Рішення № 29235702, 04.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-53/17514-2012 04.02.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УСВТ - ФАСАД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-реставраційна виробнича фірма "Реставрація"

про стягнення 207 641,05 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники :

Від позивача Васильєва І.В. - представник за довіреністю

Від відповідача не з'явилися

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УСВТ - ФАСАД" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-реставраційна виробнича фірма "Реставрація" (відповідач) заборгованості на підставі Договору підряду № 33/2010 від 14.12.2010 року в розмірі 207 641,05 грн., в тому числі 183 393,39 грн. основного боргу, 16 819,13 грн. пені, 1 833,75 грн. збитків від інфляції, 5 594,78 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору № 33/2010 від 14.12.2010 року, Додаткової угоди № 1 від 13.10.2011 та Додаткової угоди № 2 від 14.10.2011 позивач виконав для відповідача підрядні роботи згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Ф-031 від 23.12.2011 на суму 109 760,20 грн. та № Ф-032 від 23.12.2011 на суму 179 877,33 грн., проте, останній зобов'язання по оплаті спірних робіт за вказаний період виконав частково та з порушення встановлених договором строків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2012 порушено провадження у справі № 5011-53/17514-2012, розгляд справи призначено на 14.01.2013.

В судове засідання 14.01.2013 з`явився представник позивача та надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі відповідач в засідання не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суду невідомо.

У зв'язку з нез'явленням відповідача та невиконанням останнім вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, у судовому засіданні 14.01.2013 у відповідності до ст. 77 ГПК України винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 04.02.2013.

В судовому засіданні 04.02.2013 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи направлені за юридичною адресою відповідача 07.12.2012 та 17.01.2013, про що свідчить відмітка загального відділу діловодства суду на зворотній стороні вказаної ухвали та повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 04.02.2013 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

14.12.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УСВТ - ФАСАД" (позивач), визначеним як Підрядник, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-реставраційна виробнича фірма "Реставрація" (відповідач), визначеним як Замовник, було укладено Договір підряду № 33/2010 по розробці робочої документації, вентильований фасад, фасадне засклення, автоматичні двері, ВСК на об'єкті Замовника за адресою:перехрестя вулиці М. Трублаїні та кільцевої дороги в Святошинському районі м. Києва, згідно виданого Замовником Технічного завдання на проектування (надалі-Договір).

Відповідно до п. 5.1. Договору, Вартість робіт по Договору є твердою і не може переглядатися ні в якому випадку при умові 100% передплати за матеріали. Загальна договірна вартість складає 2 440 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% складає 406 666 грн. 67 коп.

В подальшому між позивачем та відповідачем були укладені чотири додаткові угоди до Договору: Додаткова угода №1 від 13.10.2011 на суму 109 760,20 грн.; Додаткова угода № 2 від 14.10.2011 на суму 179 877,33 грн.; Додаткова угода № 3 від 01.11.2011 на суму 8 954,40 грн.; Додаткова угода № 4 від 11.11.2011 на суму 10 028,28 грн.

Відповідно до п. 9.1. Договору, передача робіт Підрядником і прийняття їх Замовником оформлюється Актом прийому-здачі виконаних робіт, підписаним обома сторонами.

На виконання умов Договору позивач виконав роботи, що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт: Акт № Ф-017 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.09.2011; Акт № Ф-022 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.09.2011; Акт № Ф-027 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.10.2011; Акт № Ф-029 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.11.2011; Акт № Ф-030 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.11.2011; Акт № Ф-034 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25.11.2011; Акт № Ф-033 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25.11.2011; Акт № Ф-031 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.12.2011; Акт № Ф-032 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.12.2011; Акт № Ф-035 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.12.2011.

Позивачем в позовній заяві зазначено, що відповідачем порушено строки оплати додаткових робіт за Додатковою угодою №1 від 13.10.2011 та Додатковою угодою № 2 від 14.10.2011, а саме: за Актом № Ф-031 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.12.2011 на суму 109 760,20 грн. та Актом № Ф-032 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.12.2011 на суму 179 877,33 грн.

