Рішення № 29235515, 07.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.02.13 р. Справа № 5006/13/119/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська трубна компанія», м. Дніпропетровськ

до відповідача: Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк

про: стягнення 139509грн.31коп.

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Герасимова Н.О. (за довіреністю № 9/60 від 11.12.2012р.).

В судовому засіданні 17.01.2013р.

оголошувалась перерва до 07.02.2013р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська трубна компанія», м. Дніпропетровськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк про стягнення суми в розмірі 139509грн.31коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 126519грн.40коп., пені у сумі 8958грн.22коп., 3% річних у сумі 3557грн.06коп. та інфляційних витрат у сумі 474грн.63коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 1468 від 20.09.2011р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

На вимогу суду, 17.01.2013р. позивач через канцелярію суду надав суду розрахунок, яким зменшив період нарахування пені, за яким розмір пені за період з 27.12.2011р. по 27.06.2012р. складає 4825грн.69коп.

Між тим, з заявою про зменшення розміру позовних вимог за рахунок зменшення періоду нарахування пені в порядку, встановленому ст. 22 ГПК України, позивач не звертався. Під час судового засідання 17.01.2013р. представник позивача підтримав вимоги, заявлені у позові, зазначив, що наданий 17.01.2013р. розрахунок має суто інформативний характер, при розгляді вимог щодо стягнення пені просив суд керуватися розрахунком, представленим у позовній заяві.

17.01.2013р. відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, яким визнав суму основного боргу в розмірі 126519грн.40коп., зазначаючи при цьому, що оскільки акт приймання-передачі відповідно до умов п. 4.1 договору в редакції Додаткової угоди № 1 до договору № 1468 від 20.09.2011р. не був підписаний між сторонами, вважає, що строк оплати спірного товару не настав; не погоджується із заявленою позивачем сумою інфляційних витрат, надавши свій контр-розрахунок; заперечував проти заявлених позивачем витрат по оплаті адвокатських послуг.

Позивач участь своїх представників у судовому засіданні 07.02.2013р. не забезпечив, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про ознайомлення з перервою до 07.02.2013р. Явка сторін не була визнана обов'язковою.

В судовому засіданні 07.02.2013р. відповідач підтримав свою позицію, викладену письмово, повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної правової позиції по суті спору.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши під час судових засідань представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 ГПК України, суд ВСТАНОВИВ:

20.09.2011р. на підставі проведених 03.08.2011р. торгів між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська трубна компанія», м. Дніпропетровськ (постачальником) та Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк (покупцем) був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти № 1468 (далі-договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товари, зазначені в Специфікації, що є Додатком № 1 до цього Договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент) товару:

- труби водогазопровідні;

- труби безшовні.

Кількість товарів за цим договором становить: 162т.

Більш детальніша інформація міститься у Специфікації, що є Додатком № 1 до цього Договору.

Згідно із п. 3.1 договору ціна цього договору становить 1973100,00грн.00коп., у тому числі ПДВ (20%) - 328850грн.00коп.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом: оплата покупцем товару після підписання сторонами акту приймання-передачі товару на протязі 30 календарних днів після одержання товару у вказаному місці призначення.

Згідно із п. 4.2 договору до рахунку додаються: акт приймання-передачі товару підписаний двома сторонами.

У відповідності із п. 5.3 договору постачальник надає покупцю наступні товаросупроводжувальні документи: рахунок-фактуру на товар; акт приймання-передачі товару; накладну на відпуск товару; сертифікат якості (паспорт); податкова накладна.

Пунктом 5.4 договору сторони погодили, що датою поставки товару вважається дата, яка вказана покупцем на товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником при прийманні товару.

Згідно із п. 10.1 договору цей договір набирає чинність з моменту (дати) його підписання обома сторонами (дата початку строку дії Договору). Сторони узгодили, що дата закінчення строку дії цього договору визначаються наступним чином: при належному виконанні обома сторонами своїх обов'язків обумовлених цим договором, датою закінчення строку дії цього договору є 31.12.2011р., а у випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань чи у разі відсутності фінансування по цьому договору, датою закінчення строку дії Договору є дата повного та належного виконання сторонами (у відповідності з умовами договору) всіх прийнятих на себе за договором зобов'язань.

Специфікацією, що є Додатком № 1 до договору № 1468 від 20.09.2011р., сторони визначили найменування товару, його кількість, ціну за одиницю та загальну вартість - 1973100грн.00коп.

