Постанова № 29221824, 04.02.2013, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 лютого 2013 року Справа № 2а/1270/9940/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Северіної А.С.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, в якому позивач з урахуванням уточненого позову просить: визнати незаконними та протиправними дії відповідача відповідно до вимог пункту 5 частини 2 статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» щодо несвоєчасного надання інформації на запит від 22.06.2012; постановити окрему ухвалу про направлення матеріалів для прийняття рішення про наявність складу адміністративних правопорушень, передбачених статтею 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації», статті 19 Закону України «Про звернення громадян» та притягнення до адміністративної відповідальності згідно з вимогами статті 212-3 КУпАП за наслідками розгляду цієї заяви до органів прокуратури; визнати незаконними та протиправними дії відповідача щодо не складання відповідно до частини 2 статті 90 Закону України «Про виконавче провадження» акту про порушення та звернення з ним до правоохоронних органів; зобов'язати відповідача відповідно до частини 2 статті 90 Закону України «Про виконавче провадження» скласти акт про порушення та звернутися з ним до правоохоронних органів; зобов'язати відповідача виконати свої службові повноваження відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» та розпочати примусове виконання рішення ЛОАС від 20.02.2012 по справі № 2а/1270/587/2012.

В обґрунтування позову позивач послався на наступне. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20.02.2012 у справі № 2а/1270/587/2012 визнано незаконною бездіяльність Алчевської ОДПІ в Луганській області щодо не розгляду заяви ФОП ОСОБА_1 від 08.02.2011, зареєстрованої в Алчевській ОДПІ за № 13046/0, та зобов'язано Алчевську ОДПІ в Луганській області розглянути заяву ФОП ОСОБА_1 від 08.12.2011 № 13046/0 про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності та прийняти відповідне рішення згідно норм Указу № 727, стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 16,10 грн.

Після набрання судовим рішенням законної сили позивач 22.05.2012 звернувся до начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області з відповідними заявами вх. № 16791 та № 16792 та виконавчим листом про порушення виконавчого провадження.

Для отримання інформації про стан виконання рішення 22.06.2012 позивач звернувся до начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області з запитом про надання публічної інформації, яка стосується його особисто. Не отримавши відповідь на вказаний запит, позивач у подальшому звертався до відповідача з запитами про надання інформації та скаргами.

29.10.2012 у відповідь на свій запит про надання інформації від 24.09.2012 позивач отримав лист від 19.10.2012 № 0-1957-4.3 від начальника ГУЮ у Луганській області Запорожець І.Г., в якому повідомлялося, що 19.09.2012 відповідно до статей 11, 89 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду боржником.

Позивач уважає, що державний виконавець протиправно виніс постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду. На думку позивача, він мав у відповідності до пункту 2 статті 90 Закону України «Про виконавче провадження» скласти акт про порушення та направлення матеріалів по невиконанню рішення суду та постанов державної виконавчої служби до правоохоронних органів. Вважає, що дії державного виконавця та начальника Відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Луганській області суперечать статті 188-13 КУпАП, чинному законодавству, є злочинними та такими, що перешкоджають його господарській діяльності.

У подальшому позивач збільшив позовні вимоги, крім заявлених раніше вимог, також просив визнати незаконними та протиправними дії відповідача щодо порушення вимог статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» та невинесення чи ненадсилання постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2а/1270/6734/2012 ЛОАС за заявою ОСОБА_1 від 24.12.2012 про стягнення з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 у розмірі 24,18 грн.; визнати незаконними та протиправними дії відповідача щодо порушення вимог частини 5 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» та несвоєчасне направлення копії постанови ВП № 35835870 від 24.12.2012 про відкриття виконавчого провадження стягувану та боржнику.

Ухвалою суду від 10.01.2013 до участі у справі в якості другого відповідача залучено Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

Представники відповідачів у судове засідання не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, від Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області надійшли письмові заперечення проти позову, в яких зазначено наступне. 22.05.2012 на виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області надійшов виконавчий лист № 2а/1270/587/2012 від 18.05.2012, виданий Луганським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Алчевської ОДПІ в Луганській області розглянути заяву ФОП ОСОБА_1 від 08.12.2011 за № 3046/0 про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності та прийняти відповідне рішення. 23.05.2012 відповідно до вимог статей 17,19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано строк для самостійного виконання рішення суду, копію постанови направлено сторонам. У подальшому державним виконавцем направлялися вимоги та запити до Алчевської ОДПІ щодо виконання судового рішення. 19.09.2012 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду боржником.

