Рішення № 29237098, 05.02.2013, Сніжнянський міський суд Донецької області

Справа № 0545/10104/2012

Провадження № 2/244/57/2013

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

"05" лютого 2013 р.

Сніжнянський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді - Варнавської Л.О.

при секретарі - Нечипоренко Л.І.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 (не з'явилась),

представника позивача: ОСОБА_2.,

відповідача ОСОБА_3

третьої особи, що не заявляє самостійних вимог

нотаріуса Сніжнянської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 (не з'явився).

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сніжне справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особи, що не заявляє самостійних вимог: нотаріус Сніжнянської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу будинку недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

До суду 16.11.2012 року із позовом до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу будинку недійсним звернулася ОСОБА_1. Свої вимоги обґрунтовує наступним, житловий будинок АДРЕСА_1 належить їй на праві власності з 1979 року. 23.08.2011 року між нею, як продавцем та ОСОБА_3, як покупцем був посвідчений договір купівлі-продажу вказаного будинку в Сніжнянській державній нотаріальній конторі за реєстровим номером 1-3929. в серпні 2011 року її хвороби загострились, позивачка перенесла хірургічні операції, в наслідок чого були ампутовані обидві ноги. В цей час позивачка познайомилась з ОСОБА_3, яка почала їй допомогати в побуті: приносити продукти харчування, проводити прибирання тощо. ОСОБА_3 погодилась здійснювати догляд за нею, але договір треба оформити нотаріально. Позивачка, вважаючи, що нотаріус оформлює договір по догляду за нею, вона підписала договір. Пізніше їй пояснили, що вона підписала не договір довічного утримання, а договір купівлі-продажу житлового будинку, тому нею пред'являється позов про визнання договору купівлі-продажу 23.08.2011 року недійсним на підставі ст.. 229 ЦК України, оскільки інша сторона за договором ОСОБА_3 вводила її в оману. Просить визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 Донецької області, який укладений між нею та ОСОБА_3, посвідчений 23.08.2011 року державним нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контори.

В судове засідання позивачка не з'явилась, її інтереси представляв за ордером адвокат ОСОБА_2, який позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним.

Відповідачка позов не визнала, пояснила, що в оману позивачку не вводила. Вона знає її більше двох років. Весь цей час вона безкоштовно здійснювала за нею догляд, за свої кошти придбала їй продукти харчування та ліки, ніякої передачі будинку від неї не вимагала. Оскільки власні діти позивачки відмовились їй допомагати, позивачка знаходилась у скрутному становищі, потребувала сторонньої допомоги, тому на засадах благодійництва вона доглядала за нею. Через деякий час позивачка сама запропонувала юридично переоформити на неї будинок, щоб віддячити, оскільки своїм дітям вона була не потрібна, просила поховати її після смерті. Вона пропонувала позивачці поміркувати над відчуженням будинку, спочатку сама відмовлялась від нього, також пропонувала порадитись із родичами. Їй відомо, що позивачка спілкувалась з цього приводу з родичами, які їй порадили вирішити все на свій розсуд. Позивачка пропонувала або заповіт на неї оформити або договір дарування. Вона (відповідачка) вирішила, що краще буде оформити відчудження на її користь як договір купівлі-продажу будинку, щоб уникнути судових тяганин після смерті позивачки з її спадкоємцями. Позивачка погодилась. Нею (відповідачкою) був запрошений нотаріус Сніжнянської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 до будинку позивачки для посвідчення договору, в його присутності, вона ще раз пропонувала поміркувати позивачці над оформленням договору, але позивачка наполягала. Нотаріус роз'яснював суть угоди купівлі-продажу та наслідки. Позивачка під час укладання угоди все ясно усвідомлювала, вона її в оману не вводила. Після оформлення договору позивачка продовжувала мешкати в цьому будинку, вона продовжила здійснювати за нею догляд. Через деякий час з'явилася донька позивачки, яка оформила позивачку до будинку престарілих та намагається повернути будинок.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним обставини.

23.08.2011 року укладений договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 Донецької області (а.с.4). За цим договором ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_3 прийняла у власність житловий будинок з надвірними спорудами, що розташовано АДРЕСА_1. В п.4 зазначено, що продаж будинку здійснено за 28752 грн., які продавець отримав від покупця повністю до підписання цього договору. В п. 6 цього договору зазначено, що сторони підтверджують, що їм зрозумілі умови договору та відповідають реальній домовленості сторін.

Згідно витягу про державну реєстрацію прав №31513967 від 03.10.2011 р. житловий будинок з надвірними спорудами Донецька область АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу (а.с.6)

Загальні положення про правочин містяться у параграфі 1 глави 16 Цивільного Кодексу України. Зі змісту цієї норми закону вбачається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вказані обставини передбачені у статті 203 ЦК України. В статті 215 ЦК зазначені конкретні умови визнання правочину недійсним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статей 229- 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

В судовому засіданні не встановлені факти, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 помилялася щодо змісту документу, який вона підписує. Зі змісту договору купівлі-продажу вбачається, що сторонам нотаріусом роз'яснені приписи цивільного законодавства, що регулюють укладений між ними договір. Нотаріусом дієздатність перевірена, позивачка не заявляє, що вона з фізичних (як то вади зору, слуху тощо) або психічних захворювань не здатна була усвідомити зміст договору купвлі-продажу, доказів на підтвердження того факту не надала. Згідно копії виписки з акту огляду МСЕК №035257 ОСОБА_1 є інвалідом 1 групи. Їй встановлений діагноз: облітеруючий атеросклероз сосудів єдиної лівої ноги, ішемія ноги другого ступеню, ампутаційна кукса правого стегна на рівні с/з. Потребує простого постійного догляду, інвалідний кімнатний візок (а.с.12). Тобто, з наданих суду медичних документів також не вбачається, що ОСОБА_1 за станом здоров'я не могла зрозуміти значення договору купівлі-продажу, який вона укладала.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Дійсно, з показань відповідачки вбачається, що при укладанні договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 Донецької області між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, гроші в обумовленій в п. 4 зазначеного договору сумі відповідачкою позивачці не передавалися, позивачка продовжувала в цьому будинку мешкати та користуватися ним. Але не проведення оплати за договором купівлі-продажу не є підставою для визнання його недійсним.

В судовому засіданні не знайшли підтвердження факти помилки з боку ОСОБА_1 при укладанні договору купівлі-продажу, отже позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 203,2012,215,225,229-233 ЦК України, ст.ст. 11, 60, 88, 208, 209, 212, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особи, що не заявляє самостійних вимог: нотаріус Сніжнянської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу будинку недійсним залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області шляхом внесення апеляції через цей суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Л. О. Варнавська