Пунктом 3 вказаної специфікації були передбачені наступні умови та порядок розрахунків: оплата покупцем товару після підписання сторонами акту приймання-передачі товару на протязі 30 календарних днів після одержання товару у вказаному місці призначення.

Додатковою угодою № 1, що є Додатком № 2 до договору № 1468 від 20.09.2011р., сторони виклали п. 4.1 договору в наступній редакції: розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем товару після підписання сторонами акту приймання-передачі товару на протязі 60 календарних днів після одержання товару у вказаному місці призначення.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання договору за видатковою накладною № 000000359 від 27.10.2011р. здійснив поставку відповідачу погодженого сторонами в специфікації до договору товару загальною вартістю 197367грн.90коп., для оплати якого був виставлений рахунок-фактура № 000000858 від 27.10.2011р.

Як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення повного розрахунку отриманого товару не виконав, у зв'язку з чим за останнім виникла сума боргу у розмірі 126519грн.40коп.

Викладені обставини призвели до звернення позивача з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості у розмірі 126519грн.40коп., 3% річних у сумі 3557грн.06коп., пені в сумі 8958грн.22коп. та інфляційних витрат у сумі 474грн.63коп., підставою позову є договір про закупівлю товарів за державні кошти № 1468 від 20.09.2011р.

Договір про закупівлю товарів за державні кошти № 1468 від 20.09.2011р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем на виконання умов договору про закупівлю товарів за державні кошти № 1468 від 20.09.2011р. за видатковою накладною № 000000359 від 27.10.2011р. був переданий відповідачу товар - труби, загальною вартістю 197367грн.90коп.

Поставлений за вказаною накладною товар на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 2932 від 27.10.2011р. прийнято уповноваженою особою відповідача, про що свідчить підпис останнього в графі «Отримав».

Господарський суд приймає також до уваги, що покупцем при отриманні майна не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання продавцем прийнятих за договором зобов'язань.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 4.1 договору в редакції укладеної між сторонами Додаткової угоди № 1 як Додатку № 2 до договору № 1468 від 20.09.2011р. сторони передбачили, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем товару після підписання сторонами акту приймання-передачі товару на протязі 60 календарних днів після одержання товару у вказаному місці призначення.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує наступним: підставою для сплати остаточного розрахунку за поставлений товар відповідно до п. 4.1 договору є акт прийому-передачі товару, підписаний сторонами. Такий акт сторонами не складався, тому не встановлено точної дати з якої відраховується 60 календарних днів для оплати товару.

Позивач під час судового засідання 17.01.2013р. стверджував, що передав відповідачу разом із товаром всі передбачені пунктом 5.3 договору документи. Відповідач жодних претензій щодо не передання вищевказаних документів позивачу не пред'являв.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що постачальник надає покупцю наступні товаросупроводжувальні документи: рахунок-фактуру на товар; акт приймання-передачі товару; накладну на відпуск товару; сертифікат якості (паспорт); податкова накладна.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Згідно ч.1 ст.666 вказаного Кодексу, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним на відповідальне зберігання.

Відповідно до п. 7.1 договору приймання товару по кількості та якості здійснюється відповідно до вимог Інструкцій П-6 та П-7. Таким чином, приймання продукції відповідачем повинно було здійснюватися на підставі „Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю" № П-6, затвердженої Держарбітражем 15.06.1965р., „Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю" № П-7, затвердженої Держарбітражем 25.04.1966р.

Пунктом 12 Інструкції П-6 передбачено, що прийом продукції по кількості здійснюється по транспортним та супровідним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких з них не призупиняє прийом продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції та в акті вказує, які документи відсутні.

Згідно п. 14 Інструкції П-7 про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості прийняття продукції по якості та комплектності здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, які посвідчують якість та комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не призупиняє прийом продукції. У разі відсутності необхідних документів покупець складає акт про фактичну якість та комплектність продукції і зазначає, які документи відсутні.

Відсутність відповідного згідно Інструкцій П-6 та П-7 акту та жодних доказів повідомлення відповідача до моменту звернення останнього до суду про наявність претензій стосовно того, що будь-якого з передбачених п. 5.3 договору документу не вистачає, відповідачем всупереч ст.ст. 33-36 Господарського процесуального кодексу України не надано, що на думку суду, свідчить про те, що всі необхідні документи відповідачем були отримані вчасно та в повному обсязі.

