Рішення № 29232895, 25.01.2013, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2-3117/2011

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"25" січня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Шевченко Н.М.

при секретарі Фузік Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання кредитного договору та договору застави недійсними,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про погашення заборгованості за кредитним договором № DNABAN00000007 від 04.09.2007 року в сумі 96 973 (дев'яносто шість тисяч дев'ятсот сімдесят три) гривні 21 копійку. В рахунок погашення заборгованості, звернути стягнення на предмет застави згідно договору застави рухомого майна від 04.09.2007 року, а саме на автомобіль марки ВАЗ, модель 21124, 2007 року випуску, номер шасі/кузова НОМЕР_1, тип ТЗ: легковий хетчбек, реєстраційний НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом реалізації предмета застави в порядку визначеному Законом України «Про заставу».

Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідачка припинила виконання своїх зобов'язань перед позивачем, внаслідок чого у неї виникла заборгованість по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом, комісії за користування кредотом та пені за несвоєчасність виконання зобовязань за кредитним договором, які позивач має намір реалізувати шляхом звернення стягнення на предмет застави та реалізації предмета застави. Крім того, позивач просить стягнути з відповідачки судові витрати по сплаті судового збору в сумі 969,73 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.

14.02.2012 року в судовому засіданні ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», про визнання кредитного договору та договору застави недійсними об'єднано в одне провадження з первісним позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави.

Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 просить визнати недійсними кредитний договір № DNABAN00000007 від 04.09.2007 року та договір застави рухомого майна від 04.09.2007 року, укладені між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1, посилаючись на ст. ст. 203, 215 ЦКУ, мотивуючи свої вимоги тим, що вона не укладала з Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» кредитний договір № DNABAN00000007 від 04.09.2007 року та договір застави рухомого майна від 04.09.2007 року, не була ознайомлена з договорами та не отримувала кредитні кошти, про спірні договори їй нічого не було відомо, а підписи в зазначених договорах були поставлені її сином ОСОБА_2. (а.с.44-45, 58)

Представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом Павленко М.М. в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, пояснив, що сторони, зібравши всю необхідну документацію по отриманню ОСОБА_1 кредиту, досягнувши згоди щодо умов кредитного договору та договору застави, підписали їх, після чого позивач виконав повністю договірні зобов'язання зі своєї сторони, вважає, що невиконання відповідачкою умов кредитного договору надає позивачу право стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави, згідно договору застави рухомого майна від 04.09.2007 року, в задоволені зустрічного позову просив відмовити, вказуючи на його необґрунтованість, з підстав, викладених у письмових запереченнях від 26.03.2012 року, які долучені до матеріалів справи, крім того просив застосувати до зустрічної позовної заяви строк позовної давності. (а.с. 63-64)

Відповідачка за первісним позовом та позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 проти первісного позову заперечувала в повному обсязі, пояснила, що звернулась до ПАТ КБ «Приватбанк» з наміром про отримання кредиту з метою купівлі транспортного засобу, проте не укладала з ПАТ КБ «Приватбанк» № DNABAN00000007 від 04.09.2007 року та договір застави рухомого майна від 04.09.2007 року, вказала, що всією документацією по отриманню кредиту займався її син ОСОБА_2, також останній підписував кредитний договір та договір застави. Разом з тим, підтвердила, що отримувала з місця роботи довідку про доходи, як необхідну документацію для отримання кредиту, копія паспорта завірена саме її підписом, 20.09.2007 року отримала в ПАТ КБ «Приватбанк» сертифікат на придбання автомобіля, який завірений її підписом, також вподальшому підтвердила, що їй було відомо про те, що автомобіль ВАЗ, державний реєстраційний НОМЕР_2, було куплено за кредитні кошти, взяті в ПАТ КБ «Приватбанк». Зустрічний позов просила задовольнити в повному обсязі, оскільки вважає, що не укладала з позивачем кредитний договір, а отже не повинна виконувати його умови.

Заслухавши думку представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом Павленка М.М., відповідачки за первісним позовом та позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_1, її уповноваженого представника ОСОБА_4, вислухавши пояснення свідка ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.

З матеріалів справи убачається, що Закрите акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», яке є правонаступником усіх прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк». (а.с. 20)

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Під кредитними правовідносинами розуміють такі, що виникають з приводу надання (передачі, використання) грошових коштів на умовах повернення.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22 травня 1997 р.) дає загальне визначення поняття кредиту. За згаданим Законом це кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент. Кредит розподіляється на фінансовий кредит, товарний кредит та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики.

Більш повне визначення міститься в Положенні про кредитування, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 28 вересня 1995 р. № 246. Цим актом кредит визначається як позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Кредитна операція - це договір щодо надання кредиту, який супроводжується записами за банківськими рахунками, з відповідним відображенням у балансах кредитора та позичальника.

