Рішення № 29235784, 05.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.02.13 р. Справа № 5006/13/124/2012

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Торгова компанія «Гірничі машини», м. Донецьк

про: стягнення 27532грн.32коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Мордвінкін С.В. (за довіреністю № 53-02/3 від 02.01.2013р.);

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства «Торгова компанія «Гірничі машини», м. Донецьк (далі - відповідач) про стягнення 27532грн.32коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятого на себе за договором № 86-11/1159 від 19.10.2011р. зобов'язання щодо своєчасної поставки узгодженого сторонами товару.

Справа слуханням відкладалась у зв'язку з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист, але відповідач до жодного засідання своїх представників не направив, вимоги ухвал суду не виконав.

Відповідно до ст.ст.87 ГПК України про час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, що унеможливлює порушення його процесуальних прав в цій частині.

05.02.2013р. відповідач через канцелярію суду звернувся із клопотанням відкласти слухання справи на іншу дату, мотивуючи заявлене клопотання неможливістю забезпечити участь свого представника через знаходження останнього в службовому відрядженні. При цьому, будь-які докази у підтвердження викладених обставин суду не надані.

Суд відхиляє клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

Згідно ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, суд вважає, що керівник відповідача, у разі відрядження представника, мав можливість згідно вимог ст. 28 ГПК України визначити своєчасно іншу особу, яка буде представляти інтереси ПрАТ «Торгова компанія «Гірничі машини», м. Донецьк в судовому засіданні по даній справі або представляти інтереси в суді особистою участю керівника.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, відсутність представника відповідача в судовому засіданні не може перешкоджати здійсненню судом правосуддя в установленому порядку та у передбачені законодавством строки. Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося. У відповідача було достатньо часу для доведення своєї правової позиції по суті спору до відома суду та надання доказів у її підтвердження.

Ухвалою від 17.01.2013р. суд попереджав сторін, що у разі нез'явлення їх представників та невиконання ним вимог ухвали суду, справа буде розглянута за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги те, що позивач в судовому засіданні 05.02.2013р. підтримав позовні вимоги, повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору, наполягав на прийнятті рішення, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача не є перешкодою для вирішення спору.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Вислухавши під час судового засідання представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

19.10.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Криворізький залізорудний комбінат», м. Кривий Ріг (покупцем) та Приватним акціонерним товариством «Торгова компанія «Гірничі машини», м. Донецьк (постачальником) був укладений договір № 86-11/1159, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати в обумовлені даним договором строки покупцю визначений товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити за нього узгоджену суму.

Відповідно до п.1.1. договору поставці підлягала комплектна трансформаторна підстанція вибухозахисна типу КТПВ - 400/6-0,69/0,4 з колісними парами на колію 750 мм (Підстанція КТПВ-400/6 УХЛ-5 або ТСВПМ 400/6-УХЛ5), з технічними характеристиками 400кВА 6кВ 380-660В, кількістю 1 штука, ціною за одиницю без ПДВ 167150грн.00коп., загальною вартістю 200580грн. 00коп.

Пунктом 4.1 договору сторони визначили строк поставки: протягом 90 днів з моменту отримання повідомлення про відкриття акредитиву покупцем на користь постачальника.

Відповідно до п. 6.4 договору у випадку не поставки (недопоставки) товару в строки, передбачені відповідною специфікацією, постачальник виплачує покупцю неустойку в виді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості своєчасного не поставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення виконання постачальником зобов'язань за даним договором.

Згідно із п. 9.2 договору договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2011р., а в частині виконання зобов'язань - до повного та належного виконання цих зобов'язань.

Специфікацією № 8 від 07.06.2012р., яка є Додатком № 11 до договору поставки № 86-11/1159 від 19.10.2011р., сторони погодили поставку електровозу акумуляторного АМ8Д-УТ, колія 750мм (з РП ящиками (2шт.), батареї ТНЖ (2шт.), з транзисторною системою управління, укомплектований швидкостеміром, двох тональний звуковий сигнал, кабіна машиніста з дахом, з зарядним пристроєм, з комплектом ЗИП до електровозу, з комплектом ЗИП до УТЕ, ТУ У 12.44-705-83) визначивши його виробника, кількість, ціну та вартість, яка складає 839400грн.00коп. разом із ПДВ.

Пунктом 4 вказаної специфікації сторони визначили, що товар повинен бути поставлений протягом 90 календарних днів з дня підписання даної специфікації. З правом дострокової поставки.

В обґрунтування заявлених вимог позивач у позові посилається на те, що протягом погодженого сторонами строку відповідач так і не здійснив поставку обумовленого у специфікації № 8 від 07.06.2012р. до договору товару, внаслідок чого позивач листом № 53-15/2378 від 16.10.2012р. просив відповідача надати інформацію про конкретні строки поставки товару та причини неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, попереджаючи про нарахування штрафних санкцій за порушення строків поставки товару.

