Рішення № 29227565, 29.01.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2013 р.Справа № 922/295/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківспецнадра", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра", м. Дніпропетровськ про та за зустрічним позовом до про визнання права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра", м. Дніпропетровськ Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківспецнадра", м. Харків визнання недійсним зарахуванням зустрічних однорідних вимог та стягнення грошових коштів за участю представників сторін:

позивача (за первісним позовом) - Крицької Ю.О. (дов. № 3155 від 24.12.2012 р.)

відповідача (за первісним позовом) - Храновського А.І. (дов. № б/н від 24.01.2013 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач (за первісним позовом), Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківспецнадра", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про:

- визнання за ним права власності на нежитлову будівлю літ "Т-5", загальною площею 10 441,9 кв.м., розташованої за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Морозова, буд. 13, що придбана на цільовому аукціоні, проведеного Товарною біржею "Європейська" (код 35281862), згідно Протоколу № 5 про проведення цільового аукціону від 28.12.2012 р. та Акту № 5 про проведений цільовий аукціон від 28.12.2012р.;

- визнання за Позивачем права власності на нежитлову будівлю літ "Х/1-4", загальною площею 25 339,1 кв.м., розташованої за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126, що придбана на цільовому аукціоні, проведеного Товарною біржею "Європейська" (код 35281862), згідно Протоколу № 6 про проведення цільового аукціону від 28.12.2012 р. та Акту № 6 про проведений цільовий аукціон від 28.12.2012р.;

- визнання за Позивачем права власності на нежитлові приміщення, загальною площею 2 382,7 кв.м., частини підвалу першого поверху нежилої будівлі літ."Г-1", розташованих за адресою: Харківська обл., м. Харків, пр. Московський, буд.257, що придбані на цільовому аукціоні, проведеного Товарною біржею "Європейська" (код 35281862), згідно Протоколу № 7 про проведення цільового аукціону від 28.12.2012р. та Акту № 7 про проведений цільовий аукціон від 28.12.2012р.;

- покладення витрат по справі на Відповідача (за первісним позовом) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Таміра".

Судом прийнято зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом, ухвалою суду від 28.01.2013 р., про:

- визнання недійсним зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ "Харківспецнадра" та ТОВ "Таміра" у сумі 31 317 926,20 грн. для припинення зобов'язання ТОВ "Харківспецнадра" по сплаті грошових коштів за придбане на цільовому аукціоні майно ТОВ "Таміра" згідно Протоколів про проведення цільового аукціону № 5, № 6, № 7 від 28.12.2012 р. на суму 31 317 926,20 грн., що оформлено заявою ТОВ "Харківспецнадра" за № 1/12-Х від 29.12.2012 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог;

- стягнення з ТОВ "Харківспецнадра" на користь ТОВ "Таміра" заборгованості у сумі 31 317 926,20 грн. за придбане на цільовому аукціоні майно ТОВ "Таміра" згідно Протоколів про проведення цільового аукціону № 5, № 6, № 7 від 28.12.2012 р.;

- покладення витрат по справі на ТОВ "Харківспецнадра".

Представник Позивача (за первісним позовом) у судовому засіданні первісні позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти зустрічних позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Представник Відповідача (за первісним позовом) у судовому засіданні проти первісних позовних вимог заперечує у повному обсязі, зустрічні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

28.12.2012р. на Товарній біржі "Європейська" відбувся цільовий аукціон по реалізації нерухомого майна, що належало ТОВ "Таміра".

Аукціон було проведено в межах провадження у справі про банкрутство ТОВ "Таміра", що знаходиться у господарському суді Дніпропетровської області, з метою реалізації включеного до ліквідаційної маси майна ТОВ "Таміра".

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011р. по справі № 29/5005/6325/2011 ТОВ "Таміра" в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Для реалізації на аукціоні було виставлено наступне нерухоме майно, де: - Лот № 1 - нежитлова будівля, літ "Т-5" (загальною площею 10 441,9 кв.м., розташована за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Морозова, буд. 13), стартова ціна - 13 649 112,00 грн.; - Лот № 2 - нежитлова будівля, літ"Х/1-4" (загальною площею 25 339,1 кв.м., розташована за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126), стартова ціна -10 024 739,00 грн.; - Лот №3 - нежитлові приміщення загальною площею 2 382,7 кв.м., частини підвалу першого поверху нежилої будівлі, літ."Г-1" (розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, пр.Московський,буд. 257), стартова ціна - 4 796 991,00 грн.

