Рішення № 29227340, 06.02.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.13 Справа№ 5015/5293/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Червоноградське АТП 14628", м.Червоноград Львівська область

до відповідача Державного підприємства "Львіввугілля", м.Червоноград Львівська область

про стягнення 666 868,03 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Огорілко Ю.В. - адвокат (довіреність б/н від 09.01.2013р.);

від відповідача: Пилипяк В.Р. - юрисконсульт I категорії (довіреність вих.№8/5-1 від 02.01.2013р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов подано Товариством з додатковою відповідальністю "Червоноградське АТП 14628" до Державного підприємства "Львіввугілля" про стягнення 715 976,45 грн., з яких 631 925,92 грн. основного боргу, 49 108,42 грн. пені, 7 961,67 грн. інфляційних нарахувань та 26 980,44 грн. 3% річних. Згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог до стягнення заявлено 666 868,03 грн., з яких 631 925,92 грн. основного боргу, 7 961,67 грн. інфляційних нарахувань та 26 980,44 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 14.12.2012р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 16.01.2013р. В судовому засіданні 16.01.2013р. було оголошено перерву до 06.02.2013р.

Представник позивача позовні вимоги відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав, просив стягнути з відповідача 666 868,03 грн., з яких 631 925,92 грн. основного боргу, 7 961,67 грн. інфляційних нарахувань та 26 980,44 грн. 3% річних.

Представник відповідача проти позову заперечив частково, з підстав наведених у відзивах (вх. №834/13 від 14.01.2013р., вх. №1151/13 від 16.01.2013р. та вих. №38-3/86 від 04.02.2013р.). Зокрема зазначив, що вимога позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є неправомірною з тих підстав, що протоколом розбіжностей сторони погодили виключити з договору відповідальність передбачену ч.2 ст. 625 ЦК України. Зазначив, що укладений між сторонами договір вступає в силу з 01.01.2006р., позивач не надав доказів про продовження терміну договору на 2011р. Крім того, послався на ст.257, ч.4 ст.267 ЦК України, зазначивши про пропуск строку позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, суд, -

встановив:

30.12.2005р. між ВАТ "Червоноградське АТП 14628" (надалі - ВАТ; реорганізовано у ТзДВ "Червоноградське АТП 14628") та Державним підприємством "Львіввугілля" (замовник) було укладено договір №42 про організацію спеціальних автобусних маршрутів для перевезення працівників (надалі - договір) за умовами якого перевізник бере на себе зобов'язання перевозити працівників замовника на спеціальних маршрутах, згідно погодженого розкладу руху замовника або його відокремлених підрозділів.

За умовами п.4.1. та п.4.2. договору оплата за користування автобусами поводиться на підставі договірних цін. Розрахунки за користування автобусами проводяться до 25 числа поточного місяця.

Згідно п.6.2. договору замовник виплачує ВАТ у випадку несвоєчасної оплати за автопослуги, тобто до 25 числа поточного місяця, крім основної суми сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та несе відповідальність передбачену ст.625 ЦК України.

Згідно протоколу розбіжностей до договору сторони виклали п.6.2. у наступній редакції: "замовник виплачує перевізнику у випадку несвоєчасної оплати за автопослуги, тобто до 25 числа поточного місяця крім основної суми сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу".

Як вбачається з наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 14151835 ВАТ "Червоноградське АТП 14628" (ідент. код 03114773) було реорганізовано у ТзДВ "Червоноградське АТП 14628" (ідент. код 03114773).

Позивач на виконання умов договору надав відповідачу передбачені п.1.1. договору послуги по перевезенню працівників ДП "Львіввугілля" (ВП шахта "Межирічанська" та ВП шахта "Лісова") на загальну суму 776 700,99 грн., а саме: для ВП шахта "Межирічанська" за період з 01.06.2011р. по 31.07.2011р. на суму 237 761,29 грн.; для ВП шахта "Лісова" за період з 01.04.2011р. по 31.07.2011р. на суму 538 939,70 грн.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплативши надані послуги частково, а саме по ВП шахта "Межирічанська" оплачено 105 469,63 грн., по ВП шахта "Лісова" оплачено 39 305,44 грн.

Відтак, у відповідача існує борг на загальну суму 631 925,92 грн., а саме: по ВП шахта "Межирічанська" - 132 291,66 грн. (борг в цій сумі відображений в акті звірки підписаному станом на 25.09.2012р.), по ВП шахта "Лісова" - 499 634,26 грн. (борг в цій сумі відображений в акті звірки підписаному станом на 25.09.2012р.)

З липня 2011р. позивач припинив надання послуг по перевезенню працівників.

