Постанова № 29231504, 11.02.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/34/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

за участю секретаря: Казарян С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вітек-Фарм» до державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій по визнанню нікчемним договору №08281 від 28.08.2008 року з додатковими угодами №№1,2 укладеного між ТОВ «Вітек-Фарм» та ТОВ «САТЄРА» 05.01.2009 року та складанню висновків акту перевірки №2365/22-314/31689928/204 від 16.10.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вітек-Фарм» до державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій по визнанню нікчемним договору №08281 від 28.08.2008 року з додатковими угодами №№1,2 укладеного між ТОВ «Вітек-Фарм» та ТОВ «САТЄРА» 05.01.2009 року та складанню висновків акту перевірки №2365/22-314/31689928/204 від 16.10.2012 року.

Позивач вважає протиправними дії державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби по визнанню нікчемним договору №08281 від 28.08.2008 року з додатковими угодами №№1,2 укладеного між ТОВ «Вітек-Фарм» та ТОВ «САТЄРА» 05.01.2009 року та складанню висновків акту перевірки №2365/22-314/31689928/204 від 16.10.2012 року, оскільки посилання Відповідача в Акті перевірки на порушення вимог Цивільного кодексу України, та, відповідно, визнання нікчемним правочину, укладеного між ним та TOB «САТЄРА» (далі - контрагент), не відповідає вимогам Цивільного кодексу України, а саме статтям 203, 204, 215, 228, тощо. Визнання правочинів нікчемними не входить до компетенції державної податкової служби. Позивач зазначив, що за результатами проведення перевірки, Відповідачем не доведено, що зміст правочину, укладеного між Позивачем та контрагентом суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. На момент вчинення правочину сторони вказаного договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, тобто були у встановленому порядку зареєстровані як юридичні особи та знаходились на податковому обліку. Відповідачем не доведено, що під час укладення договору між Позивачем та контрагентом волевиявлення учасників правочинів було не вільним і не відповідало їх внутрішній волі, натомість сторонами виконано вимоги закону щодо договору, отримання Позивачем товарів від контрагента підтверджується відповідним договором, видатковими, товарно-транспортними та податковими накладними, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства та товари було отримано для використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Позивача, в зв'язку з чим відповідачем протиправно зроблено висновок про порушення позивачем пп. п.5.1., пп. 5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9. п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У судовому засіданні представник позивача, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях, зазначивши, що проведеною перевіркою встановлено, що внаслідок порушення пп.7.4.1. пп. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" TOB «Вітек-Фарм» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту по деклараціям з ПДВ суми ПДВ по взаємовідносинам з TOB «Сатєра» всього в розмірі 525 906,89 грн., оскільки відсутнє підтвердження факту їх придбання з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Господарські операції між TOB «САТЄРА» та TOB «Вітек-Фарм» носили безтоварний характер. Отже, TOB «Вітек-Фарм» відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з TOB САТЄРА» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту податкування, несплати податків. Таким чином, TOB «Вітек-Фарм» безпідставно сформовано валові витрати за рахунок віднесення до їх складу сум по договорам, накладним та актам виконаних робіт, отриманим від TOB САТЄРА» всього в розмірі 2 629 535 грн., в т.ч.: за 4 квартал 2009 року - 1 220 040 грн., за 1 вартал 2010 року - 604 911 грн. та 2 квартал 2010 року.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітек-Фарм» зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 25.09.2011р.(Т.1, а.с.22).

Згідно довідки про взяття на облік платника податків №17153/29-108 від 08.02.2012р. позивач знаходиться на обліку ДПІ у Малиновському районі міста Одеси з 01.10.2001р. за №17153 та є платником податку податку на додану вартість згідно Свідоцтва №200026193 про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с.27-28).