24.12.2012 на виконання до відповідача надійшов виконавчий лист № 2а/1270/6734/2012 від 24.12.2012, виданий Луганським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Алчевської ОДПІ видати ОСОБА_1 рішення, прийняте за його заявою від 08.12.2011. 24.12.2012 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано строк для самостійного виконання рішення суду, копію постанови направлено сторонам. 30.01.2013 державним виконавцем направлено вимогу до Алчевської ОДПІ щодо виконання рішення суду.

Відповідач також зазначає, що виконавчий документ № 2а/1270/6734/2012 про стягнення з Державного бюджету 24,18 грн. на користь ОСОБА_1 станом на теперішній час до відділу не надходив.

Вважає дії державного виконавця правомірними та такими, що вжиті у відповідності до чинного законодавства. Просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд дійшов наступного.

Судом установлено, що на виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 20.02.2012 у справі № 2а/1270/587/2012 позивачу було видано виконавчі листи про зобов'язання Алчевської ОДПІ в Луганській області розглянути заяву ФОП ОСОБА_1 від 08.12.2011 № 3046/0 про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності та прийняти відповідне рішення (арк. справи 13) та про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судового збору в сумі 16,10 грн. (арк. справи 14). Крім того, на виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 15.11.2012 у справі № 2а/1270/6734/2012 позивачу було видано виконавчі листи про зобов'язання Алчевської ОДПІ видати ОСОБА_1 рішення, яке було прийнято за його заявою від 08.12.2011 та про стягнення з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 судових витрат у вигляді судового збору в сумі 24,18 грн. (арк. справи 110).

Постановою державного виконавця ВПВР УДВС Головного управління юстиції у Луганській області від 23.05.2012 відкрито виконавче провадження № 33748476 за виконавчим листом № 2а/1270/587/2012, виданим 18.05.2012 Луганським окружним адміністративним судом про зобов'язання Алчевської ОДПІ розглянути заяву ФОП ОСОБА_1 від 08.12.2011 № 3046/0 та прийняти відповідне рішення, боржнику надано строк для самостійного виконання судового рішення - 7 днів (арк. справи 15).

Постановою державного виконавця ВПВР УДВС Головного управління юстиції у Луганській області від 23.05.2012 відкрито виконавче провадження № 33747984 за виконавчим листом № 2а/1270/587/2012, виданим 18.05.2012 Луганським окружним адміністративним судом про стягнення з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судового збору в сумі 16,10 грн., боржнику надано строк для самостійного виконання судового рішення - 7 днів (арк. справи 16).

Постанови про відкриття виконавчих проваджень № 33748476 та № 33747984 було направлено на адресу позивача згідно з листами від 14.08.2012.

Постановою державного виконавця ВПВР УДВС Головного управління юстиції у Луганській області від 24.12.2012 відкрито виконавче провадження № 35835870 за виконавчим листом № 2а/1270/6734/2012, виданим 24.12.2012 Луганським окружним адміністративним судом про зобов'язання Алчевської ОДПІ видати ОСОБА_1 рішення, прийняте за його заявою від 08.12.2011, боржнику надано строк для самостійного виконання судового рішення - 7 днів (арк. справи 58).

Вказану постанову про відкриття виконавчого провадження № 35835870 було направлено на адресу позивача згідно з листом від 24.12.2012.

Позивач звернувся до начальника ВПВР УДВС Головного управління юстиції у Луганській області з запитом про надання публічної інформації від 22.06.2012, який відповідач отримав 25.06.2012 (арк. справи 21). У вказаному запиті позивач посилався, що 22.05.2012 він звернувся до відповідача з відповідними заявами та виконавчими листами у справі № 2а/1270/587/2012, однак, до цього часу він не отримав інформації щодо розгляду вказаних заяв та винесення постанов по виконавчим листам. Тому позивач просив надати йому публічну інформацію щодо прийнятого рішення після розгляду його заяв від 22.06.2012, надати копії відповідних постанов.

Не отримавши відповідь на запит, позивач у подальшому повторно звернувся до відповідача з заявою про надання публічної інформації та зі скаргами на дії державного виконавця (арк. справи 22, 18, 19).