Згідно умов ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 7 961,67 грн. інфляційних та 26 980,44 грн. 3% річних.

Отже, загальна сума заборгованості, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, становить 666 868,03 грн., з яких 631 925,92 грн. основного боргу, 7 961,67 грн. інфляційних нарахувань та 26 980,44 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до умов ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору підтверджується актами наданих послуг та виконаних робіт: від 30.06.2011р. на суму 135 650,06 грн.; №14 від 28.07.2011р. на суму 102 111,23 грн.; №8 від 30.04.2011р. на суму 171 327,48 грн.; №10 від 31.05.2011р. на суму 169 883,15 грн.; від 30.06.2011р. на суму 170 473,07 грн.; №13 від 28.07.2011р. на суму 27 255,58 грн., які підписані та скріплені печатками сторін у справі. Будь-яких зауважень щодо виконання позивачем умов договору зі сторони відповідача висловлено не було. В судових засіданнях представники відповідача не заперечували факт надання послуг за спірний період.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони в п.4.1. та п.4.2. договору визначили, що оплата за користування автобусами поводиться на підставі договірних цін. Розрахунки за користування автобусами проводяться до 25 числа поточного місяця.

Надані позивачем послуги оплачені відповідачем частково, в сумі 144 775,07 грн., отже борг становить 631 925,92 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, з відповідача підлягає стягненню 631 925,92 грн. боргу за надані послуги з перевезення працівників.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Водночас, суд не може погодитись з розрахунком інфляційних втрат зроблених позивачем з огляду на таке.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Нарахування індексу інфляції у розумінні ст. 625 ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи розрахунку, при нарахуванні інфляційних втрат за період з 25.05.2011р. по 10.12.2012р. позивач не врахував наявність дефляції, яка повинна також розраховуватися.

Провівши розрахунок інфляційних втрат за період з 25.05.2011р. по 10.12.2012р. (ВП "Шахта Межирічанська") та за період з 25.07.2011р. по 10.12.2012р. (ВП "Шахта Лісова") суд встановив, що інфляційне збільшення боргу на суму 7 961,67 грн. за ці періоди відсутнє.

Так, по ВП "Шахта Межирічанська" сукупний індекс інфляції за період з 25.07.2011р. по 10.12.2012р. становить 0,996; за період з 25.08.2011р. по 10.12.2012р. становить 1,000. По ВП "Шахта Лісова" сукупний індекс інфляції за період з 25.05.2011р. по 10.12.2012р. становить 0,987; за період з 25.06.2011р. по 10.12.2012р. становить 0,983; за період з 25.07.2011р. по 10.12.2012р. становить 0,996; за період з 25.08.2011р. по 10.12.2012р. становить 1,000.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача 7 961,67 грн. інфляційних нарахувань до задоволення не підлягає.

Перевіривши розрахунок позивача щодо 3% річних суд встановив, що 26 980,44 грн. правомірно підлягають до стягнення.

Слід зазначити, що заперечення відповідача проти нарахування позивачем інфляційних та 3% річних з тих підстав, що такі не передбачені умовами договору з врахуванням протоколу розбіжностей, є безпідставними з огляду на наступне:

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на вищевикладене, суд не праві відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 3% річних з тих підстав, що таке право не передбачене умовами договору.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд дійшов висновку, що позов, згідно заяви про зменшення позовних вимог, підлягає задоволенню в частині стягнення 631 925,92 грн. основного боргу та 26 980,44 грн. 3% річних.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №889 від 11.12.2012р. - 14 319,54 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Зважаючи на те, що позивач 16.01.2013р. подав заяву про зменшення розміру позовних вимог на 49 108,42 грн. відтак, згідно вимог п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" йому слід повернути судовий збір в сумі 982,16 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 549, 610-612, 625, 627-629, 908, 901 ЦК України, ст.ст. 174, 193 ГК України, п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов, згідно заяви про зменшення позовних вимог, задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Львіввугілля" (80100, Львівська область, м.Червоноград, вул.Б.Хмельницького, буд.26; код ЄДРПОУ 32323256) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Червоноградське АТП 14628" (80100, Львівська область, м.Червоноград, вул.Св.Володимира, буд.113; код ЄДРПОУ 03114773) 631 925,92 грн. основного боргу, 26 980,44 грн. 3% річних та 13 178,13 грн. судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 7 961,67 грн. інфляційних нарахувань відмовити.

4. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

5. Ухвалою суду повернути Товариству з додатковою відповідальністю "Червоноградське АТП 14628" (80100, Львівська область, м.Червоноград, вул.Св.Володимира, буд.113; код ЄДРПОУ 03114773) судовий збір в сумі 982,16 грн.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 11.02.2013р.

Суддя Сухович Ю.О.