Рішення № 29224650, 04.02.2013, Микільський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Володарський районний суд Донецької області)

Справа № /0507/4040/2012 р.

Провадження № 2/222/47/2013 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2013 року Володарський районний суд Донецької області

в складі: Головуючого-судді Подліпенця Є.О.,

при секретарі Темір В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Володарське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Маріупольське автотранспортне підприємство - 11402» Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України», Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України», та Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», третя особа ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому після неодноразових уточнень, зазначила, що 28.02.2011р. приблизно о 13 год. вона знаходилася на робочому місці - на ділянці траси Маріуполь-Донецьк, виконуючи обов'язки дорожньої робітниці Маріупольського ДЕУ ДП «Донецький облавтодор» по ремонту проїзної частини дороги на ділянці в районі с.Касянівка Володарського району. Після виконання дорученого завдання забралася у робочий автомобіль - ГАЗ-4130, держзнак НОМЕР_1 з причепом, для складання інвентарю й відчула удар в автомобіль, в якому знаходилася. Від удару вона впала на предмети, що знаходилися в автомобілі та пошкодила ліву руку. Як у подальшому їй стало відомо в автомобіль врізався автобус Богдан, держзнак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, який знаходився у трудових відносинах з ДП «Маріупольське АТП-11402». По факту дорожньо-транспортної пригоди було порушено кримінальну справу за ст.286 ч.1 КК України відносно ОСОБА_2, який порушив п.п. 2.3 «б», 12.3 Правил дорожнього руху України, у разі чого їй було спричинено тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Вина ОСОБА_2 була встановлена матеріалами кримінальної справи, він визнав свою провину та його було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі амністії. В результаті дорожньо-транспортної пригоди вона знаходилася на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні міської лікарні №4 м. Маріуполя в період з 28 лютого по 25 березня 2011 року з діагнозом закритий уламковий перелом с/з лівого плеча зі зміщенням. Перенесла операцію: блокуючий інтрамедулярний метало остеосинтез лівого плеча стрижнем, АВФ лівого плеча стрижневого типу. Потім продовжила амбулаторне лікування у міській лікарні №1 м. Маріуполя. З 26 березня по листопад 2011 року, включно, вона знаходилася на лікарняному, проте лікування так і не закінчила, знаходиться у відпустці в зв'язку із тимчасовою непрацездатністю. В періоди до та після операції, а також в дні проведення операцій вона дуже переживала, знаходилася у стані напруги, психологічного стресу. Після встановлення стрижня в області плеча відчувала дискомфорт, оскільки він заважав її рухам, сну, вона була змушена носити спеціальний одяг щоб скрити конструкцію. Вона не могла нормально прийняти їжу, виконувати гігієнічні процедури. Цей дискомфорт вона відчувала протягом 5 місяців, з 28 лютого до кінця липня 2011 року. Лише у кінці липня 2011 року металевий стрижень було демонтовано. У листопаді 2011 року вона перенесла операцію щодо видалення залишкових деталей конструкції. В результаті свого незадовільного стану здоров'я вона була позбавлена можливості піклуватися за членами своєї родини - чоловіком та неповнолітніми доньками, одна з яких навчалася у школі, а друга в університеті. Також була позбавлена можливості утримувати господарство, в якому має 3 одиниці крупного рогатого скота та птицю, в зв'язку із чим її чоловік був змушений відволікатися від роботи та необхідності заробляти гроші для утримання родини. Вважає, що перенесена нею травма повністю змінила раніше встановлені соціальні відносини та зв'язки, вимагає додаткових зусиль з її боку та боку членів її родини. Після неодноразово проведених операцій на лівому передпліччі у неї залишилося 2 рубці, які за кольором є відмінними ніж колір її шкіри та притягають погляди знайомих та сторонніх людей. Лікарняно-консультаційною комісією було визначено, що вона втратила 25% працездатності та за рекомендацією її було переведено на легку працю. Таким чином їй було спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює в 55000 грн.

