Рішення № 29231861, 08.02.2013, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" лютого 2013 р.Справа № 5013/1649/12 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Солдатової К.І., розглянувши справу № 5013/1649/12

за позовом: Публічного акціонерного товариства "СУМИХІМПРОМ", м. Суми

до відповідача: Комунального підприємства "Теплоенергетик", м. Кіровоград

про стягнення 5425,80 грн.

Представники сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

Публічним акціонерним товариством "Сумихімпром" подано позовну заяву з вимогою стягнути з комунального підприємства "Теплоенергетик" 5 425,80 грн., що є вартістю отриманого відповідачем товару.

Відповідач позов заперечив та просить відмовити у його задоволенні повністю, вказавши на те, що позивачем не підтверджено належними доказами поставку товару (а.с. 43-44). Крім того, у наданих письмових поясненнях від 08.02.2013 р. відповідач зазначив про те, що позивач у листах від 15.08.2012 р. та від 28.08.2012 р. про повернення заборгованості в сумі 5 425,80 грн. послався на договір №03/05-10/10 від 28.10.2010 р., який не є предметом поданого позову (а.с. 85).

В судове засідання 08.02.2013 р. представники сторін не з'явились, однак в матеріалах справи містяться клопотання, в яких сторони просять розглядати справу за відсутності їх представників (а.с. 53-53, 86).

Враховуючи, що участь представників сторін в судовому засіданні є правом, а не обов'язком, господарський суд розглядає справу за відсутності представників сторін та за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані сторонами докази на підтвердження вимог і заперечень, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 28.10.2010 р. комунальне підприємство "Теплоенергетик" надіслало публічному акціонерному товариству "Сумихімпром" запит на виставлення рахунку на оплату вагона 65 т. вапна негашеного першого сорту та зазначив реквізити вантажоодержувача (а.с. 7).

Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" виставило відповідачеві рахунок-фактуру №119 від 28.10.2010 р. на оплату 64 т. вапна негашеного першого сорту, включаючи тариф на перевезення залізницею, на загальну суму 75 238,80 грн. (а.с. 8).

Вказаний рахунок оплачено відповідачем повністю 29.10.2010 р., 01.11.2010 р. та 02.11.2010 р. (а.с. 10, 65).

Однак, як повідомляє позивач, ним було поставлено відповідачеві вапна в більшій кількості ніж оплачено, а саме - 69 тон, на загальну суму 80 664,60 грн., що підтверджується квитанцією про приймання вантажу №43144097 (а.с. 11, 64).

05.11.2010 р. позивач виписує наступний рахунок фактуру №119/1 на оплату додатково поставленого вапна в кількості 5 тон на суму, включаючи тариф на перевезення залізницею, в розмірі 5 425,80 грн. (а.с. 9).

Натомість, відповідач такий рахунок не оплатив, у зв'язку з чим позивач, посилаючись на ст. 670 Цивільного кодексу України, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача вартості прийнятого ним товару.

При вирішенні даного спору, господарський суд враховує наступне.

Як повідомляє позивач, поставка відповідачеві товару - вапна негашеного в кількості 69 тон здійснювалась шляхом перевезення залізницею.

У відповідності до Правил оформлення перевізних документів, які затверджено наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, в редакції, що діяла на час відправки позивачем вапна, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів).

Квитанція про приймання вантажу до перевезення залізницею входить до комплексу перевізних документів, що затверджений наказом Мінтрансу України "Про затвердження бланків перевізних документів (додатки 1, 2)" від 19.11.98 р. № 460.

Вказаними Правилами передбачалось, що накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу, тоді як квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику. Усі перевізні документи заповнюються на друкарській машинці або іншим друкованим способом.

Видача вантажу згідно Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, в редакції, що діяли в період зазначеного позивачем перевезення, здійснюється на станції призначення одержувачу, зазначеному в накладній. Оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної й дорожньої відомості, з видачею одержувачу відповідної накладної.

