Рішення № 29236090, 11.02.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.01.13р. Справа № 5005/640/2011За позовом Відкритого акціонерного товариства „Дніпроенерго", м. Запоріжжя

до Державного підприємства „Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

про стягнення 3 076 207 грн. 80 коп.

Головуючий колегії - суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.

Судді КЕСЯ Н.Б.

КОЛІСНИК І.І.

Представники:

від позивача: Федосова Г.І.- представник, дов. від 27.12.2012р. №578;

від відповідача: Кучерук А.В.- представник, дов. від 01.01.2013р. №25;

Похил Л.В. - представник, дов. від 01.01.2013р. №97.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з відповідача 3 076 207 грн. 80 коп. - безпідставно набутих грошових коштів, які були списані з розподільчого рахунку позивача на підставі непідписаних ним відомостей плати за користування вагонами та накопичувальних карток.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем процедури стягнення грошових коштів через розрахунковий підрозділ, оскільки своєї згоди на стягнення позивач, як вантажоодержувач, не надавав, а неоформлена належним чином відомість плати за користування вагонами чи накопичувальна картка (без підпису вантажоодержувача) не може бути підставою для списування грошових коштів з розподільчого рахунку позивача.

Відповідач у відзиві (вх.№13312/11 від 25.02.2011р.) на позовну заяву зазначає про те, що: - затримка спірних вагонів в жовтні - листопаді 2008р. виникла з вини позивача, що підтверджується актами загальної форми; - вантажовласник при вивантажені спірних вагонів, що прибули на його адресу, не використовував всієї потужності фронтів, чим спричинив затримку вагонів на коліях станції призначення Ігрень Придніпровської залізниці; - відповідачем не було порушено встановленого порядку підписання розрахункових документів та порядку списання нарахованих платежів з особового рахунку по ТехПД; - позивач належним чином господарського зобов'язання не виконав, тому повинен понести господарсько-правову відповідальність.

Також відповідач у заяві (вх. №13318/11 від 25.02.2011р.) про застосування строку позовної давності просить прийняти заяву до розгляду, застосувати строк позовної давності в 6 місяців, починаючи з 12.12.2008р. та відмовити в позовній заяві повністю у зв'язку з пропуском позивачем строку пред'явлення позову по даній справі.

Позивач у письмових поясненнях (вх. №15023/11 від 03.03.2011р.) просить задовольнити позовні вимоги та зазначає про те, що: - заперечення, надані докази і висновки відповідача не мають відношення до конкретних позовних вимог; - факт стягнення 3 076 207 грн. 80 коп. відповідачем не заперечується, а надані позивачем докази відповідач визнає повними та достатніми для підтвердження неправомірних дій відповідача.

Також позивач у запереченнях (вх. №15024/11 від 03.03.2011р.) на заяву про застосування строку позовної давності від 08.02.2011р. №ДНЮ03/517 просить відмовити в задоволенні заяви про застосування строку позовної давності, оскільки до даних правових відносин повинен бути застосований загальний трирічний строк позовної давності.

В подальшому позивач у письмових поясненнях (вх. №15631/11 від 09.03.2011р.) зазначає про те, що: - позовні вимоги виникли на підставі невиконання зобов'язання відповідачем згідно договору про експлуатацію під'їзної колії, а не договору про перевезення; строк позовної давності повинен бути встановлений з дати надання документів, підтверджуючих правомірність стягнення грошових коштів, або, у разі їх відсутності, на загальних умовах згідно чинного законодавства; - у залізничних накладних відсутні відомості про складання актів про затримку вагонів на шляху прямування з зазначенням причин затримки, актів загальної форми з зазначенням причин їх складання, що є порушенням пункту 6.10 „правил оформлення перевізних документів"; - в окремих відомостях плати за користування вагонами, час зарахування їх на під'їзну колію ТЕС не співпадає з часом згідно з пам'яткою (ф. ГУ-25).

Відповідач у поясненнях (вх. №82587/11 від 28.11.2011р.) по висновку експертизи№1351/24 просить висновок судового експерта вважати необґрунтованим і не приймати його до уваги та зазначає про те, що всі надані акти загальної форми в повному обсязі мають достатню юридичну силу.

Позивач у письмових поясненнях (вх. №53717/12 від 19.09.2012р.) просить врахувати висновки судового експерта як доказову базу заявлених позивачем вимог.