Крім того відповідно до рекомендації лікарняно-консультаційної комісії №530/1 від 21.03.2012р. її було переведено з посади дорожньої робітниці 3 розряду, на якій вона працювала до травми, на посаду сторожа ДРП-13, який розташований в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя. Різниця між колишнім її окладом та теперішнім складає приблизно 800 грн., та за період з 01.05.2012р. по 31.10.2012р. вона втратила різницю в окладі 4791 грн. Також вона, за період з 01.04.2012р. по 01.12.2012р. понесла транспортні витрати, пов'язані з її прибуттям до місця роботи в Орджонікідзевський район м. Маріуполя з с.Касянівка Володарського району, де вона мешкає, в розмірі 3076,80 грн. Таким чином їй було спричинено матеріальну шкоду в розмірі 7867,80 грн. Просила стягнути з відповідачів ДП «Маріупольське АТП-11402» ПАТ «Транспортні системи України» та ПАТ «Транспортні системи України» солідарно на її користь компенсацію моральної шкоди в розмірі 50000 грн., матеріальну шкоду в розмірі 7867,80 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 5600 грн. З відповідача ПрАТ «Страхова група «ТАС» просила стягнути на свою користь моральну шкоду в розмірі 5000 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 400 грн.

У судовому засіданні позивачка та її представник - ОСОБА_4 уточнені та доповнені позовні вимоги підтримали по вищевказаним підставам, наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідачів ДП «Маріупольське автотранспортне підприємство - 11402» Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України» та Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України» - Артамонова А.А., діючи в інтересах відповідача ДП «Маріупольське автотранспортне підприємство - 11402» ПАТ «Транспортні системи України» позов визнала частково, а діючи в інтересах відповідача ПАТ «Транспортні системи України» позов не визнала повністю та пояснила, що дійсно 28.02.2011р. відбулася дорожньо-транспортна пригода у якій було травмовано позивачку. Не заперечувала, що ДТП відбулася з вини водія ОСОБА_2, який у той час перебував у трудових відносинах з ДП «Маріупольське АТП-11402». Вважає, що ДП «Маріупольське АТП-11402» є юридичною особою та повинно самостійно відповідати за своїми зобов'язаннями. Не заперечувала проти того, що позивачка перенесла моральні страждання, проте вважає, що зазначена нею сума 50000 грн. є надмірною. Вважає, що виходячи з принципів розумності та справедливості, враховуючи існуючу судову практику, сума відшкодування моральної шкоди на користь позивачки не повинна перевищувати 7500 грн., з яких 5000 грн. підлягає відшкодуванню страховою компанією, в якій було застраховано відповідальність ДП «Маріупольське АТП-11402» за участю належного йому транспортного засобу, у межах ліміту, а 2500 грн. може бути стягнуто з ДП «Маріупольське АТП-11402», з яким ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах на момент ДТП. Що стосується витрат на правову допомогу та транспортних витрат позивачки, витрат у вигляді неотриманого прибутку у вигляді різниці між окладами, то в цієї частині позовні вимоги не визнала повністю, оскільки сплата витрат на правову допомогу не підтверджена відповідними фінансовими та бухгалтерськими документами; згідно довідки про розмір окладів, наданих позивачкою, вбачається, що вона була переведена на іншу посаду з зберіганням середнього заробітку, тобто отримувала заробітну плату відповідно до раніше займаної посади; щодо транспортних витрат позивачки, то нею не надано жодних доказів на підтвердження цих витрат - квитків. Тому в цієї частині позову до ДП «Маріупольське АТП-11402» просила відмовити. Також просила повністю відмовити в задоволенні позову до ПАТ «Транспортні системи України», оскільки за статутними документами воно не повинно нести ніякої відповідальності.

Представник відповідача ПрАТ «Страхова група «ТАС» та третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися.

Від третьої особи ОСОБА_2 надійшла заява з проханням розглянути справу в його відсутності, на розсуд суду.