Переможцем цільового аукціону - Покупцем вищезазначених лотів стало ТОВ "Харківспецнадра" (згідно реєстрації Учасник аукціону № 4) з кінцевою ціною продажу: - Лот № 1 - 15 014 023,20 грн.; - Лот № 2 - 11 027 212,90 грн.; - Лот № 3 - 5 276 690,10 грн.

Результати біржових торгів оформлено Протоколом № 5 від 28.12.2012р. про проведення цільового аукціону, Протоколом № 6 від 28.12.2012р. про проведення цільового аукціону, Протоколом № 7 від 28.12.2012р. про проведення цільового аукціону.

ТОВ "Харківспецнадра" свої позовні вимоги (первісний позов) обґрунтовує тим, що ТОВ "Таміра" є боржником щодо суми 130 004 944,53 грн., що підтверджується включенням до реєстру вимог кредиторів боржника з віднесенням до 4 черги задоволення у справі № 29/5005/6325/2011 про банкрутство ТОВ "Таміра" та з урахуванням вказаних норм має право на зарахування зустрічних однорідних вимог з метою вчинення розрахунків за придбане на цільовому аукціоні нерухоме майно.

Затверджені Протоколи про проведення цільового аукціону № 5, № 6, № 7 від 28.12.2012р. є підставою для укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна між ТОВ "Харківспецнадра", як переможцем аукціону (покупцем), та ТОВ "Таміра", як продавцем.

02.01.2013р. ТОВ "Харківспецнадра" направлено на адресу ліквідатора ТОВ "Таміра" лист від 29.12.2013р. №2/12-Х "Щодо нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна" (а.с. 34 - 35), в якому, з метою дотримання вимог діючого законодавства щодо купівлі-продажу нерухомого майна, просило терміново повідомити ТОВ "Харківспецнадра" про дату, час, адресу та П.І.Б. нотаріуса, до якого необхідно з'явитись повноважному представнику ТОВ "Харківспецнадра" для укладення з ТОВ "Таміра" договорів купівлі-продажу придбаного на цільовому аукціоні 28.12.2012р. нерухомого майна.

Також, 02.01.2013р. Позивач (за первісним позовом) направлено на адресу ліквідатора ТОВ "Таміра" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с. 36 - 37), з метою вчинення розрахунків за придбане на цільовому аукціоні нерухоме майно, що оформлено Протоколом № 5 від 28.12.2012р. про проведення цільового аукціону, Протоколом № 6 від 28.12.2012р. про проведення цільового аукціону, Протоколом № 7 від 28.12.2012р. про проведення цільового аукціону (а.с. 38 - 40).

Вимоги ТОВ "Харківспецнадра" до ТОВ "Таміра" у сумі 130 004 944,53 грн. були заявлені до ліквідатора боржника у справі № 29/5005/6325/2011 про банкрутство ТОВ "Таміра".

Позивач (за первісним позовом) посилається, що вимоги були визнані ліквідатором ТОВ "Таміра" у повному обсязі та включені до реєстру вимог кредиторів боржника з віднесенням до 4 черги задоволення, що зазначено у повідомленні № СК-3/11/134-юр від 15.07.2011р.

Зобов'язання ТОВ "Харківспецнадра" перед ТОВ "Таміра" по сплаті грошових коштів за придбане на цільовому аукціоні майно ТОВ "Таміра" згідно Протоколів про проведення цільового аукціону №5, №6, №7 від 28.12.2012р. на суму 31 317 926,20 грн. є припиненим. З урахуванням проведеного заліку зустрічних однорідних вимог, сума грошових вимог ТОВ "Харківспецнадра" до ТОВ "Таміра" складає 98 687 018,33 грн.