На підставі викладеного, надана позивачем до справи квитанція про приймання вантажу №43144097 з відміткою про дату приймання вантажу - 05.11.2010 р., є належним доказом на підтвердження перевезення вантажу. В матеріалах справи відсутні будь-які докази чи відомості, які свідчили б про те, що товар, який прийнятий для перевезення згідно квитанції №43144097, не видано одержувачу.

Надана позивачем квитанція фіксує прийняття до перевезення 69 том вапна негашеного. У квитанції про приймання вантажу №43144097 зазначено одержувачем товару особу за кодом, що повідомлений відповідачем в листі від 27.10.2010 р. на виставлення рахунку для оплати вагона вапна - 4606. Також відповідає зазначена в квитанції та повідомлена відповідачем станція призначення - "Кіровоградська Од, ветка ТЭЦ, код 411403".

Вказане спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві, що надана позивачем квитанція №43144097 не підтверджує поставлення товару відповідачеві, оскільки в ній зазначено одержувачем іншу особу.

При цьому господарський суд враховує, що відповідач у наданому до справи відзиву, отримання товару від позивача не заперечив, а лише зазначив про неналежність доказів, наданих позивачем. Разом з цим, відповідач не надав доказів та не повідомив суду відомостей стосовно здійснених позивачем інших поставок вапна, які у т.ч. оплачені відповідачем.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 статті 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Згідно ч. 2 статті 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Також, ч. 1 статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами укладено договорі поставки у спрощений спосіб шляхом відвантаження позивачем і прийняття відповідачем товару, оплати відповідачем виставленого позивачем рахунку-фактури.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 670 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся 15.08.2012 р. до відповідача з листом за вих. №21-2012, в якому виставив вимогу оплати відповідачем вапна негашеного першого сорту в сумі 5 425,80 грн.(а.с. 14).

Відповідач на вимогу позивача в листі від 22.08.2012 р. за №2010/10 отримання вапна не заперечив, однак зазначив про його неналежну якість та у зв'язку з чим просив відкоригувати суму поставленого вапна до суми 75 238,80 грн. (а.с. 15).

28.08.2012 р. та 14.09.2012 р. позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою про сплату 5 425,80 грн. (а.с. 16, 17).

Станом на 01.08.2012 р. між сторонами складено акт звірки, в якому зазначено про всі здійснені поставки і оплати та зафіксовано заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 5 425,80 грн. (а.с. 18).

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Враховуючи наведене, господарський суд приходить до висновку про підтвердження матеріалами справи зазначених у позові обставин щодо поставки відповідачеві товару та наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 5 425,80 грн. заборгованості за поставлене вапно негашене.

Що стосується посилань позивача в листах від 15.08.2012 р. та від 28.08.2012 р. на договір №03/05-10/10 від 28.10.2010 р., то як слідує з тексту листа від 14.09.2012 р. такий проект договору надсилався у двох екземплярах для підписання відповідачеві (а.с. 17). В матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами зазначеного договору, а тому доводи відповідача щодо врегулювання спірної суми умовами іншого договору №03/05-10/10 від 28.10.2010 р. є такими, що не підтверджені.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 33, 34, 43, 44, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з комунального підприємства "Теплоенергетик" (м. Кіровоград, вул. Ливарна, 1, ідентифікаційний код 24153576) на користь публічного акціонерного товариства "СУМИХІМПРОМ" (Сумська область, м. Суми, вул. Харківська, П/В 12, ідентифікаційний код 05766356) - 5425,80 грн. заборгованості, а також 1609,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Примірники рішення направити публічному акціонерному товариству "СУМИХІМПРОМ" за адресою: 40012, м. Суми, вул. Харківська, п/в 12 та комунальному підприємству "Теплоенергетик" за адресою: 25491, м. Кіровоград, вул. Ливарна, 1.

Суддя В.В.Тимошевська