Від представника відповідача ПрАТ «Страхова група «ТАС» на адресу суду надійшли письмові заперечення, згідно яких вони просять в задоволенні позову відмовити, оскільки вважають, що в матеріалах справи відсутні докази того, що водія ОСОБА_2 було притягнуто до кримінальної відповідальності за фактом ДТП, а також вважають, що відповідати за позовом повинна винна особа, а їх вини в ДТП немає.

Визнаючи наявні матеріали про права та взаємини сторін достатніми, суд розглянув справу у відсутності нез'явившегося представника відповідача ПАТ «Страхова група «ТАС» та третьої особи ОСОБА_2

Вислухавши позивачку, її представника - адвоката ОСОБА_4, представника відповідачів ДП «Маріупольське АТП-11402» ПАТ «Транспортні системи України» та ПАТ «Транспортні системи України» - Артамонову А.А., свідка ОСОБА_6, дослідивши матеріали даної цивільної справи, письмові докази, матеріали кримінальної справи №1-173/11р., суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, у судовому засіданні встановлено, що 28.02.2011р. приблизно о 12-30 год. ОСОБА_2, на підставі подорожного листка керував пасажирським автобусом «Богдан-А09214», держзнак НОМЕР_2, який належав «Маріупольському АТП-11402» ПАТ «Донецькавтотранс». Проїжджаючи ділянку на 212 км+400м автодороги Слов'янськ-Донецьк-Маріуполь в Володарському районі Донецької області, в порушення вимог п.п.2.3 «б», 12.3 Правил дорожнього руху України, відволікся від керування, у разі чого здійснив зіткнення з задньою частиною причепа Фермер-1. В результаті дорожньо-транспортної пригоди була травмована позивачка ОСОБА_1, яка знаходилася в салоні автомобіля «ГАЗ-4301», держзнак НОМЕР_1.

Постановою слідчого відділу з розслідування ДТП ГУМВС України в Донецькій області від 09.03.2011р. було порушено кримінальну справу за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Згідно із висновком № 209 від 21.07.2011р. автотехнічної експертизи ОСОБА_2, керуючи автобусом та здійснюючи рух по автодорозі Слов'янськ-Донецьк-Маріуполь, не повинен був відволікатися від керування, при цьому маючи об'єктивну можливість виявити у межах свої смуги руху, автомобіль ГАЗ-4301, держзнак НОМЕР_1, з причепом, повинен був негайно прийняти міри для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, тобто повинен був діяти у відповідності з вимогами п.2.3 «б» та п.12.3 Правил дорожнього руху України, він мав технічну можливість попередити ДТП та його дії знаходяться у причинному зв'язку з настанням ДТП.

Відповідно до висновку експерта Маріупольського відділення судмедекспертизи № 460 від 08.07.2011р. ОСОБА_1, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди були спричинені тілесні ушкодження у вигляді уламкового перелому середньої третини лівого плеча зі зміщенням, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Постановою слідчого від 08.07.2011р. ОСОБА_1 було визнано потерпілою.

Постановою слідчого від 27.07.2011р. ОСОБА_2 було притягнуто в якості звинуваченого та йому пред'явлено звинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Постановою Володарського райсуду Донецької області від 19.08.2011р. ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності за ст.286 ч.1 КК України на підставі ст.6, п. «є» ст..1 Закону України «Про амністію». Провадження у кримінальній справі закрито. Постанова набрала чинності.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 автобус «Богдан-А09214», держзнак НОМЕР_2 зареєстровано за ДП «Маріупольське автотранспортне підприємство 11402» ПАТ «Донецькавтотранс».

Згідно із довідкою ДП «Маріупольське автотранспортне підприємство 11402» ПАТ «Донецькавтотранс» ОСОБА_2 працює водієм на автобусі «Богдан» у підприємстві з 10.11.2009р. на підставі наказу № 78.

