Ухвала суду № 29226646, 07.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-14983/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

07 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Беспалова О.О.,

суддів Губська О.А., Грибан І.О.,

при секретарі Кравчук М.В.

за участю представника позивача, представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Логістік Сервіс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Логістік Сервіс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про скасування наказу та визнання неправомірними дій, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Євро Логістік Сервіс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС, в якому просило визнати протиправним та скасувати Наказ від 12.07.2012 року № 697 про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Євро Логістік Сервіс»; визнати неправомірними дії при проведенні позапланової невиїзної перевірки; визнати неправомірними дії в частині використання неправомірних висновків Акту від 22.02.2012 року № 103/23-3/32683911; визнати неправомірними дії щодо визнання в Акті від 26.06.2012 року № 1514/22-520/36068901 нікчемними правочинів, укладених позивачем..

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2012 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Дніпровському районі міста Києва 07.02.2012 року було направлено запит № 1982-10/15-411 про надання документів, з посиланням на те, що за результатами співставлення показників поданої позивачем декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 р. встановлено вірогідне заниження податкових зобов'язань та завищення податкового кредиту з ТОВ «Толден» (а.с. 30). У відповідь позивачем було надано договір поставки та податкові накладні (а.с. 31).

Також, 17.02.2012 року ДПІ у Дніпровському районі міста Києва було направлено запит № 3081/10/15411 про надання належним чином засвідчених копій документів за грудень 2011 року щодо правомірності формування податкового кредиту за операціями з ТОВ «Толден» та подальшої реалізації ТОВ «Бакотех» (а.с. 32). Позивачем разом з відповіддю були надіслані відповідачу реєстр виданих та отриманих податкових накладних, банківські виписки, видаткові накладні, податкові накладні, договори поставки (а.с. 33).

Листом ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 22.02.2012 року № 993/7/23-319 направлено матеріали зустрічної перевірки ТОВ «Толден» з питань взаємовідносин з контрагентами-покупцями за грудень 2011 року, оформлені актом перевірки від 22.02.2012 року № 103/23-3/32683911 для прийняття рішення щодо визнання правочинів, укладених з ТОВ „Толден" нікчемними та/або донарахування сум ПДВ. За результатами звірки ТОВ „Толден" встановлено, що діяльність підприємства підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, передбачених ст. 55-1 Господарського кодексу України.

Листом від 30.03.2012 року ДПІ у Дніпровському районі міста Києва № 1418/10/22-711 позивача повідомлено про сумніви щодо факту здійснення операцій з ТОВ «Толден» та запропоновано надати первинні документи на їх підтвердження (а.с. 34). Позивачем було надано відповідь, що всі документи, які стосувались вказаного контрагента ним вже було надіслано до відповідача (а.с. 35-36).

Відповідно до пп. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп. 75.1.2, п.75.1 ст. 75, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України ДПІ у Дніпровському районі міста Києва видано Наказ від 12.06.2012 року № 697, яким управлінню податкового контролю доручено провести позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Євро Логістик Сервіс» тривалістю 5 робочих днів з 13.06.2012 року. З вказаним наказом було ознайомлено головного бухгалтера позивача 13 червня 2012 року (а.с. 83).

На підставі Наказу від 12.07.2012 року № 697 відповідачем здійснено позапланову невиїзну перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 26.06.2012 року № 1514/22-520/36068901 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Толден» їх реальності та повноти відображення в обліку за грудень 2011 року.

Згідно висновків Акта від 26.06.2012 року № 1514/22-520/36068901 невиїзною позаплановою перевіркою ТОВ «Євро Логістик Сервіс» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Толден».

Відповідно до положень пп. 75.1.2 п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Податковим Кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до пп. 78.1.1. п.78.1. ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 79.1 ст.79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Відповідно до п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач просив визнати протиправним та скасувати Наказ від 12.07.2012 року № 697, як такий, що порушує його права. При цьому, з наявного у матеріалах справи Наказу, що слугував підставою для проведення перевірки вбачається, що це Наказ від 12.06.2012 року № 697.

Наказу від 12.07.2012 року № 697 позивачем не надано, що в свою чергу позбавляє можливості пересвідчитися, що такий наказ наявний та свідчить про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про визнання неправомірними дій ДПІ у Дніпровському районі м. Києва при проведенні позапланової невиїзної перевірки, враховуючи викладене, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що підставою для проведення перевірки слугував Наказ від 12.06.2012 року № 697, з яким було ознайомлено представника позивача, тобто позивач був повідомлений про час та місце проведення перевірки, а отже посадові особи під час проведення перевірки діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Податковим кодексом України.

Щодо вимог позивача визнати неправомірними дій відповідача в частині використання неправомірних висновків Акту від 22.02.2012 року № 103/23-3/32683911, колегія суддів також згодна з висновками суду першої інстанції.

Позивач в обґрунтування вказаної вимоги посилається на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2012 року, якою було визнано незаконними дії ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області пов'язані з проведенням зустрічної звірки ТОВ «Толден» з питань взаємовідносин із платниками податків за грудень 2011 року, що оформлена актом від 22.02.2012 року № 103/23-3/32683911, яку було залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 року.

Частиною 2 статті 254 КАС України встановлено, що у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Частиною 5 вказаної статті передбачено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадження, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

З огляду на те, що вказані судові рішення, на які посилається відповідач набрали законної сили після складання Акту від 26.06.2012 року № 1514/22-520/36068901, вказана вимога позивача є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Разом з тим, щодо вимог позивача про визнання неправомірними дій щодо визнання в акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки правочинів, укладених позивачем, нікчемними, колегія суддів зазначає наступне.

Акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки. Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податку порушень.

Також, слід зазначити, що оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що органом державної податкової служби було доведено законність своїх дій, а позивачем не було доведено обґрунтованість своїх вимог, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

У відповідності до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Логістік Сервіс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Логістік Сервіс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про скасування наказу та визнання неправомірними дій - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Губська О.А.

Суддя Грибан І.О.

(Повний текст ухвали виготовлено 11.02.2013 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.