Постанова № 29230796, 07.02.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2013 року № 2а-6589/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд

в складі : головуючого - судді Дем'яновського Г.С.,

при секретарі Бугарі Д.Р.

з участю представників: позивача - Новосядло В.Р., відповідача - Карпина Я.С.

розглянувши в судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології ремонту транспортної інфраструктури" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Технології ремонту транспортної інфраструктури" звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000 582304 форми «Р» від 03 травня 2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити

Представник відповідача просить в позові відмовити з мотивів, викладених у запереченні.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на які позивач посилаються як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до наступних висновків.

ДПІ у Залізничному районі м.Львова Львівської області ДПС проведено позапланову невиїздну документальну перевірку ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» з питань підтвердження відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах із ІП «Віндекс проджект Україна» за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 року. За результатами перевірки складено Акт від 18.04.2012 року № 378\15-40\35621140. Згідно висновків згадано Акту встановлено завищення суми податкового кредиту в Декларації з ПДВ за червень 2011 року в сумі 49952 грн., що на думку ДПІ призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного \податкового\ періоду на загальну суму 49952 грн.

За результатами перевірки відповідачем видано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 03 травня 2012 року № 0000582304 за платежем на додану вартість на суму 49952 грн.

Позивач вважає означені висновки ДПІ протиправними, а також, що податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 03 травня 2012 року № 0000582304 підлягає скасуванню, оскільки сторонами було вчинено реальний господарський правочин з купівлі- продажу ТМЦ, які були надалі були використані у господарській діяльності і реалізовані згідно заздалегідь укладених договорів.

Відповідач у запереченнях зазначив, що листом від 16.11.2011 року № 13663\7\23-521 ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова повідомило ДПІ у Залізничному районі м.Львова про неможливість проведення зустрічної звірки ІП «Віндекс проджект Україна» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за травень, червень 2011 року.

Судом, вивчивши надані сторонами документи, встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології ремонту транспортної інфраструктури» уклало 30.05 2011 року та 01.06.2011 року з ІП «Віндекс проджект Україна» договори поставки товарів.

Згідно умов Договорів \п.6.1 «Умови поставки»\ поставка товару здійснюється на умовах DDP \Міжнародних правил тлумачення термінів Інкотермс у редакції 2000 р.\, тобто поставки ТМЦ на склад Покупця, а саме: ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури».

Тому суд погоджується з позицією позивача, що за таких умов поставки позивач не перевозив, і не був зобов'язаний перевозити отриманий товар власним транспортом за власний рахунок, і тому докази щодо засобів перевезення покладаються на постачальника, що спростовує заяви відповідача про відсутність ТТН, як доказ нікчемності господарського правочину.

Позивачем в підтвердження позовних вимог надано наступні документи:

- податкові накладні 30.06.2011 року, з яких вбачається, що ІП «Віндекс проджект Україна» поставлено позивачу шпали дерев'яні непросочені 1-11 типу, брус дерев'яний, асфальтобетонну суміш. З Статуту ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» вбачається, що означена діяльність є предметом діяльності позивача.;

- видаткову накладну № 74 від 30.06.2011 року, з якої вбачається, що ІП «Віндекс проджект Україна» передав, а ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» прийняло асфальтобетонну суміш на суму 29401, 20 грн. згідно Договору від 01.06.2011 р.;

- видаткову накладну № 75 від 30.06.2011 року, з якої вбачається, що ІП «Віндекс проджект Україна» передав, а ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» прийняло шпали дерев'яні, брус на суму 270312 грн.;

- з видаткових накладних вбачається, що ТМЦ отримав директор позивача Зюбрик І.О., а з комп'ютерних роздруківок вбачається, що означеній особі було видано довіреності на отримання асфальтобетонної суміші та пиломатеріалів;

- з акту від 18.04.2012 року № 378\15-40\35621140 вбачається, що \а.с. 8 .\ ІП «Віндекс проджект Україна» задекларував, як основного покупця, тобто прийняв на себе зобов'язання по ПДВ - ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури», відхилення по оплатах не виявлено.

- з акту про неможливість проведення зустрічної перевірки, складеного ДПІ у Дзержинського району м.Харкова від 15.11.2011 року, який покладений в основу перевірки, проведеної ДПІ у Залізничному районі м.Львова, вбачається, що в числі основних покупців ІП «Віндекс проджект Україна», задекларувало ТзОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» і розбіжності між податковим кредитом і податковим зобов'язанням немає.

Аналізуючі обставини, які покладені в основу висновків ДПІ, суд приймає до відома, що ІП «Віндекс проджект Україна», таки мав робочу адресу з робочими місцями, а також те, що стосунки з контрагентами описані в Акті з розрізі ряда фірм, в число яких не входить позивач.

Суд, розмірковуючи щодо питання про реальність вищевказаних правочинів, приймає до уваги ще і наступні докази.

З договорів про закупівлю виробів мінеральних не металевих Н.В.І.У. від 30 березня 2011 року \з додатками\, укладеному з КП «Магістраль», з договору поставки № ЦУПП-94\0022\11 від 18.01.2011 року, з договору поставки № ЦУПП-04\0011\11 вбачається, що протягом 2011 року позивач зобов'язаний був поставити покупцям \замовникам\ ТМЦ , які він згодом отримав від ІП «Віндекс проджект Україна».

З витягів ПАТ «УКРСОЦБАНК» вбачається, що факт оплати позивачу за означені ТМЦ, наявність у позивача вказаних ТМЦ підтверджується також картками внутрішнього обліку та видатковими накладними.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. У відповідності до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами також визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.2.1 ст.2 вказаного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п.2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тої чи іншої послуги.

Аналізуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачем надано належно оформлені первинні документи, що підтверджують реальність господарських правочинів з ІП «Віндекс проджект Україна».

Крім цього, на думку суду, відповідачем не було враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно з ч.2 ст.69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до вимог ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю, і визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0000582304 від 03 травня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології ремонту транспортної інфраструктури» судові витрати в сумі 499 грн. 53 коп.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 159, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби № 0000582304 від 03 травня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології ремонту транспортної інфраструктури» судові витрати в сумі 499 грн. 53 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку та в строки, передбачені ст.186 КАС України та набуває законної сили в порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

Суддя Дем'яновський Г.С.