Згідно витягу з історії хвороби № 142 КЗ «Маріупольська міська лікарня №4» позивачка ОСОБА_1 знаходилася на лікуванні в травматологічному відділенні з 28 лютого по 23 березня 2011 року з діагнозом закритий уламковий перелом с/з лівого плеча зі зміщенням. Лікування перелому почато на системі скелетного витягування, потім іммобілізацією лівого плеча гіпсовою пов'язкою. 10 березня була проведена операція: блокуючий інтрамедулярний метало остеосинтез лівого плеча стрижнем, АВФ лівого плеча стрижневого типу. 23 березня 2011 року позивачку було виписано з відділення на амбулаторне лікування.

Згідно із виписки № 300 стаціонарного хворого позивачка ОСОБА_1 з 23.08.2011р. по 13.09.2011р. знаходилася на стаціонарному лікуванні у Міськлікарні м.Маріуполя.

Протоколом Лікарняно-консультаційної комісії № 177 від 21.09.2011р. строк лікування ОСОБА_1 було подовжено на 20 днів - до 07.10.2011р.

Протоколом Лікарняно-консультаційної комісії № 189 від 08.10.2011р. строк лікування ОСОБА_1 було подовжено на 10 днів - до 18.10.2011р.

Відповідно до довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серії 10 ААА № 044269 від 19.10.2011р. ОСОБА_1 було визначено ступень втрати професійної працездатності - 25%.

Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серії 10 ААА №044593 від 05.11.2012 року ОСОБА_1 було визначено ступень втрати професійної працездатності - 20% з 01.11.2012 року по 01.12.2013 року.

Згідно із ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.2 зазначеної статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у принижені честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд приходить до висновку, що позивачці ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду, яка полягає у фізичному болю та душевних стражданнях.

Проте, враховуючи спричинені тілесні ушкодження ОСОБА_1, з урахуванням того, що вона знаходилася на лікуванні значний період часу, зазнала фізичний біль та страждання, в зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок ДТП, виходячи з розумності та справедливості відшкодування, приймаючи до уваги характер злочину, внаслідок якого ОСОБА_1 було спричинено шкоду, який вчинений з необережності, глибину фізичних та душевних страждань, враховуючи, що її життєвий уклад був порушений на тривалий час, що потребує від неї додаткових зусиль для організації свого життя, суд приходить до висновку, що компенсація моральної шкоди становить суму в розмірі 30 000 грн.

Відповідно до ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно із ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно із ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи №1-173/11 та не заперечувалося представником відповідача ДП «Маріупольське автотранспортне підприємство 11402» ПАТ «Транспортні системи України» третя особа ОСОБА_2, під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди, в якій позивачці ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження, перебував у трудових відносинах з ДП «Маріупольське автотранспортне підприємство 11402» ПАТ «Донецькавтотранс».

Згідно із Статуту ПАТ «Транспортні системи України», затвердженого загальними зборами акціонерів 04.04.2011р. та зареєстрованого 06.04.2011р. ПАТ «Транспортні системи України» утворилося шляхом перетворення державного підприємства «Донецькавтотранс» у ВАТ «Донецькавтотранс» та подальшим перейменуванням.

Згідно із Статутом ДП «Маріупольське автотранспортне підприємство 11402» ПАТ «Транспортні системи України» (надалі підприємство), затвердженого Наглядовою радою ПАТ «Транспортні системи України» 10.04.2011р., зареєстрованого 01.03.2012р., ДП «Маріупольське автотранспортне підприємство 11402» ПАТ «Транспортні системи України» є юридичною особою, створено відповідно до рішення загальних зборів ВАТ «Донецькавтотранс» від 16.04.1999р. на основі власності останнього.

Відповідно до рішення наглядової ради ПАТ «Донецькавтотранс» від 03.06.2010р. підприємство змінило найменування на ДП «Маріупольське автотранспортне підприємство 11402» ПАТ «Донецькавтотранс».

Відповідно до рішення наглядової ради ПАТ «Транспортні системи України» від 10.04.2011р. ДП «Маріупольське автотранспортне підприємство 11402» ПАТ «Донецькавтотранс» змінило найменування на ДП «Маріупольське автотранспортне підприємство 11402» Публічного акціонерного підприємства «Транспортні системи України».

