Постанова № 29234672, 06.02.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.02.2013р. справа № 5009/4095/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Колядко Т.М.суддівЛомовцевої Н.В. , Скакуна О.А. за участю представників сторін: від позивача:Соломаха О.О. за довір. № 100/39 від 10.01.2013р.від відповідача:не з"явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргупублічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач" м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від13.12.2012р.по справі№5009/4095/12 (Давиденко І. В.)за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь-комплекс" м. Запоріжжядопублічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач" м. Запоріжжяпростягнення 134386,64грн. В С Т А Н О В И В:

Господарський суд Запорізької області (суддя Давиденко І.В.) рішенням від 13.12.2012р. частково задовольнив позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь-комплекс" м. Запоріжжя (далі - ТОВ "НВП "Преобразователь-комплекс") та стягнув з публічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач" м. Запоріжжя (далі - ПАТ "Запорізький завод "Перетворювач") основний борг в сумі 107 450,80грн., інфляційні витрати в сумі 10 830,64грн., три процента річних в сумі 7 472,98грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 515,09грн. В іншій частині позовних вимог судом відмолено, з посиланням на безпідставність та недоведеність позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.2012р. по справі № 5009/4095/12 просить скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, заявник в апеляційній скарзі посилається на те, що оскільки факт існування основного Замовника не доведено, неможливо встановити факт надходження коштів від основного Замовника, як це передбачено п. 5.1. договору, тому строк оплати за договором № 11/21-349/09 від квітня 2009р. не визначений.

Заявник вважає, що позивач та суд першої інстанції помилково визначили строк оплати товару - 07.07.2010р., посилаючись на ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, оскільки ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час і боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Позивач звернувся з вимогою оплатити товар 11.07.2012р., день отримання претензії - 16.07.2012р., тому строк оплати за договором настав 23.07.2012р., тобто прострочення оплати починається з 24.07.2012р., а не з 08.07.2010р., як зазначив позивач.

Крім того, заявник в апеляційній скарзі послався на те, що позивачем невірно здійснено розрахунок 3% річних, у зв'язку з невірним визначенням періоду заборгованості.

В доповненні до апеляційної скарги відповідач просив суд задовольнити його заяву про надання відстрочки виконання рішення господарського суду на 18 місяців, у зв'язку із скрутним фінансовим становищем.

Відповідач свого представника у судове засідання 06.02.2013р. не направив, але 05.02.2013р. на адресу апеляційного суду направив в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України клопотання про залучення до матеріалів справи копії аудиторського висновку (звіт) незалежної аудиторської фірми щодо фінансового стану ПАТ "Запорізький завод "Перетворювач" за період з 01.01.2012р. по 30.09.2012р. Позивач проти задоволення клопотання не заперечував.

Апеляційна інстанція зазначене клопотання відповідача задовольнила.

Позивач рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.2012р. по справі № 5009/4095/12 вважає законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача у судовому засіданні заявив клопотання про залучення до матеріалів справи доказів скрутного фінансового стану, а саме копій: заяви-зобов'язання від 22.01.2013р. ТОВ "НВП "Преобразователь-комплекс" до ПАТ "Банк "Кредит Дніпро" на отримання кредиту для виплати заробітної плати працівникам за грудень 2012р.; заяви зобов'язання від 30.01.2013р. ТОВ "НВП "Преобразователь-комплекс" до ПАТ "Банк "Кредит Дніпро" на отримання кредиту для виплати авансу працівникам за січень 2013р.; наказу № 7к ТОВ "НВП "Преобразователь-комплекс" від 04.02.2013р. "О режиме неполного рабочего времени (недели)".

Апеляційна інстанція зазначене клопотання позивача задовольнила.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «НВП «Преобразователь-комплекс» м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до ПАТ «Запорізький завод «Перетворювач» м. Запоріжжя про стягнення 134 386,64 грн., з яких: 107 450,80грн. - основний борг, 8 587,23грн. - пені, 10 875,63грн. - інфляційних витрат, 7472,98 грн. - 3 % річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору закупки № 11/21-349/10 від квітня 2009р. щодо оплати за виконанні роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2009р. між ТОВ «НВП «Преобразователь-комплекс» (Продавець) та відкритим акціонерним товариством "Запорізький завод "Перетворювач" (правонаступником якого є ПАТ «Запорізький завод «Перетворювач») (Покупець) укладено договір закупки № 11/21-349/10 (далі - договір), за умовами якого Продавець зобов'язується передати Покупцю товар, а саме: Шафу управління системи збудження СВТГ-2,2к/495-С2Т2,5-АР21, Автоматизоване робоче місто АРМ, Комплект резервних приладів, Програмно-апаратний комплекс, загальною сумою 368 040,00 грн., а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити за нього грошову суму (п. 1.1. договору).