Також відповідач у письмових поясненнях (вх. №53960/12 від 20.09.2012р.) по експертизі №1351/24 посилається на те, що: - затримки вагонів на коліях станції Мігрень та на підходах до неї виникли саме з вини вантажоодержувача; - при прибутті вагонів на станцію Мігрень Придніпровської залізниці протягом жовтня-листопада 2008 року вагони з вантажами, що належать ВАТ „Дніпроенерго" Придніпровська ТЕС, простоювали на коліях станції у зв'язку з зайняттям фронту вивантаження ВАТ „Дніпроенерго" Придніпровська ТЕС; - частина актів загальної форми щодо затримки вагонів підписані представниками ВАТ „Дніпроенерго", що підтверджує визнання позивачем своєї відповідальності у затримці вагонів; - через невиконання позивачем вимог діючих правил відповідач вимушений був складати акти загальної форми про відмову від підписання наданих на підпис документів, у відповідності до вимог пункту 3 Правил складання актів та направити ТехПД для списання грошей з особового рахунку платника.

В подальшому відповідач у письмових поясненнях (вх. №68238/12 від 28.11.2012р.) просить застосувати строк позовної давності у відповідності до норм статті 315 Господарського кодексу України, врахувати необґрунтованість подання позову в даних правовідносинах за принципами статті 1212 Цивільного кодексу України та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що: - на підставі звернень позивача підтверджується, що в жовтні 2008р. на Придніпровській ТЕС створилося скопичення вагонів через проведення досліджень якості отриманого товару, що призвело до тривалого їх вивантаження та зменшенню добової переробної спроможності фронтів вивантаження, а також позивач просив залізницю не подавати більше 100 вагонів під вивантаження у добу; - при прибутті вагонів на станцію Мігрень Придніпровської залізниці протягом періоду з 31.10.2008р. по 16.11.2008р. вагони з вантажами, що належать відповідачу, простоювали на коліях станції у зв'язку із зайняттям фронту вивантаження Придніпровської ТЕС; - спірну суму позивач перераховував залізниці у якості попередньої оплати послуг відповідача і підстава, для якої вони були перераховані, не відпала; - та обставина, що відповідач розпорядився спірною сумою коштів, списавши їх за надані послуги, не змінює характер правовідносин сторін і не припиняє їх, а тому не є підставою для повернення цих коштів за статтею 1212 Цивільного кодексу України; - позивачем у даній справі пропущено строк позовної давності.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представниками сторін заявлено не було.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін господарський суд, -

встановив:

16.01.2008р. між відповідачем - Державним підприємством „Придніпровська залізниця" (залізницею) та позивачем - Відкритим акціонерним товариством „Дніпроенерго" (Власником колії) було укладено договір ПР/М-08-1/77-НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Придніпровської теплової електричної станції - структурного підрозділу ВАТ „Дніпроенерго", при станції Ігрень Придніпровської залізниці (надалі - Договір про експлуатацію колії), відповідно до пункту 1 якого згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до перегону станція Мігрень Придніпровської залізниці - Станція Придніпровськ власника колії; під'їзна колія обслуговується власним локомотивом.

Вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№1,2,3,4,5 станції Придніпровськ власника, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному і комерційному відношенні; подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника ( пункт 6 Договору про експлуатацію колії).

Усі вагони здаються на під'їзну колію у тій кількості, в якій прибули на станцію Ігрень для Придніпровської ТЕС (пункт 7 Договору про експлуатацію колії).

Відповідно до пункту 10 Договору про експлуатацію колії середньодобова переробна спроможність вантажних фронтів становить на вивантаження: вугілля 198 пв, мазут (колія №11) - 66цс, мазут (колія №11а) - 74 цс.

Власник колії сплачує залізниці плату: за користування вагонами - згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України; за подачу та забирання вагонів - згідно з таблицями 1,2 Тарифного керівництва №1; за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї)- згідно з Правилами зберігання вантажів; інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, які виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами; збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України по передоплаті через ТехПД з відповідними оголошеними Укрзалізницею коефіцієнтами підвищення (пункт 14 Договору про експлуатацію колії).

Згідно із статтею 71 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором; порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Також 31.01.2007р. між сторонами було укладено Договір №ПР/М-0789/НЮП про організацію перевезень енергетичного вугілля між Придніпровською залізницею та ВАТ „Дніпроенерго" (надалі - Договір про організацію перевезень), відповідно до умов якого від регулює взаємовідносини сторін, що пов'язані з організацією та здійсненням перевезень енергетичного вугілля у внутрішньодержавному сполученні від шахти до електростанцій та від збагачувальної фабрики до електростанцій, а також наданням додаткових послуг безпосередньо електростанціям по узгодженим тарифам і ставкам.

Відповідно до пункту 3.1 Договору про організацію перевезень експедитор (позивач у справі) здійснює платежі за перевезення енергетичного вугілля та додаткові послуги шляхом перерахування коштів на розподільчий рахунок Єдиного технологічного центру з обробки перевізних документів №26038000002001 у Дніпропетровській філії АБ „Експрес-Банк".

