Постанова № 29235621, 04.02.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2013 р. Справа№ 5011-16/10599-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання - Добрицькій В.С.

від позивача: Брус О.М., за довіреністю,

від відповідача: Бонтлаб В.В., за довіреністю,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Високі аграрні технології» на рішення Господарського суду міста Києва

від 18.10.2012р. (повне рішення складено 26.10.2012р.)

по справі №5011-16/10599-2012 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Високі аграрні технології»

про стягнення 2 641 940,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (далі - ТОВ «УніКредит Лізинг») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Високі аграрні технології» ( далі - ТОВ «Високі аграрні технології») про стягнення 2 641 940,12 грн., з яких 913 627,39 грн. основного боргу, 69 279,71 грн. пені за прострочення сплати лізингових платежів, 18 601,12 грн. 3% річних, 1 637 431,90 грн. неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу та 3 000,00 грн. збитків.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору фінансового лізингу №2726L11/00-LD від 31.05.2011р. в частині сплати лізингових платежів в установлений договором строк та неповернення предмету лізингу позивачу, в зв'язку з припиненням дії договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2012р. у справі №5011-16/10599-2012 позовні вимоги ТОВ «УніКредит Лізинг» задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 913 627,39 грн. основного боргу, 68 806,01 грн. неустойки (пені) за прострочення сплати лізингових платежів, 18 601,12 грн. 3% річних, 1 637 431,90 грн. неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу та 52 769,52 грн. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням ТОВ «Високі аграрні технології» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2012р. у справі №5011-16/10599-2012 повністю. Одночасно скаржник заявив клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Скаржник вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2012р. прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи. Зокрема, вказує на те, що виконавчим написом нотаріуса, вчиненим 02.03.2012р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О.С., передбачається стягнення несплачених лізингових платежів у сумі 474 390,76 грн. Крім того, оскільки дію договору фінансового лізингу № 2726L11/00-LD від 31.05.2011р. було припинено з 10.02.2012р., тому зобов'язання щодо сплати пені, в силу ч.3 ст.615 та ч.2 ст.653 ЦК України, припинилися з моменту припинення дії договору. Також, скаржник вказує на те, що нарахування неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу є неправомірним, оскільки ст. 785 ЦК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а п.12.4. договору втратив свою дію.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2012р. поновлено ТОВ «Високі аграрні технології» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2012р. та порушено апеляційне провадження у справі №5011-16/10599-2012.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «УніКредит Лізинг» просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2012р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

28.01.2013р. ТОВ «Високі аграрні технології» подало доповнення до апеляційної скарги згідно з яким, в обґрунтування своїх доводів щодо відсутності підстав для стягнення неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу, посилається на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 18.12.2012р. у справі №6/104/5022-1679/2011.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2013р. за клопотанням сторін в порядку ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів, оголошено перерву в судовому засіданні до 04.02.2013р.

04.02.2013р. ТОВ «УніКредит Лізинг» надало письмові пояснення по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві та наданих поясненнях та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2011р. між позивачем (лізингодавець - за договором) та відповідачем (лізингоодержувач - за договором) було укладено договір фінансового лізингу №2726L11/00-LD (далі по тексту - договір), відповідно до п.1.1. якого позивач зобов'язувався придбати у власність від продавця, що обраний відповідачем, предмет лізингу відповідно до встановлених відповідачем умов придбання та технічних характеристик (специфікацій), та передати його у користування відповідачу на строк та на умовах, визначених договором. Відповідач зобов'язувався прийняти предмет лізингу у користування та сплачувати лізингові платежі, інші комісії, які зазначені в додатку «Тарифи» до договору, який є його невід'ємною частиною, та виконувати інші обов'язки, передбачені цим договором та чинним законодавством.

Згідно Додатку № 1 до договору предметом лізингу є кормозбиральний комбайн KRONE BIG X 500 з підбирачом під травяний сінаж Pick -Up Easy Flow 3001 та кукурудзяною приставкою Easy Collect 7500/9000.

Відповідно до п.1.2.1 договору строк лізингу починається з дати передачі предмета лізингу у користування відповідачу, що підтверджується підписанням відповідного акту приймання-передачі предмета лізингу.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі акту приймання-передачі від 16.06.2011р. відповідач прийняв предмет лізингу: кормозбиральний комбайн KRONE BIG X 500 з підбирачом під травяний сінаж Pick -Up Easy Flow 3001 та кукурудзяною приставкою Easy Collect 7500/9000 - 1од.