16.10.2012р. на підставі п.78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України ДПІ у Малиновському районі міста Одеси Одеської області ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Вітек-Фарм» з питань дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках та правових відносинах з ПП «АГРОРЕСУРС ПІВДЕНЬ», ПП «ОДЕСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ», ТОВ «АК «АЛАНА», ПП «КЛІН - МАРКЕТ», ПП «ОРВІЛ - ТРЕЙДИНГ», ПП «ЮНІКОМ ПЛЮС», ПП «ВИАЙПІ ГРУП», ПП «АГРОЕКО», ПП «АМІТЕК», ПП «БОС-ХОНОРД», ПП «ДІАНА - ВІП», ПП «ВІТА-ТОРГ-ПЛЮС», ПП «ФАРЛІ», ПП «ЮНІКСЕЛ», ПП «ОПТІМУС-ТРЕЙД», ПП «ОДЕСЬКА ТЕХНОПРОМИСЛОВА ГРУПА», ПП «РОСТЛЕНД», ПП «КАПІТОЛІУМ», ПП «АГРО-ЛЮКСТОРГ», ПП «ДАНА МАРКЕТ ЮГ», ПП «ЛАКІТРЕЙД», ПП «ДАЙМОНД СІТІ», ПП «СІЛЬВЕР СІТІ», ПП «САТЄРА», ПП «ІНЛОУД», ПП «КВАНТОР ПЛЮС», ПП «КОМБІ - ТРАНС», ПП «ВЕГЕТ», ПП «МИРА 2008», ТОВ «УКРВЕБКОНСАЛТИНГ», ТОВ «ТЕРМОМОНТАЖТЕХНОЛОГІЇ», ТОВ «АРС КОМПАНІ», ТОВ «АК «АРС НОВА», ТОВ «АГЕНСТВО НЕЗАЛЕЖНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ «МТК», ТОВ «ВИДАВНИЦТВО ІНПОЛ», ТОВ «ФЛОРЕНА - ПЛЮС», ТОВ «КАФІ», ТОВ «ТЕТРАБУДСЕРВІС», ПП «СОЮЗ P.O.», ТОВ «ДІЗЕЛЬ ПЛЮС», ТОВ ТД «КЕДР», ТОВ «СІЛЬВЕРТЕЛ», ТОВ ТД «ДОМІНАНТ», ТОВ «ЗАБУДОВА СВІТУ», ТОВ «УКРМЕДПРОМ», ТОВ «ЕКСТРА-БІЛДИНГ», ТОВ «КОЛОКОЛА УКРАЇНИ», ПП «СТРІТ - ФАЙЛ», ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД» за весь період взаємовідносин.

За наслідками зазначеної перевірки складено акт №2365/22-314/31689928/204 від 16.10.2012 року, відповідно до висновків якого встановлено наступні порушення: п.5.1,пп. 5.2.1 п.5.2,пп..5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток всього в сумі 657 374 грн., всього, в т.ч.: за 4 квартал 2009 року - 305 010 грн., за 1 квартал 2010 року - 151 228 грн. та 2 квартал 2010 року - 201 146 грн.; п.п. 7.4.1,п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет у розмірі 525 906, 89 грн., у т.ч.: у жовтні 2009р. - 103 565 грн., у листопаді 2009р.- 89 568 грн., у грудні 2009 року - 50 875 грн., у січні 2010 року - 17 633, 17 грн., у лютому 2010 року - 48 611 грн., у березні 2010 року - 54 738 грн., у квітні 2010 року - 90 124, 05 грн., у травні 2010 року - 70 792, 67 грн. (Т.1, а.с.39-56).

Позивач, не погоджуючись з діями відповідача по складанню висновків акту перевірки, звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати зазначені дії протиправними

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи завдання адміністративного судочинства, яке, зокрема, полягає у поновленні судом порушених суб'єктивних прав юридичних осіб, адміністративний суд виходить з того, що він не уповноважений вирішувати питання про скасування акту перевірки суб'єкта владних повноважень, але при вирішенні спору про оскарження дій суб'єкта владних повноважень суд повинен з'ясувати усі обставини по справі, зокрема, підстави та порядок проведення перевірки, дослідити вчинені відповідачем дії та їх відповідність закону, перевірити порядок прийняття акту перевірки і його відповідність вимогам закону з урахуванням суті викладених висновків тощо. Згідно вимог ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та ст. 9 КАС України, якою передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та Законів України. Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі. В даному випадку, суд вважає, що право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Згідно пп..78.1.11 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється серед іншого, коли отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Судом встановлено, що на підставі постанови старшого слідчого СУ ДПС в Одеській області ст. лейтенанта міліції Вдовиченко Д.М. про призначення документальної позапланової перевірки винесено наказ №1527 від 02.10.2012р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вітек-Фарм» (Т.2, а.с.2-3).