Відповідач листом № 1947 від 17.10.2012р. надав відповідь, зазначивши, що строк виготовлення електровозу запланований на 10.11.2012р., після чого товар відразу буде поставлений позивачу.

Вимогою № 53-02/11523 від 26.10.2012р. позивач просив відповідача перерахувати протягом 7 днів від дня отримання цієї вимоги нараховану через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань пеню.

В позовній заяві позивач посилається на те, що обумовлений сторонами електровоз акумуляторний АМ8Д-УТ був поставлений відповідачем лише 26.11.2012р., тобто з порушенням встановлених у п. 4 специфікації № 8 від 07.06.2012р. до договору поставки № 86-11/1159 від 19.10.2011р. строків.

Викладені обставини стали підставою для звернення з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне:

Предметом даного позову є стягнення з відповідача суми пені в розмірі 27532грн.32коп., підставою позову є укладений між сторонами договір № 86-11/1159 від 19.10.2011р.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою містить усі необхідні та істотні умови договору поставки. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок продавця передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Таким чином, згідно з укладеним між сторонами договором № 86-11/1159 від 19.10.2011р. у відповідача виник обов'язок поставити та передати у власність товар у визначений строк, а у позивача - прийняти цей товар та оплати.

Пунктом 9.1 договору сторони погодили, що будь-які зміни, доповнення та протоколи до даного договору дійсні лише при умові, якщо вони здійснені в письмовій формі, підписані сторонами та являються його невід'ємною частиною, про що повинно бути зазначено в цих документах.

Сторонами у відповідності до вимог п. 9.1 договору у якості Додатку № 11 до договору № 86-11/1159 від 19.10.2011р. була укладена Специфікація № 8 від 07.06.2012р., якою сторони визначили строк поставки обумовленого даною специфікацією товару протягом 90 календарних днів з дня підписання даної специфікації.

Доказів зміни строків поставки, оформлених належним чином згідно умов п. 9.1 договору № 86-11/1159 від 19.10.2011р., матеріали справи не містять.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Враховуючи п. 4 специфікації № 8 від 07.06.2012р. до договору, граничний строк виконання відповідачем обов'язку щодо поставки обумовленого товару позивачу настав 05.09.2012р., тоді як товар був поставлений відповідачем за видатковою накладною № 1423 лише 27.11.2012р.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних доказів в розумінні норм ст.ст. 33, 34, 36 ГПК України поставки товару у обумовлені сторонами у п. 4 специфікації № 8 від 07.06.2012р. строки, таким чином, є очевидним, що відповідач прострочив виконання обов'язку з поставки продукції.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України також унормовано, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси іншої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В світлі приписів ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язані встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 614 Цивільного кодексу України унормовано, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

В контексті ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно положень ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

За приписами п.4 ст.231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступені його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, відповідно до п. 6.4 договору у випадку не поставки (недопоставки) товару в строки, передбачені відповідною специфікацією, постачальник виплачує покупцю неустойку в виді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості своєчасного не поставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення виконання постачальником зобов'язань за даним договором.

Отже, укладаючи договір, сторони узгодили міри відповідальності, що не суперечить принципу свободи договору, встановленого ст. 627 Цивільного кодексу України.

Оскільки відповідачем не були виконанні належним чином зобов'язання щодо поставки товару у передбачені строки, це обумовлює правомірність застосування до останнього господарських санкцій, передбачених п.6.4 договору № 86-11/1159 від 19.10.2011р.

Керуючись п. 6.4 вказаного договору, позивачем за період 08.09.2012р. по 26.11.2012р. нарахована пеня в сумі 27532грн.32коп.

Заперечення на розрахунок позивача відповідач не надав.

Здійснивши аналіз вищенаведених правових норм та перевіривши правильність нарахування позивачем суми пені відповідно до 6.4. договору № 86-11/1159 від 19.10.2011р., суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України при задоволенні позову судові витрати у розмірі, передбаченому діючим законодавством, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 614 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 231 Господарського кодексу України ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг до Приватного акціонерного товариства «Торгова компанія «Гірничі машини», м. Донецьк про стягнення 27532грн.32коп. - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Торгова компанія «Гірничі машини» (юридична адреса: 83005, м. Донецьк, вул. Івана Ткаченка, будинок 189, код ЄДРПОУ 25332714) на користь Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (юридична адреса: 50029, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, будинок 1 А, код ЄДРПОУ 00191307) суму пені в розмірі 27532грн.32коп., витрати на сплату судового збору в розмірі 1609грн.50коп.

У судовому засіданні 05.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 08.02.2013р.

Суддя Макарова Ю.В.