Продавець передає товар Покупцю в номенклатурі, кількості, по цінам, в строки, на умовах поставки та оплати, вказаних в цьому договорі (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору вартість товару, який передається за цим договором, складає 368 040,00грн., в тому числі ПДВ 20 % - 61 340,00 грн.

Згідно п. 5.1 договору Покупець перераховує на рахунок Продавця, вказаний в договорі авансовий платіж у розмірі 153 350,00 грн. та ПДВ - 30 670,00 грн., загальним розміром - 184 020,00 грн.

Протягом 3-х календарних днів з моменту отримання коштів від основного замовника, Покупець зобов'язується перерахувати на рахунок Продавця залишок в сумі - 153 350,00 грн. та ПДВ - 30 670,00 грн., разом з ПДВ - 184 020,00 грн.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що строк поставки товару за цим договором - 75 днів з моменту виконання Покупцем авансового платежу по п. 5.1 договору.

Строк дії договору до 31.12.2010р. (п. 12.8. договору).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов договору № 11/21-349/10 від квітня 2009р. позивачем видано відповідачу на оплату рахунок № 42 від 06.04.2010р. на загальну суму 368 040,00 грн. (арк. справи 18 том 1).

08.04.2010р. відповідачем здійснено попередню оплату на рахунок позивача в розмірі 184 020,00грн., про що свідчіть довідка ПАТ «Укрсоцбанку» № 701.51 від 17.08.2012р. (арк. справи 43 том 1).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі видаткових накладних № 44 від 24.06.2010р. та № 47 від 07.07.2010р. відповідачем отримано від позивача зазначений у договорі товар на загальну суму 368 040,00грн. з урахуванням ПДВ (арк. справи 19, 21 том 1).

13.07.2010р. відповідачем здійснено часткову оплату товару в розмірі 76 569,20 грн., у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у сумі 107 450,80грн. (арк. справи 43 том 1).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача надіслано лист-претензію № 121-1/02-962 від 11.07.2012р. з вимогою про сплату заборгованості за отриманий товар. Відповідачем було надіслано позивачу лист-відповідь № 35/107 від 15.08.2012р. на вказану претензію, відповідно до якого останній зазначив, що в зв'язку з тяжким фінансовим положенням підприємства, ПАТ "Запорізький завод "Перетворювач" не має можливості погасити існуючу суму заборгованості одноразово та просив розглянути можливість погашення заборгованості по 50000,00 грн. щомісячно.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 107 450,80 грн. за договором № 11/21-349/09 від квітня 2009р., оскільки останній не надано доказів щодо погашення цієї суми.

Крім того, актом звірки станом на 01.03.2011р. відповідач підтвердив свою заборгованість перед позивачем в сумі 107 450,80грн. за договором № 11/21-349/09 (арк. справи 44 том 1).

Суд першої інстанції, з посиланням на ст. 692 Цивільного кодексу України дійшов висновку, що видаткові накладні № 44 від 24.06.2010р. та № 47 від 07.07.2010р. на загальну суму 368 040,00грн. з урахуванням ПДВ, за якими відповідач отримав товар, є самостійними підставами виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар, та датою виконання обов'язку з оплати, є дата підписання видаткових накладних.

Однак, апеляційна інстанція з таким висновком суду погодитись не може з огляду на наступне.

Умовами договору передбачено, що протягом 3-х календарних днів з моменту отримання коштів від основного замовника, Покупець зобов'язується перерахувати на рахунок продавця залишок в сумі - 153 350,00 грн. та ПДВ - 30 670,00 грн., разом з ПДВ - 184 020,00 грн. (п. 5.1. договору).

Сторонами не визначено, хто є основним замовником, тому висновок суду першої інстанції, що сторони визначили в договорі строк виконання зобов'язання з оплати, решти вартості товару є помилковим, та не ґрунтується на умовах договору.