Спірним договором підписання окремого акту прийому-передачі документів, передбачених п. 5.3 договору, не встановлено.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього майна, навпаки відповідач здійснював часткову оплату спірного товару після його прийняття, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 1468 від 20.09.2011р.

Згідно із п. 5.4 договору датою поставки товару вважається дата, яка вказана покупцем на товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником при прийманні товару.

З матеріалів справи вбачається, що під час прийому-передачі товару сторони підписували видаткову накладну. Видаткова накладна є супроводжуючим документом, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товарно-матеріальні цінності, що передаються, відправляються або транспортуються. Таким чином, і акт прийому-передачі, і видаткова накладна виконують тотожні функції передатного акту, який є підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника (продавця) і оприбуткування їх у вантажоодержувача (покупця), для здійснення розрахунків та ведення первинного обліку.

В даному випадку видаткова накладна № 000000359 від 27.10.2011р. засвідчує факт передачі постачальником (позивачем) та прийняття покупцем (відповідачем) спірного товару.

Враховуючи, що поставка товару за видатковою накладною № 000000359 відбулася 27.10.2011р., то з урахуванням вимог п. 4.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 до нього, строк оплати вартості поставленого товару наступив для відповідача 26.12.2011р., а вже з 27.12.2011р. почалось прострочення виконання грошового зобов'язання.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, відповідач отриманий товар оплатив частково 14.06.2012р. в сумі 5000грн.00коп., 28.03.2012р. в сумі 20848грн.50коп., внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 126519грн.40коп.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відзиві відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 126519грн.40коп.

Заявлений розмір боргу в тому числі підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою № 0017/2013 від 14.01.2013р. за підписом директора та головного бухгалтера ТОВ «Дніпропетровська трубна компанія».

Докази погашення боргу в сумі 126519грн.40коп. в матеріалах справи відсутні, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем залишилося невиконаним, що є порушенням вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, при цьому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За таких обставин, враховуючи, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи, позовні вимоги позивача до відповідача в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 126519грн.40коп. суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

Позивач просить суд також стягнути з відповідача пеню в розмірі 8958грн.22коп., яка нарахована на суму боргу 126519грн.40коп. за період з 27.12.2011р. по 04.12.2012р.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Згідно із п. 7.4 договору у випадку порушення строків оплати поставленого товару (повністю або частково), покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1% вартості товару, з якої допущено прострочення оплати за кожний день прострочення.

Суд розглянувши розрахунок пені позивача встановив, що позивачем вірно, з урахуванням умов договору щодо строків оплати визначений момент виникнення права вимагати від відповідача виконання грошового зобов'язання, проте позивачем не враховано вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо законодавчо встановленого обмеження нарахування штрафних санкцій у шість місяців, з дня коли зобов'язання повинно бути виконано.

А відтак пеня може бути нарахована відповідачеві лише по 27.06.2012р.

Суд, зробивши власний розрахунок пені за формулою С х РП х Д : 100, де С - сума заборгованості за період, РП - розмір пені, вказаний у договорі, Д - кількість днів прострочення за період з 27.12.2011р. по 27.06.2012р. на суму боргу 126519грн.40коп. встановив, що заявлена позивачем сума пені в розмірі 8958грн.22коп. не перевищує суми (9776грн.54коп.), яка може бути нарахована за визначений судом період, отже вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач згідно ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3557грн.06коп. та індекс інфляції у сумі 474грн.63коп., нараховані на суму боргу 126519грн.40коп. за період з 27.12.2011р. по 04.12.2012р.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, вважає його обґрунтованим, у зв'язку з чим задовольняє вимоги позивача в цій частині у сумі 3557грн.06коп.

Перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог у частині стягнення інфляційних витрат за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ" за період з 27.12.2011р. по 04.12.2012р. суд відмовляє у задоволенні інфляційних витрат за вказаний період, оскільки у травні, червні та серпні 2012 року індекс інфляції складав 99,7%, у липні 2012р. - 99,8%, у листопаді 2012р. - 99,9%, отже за вказаний період наявна дефляція. Тому від'ємне значення інфляції не підлягає стягненню з відповідача. Судом не здійснено перерахунок інфляційних витрат за кожен місяць окремо, оскільки позивачем заявлено до стягнення саме за весь період з 27.12.2011р. по 04.12.2012р.