Згідно з п.5.1 договору відповідач зобов'язувався сплачувати лізингові платежі. Розмір лізингових платежів, їх складові частини та дати платежів визначаються у графіку лізингових платежів, що містяться у додатку (-ах) до цього договору.

Відповідно до п.5.2. договору розмір лізингових платежів та їх складових виражається у іноземній валюті (долар США, Євро або інша валюта) та підлягає сплаті у національній валюті України - гривні за курсом, що визначений цим договором.

Згідно з п.5.3.2. договору періодичні лізингові платежі сплачуються після передачі предмета лізингу у користування відповідачу за курсом продажу.

Відповідно до п.7.1 договору сторони домовились, що оплата відповідачем вважається здійсненою в момент зарахування коштів на рахунок позивача.

Додатком № 1 до договору фінансового лізингу №2726L11/00-LD від 31.05.2011р. сторонами було погоджено Графік лізингових платежів, валютою договору - гривню, перераховану з суми Євро за відповідним курсом. Ціна предмету лізингу становить 419 300 Євро, у т.ч. ПДВ, що на день складання додатку становить 4 834 529,00 грн.

Додатковою угодою № 1 від 16.06.2011р. до договору фінансового лізингу №2726L11/00-LD від 31.05.2011р. в зв'язку зі зміною вартості предмету лізингу, сторони домовились викласти додаток № 1 до Договору в новій редакції, в тому числі Графік лізингових платежів.

Згідно з ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 цього ж Закону передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Відповідно до п.11.1. договору випадком невиконання за цим договором є несвоєчасна сплата лізингоодержувачем будь-якої суми, яку він повинен сплатити за умовами цього договору.

Згідно з п. 11.2. договору в будь-який час дії або після настання випадку невиконання лізингодавець на власний розсуд може (разом чи окремо та неодноразово) направивши письмове повідомлення лізингоодержувачу відмовитись від цього договору в односторонньому порядку.

Відповідно до п.1.2.2. договору строк лізингу закінчується в день, визначений в повідомленні про відмову від договору за ініціативою лізингодавця у випадках, передбачених цим договором та/або чинним законодавством.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Відповідно до ч.3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2012р. позивач, керуючись ч.2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», надіслав відповідачу повідомлення № 267 про відмову від договору фінансового лізингу № 2726L11/00-LD від 31.05.2011р., в якому, посилаючись на прострочення сплати лізингових платежів більше 30 днів, повідомив про свою відмову від Договору та його припинення з 10.02.2012р., та вимагав повернути предмет лізингу. Вказане повідомлення отримане відповідачем 01.02.2012р., що підтверджується декларацією № 9597339-40 Альтернативної служби доставки, та відповідачем не заперечується.

Таким чином, договір фінансового лізингу № 2726L11/00-LD від 31.05.2011р. є розірваним з 10.02.2012р.

Позивач вказує, що відповідач не сплатив у встановлений строк лізингові платежі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 913 627,39 грн. за період з 15.09.2011р. по 10.02.2012р., чим порушені умови Договору. За неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховано: 69 279,71 грн. пені за прострочення сплати лізингових платежів, 18 601,12 грн. 3% річних.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать, що відповідач, в порушення умов Договору та приписів вищенаведених правових норм, свої зобов'язання по сплаті щомісячних лізингових платежів повністю не виконав. Сума заборгованості по сплаті лізингових платежів за період з 15.09.2011р. по 10.02.2012р. складає 913 627,39 грн., доказів її погашення суду не надано.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 913 627,39 грн. є обґрунтованими та правомірно задоволені місцевим господарським судом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБ України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБ України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.12.3 договору у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена за цим договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України, яка діяла протягом періоду прострочення, за кожен день прострочення.

Позивачем нараховано пеню в розмірі 69 279,71 грн. на кожний з прострочених лізингових платежів окремо, строк сплати яких настав за період з 15.09.2011р. по 10.02.2012р. згідно Графіку лізингових платежів, з урахуванням дати виникнення заборгованості по кожному лізинговому платежу та положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір пені за прострочення сплати лізингових платежів, який підлягає стягненню з відповідача складає 68 806,01 грн.

