Постанова № 29234343, 31.01.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2013 р. Справа №801/262/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В.,

при секретарі Проніні Є.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Дружба народів Нова»

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АРКрим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

за участю представників:

від позивача - Поклонська Т.О. - пред-к, дов. № 637 від 13.04.2012 р.

від відповідача - Грязнова Г.М. - пред-к, дов. №27/9/4/10 від 01.03.2012 р.

Суть спору: Приватне акціонерне товариство «Дружба народів Нова» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АРКрим Державної податкової служби (далі відповідач) від 12.12.2012 р. № 0000992200. Вимоги мотивовані тим, що під час проведення відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки зроблені помилкові висновки про порушення позивачем вимог чинного законодавства , що призвело до необґрунтованого застосування до нього штрафних санкцій. На думку позивача вказане податкове повідомлення - рішення було прийнято без з'ясування обставин справи, вивчення документів бухгалтерського та податкового обліку.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав, наведених у позовній заяві, надав додаткові докази по справі.

Представник відповідача у судовому засідання , яке відбулось 28.01.2013 р. надав заперечення на позов, в яких зазначив,що відсутні підстави для його задоволення, на його думку штрафні санкції були застосовані з дотриманням порядку, встановленого чинним законодавством.

Під час розгляду справи представники сторін наполягали на вимогах та запереченнях, викладений у позові та відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ

Працівники відповідача провели документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Фірмою «Капітель Плюс» за вересень 2010 р., грудень 2010 р. та квітень 2011 р. , за результатами якої 30.11.2012 р. склали акт №3624/22-00/31398117. У висновках зазначеного акту зафіксовано, зокрема, що позивачем в порушення п.п.3.1.п.3.1. ст.3, п.п. 7.2.1, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст..7, Закону України «Про податок на додану вартість» , п.185.1 ст.185, п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.209.2 ст.209 ПК України включено до податкового кредиту (податкові декларації з ПДВ ( скорочені) суми ПДВ, які зняти актами перевірок в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 7249,50 грн.

Після вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 12.12.2012 р. прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000992200, згідно з яким до позивача застосовані штрафні санкції по ПДВ у розмірі 1763,79 грн.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яки повинен він дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На час здійснення позивачем господарських операцій у вересні та грудні 2010 р. діяв Закон України «Про податок на додану вартість», у п.1.4 ст.1 якого було вказано, що поставкою послуг визначалось будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування були операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилось на митній території України.

База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась , виходячи з їх договірної (контрактної) вартості , зазначеної за вільними цінами , але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів ) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включались будь-які суми коштів , вартість матеріальних і нематеріальних активів , що передавались платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу ( п. 4.1. ст. 4 1 Закону України «Про податок на додану вартість»)

Порядок обчислення та сплати податку був встановлений у ст.7 вказаного Закону.

У п.п .7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було визначено, що платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями (п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ V якого визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено,що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач в акті перевірки № 3624/22-00/31398117 від 30.11.2012 р. зазначив, що при формуванні податкового кредиту по ПДВ за період часу,що перевірявся, позивач безпідставно відніс до його складу суми ПДВ , сплачені Фірмі «Капітель плюс» при проведенні розрахунків за надані нею послуги . На думку податкового органу діяльність зазначеного суб'єкту господарювання була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, укладені з ними договори не мали реального характеру.

Судом встановлено,що між позивачем та Фірмою «Капітель Плюс» 06.09.2010 р. був укладений договір №609 , предметом якого було надання останнім послуг по ремонту автомобіля МВ VITO, держ номер НОМЕР_2 з заміною запчастин.

На виконання умов зазначеного договору Фірмою «Капітель Плюс» проведений ремонт вказаного автомобіля та проведена заміна його запчастин,що підтверджено Податковим накладними №1673 від 08.09.2010 р. на суму 39967 грн.( в тому числі ПДВ 6661.17 грн.), № 2565 від 22.12.2010р. на суму 2340 грн. ( в тому числі ПДВ 390 грн.) , оформленими сторонами актів виконаних робіт від 28.09.2010р. та від 22.12.2010р.

Між позивачем та Фірмою «Капітель Плюс» 28.03.2011 р. укладений договір №186 , предметом якого було надання останнім послуг по ремонту автомобіля МВ VITO, держ номер НОМЕР_2 з заміною запчастин. Сторонами вартість послуг була визначена у сумі 1190 грн. На виконання умов зазначеного договору Фірмою «Капітель Плюс» проведений ремонт вказаного автомобіля та проведена заміна його запчастин,що підтверджено Податковою накладною №1011 від 05.04.2011 р. на суму 1190 грн.( в тому числі ПДВ 198,33 грн.), оформленим сторонами актом виконаних робіт від 06.04.2011 р.

До матеріалі справи позивачем залучені докази того, що Фірмі «Капітель Плюс» була перерахована плата за надані послуги по ремонту автомобіля МВ VITO, держ. номер НОМЕР_2 ( втому числі перерахований ПДВ).

На вимогу суду до матеріалів справи залучена копія договору № 1002 оренди транспортних засобів, укладеного 11.08.2010р. з ВАТ «Міронівський хлібопродукт» , предметом якого є тимчасове платне користування автомобілем МВ VITO, держ. номер НОМЕР_2. Згідно з п.7.1 цього договору позивач має фінансувати поточний ремонт та профілактичне обслуговування автомобіля.

Відповідачем не надано доказів того, що ремонт автомобіля здійснювався не Фірмою «Капітель Плюс», не здійснювався взагалі.

Вивчивши матеріали справи, приймаючи до уваги умови договору № 1002 оренди транспортних засобів від 11.08.2010р. , суд вважає,що знайшов підтвердження факт проведення ремонтних робіт , здійснення їх оплати ( в тому числі перерахування ПДВ), що пов'язано з господарською діяльністю платник податків , в наслідок чого у нього були правові підстави для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту за відповідні звітні періоди. На думку суду факт порушення кримінальної справи відносно керівництва Фірми «Капітель Плюс» не може бути відповідно до ст. 70 КАС України належним доказом нікчемності правочинів, укладених з позивачем.

За таких обставин висновки податкового органу , викладені в акті перевірки № 3624/22-00/31398117 від 30.11.2012 р. , зроблені на підставі припущень, в наслідок чого існують підстави для задоволення позову.

Крім того суд вважає необхідним зазначити,що податковий орган, вказавши в акті перевірки № 3624/22-00/31398117 від 30.11.2012 р. про занижено ПДВ на загальну суму 7249,50 грн. , при прийняття податкового повідомлення - рішення №0000992200 від 12.12.2012 р. застосував по платника податків тільки штрафні санкцій у розмірі 1763,79 грн., що також не відповідає положенням ст.58 та ст.123 ПК України

Під час судового засідання, яке відбулось 31.01.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 07.02.2013 р.

Керуючись ст.ст.160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити .

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АРКрим Державної податкової служби №0000992200 від 12.12.2012 р.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Яковлєв С.В.