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Вітек-Фарм» мало взаємовідносини з ТОВ «Сатєра» протягом вересня 2009 року - травня 2010 року.

Згідно бази даних АІС «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України», наданим деклараціям та отриманим податковим накладним з'ясовано, що ТОВ «Вітек-Фарм» сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податковим накладним отриманим від ТОВ«Сатєра» за період жовтень 2009 року - травень 2010 року у сумі 525 906, 89 грн.

Перевіряючи законність віднесення сум ПДВ по зазначеним податковим накладним до податкового кредиту, суд виходить з наступного.

На момент формування позивачем податкового кредиту діяв закон України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, відповідно п. 1.7 статті 1 зазначеного Закону встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом. Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 зазначеного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

Відповідно до п.п.7.2.1-7.2.3 п. 7.2 ст. 7Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 5 цього Закону, у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідний підпункт пункту 5.1 чи пункт статті 5. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Судом встановлено, що 28.08.2008 року ТОВ «Вітек-Фарм» укладено з ТОВ «Сатєра» договір №08281, згідно умов якого ТОВ «Сатєра» (Продавець) зобов'язується поставляти хімічні реактиви та матеріали, а ТОВ «Вітек-Фарм» (Покупець) приймати даний товар і своєчасно здійснювати його оплату згідно з вимогами цього Договору (Т.1, а.с.34-35).

05.01.2009 року було укладено додаткові угоди № №1, 2 до договору №08281 щодо продовження строку дії договору. (Т.1, а.с.37-38).

Відповідно п.1.2 зазначеного Договору передача товару відбувається партіями, асортимент, кількість та вартість конкретної партії визначаються в рахунках до дійсного Договору, виставлених Продавцем.

На виконаня умов договору, ТОВ «Вітек-Фарм» отримало податкові та видаткові накладні №215/ від 31.05.2010р.; №1973 від 21.05.2010р.; № №1745; 1746 від 04.06.2010р.; №1696 від 28.04.2010р.; №1599 від 19.04.2010р.; №1532 від 12.04.2010р, №1533 від 12.04.2010р., №1451 від 05.04.2010р., №1401;1402 від 01.04.2010р.; №836 від 10.03.2010р.; № №816;817 від 09.03.2010р.; №№ 731, 731/2 від 01.03.2010р.; №607 від 19.02.2010р.; №470 від 05.02.2010р.; №449 від 03.02.2010р.; №413 від 01.02.2010р.; №390 від 29.01.2010р.; №5299 від 30.12.2009р.; №5281 від 28.12.2009р.; №5252 від 25.12.2009р.; №270 від 19.01.2010р.; №63; 65 від 05.01.2010р.; № 5282 від 28.12.2009р.; №№ 5067; 5068; 5069 від 07.12.2009р.; №5003/1 від 01.12.2009р.; №№4694; 4695 від 23.11.2009р.; №4219 від 19.10.2009р. №4646 від 19.11.2009р.; №4624 від 17.11.2009р.; № №4581; 4582 від 12.11.2009р.; №4496 від 05.11.2009р.; №4423; 4423/1 від 02.11.2009р.; №№4218; 4217 від 19.10.2009р.; №4079 від 09.10.2009р.; №№ 4018; 4019 від 05.10.2009р.; №3980;3981 від 01.10.2009р. (Т.1, а.с.69-192).