Листом від 19.10.2012 № О-1957-4.3 Головне управління юстиції у Луганській області повідомило позивача, що постановою державного виконавця від 23.05.2012 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2а/1270/587/2012 про зобов'язання Алчевської ОДПІ розглянути заяву ФОП ОСОБА_1 від 08.12.2011 № 3046/0 та прийняти відповідне рішення. 14.06.2012 державним виконавцем направлено вимогу до Алчевської ОДПІ. 02.07.2012 державним виконавцем направлено запит до Алчевської ОДПІ. 03.09.2012 у зв'язку з ненадходженням відповіді державним виконавцем на адресу боржника направлено повторну вимогу щодо виконання рішення суду. 19.09.2012 державним виконавцем на адресу Луганської міської ради втретє направлено вимогу боржнику. 19.09.2012 у відповідності до статей 11, 89 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду боржником.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлені Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606).

Відповідно до статті 1 Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з частинами першою, другою статті 2 цього Закону примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Статтею 6 Закону № 606 встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною другою статті 11 вказаного Закону передбачено, що державний виконавець розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначений Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939).

Відповідно до статті 1 Закону № 2939 публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 5 Закону № 2939 доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Розпорядники інформації, відповідно до статті 14 вказаного Закону, зобов'язані, у тому числі, надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 2939 розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Статтею 23 цього Закону встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Відповідно до статті 24 Закону № 2939 відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: 1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит; 3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; 5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; 6) несвоєчасне надання інформації; 7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; 8) нездійснення реєстрації документів; 9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Частиною 1 статті 15 Закону № 393 передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно з положеннями частини 1 статті 20 Закону № 393 Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Отже, державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області зобов'язаний був надати позивачу, як стороні виконавчого провадження, у встановлений законом строк інформацію щодо примусового виконання рішення суду в справі № 2а/1270/587/2012 на його інформаційний запит від 22.06.2012.

Згідно зі частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем у порушення вимог вказаного законодавства не було надано позивачу відповіді на його запит від 22.06.2012. Відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що вказаний запит позивача було розглянуто та на нього надано відповідь. Суд не бере до уваги лист ВПВР УДВС ГУЮ у Луганській області від 19.09.2012 № 3569/04.4-33/4 (арк. справи 94), оскільки зі вказаного листа не слідує, що його складено у відповідь саме на запит від 22.06.2012, крім того, відповідачем не надано суду доказів направлення вказаного листа позивачу. Суд також не може взяти до уваги лист Головного управління юстиції у Луганській області від 19.10.2012 № О-1957-4.3 як доказ надання відповіді на інформаційний запит позивача від 22.06.2012, оскільки зі вказаного листа також не слідує, що його направлено у відповідь саме на вказаний запит.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Позивач просить визнати незаконними та протиправними дії відповідача щодо несвоєчасного надання відповіді на запит від 22.06.2012. За своєю суттю вказана поведінка відповідача є бездіяльністю. Тому з метою повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнавши протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області щодо ненадання відповіді на запит фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 22.06.2012.

Щодо решти позовних вимог, то суд не знаходить підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Позивачем заявлено вимоги про визнання незаконними та протиправними дій відповідача щодо не складання відповідно до частини 2 статті 90 Закону України «Про виконавче провадження» акту про порушення та звернення з ним до правоохоронних органів, а також про зобов'язання відповідача скласти такий акт про порушення та звернутися з ним до правоохоронних органів.

Відповідно до статті 89 Закону № 606 у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Згідно зі статтею 90 Закону № 606 за порушення вимог цього Закону, невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця винні особи несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

За наявності ознак злочину в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги закону про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про порушення і звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Судом установлено, що у зв'язку з невиконанням судового рішення у справі № 2а/1270/587/2012 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду боржником. Вказана обставина не заперечується позивачем. Таким чином, державним виконавцем вжито заходи реагування на невиконання постанови суду та прийнято рішення у відповідності до статті 89 Закону № 606.