04.01.2013р. на адресу ТОВ "Харківспецнадра" надійшов лист ліквідатора ТОВ "Таміра" від 04.01.2013р. № СК-3/13/01-юр "Щодо заяви ТОВ "Харківспецнадра" про зарахування зустрічних однорідних вимог", згідно якого ТОВ "Таміра" не погоджується та не приймає заяву ТОВ "Харківспецнадра" про зарахування зустрічних однорідних вимог в рахунок оплати за придбане на цільовому аукціоні майно ТОВ "Таміра" згідно Протоколів про проведення цільового аукціону № 5, № 6, № 7 від 28.12.2012р. на суму 31 317 926,20 грн., а також вимагає здійснення перерахування грошових коштів у сумі 31 317 926,20 грн. за придбане на зазначеному цільовому аукціоні нерухоме майно (а.с. 41 - 42).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача (за первісним позовом) підлягають задоволенню в повному обсязі, а у задоволенні позову Відповідача (за первісним) виходячи з наступного, та з того, що на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на 28.12.2012 року, які є предметом даного спору, діяли наступні положення цивільного законодавства, які за позицією суду слід застосовувати до останніх.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч. 4 ст. 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Приписом ч. 1 ст. 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про нотаріат" однією із нотаріальних дій, що вчиняють нотаріуси є посвідчення правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

На підставі ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності

Так, відповідно до ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ст. 220 ЦК України). Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

В свою чергу за статтею 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі (ст. 205 ЦК України). Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Договір за ст. 639 ЦК України може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Договір про закупівлю, який укладається відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель" , на вимогу замовника підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню та вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

При цьому, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ст. 207 ЦК України). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

У письмовій формі належить вчиняти (ст. 208 ЦК України): 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Аналіз зазначених норм ЦК України надає змогу прийти до висновку, що законодавець не вимагає укладення договору у формі єдиного документу, а саме договору як документу.

Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Договір про закупівлю, який укладається відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель" , на вимогу замовника підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню (ст. 209 ЦК України). Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ст. 210 ЦК України). Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Далі, слід зазначити про наступне. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України). Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (ст. 657 ЦК України).

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (ст. 640 ЦК України).

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 N 9 з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін. При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що після внесення змін до законодавства 11 лютого 2010 року «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» які набрали чинності з 16.03.2010 року. Зазначені зміни дають можливість застосування ч. 2 ст. 220, ст. 640 та ст. 657 ЦК України зворотньо ніж це передбачено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 N 9, тобто шляхом визнання договору дійсним, без будь-яких зауважень.

Зазначене бачення суду підтверджується і доктринальними джерелами та позиціями вищих судових інстанцій. Зокрема про таке зазначено Романюком Я.М. у Коментарі постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Практика розгляду Верховним Судом України цивільних справ про визнання правочинів недійсними. - Видання друге, змін. і доп. - К.: Істина.-222 с. (С. 112-113).

Така позиція суду, знаходить своє підтвердження у п. 7 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України N 02-5/111 від 12.03.99 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Зокрема вимоги щодо обов'язкової нотаріальної форми угоди встановлені для довіреності на укладення угод, що потребують нотаріальної форми, довіреності, за якою повноваження передаються іншій особі, договору іпотеки (стаття 32 Закону України "Про заставу", договору купівлі-продажу об'єкта приватизації (стаття 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" та інших договорів, щодо яких це передбачено законом. У зв'язку з недодержанням нотаріальної форми визнаються недійсними лише такі угоди, які відповідно до закону підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню у порядку, встановленому Законом України "Про нотаріат". Вирішуючи відповідні спори, господарські суди повинні перевіряти, чи підлягала укладена угода такому посвідченню та чому сторона за договором ухилилася від нотаріального посвідчення угоди. Якщо однією з сторін угода виконана повністю або частково, а друга сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, господарський суд на підставі частини другої статті 47 Цивільного кодексу вправі за позовом сторони, яка виконала угоду, визнати таку угоду дійсною. Судове рішення у цьому випадку замінює нотаріальне посвідчення. Однак якщо угода містить протиправні умови, відповідний позов не може бути задоволений.

Далі слід відмітити, що статтею 662 ЦК України визначено - продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу та одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом названої правової норми залік можливий лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, зокрема можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав вже строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню. При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Питання умов і порядку зарахування взаємних вимог регулюється главою 50 ЦК України - припинення зобов'язань.

У ст. 602 ЦК встановлені вичерпні випадки, коли виключається можливість заліку зустрічних вимог. Так, не допускається залік наступних зустрічних грошових вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зі змісту правової норми ч. 4 ст. 341 ГК України прямо випливає, що залік взаємних зобов'язань і грошових претензій між учасниками господарських відносин - це один із способів безготівкових розрахунків.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконання, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої із зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами, а також, згідно з частиною 2 цієї ж статті, в разі його розірвання або визнання недійсним за рішення суду.

Згідно з ч.3 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Такі позиції знаходять своє відображення і у судовій практиці Вищого господарського суду України, зокрема.