ДП «Маріупольське автотранспортне підприємство 11402» ПАТ «Транспортні системи України» є правонаступником ДП «Маріупольське автотранспортне підприємство 11402» ПАТ «Донецькавтотранс».

Згідно із ст.83 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Відповідно до норм ч.8 ст.63 Господарського кодексу України у випадках існування залежності від іншого підприємства, підприємство визнається дочірнім.

Дочірня компанія (підприємство) - компанія, що контролюється іншою компанією. Контроль передбачає, що материнська компанія прямо або через дочірні компанії володіє більше ніж 50 % голосів об'єкта інвестування. Контроль є, якщо материнська компанія прямо або через дочірні компанії володіє менше ніж 50% голосів об'єкта інвестування, але має: - частку управлінських голосів у компанії, що перевищує 50% завдяки договорам з іншими інвесторами; - право визначати фінансову та операційну політику підприємства згідно з установчими документами; - право призначати або звільняти більшість членів ради директорів або аналогічного керівного органу компанії; - право визначального голосу в раді директорів або аналогічному керівному органі компанії.

Згідно п.1.2 Статуту єдиним учасником підприємства є ПАТ «Транспортні системи України».

Відповідно до п.1.6 Статуту ДП «Маріупольське автотранспортне підприємство 11402» є юридичною особою, має своє відокремлене майно, самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банку, печатку, штампи та бланки із своїм найменуванням.

Пунктом 1.7 Статуту передбачено, що підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном, на яке за діючим законодавством може бути звернено стягнення. Підприємство не відповідає за зобов'язаннями учасників, а учасники підприємства не відповідають за його зобов'язаннями.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідати за шкоду, спричинену позивачці ОСОБА_1 внаслідок ДТП, яке сталося з вини працівника ДП «Маріупольське автотранспортне підприємство 11402» ПАТ «Транспортні системи України», під час виконання ним своїх трудових обов'язків, повинно саме підприємство.

Проте, як вбачається з полісу № ВЕ/7774583 від 06.10.2010р. обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність ДП «Маріупольське автотранспортне підприємство 11402» ПАТ «Транспортні системи України», як власника автомобілю «Богдан», держзнак НОМЕР_2, була застрахована ПАТ «Страхова група «ТАС» за шкоду заподіяну життю, здоров'ю, майну потерпілих, внаслідок експлуатації цього транспортного засобу будь-якою особою на законних підставах. Ліміт відшкодування визначений у розмірі 100 000 грн.

Згідно із ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п.9 ст.7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в Україні є обов'язковим.

Згідно із ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно із п.22.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілому відшкодовується моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 ч.2 ст.23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст.23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5% ліміту, визначеного у п.9.3 ст.9 цього Закону (тобто 5% від 100 000 грн.). Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні ДТП.

Також статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи викладене, вимоги ст.1172 ЦК України, суд приходить до висновку, що підлягає стягненню з ПАТ «Страхова група «ТАС» на користь позивачки ОСОБА_1 компенсація моральної шкоди у межах ліміту страхового відшкодування в розмірі 5000 грн., а різниця в розмірі 25000 грн. підлягає стягненню на її користь з ДП «Маріупольське автотранспортне підприємство 11402» ПАТ «Транспортні системи України».

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, яка складається з різницею між окладом дорожньої робітниці, на посаді якої вона працювала до ДТП, та окладом сторожа, на посаду якої її перевели після отримання тілесних ушкоджень та втрати 25% працездатності за рекомендацією Лікарняно-консультаційної комісії, за період з 01.05.2012р. по 01.11.2012р. в розмірі 4791 грн. та відшкодування транспортних витрат, які вона понесла в зв'язку із зміною місця роботи в період з 01.04.2012р. по 01.12.2012р. розмірі 3076,80 грн., а всього в розмірі 7867,80 грн., то вони задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Згідно із ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Так, відповідно до вимог ч.1, п.2 ч.2 ст.22 ЦК Україну, на які позивачка посилається як на підставу вимог про відшкодування суми різниці між окладами, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, у тому числі, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З трудової книжки позивачки ОСОБА_1 вбачається, що починаючи з 01.06.2006р. вона працювала дорожньою робітницею 3 розряду у Філії «Маріупольська ДЕД» ВАТ «Донецькоблавтодор». 22.03.2012р. її було переведено на посаду сторожа ДРП-13.

