Рішення № 29235517, 24.01.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.01.13 р. Справа № 5006/13/116/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик», Донецька обл., м. Горлівка

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про: стягнення 4088грн.24коп.

За участю представників сторін

від позивача: Амеліна Т.М. (за довіреністю б/н від 31.12.2012р.)

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик», Донецька обл., м. Горлівка звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 про стягнення 4088грн.24коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 3409грн.64коп., пені в сумі 161грн.31коп., штрафу в сумі 302грн.21коп. та 20% річних у сумі 215грн.08коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки продукції № 106 від 01.01.2011р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

24.01.2012р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 2409грн.64коп., пеню в сумі 161грн.31коп., штраф у сумі 302грн.21коп. та 20% річних у сумі 215грн.08коп., всього 3088грн.24коп.

Відповідно до приписів ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Частиною 6 ст.22 вказаного Кодексу передбачено, що господарський суд не приймає зменшення розміру позовних вимог, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог здійснено позивачем внаслідок часткової оплати відповідачем суми основного боргу у сумі 1000грн.00коп., суд вважає, що такі дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відтак, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог і у подальшому розглядає позовні вимоги з її урахуванням.

У зв'язку з неявкою відповідача, з метою надання йому права на захист, справа слуханням відкладалась, але відповідач у судові засідання не з'явився, витребуваних документів не надав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. Ухвали суду направлялися Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, м. Артемівськ, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за адресою, вказаною у позові, договорі поставки № 106 від 01.01.2011р. та свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця Серії НОМЕР_2 АДРЕСА_1, АДРЕСА_1, проте конверт з ухвалою суду повернувся з відміткою органу поштового зв'язку через закінчення терміну зберігання. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

За змістом п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зокрема, відповідно до листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

В судовому засіданні 24.01.2013р. позивач підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору, наполягав на прийнятті рішення в цьому судовому засіданні.

Суд вважає за можливе, в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши під час судових засідань представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

01.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик», м. Горлівка (постачальником) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Артемівськ (покупцем) був укладений договір поставки № 106, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця алкогольні напої (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у порядку, визначеному умовами договору.

Пунктом 3.6 договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний до моменту першої поставки надати постачальникові повідомлення із зразками підписів осіб уповноважених приймати товар і підписувати товаросупроводжувальні документи та зразками печаток (штампів). Підпис особи уповноваженої приймати товар на супроводжувальних документах, зразок якого є у Повідомленні наданому покупцем, вважається достатнім доказом того, що товар прийнятий уповноваженою особою покупця, без необхідності завірення такого підпису печаткою (штампом). Наявність на товаросупроводжувальних документах печатки (штампу), зразки яких було попередньо надано покупцем, є належним доказом того, що товар прийнятий уповноваженою особою покупця, навіть якщо зразок підпису особи, зазначений у повідомленні не збігається з тим, який наявний на товаросупроводжувальних документах. У випадку, якщо зразок підпису та (або) зразок печатки (штампу) на накладній не збігається зі зразками підписів та (або) зразками печаток (штампів) наданих покупцем постачальнику у повідомленні, проте такий підпис (печатка, штамп) наявний на накладних, що були оплачені покупцем раніше, то вважається, що товар прийнятий уповноваженою особою покупця.

Відповідно до п. 4.1 договору найменування, кількість, асортимент товару визначається покупцем у замовленні та зазначається постачальником у видатковій накладній на товар.

Згідно із п.5.2 договору ціна на товар визначається постачальником у видатковій накладній на товар.

У відповідності із п. 6.1 договору розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом семи календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженими сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати.

Відповідно до п. 6.2 договору датою оплати покупцем вартості отриманого від постачальника товару є дата зарахування цих грошових коштів на рахунок постачальника.

Пунктом 6.4 договору сторони погодили, що якщо покупець, при здійсненні оплати товару не вказує номер накладної, за яку здійснюється розрахунок, то постачальник має право здійснити зарахування грошових коштів як оплату за накладні, строк оплати по яких настав раніше.

