Ухвала суду № 29229529, 16.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2012 р. справа № 0870/4123/12 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Туркіної Л.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Мелітопольської об`єднаної державної податкової інспекції Запорізької

області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року

у справі за позовом Комунального підприємства "Мелітопольський асфальтобетонний

завод" Мелітопольської міської ради Запорізької області

до Мелітопольської об`єднаної державної податкової інспекції Запорізької

області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Мелітопольський асфальтобетонний завод" Мелітопольської міської ради Запорізької області звернулось до суду з позовом до Мелітопольської об`єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.01.2012 року № 0000012301.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року адміністративний позов Комунального підприємства "Мелітопольський асфальтобетонний завод" Мелітопольської міської ради Запорізької області задоволено в повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області від 04.01.2012 року № 0000012301.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, Мелітопольською ОДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку КП «Мелітопольський асфальтобетонний завод»Мелітопольської міської ради Запорізької області з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за період серпень 2011 року при здійсненні фінансово - господарських операцій з ПП «А.Р.С.І.», за результатом якої складено акт № 3090/23/32298150 від 16.12.2011 року. На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення рішення від 04.01.2012 року №0000012301.

Як вбачається з акту перевірки підставами завищення підприємством податкового кредиту з податку на додану вартість у серпні 2011 року у сумі 110721 грн. на думку податківців послужило включення підприємством до складу податкового кредиту сум, отриманих в результаті здійснення господарського договору з ПП "А.Р.С.І." яке має ознаки фіктивності, а також ненадання належним чином складених первинних документів на підтвердження здійснення господарських зобов'язань.

Як стверджує позивач, надані підприємству податкові накладні оформлені належним чином та відповідають вимогам ст. 201.1 ПК України, що дає підстави для включення до податкового кредиту відповідних сум. Крім того, укладанню договору на поставку передувало проведення відкритих торгів, переможцем в яких було визначено ПП "А.Р.С.І." Так, підприємство «А.Р.С.І.»одержало перемогу в конкурсних торгах на поставку бітуму нафтового, проведених КП «Мелітопольський асфальтобетонний завод»ММР ЗО у березні 2011 року. У серпні КП «Мелітопольський асфальтобетонний завод»ММР ЗО отримало 89,96 т. бітуму, з якого було виготовлено 1550,3 тон асфальтобетону.

За результатами зустрічної звірки даних ПП «А.Р.С.І.»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала взаємовідносини з КП «Мелітопольський асфальтобетонний завод»за серпень 2011 року від 01 11.2011 року №2012/23-308/37468847 встановлено, що у серпні 2011 року ПП «А.Р.С.І.»власних основних фондів не мало, орендувало приміщення для розміщення офісу, кількість працюючих на підприємстві складає 1 особа.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

З наведених вище норм вбачається, що обов'язковою умовою отримання права покупця (замовника) на податковий кредит є наявність первинних бухгалтерських та податкових документів.

При цьому, законодавець не пов'язує право покупця на податковий кредит з підтвердженням сплати його постачальниками податку на прибуток та податку на додану вартість до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупця.

Відповідно до п. 109.2 ст. 109 ПК України відповідальність, передбачена цим Кодексом, за порушення законів з питань оподаткування та порушення вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладається на контролюючі органи, настає для конкретних платників податків та податкових агентів. Зі змісту Глави 11 "Відповідальність" та пп. 4.1.1 п. 4.1. ст. 4 ПК України вбачається, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Відтак позивач не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови необізнаності щодо них, з огляду на те, що відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Крім того, суд наголошує на тому, що чинним законодавством не передбачено обов'язку суб'єктів господарювання перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, посвідчень особи керівників підприємства-контрагента та достовірність їх підписів при укладенні угод та виконанні господарських зобов'язань.

Відсутність трудових та матеріальних ресурсів у контрагента теж не може слугувати підставою для висновків щодо фактичного нездійснення господарської операції та, як наслідок, завищення валових витрат та податкового кредиту КП «Мелітопольський асфальтобетонний завод»оскільки, по-перше, з характеру операції вбачається можливість її здійснення без залучення значної кількості як трудових та матеріальних ресурсів, по-друге, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит та витрати лише за їх наявності.

Як вбачається з матеріалів справи, КП «Мелітопольський асфальтобетонний завод»сформувало податковий кредит по податку на додану вартість на підставі належним чином оформленого договору з ПП «А.Р.С.І.»та отриманих від нього податкових накладних. Послуги були повністю оплачені. Первинні документи судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає. Всупереч твердженням відповідача, викладеним в запереченні на адміністративний позов та в Акті перевірки щодо фіктивності договору між КП «Мелітопольський асфальтобетонний завод»та ПП «А.Р.С.І.», відсутнє будь-яке рішення суду про встановлення такої фіктивності.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПКУ при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то за приписами п. 200.4 ст. 200 ПКУ:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З наведених норм вбачається, що право на отримання бюджетного відшкодування виникає не раніш виникнення від'ємного значення податку за результатами обрахування різниці між значеннями податкових зобов'язань та податкового кредиту звітного податкового періоду.

За наведених вище обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Мелітопольської об`єднаної державної податкової інспекції Запорізької області -залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року - - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: А.А. Щербак