Доводи скаржника про те, що підстави для стягнення пені відсутні, оскільки договір фінансового лізингу № 2726L11/00-LD від 31.05.2011р. є розірваним, а тому зобов'язання щодо сплати пені припинилися з моменту припинення дії договору, не приймаються колегією суддів до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до частин другої, третьої ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

Верховний Суд України у постанові від 19.12.2011р. у справі №7/114/10 зазначив, що домовленість сторін про розірвання договору лізингу не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань з урахуванням умов договору та структури лізингових платежів.

Відтак, судова колегія вважає вірним висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 68 806,01 грн. пені за прострочення сплати лізингових платежів, зобов'язання по сплаті яких виникли до розірвання договору.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на обставини справи, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 18 601,12 грн. 3% річних.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Згідно з п.9.1 договору у випадку дострокового припинення дії договору або у випадку повернення предмета лізингу лізингодавцю з будь-якої іншої причини, лізингоодержувач зобов'язаний передати предмет лізингу та всі необхідні документи, які вимагаються лізингодавцем, у місці, визначеному лізингодавцем в межах України, протягом 5 (п'яти) робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги лізингодавця, якщо інше не буде зазначено у відповідному повідомленні лізингодавця.

Відповідно до п.9.2 договору лізингоодержувач зобов'язаний повернути лізингодавцю предмет лізингу в такому ж стані, в якому його було прийнято в користування, з урахуванням нормального зносу.

Пунктом 12.4 договору передбачено, що у випадку коли лізингоодержувач не виконує обов'язки щодо повернення предмета лізингу, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача сплати неустойки у подвійному розмірі періодичного лізингового платежу за весь час прострочення. При цьому, для розрахунку приймається останній (тобто такий, який передує факту порушення зобов'язання лізингоодержувача щодо повернення предмету лізингу), повний періодичний лізинговий платіж, згідно з графіком лізингових платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач після припинення дії договору предмет лізингу позивачу не повернув.

02.03.2012р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О.С. вчинено виконавчий напис № 727 про повернення відповідачем позивачу об'єкту фінансового лізингу, що був переданий в користування на підставі договору фінансового лізингу №2726L11/00-LD.

В зв'язку з тим, що відповідач не виконав свій обов'язок щодо повернення предмету лізингу після припинення дії договору, позивачем на підставі п.12.4. договору нарахована неустойка в розмірі 1 637 431,90 грн. за несвоєчасне повернення предмету лізингу за період з 11.02.2012р. по 31.07.2012р.

Відповідач стверджує, що підстави для стягнення з нього неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу відсутні, оскільки п.12.4. договору не може бути застосований, в зв'язку з тим, що договір припинився.

Колегія суддів зазначає, що припинення дії договору не є підставою для незастосування положень п. 12.4. договору, оскільки вказаний пункт встановлює майнову відповідальність за невиконання зобов'язання повернути майно, яке (зобов'язання) виникає саме у зв'язку із припиненням договору, а, як вже вказувалось вище, розірвання договору не виключає застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань з урахуванням умов договору.

В постанові Верховного Суду України від 18.12.2012р. у справі № 6/104/5022-1679/2011, на яку посилається скаржник, Верховним Судом зазначено, що наслідки розірвання договору лізингу визначено статтею 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", зокрема пунктами 5 і 6, якими передбачено право лізингодавця стягнути з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса та вимагати відшкодування збитків відповідно до закону або договору; господарські суди, не врахувавши особливостей щодо наслідків припинення договору фінансового лізингу, встановлених цим Законом, дійшли необґрунтованого і незаконного висновку про застосування до спірних правовідносин статті 785 ЦК України, яка передбачає стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у разі неповернення наймодавцеві предмета найму.

В даному випадку сплата неустойки у подвійному розмірі періодичного лізингового платежу за весь час прострочення повернення предмету лізингу передбачена договором.

