Постанова № 29227620, 07.02.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2013 р. Справа № 5021/1730/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Кулішенко І.П . (дов. № 11 від 26.10.2012р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Грабовське", с. Грабовське, Краснопільський район, Сумська область (вх. № 213 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 20.12.12 р. у справі № 5021/1730/12

за позовом ТОВ "ЛеСтар", м. Суми

до ТОВ "Грабовське", с. Грабовське, Краснопільський район, Сумська область

про стягнення 132956,52 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 20.12.2012 р. у справі № 5021/1730/12 (суддя Миропольський С.О.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 132956,52 грн. боргу, а також судовий збір в розмірі 2659,14 грн.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 20.12.2012 р. у справі № 5021/1730/12 скасувати та прийняти нове рішення. яким відмовити в задоволенні позовних вимог в зв'язку із спливом строку позовної давності. В обґрунтування викладених вимог посилається на норми ст. 692 ЦК України та вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що обов'язок відповідача оплатити отриманий ним товар виникає лише після звернення позивача з вимогою про виконання зобов'язання здійснити оплату товару, та отримання даної вимоги відповідачем, а також застосування до даних правовідносин ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. оскаржуване рішення - без змін. Свою позицію обґрунтовує посиланням на ч. 2 ст. 530 ЦК України, вважає, що лише після спливу 7-ми денного пільгового періоду після отримання вимоги, як то передбачено вказаною нормою, у боржника закінчується строк виконання зобов'язання по оплаті за отриманий товар, який відповідно до ст. 692 ЦК України почався після прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і якщо боржник не виконає свій обов'язок до спливу 7-денного строку після отримання вимоги, він відповідно до ст. 612 ЦК України вважається таким, що прострочив, та порушив права покупця на отримання оплати відповідно до вимог ст. 530 ЦК України. Таким чином, на думку позивача, при застосування строку позовної давності під пільговим строком слід розуміти строк, протягом якого боржник після пред'явлення йому вимоги повинен виконати свій обов'язок, в зв'язку з чим вважає аргумент відповідача щодо пропуску строку позовної давності позивачем необґрунтованим діючим законодавством.

05.02.2013р. відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про залучення до справи документів, а саме: копії угоди про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог від 28.12.2007 р.

Вказане клопотання колегією суддів задоволено, копія угоди про припинення зобов'язань заліком зустрічних однорідних вимог від 28.12.2007 р. долучена до матеріалів справи.

Позивач своїм диспозитивним правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням за № 000765 про вручення поштового відправлення уповноваженій особі ТОВ "ЛеСтар".

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції вжито необхідних заходів для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, ніяких заяв про відкладення розгляду справи або повідомлень про поважність причини неявки до суду до початку розгляду справи від позивача на адресу Харківського апеляційного господарського суду не надходило, проте позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника позивача, за наявними у справі доказами.

05.12.2013р., вже після розгляду справи по суті, від представника позивача в електронному вигляді надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю бути присутнім на розгляді даної справи через слухання справи в іншому суді.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноваженого представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи 01 листопада 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮВС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грабовське" було укладено договір № 158/06 товарного кредитування сільгоспвиробників.

Судом першої інстанції встановлено, що у відповідності до даного договору на підставі видаткових накладних та доручень до них: ВН № ЮУ-0000172 від 01.03.2007 року та доручення серія ЯМН № 226370 від 01.03.2007р. на суму 45 720,00 грн.; ВН № ЮВ-0000624 від 18.04.2007 року та доручення серія ЯМН № 226394 від 18.04.2007р. на суму 48 590,76 грн.; ВН № ЮВ-0000625 від 18.04.2007 року та доручення серія ЯМН № 226394 від 18.04.2007р. на суму 32 110,00 грн.; ВН № ЮВ-0000723 від 26.04.2007 року та доручення серія ЯМН № 226398 від 26.04.2007р. на суму 6 535,76 грн., ТОВ "Грабовське" отримало від ТОВ "ЮВС" товарно-матеріальні цінності на загальну суму 132 956,52 грн. та, як зазначає позивач, не розрахувалось за них.

