Рішення № 29227152, 06.02.2013, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 2026/1482/2012

Провадження № 2/630/77/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2013 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Малихіна О.О.

за участю секретаря Косенко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4, про визнання правочину недійсним, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір дарування між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, предметом якого були 89/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, посвідчений 12 березня 1998 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказувала, що перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 Під час шлюбу вони побудували частину домоволодіння по АДРЕСА_1, але право власності на 89/100 частин домоволодіння були зареєстровані на чоловіка, ОСОБА_2 На початку 1998 року її чоловік, ОСОБА_2, домовився з їх спільним сином, ОСОБА_3, про те, що подарує йому свою особисту частку у спільній власності. Але 12 березня 1998 року, під час укладання договору дарування, чоловік подарував синові 89/100 частин домоволодіння в цілому, чим позбавив її, позивача, права власності на свою частку у домоволодінні. Укладений правочин порушує її права на володіння спільним майном подружжя, оскільки такий правочин було укладено внаслідок помилки, тому що вона неправильно сприймала предмет та умови угоди. На час укладання угоди вона, позивач, страждала вадами слуху, тому не мала можливості об'єктивно оцінювати події та розуміти наслідки підписання документів, зміст яких їй ніхто не роз'яснював. Але про те, що її позбавили фактично позбавили права власності на будинок, вона дізналася лише у квітні 2012 року.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позов підтримав повністю та просив його задовольнити. В доповнення до обставин, викладених в позові, пояснив, що відповідач, ОСОБА_2, під час укладання угоди мав подарувати синові лише 1/2 частину спірного домоволодіння, яке є об'єктом спільного майна подружжя. Під час укладання угоди, 12 березня 1998 року, позивач не розуміла значення вчинюваних нею дій через вади здоров'я, але документи, які б підтверджували наявність таких вад, він суду представити не може.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, але направив до суду листа, в якому вказував, що не заперечує проти розірвання договору дарування, та просив розглянути справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання також не з'явився, але направив до суду листа, в якому вказував, що не заперечує проти розірвання договору дарування, та просив розглянути справи за його відсутності.

Третя особа, приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4, в судове засідання не з'явилася. Подала письмові заперечення, в який в задоволенні позову просила відмовити з тих підстав, що договір дарування між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, предметом якого були 89/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, посвідчений 12 березня 1998 року за письмової згоди позивача, ОСОБА_1 З іншого боку, позивачем не надано доказів того, що угоду було вчинено внаслідок обману чи помилки.

Суд, заслухавши пояснення представник позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 03 червня 1961 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_1 від 06 червня 1961 року.

12 березня 1998 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4 був посвідчений договір дарування, за яким ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_3 прийняв у дар 89/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, які належать дарителю на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Люботинської міської ради Харківської області 10 вересня 1997 року.

Відповідно до ст. ст. 22, 23 КЗпШС України, які діяли під час виникненні правовідносин, спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об'єктом права приватної власності. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою. При укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення угод по відчуженню спільного майна подружжя, що потребують обов'язкового нотаріального засвідчення, згода другого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі.

Свою згоду на дарування чоловіком, ОСОБА_2, їх сину, ОСОБА_3, належних їм 89/100 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, набутого за час перебування у шлюбі, ОСОБА_1 висловила у письмовій заяві від 06 березня 1998 року, адресованій приватному нотаріусу ХРНО ОСОБА_4

Представник позивача ОСОБА_5 стверджував, що ОСОБА_1 на час укладення договору дарування від 12 березня 1998 року через вади служу не розуміла значення подій, які відбувалися, та не могла їх об'єктивно оцінювати. Але достовірних доказів, які б підтверджували, що позивач неправильно сприймала предмет та інші істотні умови договору, ані позивачем до позову, ані її представником під час розгляду справи суду не надані.

Посилання представника ОСОБА_5 на неможливість позивачем об'єктивно оцінювати події під час вчинення угоди через вади слуху суд не приймає до уваги, оскільки з копії посвідчення №168354/36, на яке він вказує як на належний доказ, вбачається, що ОСОБА_1 встановлення 2 група інвалідності з листопада 1993 року за загальним захворюванням, та лише з квітня 1998 року в зв'язку з частковою втратою слуху. Тим більше, що позивач не була позбавлена можливості ознайомитися текстом письмової заяви про згоду на укладення чоловіком договору дарування до її підписання, та висловити свою незгоду.

На підставі викладеного, суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 243, 244 ЦК України 1963 року, ст.ст. 22, 23 КЗпШС України, ст. 10, 11, 60, 61, 213, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Люботинського міського суду Харківської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. О. Малихін