Згідно довідки про прибутки №103 від 19.11.2012р., виданої Філією «Маріупольська ДЕД» ВАТ «Донецькоблавтодор» позивачку було переведено на посаду сторожа за станом її здоров'я, на підставі рішення Лікарняно-консультаційної комісії №530/1 від 21.03.2012р.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Проте, а ні з даної довідки, а ні з інших матеріалів справи не вбачається, що позивачка зазнала збитків в зв'язку із переведенням її на іншу роботу.

З довідки про прибутки вбачається розміри окладів працівників Філії «Маріупольська ДЕД» згідно штатного розкладу, а саме дорожнього робочого та сторожа. Однак, з неї не вбачається який фактично заробіток отримувала позивачка до переведення її на посаду сторожа та який заробіток вона стала отримувати після переведення, тобто не можна визначити чи зазнала вона реальних збитків.

Навпаки, з даної довідки вбачається, що позивачку було переведено на посаду сторожа наказом №16-к від 22.03.2012р. зі збереженням середнього заробітку.

За таких обставин, суд вважає, що в задоволенні вимог про відшкодування матеріальної шкоди, яка складається з понесених позивачкою збитків (упущеної вигоди) у вигляді різниці між окладами в сумі 4791 грн., слід відмовити.

В задоволенні вимог щодо стягнення транспортних витрат, які понесла позивачка в період з 01.04.2012р. по 01.12.2012р. на проїзд до місця роботи, також слід відмовити, оскільки відповідно до вимог ст.120 КЗпП України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з переведенням на роботу в іншу місцевість, тобто роботодавець сплачує працівникові вартість проїзду.

Крім того, згідно із ч.2 ст.910 ЦК України укладання договору перевезення пасажира підтверджується видачею квитка, форма якого встановлюється відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Позивачкою не надано жодного доказу того, що вона несла витрати на проїзд, щодо їх розміру, в які саме дні вона їздила на роботу.

Позивачка посилається на те, що змушена була їздити на роботу з с.Касянівка Володарського району, де вона мешкає, у Орджонікідзевський район м.Маріуполя. Проте, з позовної заяви вбачається, що вона зареєстрована у кв.АДРЕСА_1.

Пояснення свідка ОСОБА_6 суд не приймає до уваги, оскільки з них вбачається, що він інколи зустрічає позивачку на зупинці « 8 ворота» у м.Маріуполі та вони разом їдуть на роботу, проте конкретно зазначити в які дні, протягом якого часу, він не зміг.

Що стосується витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме, витрат які просить відшкодувати позивачка солідарно з відповідачів на свою користь понесених нею на правову допомогу адвоката ОСОБА_4, суд вважає, що дані витрати відшкодуванню не підлягають, оскільки адвокат ОСОБА_4 брала участь при розгляді даної справи саме як представник позивачки ОСОБА_1, оскільки представляла її інтереси в суді зі всіма правами наданими представнику, надавала суду пояснення від імені позивачки, висловлювала думку, заявляла клопотання, виступала в судових дебатах та інш., тобто, при розгляді даної справи вона не є особою, яка надає правову допомогу, а відшкодування витрат понесених стороною на свого представника, яка не є особою, яка надавала правову допомогу діючим законодавством не передбачено.

Щодо розподілу судових витрат по даній справі, враховуючи, що позивачка при зверненні до суду була звільнена від сплати судових витрат, а саме, судового збору за вимоги майнового та немайнового характеру, а також, враховуючи, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів ДП «Маріупольське автотранспортне підприємство 11402» ПАТ «Транспортні системи України» та ПрАТ «Страхова група «ТАС» на користь держави судовий збір в розмірі 57,35 грн. з кожного.

