Рішення № 29235813, 07.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.02.13 р. Справа № 5006/13/130/2012

судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укрвторчормет», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еккон-Стілл», Донецька обл., м. Амвросіївка

про: стягнення 33707грн.41коп.

За участю представників сторін

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 22.01.2013р.

оголошувалась перерва до 07.02.2013р.

СУТЬ СПОРУ

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Укрвторчормет», м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Еккон-Стілл», Донецька обл., м. Амвросіївна про стягнення 33707грн.41коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 30965грн.00коп., 3% річних у сумі 458грн.11коп. та пені в сумі 2284грн.30коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 11/06-12 від 11.06.2012р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Відповідач 21.01.2013р. через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, яким повідомив суд, що за бухгалтерським обліком ТОВ «Еккон-Стілл» значиться заборгованість перед ПАТ «Укрвторчормет» у сумі 25965грн.00коп.; не погодився із здійсненим позивачем у позовній заяві розрахунком пені та 3% річних через недотримання позивачем вимог п. 6.1 договору щодо строків оплати; надав власний контр-розрахунок пені та 3% річних.

22.01.2013р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог №75 від 17.01.2013р., в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 25965грн.00коп., пеню в сумі 2593грн.72коп. та 3% річних у сумі 530грн.35коп., всього 29089грн.07коп. Разом із заявою позивач на вимогу суду надав детальний розрахунок пені та 3% річних, відповідно до якого період нарахування пені залишив незмінним, збільшив період нарахування 3% річних порівняно із первісним розрахунком, представленим суду разом із позовною заявою, змінивши при цьому суми боргу, на які здійснюються нарахування (враховуючи часткові оплати).

Через канцелярію суду 22.01.2013р. позивач звернувся до суду з заявою, якою просив при розгляді вимог щодо стягнення пені та 3% річних приймати до уваги розрахунок, наданий через канцелярію суду 22.01.2013р.

Відповідно до п. 3.10. Постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог в частині основної суми боргу здійснено позивачем внаслідок часткової оплати відповідачем суми основного боргу 21.12.2012р. у розмірі 5000грн.00коп., суд вважає, що такі дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відтак, суд приймає до розгляду заяву позивача №75 від 17.01.2013р. і у подальшому розглядає позовні вимоги з її урахуванням.

У судове засідання 07.02.2013р. представники сторін не з'явилися, про час розгляду справи були повідомлені належним чином про що свідчить відповідна розписка.

Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши під час судових засідань представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

11.06.2012р. між Публічним акціонерним товариством «Укрвторчормет», м. Київ (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еккон-Стілл», м. Амвросіївка (покупцем) був укладений договір № 11/06-12 (далі-договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується по мірі накопичення постачати і передавати у власність покупцю металобрухт марганцевий (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору загальна сума договору визначається загальною сумою всіх Специфікацій, які є невід'ємними частинами договору.

Згідно із п. 2.1 договору асортимент, обсяг, ціна, терміни та порядок постачання кожної партії товару установлюються за угодою сторін шляхом укладення Специфікацій, які є невід'ємною частиною даного Договору.

У відповідності із п. 5.1 договору покупець сплачує поставлений товар за ціною, передбаченою у специфікаціях.

Пунктом 6.1 договору сторони визначили наступні умови оплати: 20% на підставі виставленого постачальником рахунку протягом 3 банківських днів; - 80% - протягом 5 банківських днів з дати складання акту приймання-передавання товару.

Згідно із п. 8.1 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012р.

Відповідно до п. 8.2 договору у випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір припинити термін дії даного договору, термін дії договору продовжується на наступний календарний рік.

Керуючись п. 2.1 договору сторони уклали Специфікацію № 1, якою визначили, що поставці підлягав брухт марганцевий, кількістю 20 тн, ціною за одиницю 2900грн.00коп., загальною вартістю 58000грн.00коп., термін постачання червень 2012р.

Виходячи зі змісту позовної заяви, на підставі виставленого позивачем рахунку-фактури № СФ-40/75 на суму 58000грн.00коп., відповідач у виконання п. 6.1 договору 13.06.2012р. здійснив передоплату в розмірі 20% від вартості товару, що складає 11600грн.00коп., після чого позивач здійснив поставку товару відповідачу загальною вартістю 57565грн.00коп.

Позивач стверджує, що отримавши товар, відповідач здійснив часткову оплату його вартості в розмірі 20000грн.00коп., внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 25965грн.00коп., яка і заявлена до стягнення.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 56 від 25.10.2012р., яка залишена без відповіді та задоволення.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову, враховуючи заяву №75 від 17.01.2013р., є стягнення суми боргу у розмірі 25965грн.00коп., пені в сумі 2593грн.72коп. та 3% річних у сумі 530грн.35коп. Підставою позову є договір № 11/06-12/193 від 11.06.2012р.

Договір № 11/06-12 від 11.06.2012р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем у виконання умов договору № 11/06-12 від 11.06.2012р. за видатковою накладною № 29-15/06-12 від 15.06.2012р. поставлений відповідачу товар - брухт легованих сталей загальною вартістю 57565грн.00коп.