Принцип забезпеченості кредиту передбачає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Принципи повернення, строковості та платності означають, що кредит має бути повернений позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк із відповідною платою за його користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, 04.09.2007 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № DNABAN00000007, відповідно до умов якого, позивач надав позичальнику кредитні кошти на строк з 04.09.2007 по 03.09.2012 р. включно, у вигляді непоновлюваної лінії у загальному розмірі 68 362,00 грн. на купівлю автомобіля зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,34 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту. (а.с. 10-12)

Відповідно до п. 4.1. кредитного договору при порушені позичальником будь-якого зобов'язання, передбачених п.п. 2.2.2., 2.2.3., 7.5., банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки.

04.09.2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» (заставодержатель) та ОСОБА_1 (заставодавець) було укладено договір застави рухомого майна, предметом якого є надання заставодавцем в заставу майно, а саме автомобіль ВАЗ 21124, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом реєстрації транспортного засобу серія ААС НОМЕР_3 від 01.09.2007 р. (а.с. 12-14)

Згідно п. 15.7.1. Договору застави, заставодержатель з метою задоволення своїх вимог має право звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених Кредитним договором, вони не будуть виконані.

Статтею 589 Цивільного кодексу України визначено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання.

Згідно ст. 20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 590 Цивільного кодексу України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Як убачається з матеріалів справи, 30.08.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Роджер» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу автомобіля № К-48/8, за умовами якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця автомобіль марки ВАЗ 21124, покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти товар та оплатити його в розмірі 52000,00 грн. Документи, що продавець передає покупцю: Акт приймання-передачі товару, відпускну накладну, митну декларацію, сертифікат відповідності (копія), довідка-рахунок, транзитні номери, сервісну книжку. (а.с.109-111)

Згідно даних меморіального ордеру № 18 від 04.09.2007 р., платником ОСОБА_1 перераховано ТзОВ «Роджер» суму коштів в розмірі 51900,00 грн., призначення платежу: за авто ВАЗ 21124, згідно договору купівлі-продажу. (а.с. 65)

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог ст.ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною другою статті 625 цього ж Кодексу передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та розмір процентів встановлений договором

В статті 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, відповідно до наданих представником позивача розрахунків станом на 14.07.2011 року (а.с.6-7), непогашена сума заборгованості за кредитним договором № DNABAN00000007 від 04.09.2007 року з боку відповідачки становить 96 973,21 грн., з яких:

- 54 213,48 грн. заборгованість за кредитом;

- 25 667,83 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 1 675,80 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 15 416,10 пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Під час розгляду судової справи доказів, які мали спростувати наведені представником позивача розрахунки, відповідачкою не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Звертаючись із зустрічним позовом до суду, позивачка ОСОБА_1 просить визнати недійсними кредитний договір № DNABAN00000007 від 04.09.2007 року та договір застави рухомого майна від 04.09.2007 року, укладені між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1, вказуючи на те, що, не зважаючи на її першочерговий намір укласти кредитний договір із ЗАТ КБ «Приватбанк», вподальшому оформленням документів на отримання кредиту займався її син ОСОБА_2, зібравши документи, він особисто звернувся до банку для подальшого оформлення кредиту, таким чином, фактично нею не було укладено спірні договори, підписи, що містять договори, проставлені іншою особою, та за візуальним обстеженням спірних договорів, що містять підписи від імені позивачки, останньою передбачено проставляння даних підписів саме її сином ОСОБА_2, що, відповідно, на думку позивачки є підставою для визнання спірних договорів недійсними.

Як визначено в статті 57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. (ч.1 ст.64 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2, який являється сином позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_1, показав, що дійсно 04.09.2007 року кредитний договір № DNABAN00000007 та договір застави рухомого майна були укладені між ЗАТ «Приватбанк» та ОСОБА_1, однак підписався в спірних договорах від імені останньої саме він, оскільки матір не мала часу з'явитися до банку. Свідок підтвердив факт надання ОСОБА_1 банку усіх необхідних документів для укладання кредитного договору, зокрема, довідки з місця роботи про розмір її заробітної плати, копію паспорту та довідки про ідентифікаційний номер, проставлення нею особисто підписів на копіях цих документів. Зазначив, що після оформлення право власності на заставний автомобіль ОСОБА_1 відразу видала на його ім'я нотаріально посвідчену довіреність про право керування, розпорядження, володіння транспортним засобом. Крім того, вказав, що разом з матір'ю звертався до ПАТ КБ «Приватбанк» щодо вирішення питання погашення заборгованості за договором кредиту та можливості врегулювання спору мирним шляхом, однак працівники банку на жоден компроміс не йшли.