Суд не знаходить підстав для визнання незаконними та протиправними дій відповідача щодо не складання акта у відповідності до частини 2 статті 90 Закону № 606 та зобов'язання відповідача скласти відповідний акт, оскільки вирішення питання про складання акта про порушення вимог Закону № 606 та звернення з ним до правоохоронних органів віднесено виключно до компетенції органів Державної виконавчої служби та не віднесено до компетенції адміністративного суду. Суд не може підміняти собою суб'єкта, який уповноважений приймати рішення з указаного питання.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача виконати свої службові обов'язки та розпочати примусове виконання проваджень суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 606 у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Судом установлено, що державним виконавцем було відкрито виконавчі провадження № 33747984, № 33747984 та № 35835870, боржнику надано строк для самостійного виконання судового рішення - 7 днів. У відповідності до статей 5, 11 державним виконавцем направлено вимоги до Алчевської ОДПІ щодо виконання судових рішень (арк. справи 96-97, 100, 101, 102). Крім того, у зв'язку з невиконанням судового рішення державним виконавцем було винесено постанову про накладення штрафу на боржника. Таким чином, державним виконавцем здійснюються виконавчі дії щодо виконання вищевказаних виконавчих листів. Тому суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання державного виконавця розпочати примусове виконання рішень.

Суд також не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про визнання незаконними та протиправними дій відповідача щодо невинесення чи не надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2а/1270/6734/2012, виданого ЛОАС 24.12.2012, про стягнення з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 судових витрат у сумі 24,18 грн.

У відповідності до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з повідомленням відповідача вказаний виконавчий лист на примусове виконання до ВПВР УДВС Головного управління юстиції у Луганській області на цей час не надходив. Натомість, позивачем не надано належних доказів на підтвердження тієї обставини, що він звернувся до відповідача з відповідним виконавчим листом про стягнення з Державного бюджету на його користь судових витрат у сумі 24,18 грн. Із наданої позивачем та оголошеної в судовому засіданні неякісної копії заяви (арк. справи 112-113) не слідує, що вказаний виконавчий лист передано для примусового виконання до ВПВР УДВС Головного управління юстиції у Луганській області, на вказаній заяві відсутній штамп чи будь-яка інша позначка вказаного органу державної виконавчої служби, що свідчили б про надання вказаного виконавчого листа на виконання відповідачу. Таким чином, вказана заява не може розцінюватися як належний доказ звернення позивача з виконавчим документом до відповідача.

Вимога позивача про визнання незаконними та протиправними дій відповідача щодо несвоєчасного направлення копії постанови від 24.12.2012 ВП № 35835870 про відкриття виконавчого провадження також не знайшла свого обґрунтування в судовому засіданні. Згідно з матеріалами справи вказану постанову було направлено на адресу позивача супровідним листом від 24.12.2012 № 5781/04.4.33/4, тобто в строк, встановлений частиною 5 статті 25 Закону № 606. Позивач вказану постанову отримав та долучив до матеріалів справи. Також суд вважає за необхідне зауважити, що позивачем взагалі не вказано, в чому полягає порушення його прав за даною позовною вимогою. Тому в зазначеній частині в задоволенні позовних вимог також слід відмовити.

Крім того, позивач просить постановити окрему ухвалу.

У відповідності до положень статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Таким чином, постановлення окремої ухвали є правом суду, а не його обов'язком. Крім того, судом не встановлено порушень закону, за яких слід вжити відповідних заходів у вигляді постановлення окремої ухвали. Тому вказана вимога позивача також не підлягає задоволенню.

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне. У позовній заяві позивач посилається на злочинний характер дій відповідача. 19 листопада 2012 року набув чинності Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року № 4651. З прийняттям Кримінального процесуального кодексу України змінено порядок реагування на заяву про злочин.

Згідно частини 1 статті 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

Кримінальним процесуальним кодексом України визначено вичерпний перелік осіб та порядок прийняття заяв про кримінальне правопорушення, до яких не відноситься суд, та відсутній обов'язок суду, передбачений Кримінально-процесуальним кодексом України, що діяв до 19.11.2012, щодо направлення заяви за належністю.

Отже, у Луганського окружного адміністративного суду відсутній обов'язок щодо прийняття, реєстрації заяв про злочини та їх подальшої передачі за належністю. Відтак суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу право звернення з такою заявою до правоохоронних органів.

На підставі викладеного суд робить висновок про часткове задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини 3 цієї статті якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням задоволеної частини позовних вимог стягненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає сума 16,10 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 17, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області щодо ненадання відповіді на запит фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 22.06.2012.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 16 грн. 10 коп. (шістнадцять грн. 10 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено в повному обсязі 08 лютого 2013 року.

Суддя І.О. Свергун