Рішення № 29234449, 05.02.2013, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 0418/1445/2012

2/0203/444/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2013 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Ткаченко А.О.

за участю позивачки - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення сплачених коштів за утримання майна, що перебуває у спільній частковій власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності їй та ОСОБА_2 по 1/3 частині. Також 1/3 частина належала ОСОБА_3, померлому батькові ОСОБА_2 Впродовж 2005-2010 років відповідач навчався в Академії ВМС ім.Нахімова. В цей період в квартирі не проживав, але періодично навідувався до своєї власності, мав вільний доступ та можливість користуватись квартирою. В період канікул проживав в квартирі. Однак, після закінчення навчання відповідач поселився у своєї дівчини та не виявив бажання проживати в квартирі. Проте зобов'язаний був брати участь у витратах та поліпшеннях, утриманні та збереженні спільного майна. Разом з тим комунальні послуги не сплачував та участі у необхідних витратах не приймав. За останні три роки нею було сплачено 7647,72 грн. за теплову енергію, 885,98 грн. за газопостачання, 3876 грн. за водопостачання, 179,50 грн. за послуги ліфтового господарства, 381,36 грн. за вивіз сміття, 181,34 грн. за омофон, 2321,36 грн. за електроенергію, 3446,02 грн. квартирної плати, а всього 18919,28 грн. Крім того, для поліпшення житлових умов в квартирі за її кошти було встановлено металопластикові вікно та двері вартістю 2970 грн., броньовані вхідні двері вартістю 2000 грн. та бойлер гарячої води вартістю 1403 грн., а всього на суму 6373 грн. В зв'язку з цим, просила стягнути з відповідача 1/2 частину сплачених коштів в сумі 12646,14 грн.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовну заяву та, посилаючись на викладені в ній підстави, просила задовольнити її в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі через необґрунтованість позовних вимог та не підтвердження належними доказами. Також зазначив, що на підтвердження позовних вимог позивачкою надані квитанції за 2008 рік, початок 2009 року. Проте, останні виходять за строки позовної давності.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що на момент подачі позовної заяви позивачка та відповідач були співвласниками квартири АДРЕСА_1 та їм належало по 1/3 частині квартири. Інша 1/3 частина квартири належала ОСОБА_3, батькові ОСОБА_2 та отримана останнім у спадщину. На теперішній час зазначена квартира продана іншій особі.

Позивачка в своєму позові просить стягнути з відповідача ? частину понесених нею витрат на оплату житлово-комунальних послуг за останні три роки. На підтвердження заявлених позовних вимог надала квитанції за період з 2008 по 2012 роки. З позовом до суду остання звернулась в лютому 2012 року.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст.ст.256, 257 ЦК України, особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, протягом строку передбаченого позовною давністю; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В судовому засіданні відповідач зазначав про застосування строків позовної давності до позовних вимог, заявлених понад встановлений законом трирічний строк позовної давності.

В зв'язку з цим, суд вважає, що у відповідності до положень ч.1 ст.11 ЦПК України та ч.4 ст.267 ЦК України в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині заявлених позовних вимог щодо стягнення понесених витрат у вигляді ? частини сплачених нею житлово-комунальних послуг до лютого 2009 року, слід відмовити, як заявлених з пропуском строку позовної давності.

Також суд вважає за необхідне відмовити в задоволені позву в цій частині щодо заявлених позовних вимог після квітня 2010 року. Оскільки, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, зокрема рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 18.05.2012 року, що набрало чинності, після повернення відповідача в квітні 2010 року з навчання, позивачка чинила останньому перешкоди у доступі та проживанні в належній їм на праві спільної часткової власності квартирі АДРЕСА_1. Після виконання рішення та усунення перешкод відповідач сплачував спільно з позивачкою всі необхідні послуги та на теперішній час вони продали зазначену квартиру. В зв'язку з цим, суд вважає, що понесені позивачкою з квітня 2010 року витрати на оплату житлово-комунальних послуг, через чинення відповідачу перешкод у доступі, проживанні та користуванні квартирою, повинна нести позивачка самостійно.

Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення ? частини понесених витрат на оплату житлово-комунальних послуг за період з лютого 2009 року по березень 2010 року включно, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Так відповідно до ст.151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов'язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.

Відповідно до ст.360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Згідно на даних позивачкою квитанції за період з лютого 2009 року по березень 2010 року включно, нею було сплачено: за природний газ 140 грн., 60 грн. 40 грн. (а.с.79,80); за послуги теплопостачання 500 грн., 500 грн. 500 грн., всього 1500 грн. (а.с.84,85); за житлово-комунальні послуги 136 грн. 29 коп., 239 грн. 32 коп., 179 грн. 40 коп., 120 грн., 120 грн., всього 795 грн. 01 коп. (а.с.89,90); за водовідведення 320 грн. 64 коп., 399 грн. 75 коп., 399 грн. 75 коп., 266 грн. 50 коп., 300 грн., всього 1686 грн. 64 коп. (а.с.94,95); за вивіз сміття 143 грн. 01 коп., 61 грн. 29 коп., 40 грн. 86 коп., 40 грн. 86 коп., всього 286 грн. 02 коп. (а.с.99,100); за технічне обслуговування ліфту 10 грн., 15 грн. 78 коп., 10 грн., 15 грн. 58 коп., всього 51 грн. 56 коп. (а.с.102); за електроенергію 200 грн., 495 грн. 89 коп., 495 грн. 91 коп., всього 1191 грн. 80 коп. (а.с.107).

Таким чином, всього позивачкою за період з лютого 2009 року по березень 2010 року включно, було сплачено 5751 грн. 03 коп.

В зв'язку з цим, з урахуванням зазначених вище положень закону, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки ? частину понесених нею за період з лютого 2009 року по березень 2010 року включно, витрат в сумі 2875 грн. 52 коп.

При цьому суд не приймає до уваги заперечення відповідача, що у вказаний період він перебував на навчанні та не користувався послугами.

Так, відповідно до п.2 ст.10 закону «Про приватизацію державного житлового фонду» та Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, власники приватизованого житла в багатоквартирних будинках є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і повинні сплачувати свою частку витрат у загальних квартирах на утримання будинку (житла) та при будинкової території пропорційно до займаної площі. Послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій зобов'язані сплачувати як квартиронаймачі, так і власники викуплених та приватизованих квартир.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.20 закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та (або) членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуги, визначених договором, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки, відповідач у передбаченому законом порядку документально не оформлював право на несплату комунальних платежів, а позивачка проводила оплату, у відповідності із положеннями ст.544 ЦК України остання, як боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотню вимогу до відповідача в рівній частці.

Відповідно до ч.1 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до ч.5 ст.357 ЦК України поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

Оскільки позивачка питання щодо заміни та встановлення метало пластикових вікон та дверей, вхідної двері та бойлеру з відповідачем, як іншим співвласником квартири, не узгоджувала, у відповідності до ст.ст.10,60 ЦПК України не надала будь-яких доказів того, що вказані поліпшення були викликані об'єктивною необхідністю, останні ні є такими, що неможливо відокремити, суд приходить до висновку, що позивачці слід відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача ? частини вартості за встановлення металопластикових вікон та двері вартістю 2970 грн., броньованої вхідної двері вартістю 2000 грн. та бойлера гарячої води вартістю 1403 грн., а всього на суму 6373 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки слід стягнути судовий збір в сумі 107 грн. 30 коп. та на користь держави судовий збір в сумі 107 грн. 30 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.151 ЖК України, ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги, ст.10 закону «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст.3,10,11,58-60,88,212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення сплачених коштів за утримання майна, що перебуває у спільній частковій власності - задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені останньою кошти за утримання майно, що перебуває у спільній частковій власності в сумі 2875 грн. 52 коп.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 107 грн. 30 коп.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 107 грн. 30 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.Ю. Казак