Позивач звертався до відповідача із претензією № 043/01 від 28.02.2012 року, в якій просив перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму основного боргу в розмірі 283 393,39 грн.

Листом від 28.02.2012 року № 22 відповідачем визнано заборгованість за Договором та зазначено, що погашення заборгованості очікується до 15.03.2012.

За твердженням позивача, відповідач в порушення умов Договору розрахувався за виконані позивачем додаткові роботи частково, перерахувавши позивачу 100 000,00 грн., що підтверджується випискою з рахунку позивача за Актом № Ф-031 від 23.12.2011 та Актом № Ф-032 від 23.12.2011.

Після чого позивач вдруге звертався до відповідача з претензією № 186/01 від 03.09.2012 року, в якій просив перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму основного боргу в розмірі 183 393,39 грн., а також штрафні санкції.

Таким чином, станом на час подання позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за виконані додаткові роботи становить 183 393,39 грн.

Відповідно до п. 5 Додаткової угоди №1 від 13.10.2011 та Додаткової угоди № 2 від 14.10.2011 до Договору вартість додаткових робіт оплачується Замовником протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати підписання акту здачі-приймання виконаних робіт. Згідно з п. 2.2.3 Договору передбачено, що остаточний розрахунок за проектні роботи виконується Замовником після підписання Акту передачі Робочої документації Замовнику. Документація передається в роздрукованому вигляді, в трьох екземплярах.

29.09.2011 компанією ТОВ «УСВТ-ФАСАД» передано, а ТОВ НРВФ «Реставрація», ТОВ «ОКСІ-К» та ТОВ «Голден Реаліті» отримано по одному примірнику Технічної документації під № USWT-F-120-ЗФС-ВФ-10, розробленою згідно Договору.

З огляду на наведене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 183 393,39 грн. основного боргу, 16 819,13 грн. пені, 1 833,75 грн. збитків від інфляції, 5 594,78 грн. 3% річних.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання ст.837- ст.864 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, позивачем були виконані роботи, у повному обсязі на суму 283 393,39 грн., відповідно до умов Додаткової угоди № 1 від 13.10.2011 та Додаткової угоди № 2 від 14.10.2011, що підтверджено Актом № Ф-031 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.12.2011 на суму 109 760,20 грн. та Актом № Ф-032 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.12.2011 на суму 179 877,33 грн., будь-яких заперечень з боку відповідача щодо прийняття робіт в матеріали не надано.

Згідно з наданою до матеріалів справи випискою з рахунку позивача, відповідач частково здійснив оплату виконаних робіт у сумі 100 000,00 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 183 393,39 грн.

Окрім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 16 819,13 грн. пені, 1 833,75 грн. збитків від інфляції, 5 594,78 грн. 3% річних.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 13.2. Договору у разі невиконання Сторонами договірних зобов'язань, Сторони домовились про застосування штрафних санкцій не нижче подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за Договором, суд погоджується з розрахунком пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в розмірі 16 819,13 грн. пені, 1 833,75 грн. збитків від інфляції, 5 594,78 грн. 3% річних., наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-реставраційна виробнича фірма "Реставрація" (03169, м. Київ, вул. Шкільна, буд. 14, код ЄДРПОУ 21553329) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УСВТ - ФАСАД" (02152, м. Київ, проспект тичини, будинок 20, код ЄДРПОУ 33634540) 183 393 (сто вісімдесят три тисячі триста дев'яносто три) грн. 39 коп. суми основного боргу, 16 819,13 (шістнадцять тисяч вісімсот дев'ятнадцять) грн. 13 коп. пені, 1 833,75 (одна тисяча вісімсот тридцять три) грн. 75 коп. збитків від інфляції, 5 594,78 (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 78 коп. 3 % річних та 4 152 (чотири тисячі сто п'ятдесят дві) грн. 82 коп. - судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.02.2013

Суддя О.А. Грєхова