Разом з тим, суд, приймаючи до уваги свідчення ОСОБА_2, критично оцінює факти зазначені відповідачкою ОСОБА_1 щодо її необізнаності в отриманні кредитних коштів та оформленні право власності на заставний автомобіль, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 мала намір на отримання кредитних коштів в ЗАТ КБ «Приватбанк», особисто зверталась до банку з метою ознайомлення з умовами споживчого кредитування, збирала необхідні документи, які уподальшому стали підставою укладення спірних договорів, та саме між ОСОБА_1 та ТзОВ «Роджер» було укладено договір купівлі-продажу автомобіля № К-48/8, що є предметом спірного договору застави рухомого майна, та право власності на який оформлено на позивачку ОСОБА_1, ураховуючи, що свідоцтво про реєстрацію зазначеного транспортного засобу містить особливу відмітку щодо кредитування даного автомобіля ЗАТ КБ «Приватбанк» (а.с. 66), дані обставини не спростовано відповідачкою під час судового розгляду справи, та судом ураховано покази свідка про надання ОСОБА_1 доручення на його ім'я на право розпорядження та керування вказаним транспортним засобом.

При цьому, зазначені свідком ОСОБА_2 факти про підписання саме ним спірних договорів кредиту та застави, суд вважає такими, що не можуть вказувати на їх достовірність, ураховуючи наявність родинних відносини між свідком та відповідачкою ОСОБА_1, та він є зацікавленою стороною в розрізі даного спору.

На виконання ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 16.08.2012 року, Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз 14.11.2012 року проведено судову почеркознавчу експертизу, на якій ставилось питання чи виконані підписи на кредитному договорі № DNABAN00000007 від 04.09.2007 року та договорі застави рухомого майна від 04.09.2007 року укладеними між ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 саме ОСОБА_1, де в п. 2 дослідницької частини висновку вказано, що досліджувані підписи від імені ОСОБА_1 на кожній сторінці і в графі « 8.2. Позичальник» у Кредитному договорі № DNABAN00000007 від 04.09.2007 укладеного між ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 та на кожній сторінці і в графі «Заставодавець» у Договорі застави рухомого майна від 04.09.2007, укладеного між ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 складаються з букви «А», крапки, букви «Н», безбуквеного штриха та розчерка. Підписи виконано високовиробленими рухами у швидкому темпі. Розмір елементів підписів - великій, розгін - середній, розстановка - середня; положення поздовжніх осей елементів підписів - правонахильне. Відрив письмового приладу від паперу спостерігається після букви «А» та після крапки. Лінія основи підписів за формою - хвиляста, за напрямком - піднімається. Підписи перетинають бланкову лінію своєю нижньою частиною. Питання постанови, щодо виконання підписів від імені ОСОБА_1 на кожній сторінці і в графі « 8.2. Позичальник» у Кредитному договорі № DNABAN00000007 від 04.09.2007 укладеного між ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 та на кожній сторінці і в графі «Заставодавець» у Договорі застави рухомого майна від 04.09.2007, укладеного між ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1, - не вирішувалось через незіставність почеркових об'єктів за транскрипцією (досліджувані підписи складаються з букви «А», крапки, букви «Н», безбуквеного штриха та розчерка, зразки складаються з букв «Ч», «у», малого безбуквеного штриха , великого безбуквеного штриха та розчерка або з букв «Ч», малих безбуквених штрихів, великого безбуквеного штриха та розчерка).

Судовим експертом ОСОБА_5 зроблено висновок, що підписи від імені ОСОБА_1 на кожній сторінці і в графі « 8.2. Позичальник» у Кредитному договорі DNABAN00000007 від 04.09.2007 укладеного між ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 та на кожній сторінці і в графі «Заставодавець» у Договорі застави рухомого майна від 04.09.2007, укладеного між ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1, виконані рукописним способом кульковою ручкою без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів.

Надавши оцінку вищенаведеним висновкам експертів, суд не піддає сумніву обставини, зазначені експертами, за відсутності доказів на спростування їх достовірності, однак, ураховуючи відсутність можливості експертного вирішення питання щодо встановлення факту виконання підпису на спірних договорах ОСОБА_1 з підстав незіставності почеркових об'єктів за транскрипцією, якими є зразок вільного підпису ОСОБА_1 та підпису, що містять спірні договори, суд приймає до уваги висновок експертів щодо оцінки достатності та взаємозв'язку доказів у їх сукупності з метою дотримання принципу повного, всебічного, об'єктивного та безпосереднього дослідження доказів по справі.

Слід зазначити, що в судовому засіданні представником відповідачки ОСОБА_4 перед судом ставилось клопотання про призначення повторної почеркознавчої експертизи щодо встановлення (не) належності підписів в спірних договорах кредиту та застави ОСОБА_1, однак після свідчень ОСОБА_2, дане клопотання було знято з розгляду відповідачкою та її уповноваженим представником. (а.с.116)

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою ст. 203 ЦК України. Тобто, зміст правочину не може суперечити Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його волі.

