанції підставно погодився з твердженням позивача, що актом перевірки від 08.07.2010 року також встановлено завищення податку на додану вартість на загальну суму 21658 грн., а саме за травень місяць 2009 року на суму 5008 грн., за червень місяць 2009 року на суму 9000 грн. та за березень місяць 2010 року на суму 7650 грн.. Проте у розділі «валові витрати» працівниками ДПІ не взято до уваги наведені вище договори, згідно яких підприємством нараховано ПДВ по господарських зобов»язаннях з ДП «Ждимир - плюс» на суму 9000 грн. та з ПП «Група сталь» на суму 7650 грн.

Обставини щодо виконання робіт, обумовлених в договорах, відображено в актах приймання передачі товару, а також видатковими та податковими накладними.

Вартість названих робіт, послуг та відповідно податок на додану вартість, що припадає на їх вартість, позивачем віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту.

На підставі вказаних вище господарських операцій підприємством було сформовано в досліджуваний період валові витрати за ІІ кв. 2009 року та І кв. 2010 року в сумі 83250 грн. та податковий кредит в сумі 21658 грн.

Також суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідачем порушено строку проведення планової виїзної перевірки, який визначено ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» вiд 04.12.1990 № 509-XII, що діяв на час досліджуваних правовідносин, оскільки відповідачем не представлено доказів на продовження терміну проведення перевірки.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимоги, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятих рішень.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, та враховуючи вимоги п.1 ч.2 ст. 162 КАС України, згідно з якою у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним рішення, та норми матеріального права, що визначають порядок набрання та втрати чинності лише стосовно нормативно-правових актів, що кореспондується з положеннями ст.171 КАС України, а позивачем фактично оскаржуються правові акти індивідуальної дії, суд дійшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог в спосіб визнання їх неправомірними.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Закарпатський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.02.2011 року у справі №2а-2774/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Р.Б.Хобор

І.О.Яворський

Повний текст виготовлено 04.02.2013р.