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Окрім того, на виконання зазначеного договору позивачем надано ТТН №123 від 31.05.2010р.; №110 від 21.05.2010р.; №103 від 04.05.2010р.; № 98 від 30.04.2010р.; №91 від 20.04.2010р.; №86 від 12.04.2010р.; №83 від 07.04.2010р.; №78 від 01.04.2010р.; №62 від 10.03.2010р.; №61 від 09.03.2010р.; № 57 від 01.03.2010р.; № 45 від 19.02.2010р.; №34 від 05.02.2010р.; №32 від 03.02.2010р.; №29 від 01.02.2010р.; №26 від 29.01.2010р.; №14 від 19.01.2010р.; №1 від 05.02.2010р.; №219 від 28.12.2009р.; №207 від 07.12.2009р.; №205 від 01.12.009р.; №199 від 23.11.2009р.; №196 від 19.11.2009р.; №186 від 17.11.2009р.; №180 від 12.11.2009р.; №176 від 05.11.2009р.; №174 від 02.1.2009р.; №161 від 19.10.2009р.; №151 від 09.10.2009р.; №148 від 05.10.2009р.; №143 від 01.10.2009р.

В підтвердження факту оплати за зазначеними договорами позивач надав виписки з банківського рахунку за 01.10.2009р., 01.01.2010р., 01.04.2010р., 01.07.2010р. (Т.1,а.с.242-245).

Таким чином судом встановлено, що позивачем було виконано всі зобов'язання за договором, а саме: отримано товар та послуги, сплачено грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, отже договір укладений позивачем з метою використання зазначених товарів у власній господарській діяльності, а податкові накладні, виписані ТОВ «Сатєра» містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписані директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1, 201.7 ст. 201 Податкового Кодексу України. Вищевикладене свідчить про реальність господарських операцій по виконанню зазначених договорів.

Відповідно до вимог ст. 526 та ст. 545 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За встановлених обставин у судовому засіданні не знайшли підтвердження висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, пп..7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за вищевказаними податковими накладними в частині заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в розмірі 525 906, 89 грн. за період жовтня 2009 року - травня 2010 року, таким чином позовні вимоги в частині визнання протиправними зазначених висновків акту перевірки №2365/22-314/31689928/204 від 16.10.2012 року підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій по визнанню нікчемним договору №08281 від 28.08.2008 року з додатковими угодами №№1,2 укладеного між ТОВ «Вітек-Фарм» та ТОВ «САТЄРА» 05.01.2009 року, суд вважає, що вони підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений статтею 3 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно п. 3.1 статті 3 зазначеного Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно п. 7.3. 1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відтак, доказуванню підлягають обставини щодо здійснення конкретної господарської операції з постачання послуг чи її відсутності.

Відсутність фактичного виконання робіт за договором, укладеним з TOB «Сатєра», відповідач обґрунтовує, посилаючись на акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Сатєра» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з ПДВ підприємствам-контрагентам» №579/23-5 від 07.04.2011р. Відповідно до аналізу податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел не встановлено наявність у ТОВ «Сатєра» власних орендованих, одержаних по договорах лізингу, складських, торгівельних виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності, що свідчить про відсутність у підприємства трудових ресурсів необхідних для здійснення господарської діяльності, за даними податкової звітності основні засоби відсутні. Враховуючи те, що у ТОВ «Сатєра» відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, та на підставі складених актів контрагентів по ланцюгам постачання згідно з частинами 1,5 ст. 203 Цивільного кодексу пунктами 1,2 ст. 215,ст.228 ЦК угоди з контрагентами за період березень-листопад 2010 року є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Згідно із п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 р. "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, суд робить висновок, що викладені в акті перевірки №579/23-5 від 07.04.2011р судження відповідача про нікчемність правочинів є помилковими, оскільки базуються лише на припущеннях та на даних АІС РПП податкового органу, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, зміст акту перевірки не містить викладення належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень положень податкового законодавства при справлянні податків, судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення мотивовано виключно посиланням на нікчемність правочину без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

Окрім того, доказів, які б підтверджували викладені в акті висновки, відповідачем не надано.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або висновки про відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, так як ані акт податкової перевірки, ані довідка зустрічної звірки не мають преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно засвідчують обставини фактичної дійсності.

