Рішення № 29231574, 05.02.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" лютого 2013 р. Справа № 3/147-12

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі структурного підрозділу Приморського РЕМ, м. Приморськ Запорізької області

до Відкритого акціонерного товариства "Броварисільбуд", м. Бровари

про стягнення 4990,05 грн.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" в особі структурного підрозділу Приморського РЕМ (надалі позивач) заявлено позов до Відкритого акціонерного товариства "Броварисільбуд" (надалі відповідач) про стягнення 4990,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання щодо здійснення оплати за поставлену позивачем електричну енергію за договором від 08.04.2004 р. № 105.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.12.2012 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 10.01.2013 р.

09.01.2013 р. на адресу господарського суду Київської області від позивача надійшов лист з доданими до нього документами на вимогу ухвали суду від 06.12.2012 р. В даному листі представник позивач просить суд провести судове засідання 10.01.2013 р. за його відсутності.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.01.2013 р., у зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 05.02.2013 р.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи ухвалами суду від 06.12.2012 р. та 10.01.2013 р. в судове засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

08.04.2004 р. між ВАТ "Запоріжжяобленерго" та ВАТ "Броварисільбуд" було укладено договір № 105 про постачання електричної енергії (далі – договір), відповідно до умов якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є невід'ємними частинами (п. 1 договору).

Відповідно до п.п 2.2.3 договору, споживач зобов’язується оплачувати постачальнику електричної енергії платежі згідно з умовами додатку № 4 "Порядок розрахунків" та додатку № 5 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

За підсумками розрахункового періоду постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії згідно даних представленого споживачем "Акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію" та інших умов договору, з урахуванням сум платежів, що надійшли від споживача (п. 6 додатку № 4).

Згідно з п. 7 додатку № 4 до договору (Порядок розрахунків) споживач зобов’язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунку або платіжної вимоги-доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому постачальником електричної енергії. Датою отримання рахунка або платіжної вимоги вважається: при направленні рекомендованим листом – дата зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа ( по місту – 3 дні, по області – 5 днів, по Україні – 7 днів); при направленні наручним – дата вручення споживачу.

В п.п 9.7 договору вказано, що останній набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2005 р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Станом на дату судового засідання, сторонами будь-яких доказів щодо направлення заяв про припинення зазначеного договору до суду не подано.

Згідно п 1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 р. № 28 (із змінами та доповненнями), постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між споживачем та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Відповідно до п. 5.1 Правил користування електричною енергією, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу електричну енергію в межах договірних величин та по ціні визначеній договором, що підтверджується актами про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за липень 2009 року на суму 2421,56 грн. та серпень 2009 р. на суму 1818,67 грн.

Між тим, відповідач свої зобов’язання щодо оплати використаної ним електричної енергії виконував неналежним чином, в зв’язку з чим за ним, станом на 01.09.2009 р., утворилась заборгованість у сумі 3774,99 грн., що підтверджується рахунком № 105 від 01.09.2009 р. на суму 3774,99 грн., який було вручено представнику відповідача 04.09.2009 р. що підтверджується розпискою останнього у журналі реєстрації отриманих рахунків.

Станом на дату судового засідання відповідачем належних та допустимих доказів сплати зазначеного боргу до суду не подано.

Згідно з частиною першою ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Належних доказів сплати відповідачем суми заборгованості у розмірі 3774,99 грн. суду не надано.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В ході розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами доведено, що за відповідачем існує заборгованість перед ВАТ "Запоріжжяобленерго" за договором № 105 від 08.04.2004 р. про постачання електричної енергії у розмірі 3774,99 грн.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором № 105 від 08.04.2004 р. про постачання електричної енергії щодо сплати коштів за використану електричну енергію у розмірі 3774,99 грн., а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3774,99 грн. боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Окрім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 232,39 грн. 3% річних, 596,82 грн. інфляційних втрат та 385,85 грн. пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зробивши розрахунок 3% річних по заборгованості за спожиту електроенергію, за період з 10.09.2009 р. по 28.09.2011 р., суд встановив, що відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично вірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних суд задовольняє повністю, а саме у розмірі 232,39 грн.

Зробивши розрахунок інфляційних втрат у зв’язку з заборгованістю за спожиту, за період з 10.09.2009 р. по 28.09.2011 р., суд встановив, що результат відповідного розрахунку позивача значно менший, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат суд задовольняє у повному обсязі, а саме у сумі 596,83 грн.

Дослідивши розрахунки позивача щодо нарахування пені судом встановлено, що позивачем невірно визначено період протягом якого має нараховуватись пеня.

Як зазначено вище, згідно з п. 7 додатку № 4 до договору (Порядок розрахунків) споживач зобов’язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунку або платіжної вимоги-доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення.

Враховуючи той факт, що представником відповідача рахунок № 105 від 01.09.2009 р. було отримано 04.09.2009 р. та врахувавши положення п. 7 додатку № 4 до договору, пеню слід нараховувати з 10.09.2009 р.

Згідно частини першої ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.2.1. договору за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, споживач сплачує постачальникові електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконано зобов’язання по сплаті, в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наведеного вище вбачається, що договором передбачено право нарахування пені за весь період часу, протягом якого не виконано зобов’язання по сплаті.

Зробивши розрахунок пені по заборгованості за спожиту електроенергію, за період з 10.09.2009 р. по 28.02.2010 р., суд встановив, що відповідний розрахунок виконано позивачем невірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені суд задовольняє частково, а саме у розмірі 364,67 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3774,99 грн. основного боргу, 232,39 грн. 3% річних, 596,83 грн. інфляційних втрат та 364,67 грн. пені, а загалом 4968,88 грн.

Судові витрати, відповідно до частини п’ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Броварисільбуд" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, буд. 170, код ЄДРПОУ 01354332) на користь Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14; код ЄДРПО України 00130926) – 3774 (три тисячі сімсот сімдесят чотири гривні) 99 коп. основного боргу, 364 (триста шістдесят чотири гривні) 67 коп. пені, 232 (двісті тридцять дві гривні) 39 коп. 3 % річних, 596 (п’ятсот дев’яносто шість гривень) 83 коп. інфляційних втрат та 1602(одну тисячу шістсот дві гривні) 67 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.02.2013 р.

Суддя А.В. Лопатін