Згідно із п. 9.7 договору даний договір чинний протягом 2 років з дати укладання. У випадку, якщо жодна із сторін не заявила про свої наміри розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний договір вважається автоматично пролонгованим на той же термін та тих же умовах.

Невід'ємною частиною договору поставки № 106 від 01.01.2011р. є повідомлення, яке визначає матеріально-відповідальну особу, що буде приймати товар та містить зразки печатки отримувача продукції - ФОП ОСОБА_1 та підпису уповноваженої особи.

Додатком № 1 до договору сторони визначили згідно із замовленням покупця адресу, за якою буде здійснюватися доставка товару.

Виходячи зі змісту позовної заяви, позивач здійснив поставку обумовленого сторонами в договорі товару відповідачу за видатковою накладною № 94023/91091 від 28.08.2012р. загальною вартістю 4317грн.24коп.

Позивач стверджує, що отримавши товар, відповідач здійснив часткову оплату його вартості в розмірі 1907грн.60коп., внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 2409грн.64коп., яка і заявлена до стягнення.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є стягнення суми боргу у розмірі 2409грн.64коп., 20% річних у сумі 215грн.08коп., штрафу в сумі 302грн.21коп. та пені в сумі 161грн.31коп. Підставою позову є договір поставки № 106 від 01.01.2011р.

Договір № 106 від 01.01.2011р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем у виконання умов договору № 106 від 01.01.2011р. за видатковою накладною № 94023/91091 від 28.08.2012р. поставлений відповідачу товар - алкогольні напої.

Факт отримання товару за вказаною накладною підтверджується підписом уповноваженої відповідачем на отримання матеріальних цінностей особи в графі „Отримав", що відповідно до п. 3.6 договору є достатнім доказом того, що товар прийнятий уповноваженою особою.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару, отже суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 106 від 01.01.2011р.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 6.1 договору сторони дійшли згоди, що розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом семи календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженими сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати.

Відповідно до п. 9.1 договору усі зміни та доповнення до даного договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони викладені в письмовій формі та підписані повноваженими представниками сторін (в тому числі документи передані засобами факсимільного зв'язку).

В матеріалах справи відсутні докази наявності між сторонами будь-яких інших домовленостей щодо строків оплати, оформлені у спосіб, передбачений п. 9.1 договору.

Як вбачається із змісту позовної заяви, враховуючи наявні в матеріалах справи завірені копії прибуткових касових ордерів та представлений позивачем односторонній акт звірки розрахунків відповідачем були здійснені часткові оплати отриманого товару протягом 01.11.2012р. по 07.12.2012р. на суму 907грн.60коп. (відповідно до прибуткового касового ордеру № 22087 від 20.11.2012р. лише частина в сумі 7грн.60коп. із здійсненої відповідачем оплати на суму 50грн.00коп. була перерахована в рахунок погашення боргу за спірною накладною № 94023/91091), протягом 10.12.2012р. по 22.01.2013р. на суму 1000грн.00коп., всього відповідачем було сплачено 1907грн.60коп.

Слід відзначити, що на день подання позову до канцелярії суду 17.12.2012р., грошові кошти на загальну суму 100грн.00коп., перераховані відповідачем 10.12.2012р. та 13.12.2012р., не були враховані позивачем у позові, оскільки були зараховані на рахунок підприємства лише 18.12.2012р. і відповідно до п. 6.2 договору № 106 від 01.01.2011р. датою оплати вважається саме дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Таким чином за відповідачем виникла заборгованість за вищевказаною накладною в сумі 2409грн.64коп.