З матеріалів справи також вбачається, що 10 листопада 2008 року між ТОВ "ЮВС" та ТОВ "ЛеСтар" було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор (ТОВ "ЮВС") передає, а новий кредитор (ТОВ "ЛеСтар") стає кредитором та приймає на себе права вимог, виникли на момент підписання даного договору, чи можуть виникнути у майбутньому, у первісного кредитора з правовідносин, що належать первісному кредиторові на підставі правочину по поставці товарно-матеріальних цінностей від первісного кредитора до ТОВ "Грабовське" на підставі вищезазначених первинних документів (видаткових накладних та доручень до них) на загальну суму 132 956,52 грн.

10.11.2008 року ТОВ "ЮВС" та ТОВ "ЛеСтар" підписали акт приймання-передачі документів по договору про відступлення права вимоги від 10.11.2008 року.

В матеріалах справи міститься копія повідомлення про заміну кредитора від 10.11.2008 року, відповідно до якого ТОВ "ЮВС" повідомило ТОВ "Грабовське" про заміну кредитора по вищезазначеним накладним на ТОВ "ЛеСтар".

06.04.2012 року ТОВ "ЛеСтар" надіслало на адресу ТОВ "Грабовське" вимогу-повідомлення, відповідно до якого вимагало від ТОВ "Грабовське" сплатити заборгованість в сумі 132 956,52 грн. протягом семи днів.

Як зазначив позивач, відповідач заборгованість не погасив, що стало підставою звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача на свою користь 132 956,52 грн.

В процесі розгляду справи відповідач надав до господарського суду заяву про застосування строку позовної давності, відповідно до якої просив суд повністю відмовити в задоволенні позовних вимог в зв'язку зі спливом строку позовної давності. При цьому відповідач зазначив, що трирічний строк позовної давності щодо стягнення суми заборгованості в розмірі 132 956,52 грн. сплив 16 листопада 2009 року, оскільки згідно п. 5.2 договору № 158/06 товарного кредитування сільгоспвиробників від 01.11.2006р. вартість ресурсів повинна бути сплачена кредитоотримувачем у строк до 15.11.2006 року.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції виходив з того, що умовами договору № 158/06 від 01.11.2006 р. передбачена поставка товарно-матеріальних цінностей в строк до 01.11.2006 р., тоді як фактично товарні ресурси були передані відповідачу у 2007 році згідно накладних. Таким чином, місцевий господарський суд визначився, що строк їх оплати не встановлений, тому з урахуванням ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України дійшов висновку, що перебіг позовної давності слід відраховувати після спливу семиденного строку від отримання відповідачем вимоги, яка була направлена позивачем 06.04.2012 р. Встановивши факт доведення позивачем заборгованості відповідача за поставлені товарно - матеріальні цінності та відсутність підстав вважати, що ним пропущений строк позовної давності, суд першої інстанції відмовив в задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності та стягнув з останнього суму боргу в розмірі 132 956,52 грн.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду, оскільки прийшовши до висновку про наявність заборгованості за поставку по спірними накладними, встановивши, що право позивача порушене, суд першої інстанції невірно застосував положення ч.5 ст. 261 ЦК України та ч.2 ст. 530 ЦК України та не застосував до спірних правовідносин ст..692 ЦК України..

Позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шліхом подачі позовної заяви до суду.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно п. 5 даної статті за зобов'язаннями строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарознавчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, оскільки у даному випадку строк виконання зобов'язання у накладних не визначений, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, починається з моменту прийняття товару і у кредитора відповідно саме з цього моменту виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Тобто перебіг строку позовної давності за накладною ВН № ЮУ-0000172 від 01.03.2007 починається 02.03.2007 року - закінчується 02.03.2010 року; за накладною № ЮВ-0000624 від 18.04.2007 року починається 19.04.2007 року - закінчується 19.04.2010 року; за накладною № ЮВ-0000625 від 18.04.2007 року починається 19.04.2007 року - закінчується 19.04.2010 року; за накладною № ЮВ-0000723 від 26.04.2007 року починається 27.04.2007 року - закінчується 27.04.2010 року.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що з позовом до суду позивач звернувся у 2012 році, тобто поза межами строку позовної давності.

