Постанова № 29234410, 06.02.2013, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2013 року Справа № 812/645/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Твердохліба Р.С.,

при секретарі: Андріасяні Е.А.,

за участю представників

позивача: Захарова Т.І. (довіреність від 02.01.2013 № 04-05/13-04),

відповідача: не прибув,

третьої особи: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - закрите акціонерне товариство «Чарівне дійво» про визнання дій незаконними, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - закрите акціонерне товариство «Чарівне дійво», у якому позивач просив:

- визнати неправомірними та незаконними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції по винесенню постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 26 грудня 2012 року у виконавчому провадженні № 3847484 при примусовому виконанні наказу Господарського суду Луганської області від 13 червня 2006 року № 6/529ад;

- скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції від 26 грудня 2012 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 3847484 при примусовому виконанні наказу Господарського суду Луганської області від 13 червня 2006 року № 6/529ад;

- зобов'язати відділ державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції відновити виконавче провадження № 3847484 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Луганської області від 13 червня 2006 року № 6/529ад.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Господарського суду Луганської області від 13 грудня 2006 року по справі № 6/529ад позовні вимоги Луганського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до закритого акціонерного товариства «Чарівне дійво» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 41279,00 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році задоволено у повному обсязі та видано стягувачу виконавчий лист для пред'явлення до відділу державної виконавчої служби до виконання.

26 грудня 2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції винесенню постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 3847484 при примусовому виконанні наказу Господарського суду Луганської області від 13 червня 2006 року № 6/529ад.

Підставою для винесення спірної постанови відповідачем зазначена встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника ті відсутність іншого майна. Однак жодної конкретної підстави та посилання на норми закону, що обумовлюють позицію державного виконавця про наявну встановлену законом заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також встановленої законом заборони щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання рішення суду відповідачем не наведено.

В судовому засіданні представник позивача просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному у позові та зазначив, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки відповідач мав зупинити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 13 червня 2006 року № 6/529ад, а не повернути виконавчий документ стягувачу. На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції в судове засідання не прибув, надав письмові заперечення проти позову в яких зазначив, що відповідно до статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу у разі якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 27 серпня 2010 року на підставі заяви управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про порушення справи про банкрутство відносно закритого акціонерного товариства «Чарівне дійво» у зв'язку з неспроможністю боржника, прийнято зазначену заяву та порушено провадження у справі про банкрутство боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Також, зазначеною ухвалою введено заборону на задоволення вимог кредиторів.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, документів витребуваних ухвалами суду від 17 січня 2013 року та від 23 січня 2013 року не надав.

Ухвалою суду від 17 грудня 2013 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Одночасно з відкриттям провадження у справі ухвалою суду до участі у справі залучено закрите акціонерне товариство «Чарівне дійво», як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - закритого акціонерного товариства «Чарівне дійво» у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, правом надання заперечень на адміністративний позов не скористався.

З огляду на положення статей 181 та 128 КАС України, суд ухвалив адміністративну справу розглядати за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що постановою Господарського суду Луганської області від 13 грудня 2006 року по справі № 6/529ад позовні вимоги Луганського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до закритого акціонерного товариства «Чарівне дійво» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 41279,00 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році задоволено у повному обсязі. На виконання зазначеної постанови стягувачу видано виконавчий лист для пред'явлення до відділу державної виконавчої служби до виконання (а.с. 4-6).

26 грудня 2012 року постановою державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції виконавчий лист від 13 грудня 2006 року № 6/529 виданий Господарським судом Луганської області на підставі п.9 ч.1 ст.47, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто стягувачу, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення (а.с. 7).

Дослідженням постанови від 26 грудня 2012 року про повернення виконавчого документа стягувачу встановлено, що виконавчий лист повернуто на підставі того, що наявна, встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України від 08 березня 2011 року).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено права та обов'язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч.4 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Судом встановлено, що повернення виконавчого документу відбулося з огляду на таке.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 27 серпня 2010 року по справі № 12/83б за заявою управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області до закритого акціонерного товариства «Чарівне дійво» про порушення провадження у справі про банкрутство, порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 40).

За результатами підготовчого засідання ухвалою суду від 27 вересня 2010 року судом визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора, введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого, зобов'язано ініціюючого кредитора здійснити публікацію про порушення справи про банкрутство у офіційному друкованому органі.

Ухвалою від 18 червня 2012 року Господарській суд Луганської області затвердив мирову угоду, укладену між боржником закритим акціонерним товариством «Чарівне дійво» та кредиторами в особі голови комітету кредиторів приватного підприємства «Фелікс», припинив провадження у справі № 12/83б.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01 серпня 2012 року по справі № 12/83б ухвалу Господарського суду Луганської області від 18 червня 2012 року у справі № 12/83б про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі скасовано, справу направлено до господарського суду Луганської області для розгляду. Ухвалою Вищого господарського суду України від 13 грудня 2012 року зазначене судове рішення залишено без змін (а.с. 33-36, 37-39).

Згідно Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», термін - мораторій на задоволення вимог кредиторів, це - зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Разом з тим, відповідно до п.8 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах, є підставою для обов'язкового зупинення виконавчого провадження.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем безпідставно прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу замість постанови про зупинення виконавчого провадження.

За таких обставин суд приходить до висновку, що постанова відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції від 26 грудня 2012 року ВП № 3847484 є протиправною та підлягає скасуванню.

Що стосується позовної вимоги щодо визнання неправомірними та незаконними дій відповідача щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, суд вважає її необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, з огляду на те, що вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії - постанова про повернення виконавчого документа стягувачу. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної особи прав (чи інтересів).

Зважаючи на обставини справи, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об'єкту порушеного права і, на думку суду, у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

Позовна вимога щодо зобов'язання відповідача відновити виконавче провадження № 3847484 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області від 13 грудня 2006 року № 6/529ад, також задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ч.1 ст.51 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Таким чином, суд вважає, що визнання протиправною та скасування у судовому порядку постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, обумовлює обов'язок відповідача відновити виконавче провадження по виконанню в примусовому порядку наказу Господарського суду Луганської області від 13 грудня 2006 року № 6/529ад та провести дії, спрямовані на виконання зазначеного наказу, а тому додаткового встановлення та зобов'язання судовим рішенням не потребує.

Враховуючи вимоги ч.4 ст.94 КАС України, а також те, що позивач від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 06 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 11 лютого 2013 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції, третя особа - закрите акціонерне товариство «Чарівне дійво» про визнання дій незаконними, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції від 26 грудня 2012 року ВП № 3847484 про повернення Луганському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів виконавчого листа Господарського суду Луганської області про стягнення з закритого акціонерного товариства «Чарівне дійво» боргу в сумі 41279,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 11 лютого 2013 року.

Суддя Р.С. Твердохліб