Постанова № 2922205, 16.10.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2008 року м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

судді-доповідача Носа С.П.,

суддів: Любашевського В.П., Яворського І.О.,

при секретарі судового засідання Федуніву Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за апеляційною скаргоюМукачівської обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської області

на постановуГосподарського суду Закарпатської області від 24 березня 2008 року у справі № 14/35

за адміністративним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Авто +»

доМукачівської обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської області

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТзОВ «Авто +» звернулось до суду із адміністративним позовом до Мукачівської ОДПІ, з врахуванням уточнених позовних вимог просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішенняМукачівської ОДПІ від 26.07.2007 року № 0002222340/0 2293/23-01/22103663/16941, від 10.09.2007 року № 0002222340/12293/23-01/22103663/16941, від 08.10.2007 року № 0002222340/2 2293/23-01/22103663/16941 та від 20.12.2007 року № 0002222340/32293/23-01/22103663/16941, якими ТзОВ «Авто +» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 37151,07 грн. (в тому числі 12 383,69 грн. основного платежу та 24 767,38 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 24 березня 2008 року позов задоволено в повному обсязі. Постанова мотивована наступним.З системного аналізу даних норм підпунктів 13.1, 13.2, 13.8 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» випливає те, що доход нерезидента, який безпосередньо ним отриманий або через своє постійне представництво, яке зареєстроване таким нерезидентом на території України, підлягає оподаткуванню за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати на території України тільки у тому разі, коли, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності. Разом з тим, між Україною та Швецією укладено Конвенцію «Про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень» від 15.08.1995 року, яка ратифікована ВР України Законом № 135/96-ВР від 23.04.1996 року та ст. 7 якої передбачено оподаткування прибутку від комерційної діяльності, де зазначено, що прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки підприємство не здійснює або не здійснило комерційну діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність як зазначено вище, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цього постійного представництва. Оскільки даний нерезидент «ВОЛЬВО ТРАК КОРПОРЕЙШН» не здійснював дану діяльність через постійне представництво, а безпосередньо самостійно, тому і не могла бути обєктом оподаткування на території України сума виплачених відсотків такому нерезиденту за користування наданим ним позивачеві фінансовим лізингом. Вимогами ст. 11 даної Конвенції передбачено порядок оподаткування отриманих процентів та в якій зазначено, що проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватися в цій другій Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти (п. 1 даної статті). Також у п. 2 даної статті зазначено те, що однак такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів. Оскільки, проценти, які ТзОВ «Авто +» відповідно до укладених договорів сплачувало нерезиденту «ВОЛЬВО ТРАК КОРПОРЕЙШН» загальну суму 123836,88 грн. у вигляді відсотків за користування фінансовим лізингом (тобто у розмірі 7% річних, що нараховується на вартість отриманих основних рухомих засобів, що залишилася несплаченою, у звязку з її відстрочкою сплати), не є процентами у розумінні вимог ч. 5 ст. 11 Конвенції (доход від боргових вимог будь-якого виду), тому їх оподаткування повинно здійснюватися у відповідності до вимог ст. 7 даної Конвенції, як у вигляді отриманого прибутку від комерційної діяльності та його оподаткування повинно здійснюватися у Договірній Державі (Швеції), якщо тільки підприємство не здійснювало або не здійснило комерційну діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво, що є непідтвердженим, як перевіркою, так і матеріалами справи щодо отримання такого прибутку нерезидентом «ВОЛЬВО ТРАК КОРПОРЕЙШН» через його постійне представництво, оскільки такий прибуток отримувався даним нерезидентом безпосередньо.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач Мукачівська ОДПІ, вважає, що остання прийнята з порушенням норм матеріального права, суд невірно встановив обставини справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає наступне. Враховуючи, що за умовами договорів фінансового лізингу, виплачені позивачем нерезиденту відсотки, нараховані на залишок несплаченої вартості отриманих основних засобів, такі відсотки є доходом від боргових вимог нерезидента, оскільки несплачена позивачем вартість отриманих основних засобів є борговими вимогами нерезидента на які нараховані відсотки. У випадку відсутності несплаченої вартості отриманих основних засобів, відсутнє було б і нарахування відсотків на користь нерезидента, що повністю відповідає визначенню процентів, наведеному у ст. 11 Конвенції. За наведених обставин проценти, виплачені позивачем нерезиденту, повинні оподатковуватися за правилами встановленими п.2 ст. 11 Конвенції, що випливає з положень п. 13.1 та п.13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому відповідно до абзацу а п. 2 ст. 22 Конвенції у Швеції усунення подвійного оподаткування буде здійснено таким чином: якщо резидент Швеції одержує доход, який згідно з законами України і згідно з положеннями цієї Конвенції може бути оподаткований в Україні, Швеція дозволить відповідно до положень закону Швеції, які стосуються кредиту для іноземного податку (з огляду на те, що вони можуть змінюватися час від часу, не змінюючи їх загального принципу), як відрахування від податку на доход на суму, рівну українському податку, сплачуваному стосовно такого доходу. Вищевикладене не звільняє позивача від утримання та сплати до бюджету податку на прибуток при виплаті процентів нерезиденту, оскільки положення Конвенції не встановлюють будь-яких інших правил оподаткування процентів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, ніж ті, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», крім ставки податку 10 відсотків.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Конвенції «Про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень», укладеної між Україною та Швецією 15.08.1995 року, ратифікованої Верховною Радою України відповідно до Закону від 23.04.1996 року 135/96-ВР (далі Конвенція), проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватися в цій другій Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів.