Враховуючи, що за накладною № 94023/91091 товар був поставлений та відповідно отриманий відповідачем 28.08.2012р., то з урахуванням умов п. 6.1 договору щодо строків оплати, строк оплати залишку вартості товару у сумі 2409грн.64коп. для відповідача наступив 04.09.2012р., а вже з 05.09.2012р. почалося прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання щодо повного розрахунку за отриманий товар.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем товару та не оплати у встановлені терміни, докази сплати суми заборгованості за товар в розмірі 2409грн.64коп. суду не надані, заявлений розмір боргу в тому числі підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом головного бухгалтера та директора ТОВ «Баядера логістик», одностороннім актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2012р. по 23.01.2013р., господарський суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 20% річних у сумі 215грн.08коп. та пеню в сумі 161грн.31коп., нараховані наступним чином за період з 05.09.2012р. до 31.10.2012р. на суму боргу 4317грн.24коп.; за період з 01.11.2012р. по 04.11.2012р. на суму боргу 4117грн.24коп. (з урахуванням часткової оплати 01.11.2012р. на суму 200грн.00коп.); за період з 05.11.2012р. по 06.11.2012р. на суму 4017грн.24коп. (з урахуванням оплати 05.11.2011р. на суму 100грн.00коп.); за період з 07.11.2012р. по 19.11.2012р. на суму боргу 3817грн.24коп. (з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати 07.11.2012р. в сумі 200грн.00коп.); за період з 20.11.2012р. по 02.12.2012р. на суму боргу 3809грн.64коп. (з урахуванням часткової оплати 20.11.2012р. на суму 7грн.60коп.); за період з 03.12.2012р. по 09.12.2012р. на суму боргу 3409грн.64коп. (з урахуванням здійсненої відповідачем протягом 03.12.2012р. по 07.12.2012р. часткової оплати на суму 400грн.00коп.).

Обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 9.2 договору сторони встановили, що у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами, що відповідає принципу свободи договору, встановленому ст. 627 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Згідно із п. 7.1 договору у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати.

Суд, дослідивши представлені позивачем розрахунки 20% річних та пені дійшов висновку, що позивачем вірно визначений момент виникнення права вимагати від відповідача виконання грошового зобов'язання, при розрахунку пені позивачем додержані вимоги ст. 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України.

Суд перевіривши арифметичний розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення 20% річних за формулою: Сума санкції = С х Z х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Z - процент річних, зазначений в договорі, Д - кількість днів прострочення, вважає заявлену позивачем суму 20% річних такою, що не перевищує розмір, який може бути нарахований за визначені позивачем періоди та суми боргу, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд перевіривши арифметичних розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення пені, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство", вважає його обґрунтованим, вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу в сумі 302грн.21коп., який нарахований на суму виниклої станом на 04.09.2012р. суму простроченого платежу в розмірі 4317грн.24коп.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Зокрема, у ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Також у п. 4 ст. 231 вказаного Кодексу встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Так, згідно п. 7.1 договору у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 7% від суми боргу.

Отже, укладаючи договір, сторони узгодили міри відповідальності, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідно до матеріалів справи є очевидним, що відповідач прострочив виконання обов'язку з оплати продукції, отриманої за накладною № 94023/91091 від 28.08.2012р., більш ніж 30 днів, це обумовлює правомірність застосування до останнього господарських санкцій, передбачених п.7.1 договору.

Перевіривши правильність нарахування позивачем суми штрафу суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених в цій частині вимог.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, враховуючи, що часткова оплата боргу здійснена відповідачем вже після подання позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, на нього покладаються судові витрати у розмірі передбаченому діючим законодавством.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик», Донецька обл., м. Горлівка до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 про стягнення суми основного боргу в розмірі 2409грн.64коп., 20% річних у сумі 215грн.08коп., штрафу в сумі 302грн.21коп. та пені в сумі 161грн.31коп.- задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (юридична адреса: 84601, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Озерянівська, будинок 2, код ЄДРПОУ 35871504) суму основного боргу в розмірі 2409грн.64коп., 20% річних у сумі 215грн.08коп., пеню в сумі 161грн.31коп., штраф у сумі 302грн.21коп. та витрати на оплату судового збору в розмірі 1609грн. 50коп.

У судовому засіданні 24.01.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 29.01.2013р.

Суддя Макарова Ю.В.