На доводи скаржника про те, що в повідомленні позивача № 267 від 31.01.2012р. про відмову від договору відсутній строк повернення предмету лізингу, в зв'язку з чим заявлена до стягнення сума неустойки не обгрунтована належним чином, судова колегія зазначає, що положеннями п.9.1 договору сторони визначили 5-денний строк повернення предмету лізингу, починаючи з дати відповідної вимоги лізингодавця, якщо інше не буде зазначено у відповідному повідомленні лізингодавця. У повідомленні №267 зазначено, що у разі неповернення предмета лізингу та непогашення заборгованості негайно після отримання цього повідомлення, ТОВ «УніКредит Лізинг» буде вимушене звернутись за виконавчим написом до нотаріуса чи до суду для примусового повернення предмету лізингу та стягнення заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 1 637 431,90 грн. неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу, нарахованої на підставі п.12.4 договору фінансового лізингу за період з 11.02.2012р. по 31.07.2012р.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що станом на час розгляду справи вже існує документ, який передбачає стягнення заборгованості за договором, а саме виконавчий напис № 727, вчинений 02.03.2012р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О.С., в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки вказаний виконавчий напис є виконавчим документом про примусове повернення предмета фінансового лізингу від відповідача до позивача та не звільняє відповідача від обов'язку сплати заборгованості по лізинговим платежам за період дії договору.

Відповідач в апеляційній скарзі наголошує на передбаченому п.3 ст. 83 ГПК України праві господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Колегія суддів зазначає, що зменшення пені на підставі п.3 ст.83 ГПК України є правом суду та застосовується лише у виняткових випадках.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач в суді першої інстанції не посилався та не доводив наявність обставин з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

Посилаючись в апеляційній скарзі на скрутне фінансове становище, відповідач не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним своїх зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необгрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Як вбачається з позовної заяви ТОВ «УніКредит Лізинг», позивач просив також стягнути з відповідача 3 000,00 грн. збитків, понесених ним за вчинення 02.03.2012р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О.С. виконавчого напису № 727.

Вказану вимогу місцевий господарський суд не розглянув.

В п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» ( із змінами та доповненнями) зазначено, що якщо у процесі перегляду справи апеляційним господарським судом буде встановлено, що суд першої інстанції, приймаючи процесуальний акт, не розглянув одну чи кілька заявлених вимог, суд апеляційної інстанції повинен самостійно усунути відповідне порушення. Він не вправі передавати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст.22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що лізингоодержувач відшкодовує, зокрема, витрати лізингодавця, понесені з вини лізингоодержувача.

В зв'язку з тим, що відповідач не виконав свій обов'язок щодо повернення предмету лізингу після припинення дії договору, позивач, для відновлення свого порушеного права, звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису на Договорі фінансового лізингу про примусове повернення об'єкта фінансового лізингу (виконавчий напис №727, виданий 02.03.2012р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О.С.).

Витрати позивача в розмірі 3000,00 грн. за вчинення нотаріусом виконавчого напису підтверджуються самим виконавчим написом та залученою до матеріалів справи банківською випискою про оплату послуг нотаріуса.

Таким чином, понесені позивачем витрати за вчинення виконавчого напису підлягають відшкодуванню відповідачем, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 3000,00 грн. збитків є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем належним чином доведено порушення відповідачем його законних прав.

Відповідач не надав суду жодного доказу на спростування обставин, на які позивач послався як на підставу своїх вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2012р. у справі №5011-16/10599-2012 підлягає зміні. Апеляційна скарга ТОВ «Високі аграрні технології» залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Високі аграрні технології» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2012р. у справі №5011-16/10599-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2012р. у справі №5011-16/10599-2012 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

« Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А, код ЄДРПОУ 36376609) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 22/1, код ЄДРПОУ 33942232) 913 627 (дев'ятсот тринадцять тисяч шістсот двадцять сім) грн. 39 коп. основного боргу, 68 806 (шістдесят вісім тисяч вісімсот шість) грн. 01 коп. неустойки (пені) за прострочення сплати лізингових платежів, 18 601 (вісімнадцять тисяч шістсот одну) грн. 12 коп. 3% річних, 1 637 431 (один мільйон шістсот тридцять сім тисяч чотириста тридцять одну) грн. 90 коп. неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу, 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. збитків та 52 829 (п'ятдесят дві тисячі вісімсот двадцять дев'ять) грн. 32 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.»

3. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи №5011-16/10599-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Корсакова Г.В.

Судді Михальська Ю.Б.

Тищенко А.І.