Згідно роз'яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК ( 435-15 ) не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, судом з'ясовано, що ОСОБА_1 видано сертифікат AFR 087905 на придбання автомобіля ВАЗ 21124, державний номер знак НОМЕР_2, відповідно до акта прийому-передачі від 05.09.2007 року передано транспортний засіб, який 01.09.2007 року зареєстровано в УДАІ ГУ МВС України в м. Києві саме за ОСОБА_1, що свідчить про виконання з боку банку умов кредитного договору. (а.с. 52, 66, 113)

Нормою ст. 218 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Крім того, відповідно до статті 523 Цивільного кодексу України, порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_1 не зверталась до банку з вимогами про заміну боржника в кредитному договорі та договорі застави рухомого майна, ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження наведених нею обставин щодо необізнаності в укладенні спірних договорів та отриманні кредитних коштів, заперечуючи при цьому факт проставлення підпису в договорах, ураховуючи особисте підтвердження в судовому засіданні ОСОБА_1 її наміру на отримання кредитних коштів в ЗАТ «Приватбанк», її звернення до банку з метою ознайомлення з умовами споживчого кредитування, зібрання особистих документів, що уподальшому стали підставою укладення спірних договорів, предметом яких є транспортний засіб, придбаний на кредитні кошти ПАТ «Приватбанку» та право власності, якого зареєстровано саме на ОСОБА_1

Крім того, на спростування тверджень сторони позивачки за зустрічним позовом, судом ураховано факт звернення ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_2 до ПАТ «Приватбанк» з метою урегулювання спору, що підлягає розгляду в даному провадженні, що не заперечено ОСОБА_1 під час судового розгляду справи.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи вищевикладені докази по справі, наддавши оцінку поясненням та запереченням позивачки за зустрічним позовом, показам свідка, суд вважає їх необґрунтованими, непослідовними та критично ставиться до їх змісту.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання кредитного договору та договору застави недійсними є необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення в повному обсязі.

Аналізуючи укладений сторонами кредитний договір, обсяг та зміст прав і обов'язків сторін, які передбачені зазначеним договором, умовами повернення кредиту та відсотків за його користування, які є частиною договору, враховуючи, що після підписання спірного кредитного договору 04.09.2007 року, позивачка не зверталась до суду про його оскарження, суд приходить до висновку, що умови договору не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, принципу добросовісності, та в судовому засіданні не доведено факт наявності підстав визнання його недійсним, а отже, належним чином укладений договір є обов'язковим для сторін і підлягає добросовісному виконанню.

Враховуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, наведені сторонами доводи та заперечення з предмету позову, суд вважає, що банк не порушив жодних договірних зобов'язань перед ОСОБА_1 та вимог чинного законодавства України, а тому правові підстави позивачки по зустрічному позову, наведені на обґрунтування позовних вимог, суд вважає безпідставними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, яке регулює договірні відносини, що виникли між сторонами у справі.

Крім того, представник позивача за первісним позовом до спірних правовідносин, в частині визнання правочину недійсним, просив застосувати строк позовної давності, про що слід зазначити наступне.

Статтями 526, 257 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема у свідоцтві НОМЕР_3 про реєстрацію транспортного засобу ВАЗ 21124, державний номер знак НОМЕР_2, зареєстрованого 01.09.2007 року в УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, є відмітка: кредит «Приватбанк», а отже датою коли позивачка могла дізнатись про порушення свого права є дата реєстрації транспортного засобу, а саме 01.09.2007 рік, при цьому, позивачка звернулась до суду із зустрічним позовом 04.11.2011 року, а отже поза межами строку позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини третьої ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави підлягають до задоволення в повному обсязі, і не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання кредитного договору та договору застави недійсними.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тобто, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 969,73 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн., а всього загальною сумою 1089 грн. 73 коп.

Враховуючи наведене та керуючись Законом України «Про заставу», Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст.ст. 3, 11, 204, 257, 261, 267, 523, 525, 526, 549, 572, 589, 590, 610, 611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 31, 58, 60, 88, 208-210, 212-215, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в :

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNABAN00000007 від 04.09.2007 року в сумі 96 973 (дев'яносто шість тисяч дев'ятсот сімдесят три) гривні 21 копійку звернути стягнення на предмет застави згідно договору застави автотранспорту від 04.09.2007 року, а саме на автомобіль марки ВАЗ, модель 21124, 2007 року випуску, номер шасі/кузова НОМЕР_1, тип ТЗ: легковий хетчбек, реєстраційний НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом реалізації предмета застави в порядку визначеному Законом України «Про заставу».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати по сплаті судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на загальну суму 1089 (одна тисяча вісімдесят дев'ять) грн. 73 коп.

У зустрічному позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання кредитного договору та договору застави недійсними відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С у д д я :