На ряду з зазначеним, позивач просить стягнути з відповідача у якості судових витрат за послуги адвоката суму в розмірі 6975грн.46коп.

04.12.2012р. між Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Нексум» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська трубна компанія» (Замовник) укладено договір на надання адвокатських послуг № 116, відповідно до умов якого виконавець приймає на себе зобов'язання надати замовнику адвокатські послуги в формі захисту прав та інтересів замовника по стягненню з ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» м. Донецьк на користь замовника суму заборгованості за поставлений товар у розмірі 126519грн.40коп., пені, 3% річних від простроченої суми, інфляційні витрати, а також судові витрати, пов'язані з веденням справи.

Відповідно п. 2.1. Договору № 116 від 04.12.2012р. сторони передбачили перелік правової роботи, яка надається виконавцем замовнику.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що загальна вартість послуг, зазначених в п. 1.1 цього Договору складає 5% від суми заявлених позовних вимог (сума основного боргу, пеня, 3% річних, інфляційні).

Згідно із п. 3.2 договору замовник зобов'язується перед подачею позову в господарський суд протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку виконавцем, здійснити оплату виконавцю адвокатських послуг у розмірі 5% від суми заявлених позовних вимог. Оплата вказаної суми являється платою за правове супроводження процедури досудового врегулювання спору та підготовка необхідних документів, підготовку позовних матеріалів, подання позову та представництво інтересів замовника по предмету даного договору у господарському суді згідно розділу 2 даного договору.

Відповідно до п. 6.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання. Закінчення строку дії договору вважається підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг та їх повна оплата замовником.

На підтвердження понесених витрат позивач надав: рахунок № 116-1 від 04.12.2012р., виставлений Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Нексум» позивачу для оплати наданих адвокатських послуг за договором на суму 6975грн.46коп.; платіжне доручення № 1701 від 05.12.2012р. на суму 6975грн.46коп., отримувачем платежу за яким є АО «АК «Нексум»; акт приймання-передачі наданих адвокатських послуг № 116-1 від 12.12.2012р., підписаний директорами та скріплений печатками Адвокатського об'єднанням «Адвокатська компанія «Нексум» та ТОВ «Дніпропетровська трубна компанія».

Згідно статті 44 ГПК України, судові витрати складаються зокрема, з оплати послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Втім, матеріалами справи не підтверджено понесення позивачем витрат на оплату послуг адвоката. Навпаки, договір на надання адвокатських послуг № 116 від 04.12.2012р., акт приймання-передачі наданих адвокатських послуг № 116-1 від 12.12.2012р., на які посилається позивач, укладені останнім з Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Нексум ".

Рахунок № 116-1 від 04.12.2012р., платіжне доручення № 1701 від 05.12.2012р. на суму 6975грн. 46коп. також не містять посилань на те, що оплата була здійснена саме адвокату. Наразі, грошова сума в розмірі 6975грн. 46коп. перерахована позивачем на розрахунковий рахунок АО «АК»Нексум».

Всі наявні в матеріалах справи документи з боку позивача (позовна заява, розрахунок ціни позовної заяви) підписані директором ТОВ «Дніпропетровська трубна компанія».

Наявний в матеріалах справи ордер, виданий Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Нексум» адвокату Вроні Станіславу Вікторовичу не може вважатися доказом того, що витрати позивача мають відповідний характер, оскільки, як зазначено вище, договір про надання правової допомоги не містить посилань на те, що юридичні послуги надавались саме адвокатом.

Таким чином, суд вважає, що витрати, понесені позивачем на оплату юридичних послуг не є судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 625 Цивільного кодексу України, ст.. 230, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська трубна компанія», м. Дніпропетровськ до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк про стягнення суми основного боргу в розмірі 126519грн.40коп., пені в сумі 8958грн.22коп., 3% річних у сумі 3557грн.06коп. та інфляційних витрат у сумі 474грн.63коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (юридична адреса: 83001, м. Донецьк, вул. Артема, будинок 63, код ЄДРПОУ 33161769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська трубна компанія» (юридична адреса: 49107, м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, шосе Запорізьке, будинок 25, код ЄДРПОУ 32905858) суму основного боргу в розмірі 126519грн.40коп., пеню в сумі 8958грн.22коп., 3% річних у сумі 3557грн.06коп., витрати на оплату судового збору в сумі 2780грн.70коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 07.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення підписаний 12.02.2013р.

Суддя Макарова Ю.В.