Так, у Постанові ВГСУ від 16 травня 2007 року у справі № 15/215 зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», кошти отримані від продажу майна боржника направляються на задоволення вимог кредиторів у порядку встановленому ст. 31 Закону. Тобто, законом передбачено, що грошові вимоги кредиторів задовольняються лише шляхом перерахування грошових коштів, отриманих від продажу майна підприємства банкрута, інших способів припинення грошових зобов'язань боржника (банкрута) законом не передбачено. Відповідно до ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Відповідно до ч.1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконання, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої із зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами, а також, згідно з частиною 2 цієї ж статті, в разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. Згідно з ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Відповідно до ч.1 ст.601 ЦК України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить прямої заборони щодо можливості погашення вимог кредиторів шляхом проведення зарахування зустрічних вимог.

Постановою ВГСУ від 19 березня 2008 року по справі № 13/475пд (18/263пд) визначено, що відповідно до статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Згідно з вимогами ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині. За приписами статті 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Постанова ВГСУ від 21 травня 2008 року по справі № 2-17/2866.1-2006 (2-26/11384-2005) наголошує - Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить прямої заборони щодо можливості погашення вимог кредиторів шляхом проведення зарахування зустрічних вимог.

Постановою ВГСУ від 21 червня 2011 р. по справі № 66/267-10 виокремлено - відповідно до ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами, а також, згідно части 2 цієї ж статті, в разі його розірвання або визнання недійсним за рішення суду. Згідно ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Відповідно до ч. 1 ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є однією з форм припинення зобов'язання, внаслідок якого має місце індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника. Відповідно до цивільного законодавства допускаються випадки зарахування у разі коли одне зобов'язання менше за розміром зараховується повністю, а інше - більше за розміром - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання.

Таким чином, суд вважає, що Позивачем (за зустрічним позовом), не доведено наявності підстав для визнання недійсним зарахування грошових вимог у виниклих правовідносинах.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суд зазначає, що ТОВ "Харківспецнадра", як покупець, виконало свої зобов'язання, згідно Протоколів про проведення цільового аукціону № 5, № 6, № 7 від 28.12.2012р., та відповідною особою якій належить майно - нежитлової будівлі літ. "Т-5" (загальною площею 10 441,9 кв.м., розташована за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Морозова, буд. 13); нежитлової будівлі літ. "Х/1-4" (загальною площею 25 339,1 кв.м., розташована за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126); нежитлових приміщень загальною площею 2 382,7 кв.м., частини підвалу першого поверху нежилої будівлі літ. "Г-1" (розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, пр. Московський, буд. 257).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Враховуючи, що Відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача (за первісним позовом), оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 210, 220, 321, 328, 334, 386, 392, 601, 640, 657 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківспецнадра" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120, код 34757109) право власності на нежитлову будівлю літ "Т-5", загальною площею 10 441,9 кв.м., розташованої за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Морозова, буд. 13, що придбана на цільовому аукціоні, проведеного Товарною біржею "Європейська" (код 35281862), згідно Протоколу №5 про проведення цільового аукціону від 28.12.2012р. та Акту № 5 про проведений цільовий аукціон від 28.12.2012р.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківспецнадра" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120, код 34757109) право власності на нежитлову будівлю літ"Х/1-4", загальною площею 25 339,1 кв.м., розташованої за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126, що придбана на цільовому аукціоні, проведеного Товарною біржею "Європейська" (код 35281862), згідно Протоколу № 6 про проведення цільового аукціону від 28.12.2012р. та Акту №6 про проведений цільовий аукціон від 28.12.2012р.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківспецнадра" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120, код 34757109) право власності на нежитлові приміщення, загальною площею 2 382,7 кв.м., частини підвалу першого поверху нежилої будівлі літ."Г-1", розташованих за адресою: Харківська обл., м. Харків, пр. Московський, буд.257, що придбані на цільовому аукціоні, проведеного Товарною біржею "Європейська" (код 35281862), згідно Протоколу №7 про проведення цільового аукціону від 28.12.2012р. та Акту № 7 про проведений цільовий аукціон від 28.12.2012р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, 9, код ЄДРПОУ 22610495) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківспецнадра" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120, код 34757109) суму судового збору у розмірі 68 820,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволені зустрічного позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 29.01.2013 р.

Суддя(підпис) Жигалкін І.П.