Вищезазначене спростовує висновки суду першої інстанції та посилання позивача на те, що строк позовної давності слід відраховувати з моменту звернення до відповідача з вимогою саме з 06.04.2012 року і слід застосовувати положення ч.5 ст.261 ЦК України щодо пільгового строку.

Згідно частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Однак, позивачем не надано до суду заяви про відновлення пропущеного строку позовної давності та пояснення щодо наявності поважних об'єктивних причин його пропуску.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що строк позовної давності позивачем не пропущений.

В той же час колегія суддів зазначає, що позовна давність застосовується судом при наявності факту порушення права особи, яка звертається за захистом своїх законних прав та інтересів.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р. встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведена заборгованість відповідача за поставлені товарно - матеріальні цінності та відсутні підстави вважати, що ним пропущений строк позовної давності.

Відповідач факт поставки та отримання ним товару від ТОВ "ЮВС" на суму 132956,52 грн. за вищезазначеними видатковими накладними не заперечує, проте під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції зазначає, що розрахувався за поставлені йому товарно - матеріальні цінності взаємозаліком відповідно до угоди про припинення зобов'язання заліком зустрічних однорідних вимог від 28.12.2007 р.

Дослідивши надану відповідачем угоду про припинення зобов'язання заліком зустрічних однорідних вимог від 28.12.2007 р., укладену між ТОВ «Грабовське» та ТОВ «ЮВС» (оригінал було оглянуто в судовому засіданні), колегія суддів констатує, що згідно п. 1 даної угоди сторони, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, дійшли згоди на підставі статті 601 ЦК України про зарахування таких зустрічних однорідних вимог:

- ТОВ «ЮВС» отримало від ТОВ «Грабовське» товарно матеріальні цінності за видатковими накладними № 31 від 29.10.2007 р., № 36 від 01.12.2007 р., № 37 від 17.12.2007р. на суму 221749,93 грн.;

- ТОВ «Грабовське» отримало від ТОВ «ЮВС» товарно-матеріальні цінності згідно видаткових накладних ВН № ЮУ-0000172 від 01.03.2007 р., ВН № ЮВ-0000624 від 18.04.2007 р., ВН № ЮВ-0000625 від 18.04.2007 р., ВН № ЮВ-0000723 від 26.04.2007 р. на загальну суму 132 956,52 грн.

Таким чином, на підставі ст. 601 ЦК України, ст. 203 ГК України ТОВ «Грабовське» та ТОВ «ЮВС» підтвердили, що строк оплати зазначеної заборгованості на дату підписання даної угоди наступив та дійшли згоди про припинення зобов'язання зустрічних однорідних вимог на суму 132 956,52 грн.

Вказана угода підписана повноваженими представниками сторін та скріплена печаткою їх підприємств.

Згідно ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Таким чином, відповідачем підтверджено належними доказами факт відсутності у нього заборгованості за видатковими накладними ВН № ЮУ-0000172 від 01.03.2007 р., ВН № ЮВ-0000624 від 18.04.2007 р., ВН № ЮВ-0000625 від 18.04.2007 р., ВН № ЮВ-0000723 від 26.04.2007 р. на загальну суму 132 956,52 грн., що є предметом позовних вимог, в зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення з відповідача грошових коштів у визначеній сумі.

Враховуючи те, що позивачем не доведено суду факту порушення своїх законних прав та інтересів з боку відповідача, а також не надано належних доказів обґрунтованості та правомірності заявлених вимог, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню за їх недоведеністю та безпідставністю.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Грабовське", с. Грабовське, Краснопільський район, Сумська область задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 20.12.12 у справі № 5021/1730/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ле Стар" (40000, м. Суми, вул. Соборна, 46, оф. 4а, код 35539968) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грабовське" (42450, Сумська область, Краснопільський район, с. Груновка, код 30841323) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1330,00 грн.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 05.02.2013 р.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Плужник О.В.