Посилання відповідача на те, що порушення, вчинені контрагентом позивача тягнуть за собою як наслідок порушення з боку позивача, не відповідають нормам чинного законодавства.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідачем протиправно визнано в акті перевірки №2365/22-314/31689928/204 від 16.10.2012 року договору №08281 від 28.08.2008 року з додатковими угодами №№1,2 укладеного між ТОВ «Вітек-Фарм» та ТОВ «САТЄРА» 05.01.2009 року таким, що порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчиненим удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, таким, що має ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону, в основу якого покладено акт №579/23-5 від 07.04.2011р. Дані висновки є безпідставними та спростовуються документально.

Згідно із ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Щодо посилання відповідача на нікчемність правочину, з зазначеними висновками суд не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить, зокрема, фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України, у разі недодержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Недійсність договорів, а також податкових накладних, підписаних від імені однієї із сторін, прямо законом не встановлена, а тому зазначений правочин є оспорюваним.

Окрім того, суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів визнання недійсними у судовому порядку вищезазначеного договору. Зобов'язання за договором між Позивачем та ТОВ «Сатєра» виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, копії яких приєднано до матеріалів справи, окрім того податкове законодваство не містить норми, яка б передбачала коригування податкових зобов'язань чи податкового кредиту у разі визнання правочину нікчемним, тому посилання на нікчемність правочину є необґрунтованим, не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів недійсними податковим органом.

Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

При цьому суд враховує, що позивач та його контрагенти на час спірних правовідносин були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податковому обліку в ДПІ.

Стосовно висновків податкового органу, викладених в акті перевірки №2365/22-314/31689928/204 від 16.10.2012 року щодо порушення п.5.1,пп. 5.2.1 п.5.2,пп..5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток всього в сумі 657 374 грн., в т.ч.: за 4 квартал 2009 року - 305 010 грн., за 1 квартал 2010 року - 151 228 грн. та 2 квартал 2010 року - 201 146 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97р. (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону N 283/97-ВР)

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем протиправно зроблено висновок щодо нікчемності договору №08281 від 28.08.2008 року з додатковими угодами №№1,2 укладеного між ТОВ «Вітек-Фарм» та ТОВ «САТЄРА» 05.01.2009 року, суд вважає, що ТОВ «Вітек-фарм» правомірно сформовано валові витрати за рахунок віднесення до їх складу суми по договорам, накладним, отриманим від ТОВ «Сатєра» всього в розмірі 2 629 535 грн. всього, в т.ч. за 4 квартал 2009 року - 1 220 040 грн., за 1 квартал 2010 року - 604 911 грн. та за 2 квартал 2010 року - 804 584 грн., оскільки зазначені первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є належним підтвердженням валових витрат.

Окрім того, як вбачається з довідки Головного управління статистики в Одеській області АА №581997 одними із основних видів діяльності позивача є: оптова торгівля фармацевтичними товарами (46.46); виробництво основних фармацевтичних продуктів (21.10), а предметом договору №08281 від 28.08.2008 року, укладеного між ТОВ «Вітек-фарм» та ТОВ «САТЄРА, є хімічні реактиви та матеріали, що свідчить про використання зазначених товарів у господарській діяльності позивача, а отже про правомірність формування валових витрат, пов'язаних з придбанням даного товару.

Частиною другою ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд вважає, ДПІ у Малинвоському районі міста Одеси Одеської області ДПС не доведено суду фіктивність господарських операцій позивача з його контрагентом, наявність порушень порядку формування податкового кредиту та валових витрат, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Вітек-Фарм» підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 69,70, 71,94,122,158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вітек-Фарм» до державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій по визнанню нікчемним договору №08281 від 28.08.2008 року з додатковими угодами №№1,2 укладеного між ТОВ «Вітек-Фарм» та ТОВ «САТЄРА» 05.01.2009 року та складанню висновків акту перевірки №2365/22-314/31689928/204 від 16.10.2012 року, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби по визнанню нікчемним договору №08281 від 28.08.2008 року з додатковими угодами №№1,2 укладеного між ТОВ «Вітек-Фарм» та ТОВ «САТЄРА» 05.01.2009 року та по складанню висновків акту перевірки №2365/22-314/31689928/204 від 16.10.2012 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11 лютого 2013 року

Cуддя: Г.П.Самойлюк

.