Крім того, в процесі розгляду даної справи, від відповідача ДП «Маріупольське автотранспортне підприємство 11402» ПАТ «Транспортні системи України» надійшла заява про поворот виконання рішення суду.

З даної заяви, а також матеріалів справи вбачається, що у справі було винесено рішення Володарським райсудом Донецької області від 21.11.2011р.

Зазначене рішення 08.05.2012р. було скасоване Апеляційним судом Донецької області та ухвалене нове рішення, яким стягнуто з ДП «Маріупольське автотранспортне підприємство 11402» ПАТ «Донецькавтотранс» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 25000 грн., у відшкодування витрат на правову допомогу 2132 грн. та на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 107,30 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.09.2012р. рішення Володарського райсуду Донецької області від 21.11.2011р. та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 08.05.2012р. були скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення Апеляційного суду Донецької області від 08.05.2012р. було виконано у повному обсязі, з ДП «Маріупольське АТП 11402» ПАТ «ТСУ», у примусовому порядку, було стягнуто на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 25000 грн., у відшкодування витрат на правову допомогу 2132 грн. та на користь державного бюджету судовий збір в сумі 107,30 грн., що підтверджується виконавчими листами, повернутими Жовтневим ВДВС Маріупольського управління юстиції на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно із виконавчим документом).

Згідно із ст.380 ЦПК України якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.

Оскільки, розглядаючи дану справу, суд прийшов до висновку, що з відповідача ДП «Маріупольське автотранспортне підприємство 11402» ПАТ «ТСУ» підлягає стягненню на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди 25 000 грн. та на користь держави судовий збір в сумі 57,35 грн.., а в задоволенні позову щодо стягнення на користь позивачки витрат на правову допомогу необхідно відмовити, суд вважає, що необхідно здійснити поворот виконання рішення Апеляційного суду Донецької області від 08.05.2012р. в частині стягнення з ДП «Маріупольське автотранспортне підприємство 11402» ПАТ «ТСУ» на користь ОСОБА_1 відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 2132 грн. та зазначену суму необхідно стягнути з позивачки на користь відповідача ДП «Маріупольське автотранспортне підприємство 11402» ПАТ «ТСУ», як безпідставно набуту на підставі скасованого рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 380 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 83, 910, 979, 1166, 1167, 1172, 1187, 1194 ЦК України, КЗпП України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» із змінами та доповненнями, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Маріупольське автотранспортне підприємство - 11402» Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України», Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України», та Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», третя особа ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Маріупольське автотранспортне підприємство 11402» Приватного акціонерного товариства «Транспортні системи України» на користь ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром спричиненої моральної шкоди та страховим відшкодуванням в розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у межах ліміту страхового відшкодування в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.

В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Маріупольське автотранспортне підприємство 11402» Приватного акціонерного товариства «Транспортні системи України» на користь держави судові витрати у виді судового збору в розмірі 57 (п'ятдесят сім) гривень 35 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь держави судові витрати у виді судового збору в розмірі 57 (п'ятдесят сім) гривень 35 копійок.

Здійснити поворот виконання рішення Апеляційного суду Донецької області від 08 травня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Маріупольське автотранспортне підприємство 11402» Публічного акціонерного т товариства «Донецькавтотранс» та Публічного акціонерного товариства «Донецькавтотранс», Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», третя особа - ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, в частині стягнення з Дочірнього підприємства «Маріупольське автотранспортне підприємство 11402» Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України» на користь ОСОБА_1 відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 2132 (дві тисячі сто тридцять дві) гривні.

В порядку повороту виконання рішення Апеляційного суду Донецької області від 08 травня 2012 року стягнути з ОСОБА_1 на користь Дочірнього підприємства «Маріупольське автотранспортне підприємство 11402» Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України» 2132 (дві тисячі сто тридцять дві) гривні, як безпідставно набуті на підставі скасованого рішення.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Володарський районний суд Донецької області.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Володарський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Володарський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Є.О. Подліпенець.