Ухвала суду № 29231332, 07.02.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Клименко О.М.

Суддя-доповідач:Франовська К.С.

УХВАЛА

іменем України

"07" лютого 2013 р. Справа № 2а/1770/2679/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Капустинського М.М.

Охрімчук І.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "20" листопада 2012 р. у справі за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2011 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4.(далі -СПД ФО ОСОБА_4.) звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у м. Рівному) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001231745 від 21.05.2012 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Рівному порушує питання про скасування постанови з прийняттям нової про відмову у позові з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права. На думку податкового органу поза увагою суду залишилось те, що позивачем не подано належних доказів реального вчинення операції з поставки товару ПП "Фіто Сервіс Плюс", суд також не дав правильної оцінки доказам щодо подальшої реалізації товарів. Крім того, як зазначається в апеляційній скарзі, суд не врахував, що позивач порушив п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що 7.01.20012 року ДПІ у м.Рівному проведено позапланову документальну невиїзну перевірку СПД ФО ОСОБА_4 з питань правомірності формування податкового кредиту по взаєморозрахунках з ПП «Фіто Сервіс Плюс» за травень 2011 року, за результатами якої складено акт №00001/1745/НОМЕР_1 від 17.01.2012 року (далі - акт перевірки від 17.01.2012 року). Як вбачається з акту, в ході перевірки СПД ФО ОСОБА_4, відповідач використав довідку ДПІ у м. Херсоні «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Фіто Сервіс Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП ТК «Драйвер» відомостей за травень 2011 року» №223/15-2/36671297 від 05.08.2011 року. Крім цього, відповідач надав акт ДПІ у м. Херсоні «Про результати проведення зустрічної перевірки ПП «Фіто Сервіс Плюс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку»№13/15-2/36671297 від 12.01.2012 року.

За висновками ДПІ у м. Херсоні зазначила про неможливість фактичного здійснення ПП «Фіто Сервіс Плюс» господарських операцій у зв'язку з відсутністю для цього будь-яких виробничих потужностей, а також трудових ресурсів. Це, на думку податкового органу, свідчить про нікчемність усіх укладених договорів ПП «Фіто Сервіс Плюс» та фіктивність його господарської діяльності, оскільки така спрямована на штучне формування показників податкового обліку.

На основі таких висновків відповідач у акті перевірки від 17.01.2012 року зазначив, що позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками взаємовідносин з названим вище контрагентом на суму 11 367,64 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за травень 2011 року в сумі 11 367,64 грн.

У висновках акта перевірки від 17.01.2012 року ДПІ у м. Рівному зазначила, що перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого безпідставно віднесено до податкового кредиту травня 2011 року податок на додану вартість на суму 11 367,64 грн. по безтоварним операціям з ПП «Фіто Сервіс Плюс».

На підставі акта перевірки від 17.01.2012 року ДПІ у м. Рівному прийняла податкове повідомлення-рішення №0000261745 від 03.02.2012 року, яке є предметом оскарження у даній справі.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Наведені правила формування даних податкового обліку дають підстави для висновку про те, що правоутворюючим фактом, з яким чинне законодавство пов'язує право платника на податкову вигоду, є здійснення реальних операцій з придбання товарів, робіт, послуг. При цьому реальність цих операцій оцінюється з урахуванням презумпції добросовісності платника на підставі усіх наявних у справі доказів у їх сукупності.

Порушення податкової дисципліни, допущені контрагентами платника, можуть бути підставою для відповідальності останнього лише за умови одночасної доведеності податковим органом взаємозв'язку таких порушень з виникненням у платника податкової вигоди та неправомірності дій самого платника, у тому числі його вини при виборі контрагента.

У розгляді цієї справи суд встановив, що придбання товару у ПП "Фіто Сервіс Плюс" підтверджується наявними у справі первинними документами (договорами, податковими та видатковими накладними, товаро-транспортними накладними, рахунками-фактурами, банківськими виписками ), які містять достатню інформацію про зміст та обсяг купівлі-продажу, вартість товарів та послуг по транспортуванню тощо. Податковим органом не наведено достатньо переконливих доводів щодо недостовірності вказаних первинних документів. Посилання скаржників на їх недостатність не можуть бути визнані обґрунтованими, позаяк чинним законодавством не передбачено конкретного переліку первинних документів, «достатніх» для фіксації господарської операції.

Посилання податкового органу на відсутність у підприємства-контрагента умов, необхідних для здійснення господарської операції само по собі не свідчить про нереальність господарської операції, адже підприємство - постачальник може здійснювати реальні торгові операції і необов'язково має бути виробником товару. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків -покупця, будь-які порушення постачальниками товару у ланцюгу постачання податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит чи на валові витрати.

Постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою, підстав для її скасування не встановлено.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "20" листопада 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: М.М. Капустинський І.Г. Охрімчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_4 АДРЕСА_1,33000

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023