Визначення терміну «проценти» дане в ч. 5 даної статті, згідно з яким це доход від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника і, зокрема, на доход від урядових цінних паперів і доход від облігацій чи боргових зобовязань, включаючи премії та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій та боргових зобовязань. Пеня за прострочені платежі не буде вважатися процентами у розумінні цієї статті.

З врахуванням зазначених положень Конвенції відповідач визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 37151,07 грн. (в тому числі 12 383,69 грн. основного платежу та 24 767,38 грн. штрафні (фінансові) санкції), оскільки дійшов висновку, з яким не погодився суд першої інстанції, про те, що проценти, які ТзОВ «Авто +» відповідно до укладених договорів сплачувало нерезиденту «ВОЛЬВО ТРАК КОРПОРЕЙШН» на загальну суму 123836,88 грн. у вигляді відсотків за користування фінансовим лізингом (у розмірі 7% річних, що нараховується на вартість отриманих основних рухомих засобів, що залишилася несплаченою, у звязку з її відстрочкою сплати), є процентами у розумінні ч. 5 ст. 11 Конвенції.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції неправильним, виходячи з наступного.

Процентами згідно з п. 5 ст. 11 Конвенції є доход від борових вимог будь-якого виду. Поняття процентів конкретизоване в Правилах застосування Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», затверджених постановою Верховної Ради України від 27.06.1995 року № 247/95-вр, відповідно до п. 15 яких проценти це доходи, отримані платником податку від операцій з борговими вимогами і зобовязаннями, зокрема, векселями, облігаціями, бонами та іншими платіжними документами, включаючи операції з державними скарбничими зобовязаннями, а також будь-які доходи, отримані підприємством від надання грошових коштів та матеріальних цінностей в кредит (позичку) та нараховані у вигляді премій чи виграшів або відсотків від суми заборгованості.

Згідно з даними нормами, процентами, зокрема, є відсотків від суми заборгованості. Як зазначено вище, позивач сплачував нерезиденту «ВОЛЬВО ТРАК КОРПОРЕЙШН» 7% річних за користування фінансовим лізингом, що нараховувались на вартість отриманих основних рухомих засобів, що залишилася несплаченою, у звязку з її відстрочкою сплати на загальну суму 123836,88 грн. Колегія суддів вважає, що дані виплати є процентами у розумінні ч. 5 ст. 11 Конвенції і відповідно дана сума підлягає оподаткуванню в Україні. Відповідно до ч. 2 ст. 11 Конвенції податок, що стягується, не повинен перевищувати 10% від загальної суми процентів.

З врахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції про неправомірність визначення відповідачем позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 10% від суми сплачених ТзОВ «Авто +» нерезиденту «ВОЛЬВО ТРАК КОРПОРЕЙШН» процентів вартості отриманих матеріальних цінностей за договорами лізингу, що залишилася несплаченою, у звязку з її відстрочкою сплати є неправильним.

Одночасно колегія суддів враховує ту обставину, що у випадку оподаткування в Україні зазначених вище процентів, не буде подвійного оподаткування, оскільки відповідно до п. а ч. 2 ст. 22 Конвенції у Швеції усунення подвійного оподаткування буде здійснено таким чином: якщо резидент Швеції одержує доход, який згідно з законами України і згідно з положеннями цієї Конвенції може бути оподаткований в Україні, Швеція дозволить відповідно до положень закону Швеції, які стосуються кредиту для іноземного податку (з огляду на те, що вони можуть змінюватися час від часу, не змінюючи їх загального принципу), як відрахування від податку на доход на суму, рівну українському податку, сплачуваному стосовно такого доходу.

За таких обставин, оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до п. 4 ст. 202 КАС України є підставою для її скасування та прийняття нової постанови.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, п. 3 ч. 1 ст. 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської області задовольнити.

Постанову Господарського суду Закарпатської області від 24 березня 2008 року у справі № 14/35 скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто +» до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.

Суддя-доповідач С.П. Нос

Судді І.О.Яворський

В.П. Любашевський