Факт отримання товару підтверджується підписом представника відповідача та відбитком печатки юридичної особи на вказаній накладній в графі „Отримав", а також складеними між сторонами актом приймання-передачі №29-15/06-12 від 15.06.2012р.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару, отже суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 11/06-12 від 11.06.2012р.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 6.1 договору сторони визначили наступні умови оплати: 20% на підставі виставленого постачальником рахунку протягом 3 банківських днів; 80% - протягом 5 банківських днів з дати складання акту приймання-передавання товару.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, відповідач належним чином виконав передбачені п. 6.1 договору зобов'язання щодо здійснення 20% попередньої оплати товару в розмірі 11600грн.00коп., отримавши товар протягом періоду з 30.07.2012р. по 21.12.2012р. оплатив суму в розмірі 20000грн.00коп., всього відповідачем була сплачена сума в розмірі 31600грн.00коп.

Таким чином за відповідачем виникла заборгованість в сумі 25965грн.00коп.

Враховуючи, що акт прийому-передачі товару № 29-15/06-12 до договору № 11/06-12 від 11.06.2012р. був складений 15.06.2012р., то з урахуванням умов п. 6.1 договору щодо строків оплати, строк оплати залишку вартості товару у сумі 25965грн.00коп. для відповідача наступив 22.06.2012р., а вже з 23.06.2012р. почалося прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання щодо повного розрахунку за отриманий товар.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відзиві відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 25965грн.00коп., надав двосторонній акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, відповідно до якого станом на 13.12.2012р. сума сальдо на користь позивача становить 30965грн.00коп.

Заявлений розмір боргу 25965грн.00коп. в тому числі підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою № 70 від 14.01.2013р. за підписом генерального директора та фінансового директора ПАТ «Укрвторчормет».

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем товару та не оплати у встановлені терміни, докази сплати суми заборгованості за товар в розмірі 25965грн.00коп. суду не надані, господарський суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач, відповідно до наданого суду 22.01.2013р. остаточного розрахунку, просить суд також стягнути з відповідача пеню в сумі 2593грн.72коп. та 3% річних у сумі 530грн.35коп., які нараховані за період з 21.06.2012р. по 30.07.2012р. на суму боргу 45965грн.00коп., за період з 31.07.2012р. по 30.08.2012р. на суму боргу 35965грн.00коп., за період з 31.08.2012р. по 17.12.2012р. - пеня та з 31.08.2012р. по 21.12.2012р. - 3% річних на суму боргу 30965грн.00коп.

Обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Згідно із п. 9.2 договору у випадку порушення термінів сплати коштів за відвантажений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення.

Суд, дослідивши представлені розрахунки, не погоджується з позивачем стосовно обраного початку періоду нарахування штрафної санкції та річних, оскільки як вже встановлено судом саме з 23.06.2012р. почалось прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання з оплати спірного товару.

Крім того, за період з 21.06.2012р. по 30.07.2012р. включно позивач не мав право нараховувати пеню та 3% річних на суму боргу 45965грн.00коп., оскільки 30.07.2012р. відповідачем була здійснена часткова оплата в сумі 10000грн.00коп., яка в свою чергу не врахована позивачем при розрахунку, отже позивач має право нараховувати пеню та 3% річних на суму боргу 45965грн.00коп. лише до 29.07.2012р.; на суму боргу 35965грн.00коп. позивач мав право нараховувати пеню та 3% річних лише до 29.08.2012р., оскільки 30.08.2012р. була часткова оплата на суму 5000грн.00коп.; при розрахунку 3% річних позивачем неправомірно здійснює нарахування річних на суму боргу 30965грн.00коп. за період з 31.08.2012р. по 21.12.2012р. включно, граничним днем нарахування 3% річних на цю суму боргу є 20.12.2012р., оскільки 21.12.2012р. відповідачем була частково сплачена сума боргу в розмірі 5000грн.00коп.

Таким чином, суд зробивши власний арифметичний розрахунок пені та 3% річних за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство", в межах заявлених позивачем періодів нарахування, наступним чином: за період з 23.06.2012р. по 29.07.2012р. на суму боргу 45965грн.00коп., за період з 31.07.2012р. по 29.08.2012р. на суму боргу 35965грн.00коп., за період з 31.08.2012р. по 17.12.2012р. - пеня та з 31.08.2012р. до 20.12.2012р. - 3% річних на суму боргу 30965грн.00коп., встановив, що обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є сума пені в розмірі 2522грн.47коп. та 3% річних у розмірі 512грн.11коп., у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача суми пені в розмірі 71грн.25коп., 3% річних у розмірі 18грн.24коп.

Відповідно до п. 4.6. Постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо зменшення розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача.

Приймаючи до уваги, що зменшення розміру позовних вимог пов'язане з частковою оплатою відповідачем суми основного боргу вже після подання позову, відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у відповідній частині покладаються на відповідача, на відповідача також покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрвторчормет», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еккон-Стілл», Донецька обл., м. Амвросіївна про стягнення суми основного боргу в розмірі 25965грн.00коп., пені в сумі 2593грн.72коп. та 3% річних у сумі 530грн.35коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еккон-Стілл» (юридична адреса: 87300, Донецька обл., Амвросіївський район, м. Амвросіївна, вул. Тітовки, будинок 24, код ЄДРПОУ 35146999) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрвторчормет» (юридична адреса: 02160, м. Київ, Дніпровський район, вул. Каунаська, будинок 27, код ЄДРПОУ 00191483) суму основного боргу в розмірі 25965грн.00коп., пеню в сумі 2522грн.47коп., 3% річних у сумі 512грн.11коп. та витрати на оплату судового збору в розмірі 1605грн. 77коп.

У судовому засіданні 07.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 08.02.2013р.

Суддя Макарова Ю.В.