Колегія суддів не може погодитись з доводами позивача, щодо визначення ст. 692 Цивільного кодексу України строку виконання відповідачем зобов'язань з оплати, оскільки ст.ст. 251, 252, 253 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Тобто, юридичне значення має саме сплив визначеного проміжку часу, внаслідок якого виникають, змінюються або припиняються цивільні правовідносини. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Стаття 692 Цивільного кодексу України (частина перша) не визначає строк оплати в розумінні ст.ст. 251-253 Цивільного кодексу України, а лише передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття. Вищезазначені статті Цивільного кодексу України не містять такого порядку визначення строку.

З врахуванням викладеного, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги щодо визначення строку виникнення у Покупця (відповідача) зобов'язання з оплати товару відповідно до умов ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України з врахуванням дати отримання вимоги Покупця (претензії № 121-1/02-962 від 11.07.2012р.).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки позивачем вимога про оплату пред'явлена 16.07.2012р. та обґрунтованим періодом для нарахування трьох процентів річних апеляційний суд вважає з 24.07.2012р. (сім днів після пред'явлення вимоги) по 31.10.2012р. Отже, сума трьох процентів річних за вказаний період складає 883,16грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних витрат за період з 24.07.2012р. по 31.10.2012р. інфляційного збільшення суми боргу не відбулось.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат апеляційний суд відмовляє.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 8587,23 грн. -пені.

Пунктом. 7.4 договору сторони передбачили, що в разі порушення передбачених цим договором строки оплати Покупцем, він сплачує Продавцю пеню в розмірі 0,2 % за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день оплати.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України зазначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідач у відзиві на позов заявив про сплив строку позовної давності щодо стягнення пені за порушення строків розрахунків (арк. справи 145-146 том 1).

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання, перебіг позовної давності починається заново (ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, відповідачем вчинено дії, які свідчать про визнання ним свого боргу, про що свідчіть підписання ПАТ "Запорізький завод "Перетворювач" акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2011р.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог у стягненні з відповідача 8587,23грн. -пені, у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Відповідач надав заяву про відстрочку виконання рішення суду на 18 місяців, посилаючись на скрутний фінансовий стан підприємства.

На підтвердження свого фінансового стану відповідачем надані копії балансів та фінансових звітів за І квартал та І півріччя 2012 року, а також довідки банків про рух коштів на рахунках. Крім того, відповідачем зазначено, що під забороною відчуження нерухомого майна знаходиться все нерухоме майно відповідача, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 37647186 від 04.09.2012р.

Крім того, до апеляційної скарги додано аудиторський висновок (звіт) незалежної аудиторської фірми щодо фінансового стану ПАТ "Запорізький завод "Перетворювач" за період з 01.01.2012р. по 30.09.2012р.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Наведені боржником обставини, що на його думку свідчать про наявність підстав для надання відстрочки виконання рішення, а саме про нестабільне фінансове становище, що само по собі не може бути обставиною, що робить неможливим виконання рішення суду.

З врахуванням викладеного, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви відповідача про надання відстрочки виконання рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.2012р. на 18 місяців, оскільки відповідач не надав доказів виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.2012р. по справі № 5009/4095/12 підлягає зміні в частині стягнення з відповідача інфляційних та трьох процентів річних, а апеляційна скарга ПАТ "Запорізькій завод "Перетворювач" підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач" м. Запоріжжя задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.2012р. по справі № 5009/4095/12 частково змінити.

Абзац другий резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 13.12.2012р. по справі № 5009/4095/12 викласти у наступній редакції:

"Стягнути з публічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач" (69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 9, код ЄДРПОУ 05755571) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь-комплекс" (69093, м. Запоріжжя, вул. Академіка Александрова, 9, кв. 95, а/я 6130, код ЄДРПОУ 13626132) 107 450,80грн. - основного боргу, 883,16грн. - 3 % річних, 2 166,67грн. - судового збору".

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Преобразователь-комплекс" (69093, м. Запоріжжя, вул. Академіка Александрова, 9, кв. 95, а/я 6130, код ЄДРПОУ 13626132) на користь публічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач" (69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 9, код ЄДРПОУ 05755571) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 260,52грн.

Суду першої інстанції видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Т.М. Колядко

Судді: Н.В. Ломовцева

О.А. Скакун

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

1. відповідачу

1. у справу

1. ДАГС

1. Г/с Запор. обл.