При цьому відповідно до пункту 2.2.1 Договору про організацію перевезень позивач, як експедитор, зобов'язався забезпечувати передоплату тарифу, а також додаткових платежів (збір за подачу-забирання, плату за користування вагонами й ін.) і додаткових зборів, що виникають при здійсненні перевезень запланованого обсягу вантажів згідно Тарифного керівництва №1 та калькуляцій в розмірі 100 відсотків не менше ніж за 4 доби до його відправлення або прибуття.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем у листопаді 2008 року було складено відомості плати за користування вагонами (контейнерами) та накопичувальні картки з загальним нарахуванням по ним суми 3 076 207 грн. 80 коп., що включає 1 276 095 грн. 13 коп. - збору за зберігання вантажу, 1 778 998 грн. 80 коп. - плати за користування вагонами, 2 930 грн. 40 коп. - плати за користування вагонами у разі затримки на коліях станції та 18 183 грн. 47 коп. - додаткові послуги

Вказані суми не спростовуються сторонами та додатково підтверджуються висновком судово-економічної експертизи №4692/4693-11 (т. 7, а.с.62-76).

З наданих відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) та накопичу- вальних карток, на підставі яких було здійснено списання коштів відповідачем, вбачається, що вони не були підписані з боку позивача, про що відповідачем були складені Акти загальної форми ГУ-23.

Відповідачем суму нарахування у розмірі 3 076 207 грн. 80 коп. було списано з розподільчого рахунку позивача, що підтверджується матеріалами справи та також не спростовується сторонами.

Позивач вважає таке списання здійсненим без достатніх правових підстав через порушення відповідачем процедури списання, оскільки відомості плати за користування вагонами (контейнерами) та накопичувальні картки, за якими відповідачем здійснено списання коштів позивача, не були підписані з боку позивача; відповідач проти цього заперечує.

Враховуючи викладене, оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним право чином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, вказана правова норма, якою позивач обґрунтовує позовні вимоги, передбачає можливість виникнення недоговірних зобов'язань двох різновидів, а саме внаслідок безпідставного набуття майна за рахунок іншої особи та внаслідок безпідставного збереження майна за рахунок іншої особи. Умовами виникнення даних зобов'язань є: набуття (збереження майна, яке мало бути витрачене) однією особою; відповідна втрата майна (або неотримання майна) іншою особою; відсутність достатньої правової підстави для цього, а саме угоди сторін, вказівки закону тощо.

Як вбачається між сторонами були укладені Договір про експлуатацію залізничної колії та Договір про організацію перевезень, умовами яких сторонами було погоджено умови щодо експлуатації під'їзної залізничної колії, організації та здійснення перевезень енергетичного вугілля, а також здійснення розрахунків між сторонами.

Тому позивач необґрунтовано посилається на отримання відповідачем через розподільчий рахунок ТехПД коштів у сумі 3 076 207 грн. 80 коп. без достатніх правових підстав.

Крім того, зазначаючи про порушення відповідачем процедури списання грошових коштів через розрахунковий підрозділ, позивач не вказує на неправомірність нарахувань, зазначених у спірних відомостях плати за користування вагонами (контейнерами) та накопичувальних картках.

Відповідно до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" (зі змінами і доповненнями) перевізні документи, відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичу вальні картки мають бути підписані уповноваженим працівником платника. У разі відмови від підписання документів станція складає акт загальної форми, додає його до відповідно документа та надсилає в ТехПД для списання грошей з особового рахунку. У разі незгоди платника з підставами або розміром нарахування він має право звернутися з претензією та/або позовом до залізниці з вимогою повернути у встановленому Статутом порядку на особовий рахунок зайво нараховану суму.

Проте, як вбачається позивач не зазначає про свою незгоду з підставами або розміром нарахувань згідно відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) та накопичу- вальними картками, а лише посилається на порушення відповідачем процедури списання коштів.

Положеннями статті 119 Статуту залізниць України передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата.

Також відповідно до пункту 2 розділу І Правил користування вагонами і контейнерами (надалі - Правила) за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.

Відповідно до пункту 8 Правил зберігання вантажів, згідно з яким збір за зберігання вантажів у вагонах в разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станціях призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях, тощо).

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 307 Господарського кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умовами укладених між сторонами Договорів передбачений обов'язок позивача сплачувати відповідачу плату за користування вагонами, за зберігання вантажів у вагонах та інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, які виконує залізниця.

Тому твердження позивача про отримання коштів відповідачем за такі послуги без достатніх правових підстав не заслуговують на увагу.

Отже, позивачем не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене позовні вимоги підлягають задоволенню не підлягають.

Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід віднести за рахунок позивача.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Головуючий колегії - суддя Т.В. ЗАГИНАЙК

Судді Н.Б.КЕСЯ

І.І. КОЛІСНИК

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

„04„ лютого 2012р.