Постанова № 29221727, 30.01.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2013 року 10:46 Справа № 0870/9604/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., при секретарі Урсуленко Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут силової електроніки «Перетворювач» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача: Нагіх Л.К. (дов. б/н, від 04.01.2013 року),

від відповідача: Міщенко О.В. (дов. №130/10/10-011 від 19.03.2012 року), -

ВСТАНОВИВ:

05.10.2012 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут силової електроніки «Перетворювач» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002682302 від 11.06.2012 та № 0002622302 від 11.06.2012.

У судовому засіданні, 30.01.2013, представником позивача уточнені позовні вимоги, згідно яких позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС № 0002682302 від 11.06.2012 повністю та податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС № 0002622302 від 11.06.2012 частково на суму 47 250 грн.

Вислухавши думку представників сторін, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

25.05.2012 ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ НДІ «Перетворювач», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 10.05.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 10.05.2012.

Висновками акту перевірки встановлено порушення ВАТ НДІ «Перетворювач»:

п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності за 1 квартал 2012 року в сумі 3 109 184 грн.;

пп. 7.2.3, пп. 7.2.6, п. 7.2.8 п. 7.2 пп. 7.4.1, пп. 7.4.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР із змінами та доповненнями та п. 49.2 ст. 49, п. 187.1 ст. 187 п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 47 119 грн., в тому числі за грудень 2009 року на суму 2 484 грн., за серпень 2010 року на суму 32 300 грн., за жовтень 2010 року на суму 5 500 грн., за жовтень 2011 року на суму 6 835 грн.

пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями)- підприємством не надано до податкового органу у встановлені законодавством строки декларацію з податку на додану вартість підприємств за жовтень 2011 року строком 20.11.2011 року.

За результатами перевірки ДПІ складений акт № 1261/23/31953106 від 25.05.2012.

11.06.2012, на підставі акту перевірки, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0002682302, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2012 року у розмірі 3 109 184 грн.;

- №0002622302, яким позивачу визначена сума грошового зобов'язання за податком на додану вартість у розмірі 59 068,75 грн., у т.ч. 37800 грн. основного платежу та 9 449,71 грн. суми штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0002682302.

У податковій декларації за ІІ квартал 2011 року у рядку 06.6 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року) ВАТ НДІ «Перетворювач» задекларував суму 3 888 404 грн., яка складається з 3 673 847 грн. - від'ємне значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів, та 214 557 грн. - від'ємне значення об'єкта оподаткування І кварталу 2011 року.

Позиція податкового органу полягає у тому, що позивач не мав права, застосовуючи положення даної норми кодексу, переносити частину від'ємного значення об'єкта оподаткування І кварталу 2011 року, що складається із від'ємного значення минулих податкових періодів, перенесеного у ІІ квартал 2011 року за правилами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у ІІ квартал 2011 року.

При цьому достовірність даних податкового обліку щодо формування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток податковим органом не заперечується.

Розрахунок об'єкта оподаткування за другий квартал 2011 року здійснювався на підставі чинних до 01.04.2011 норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР.

Пунктом 6.1 статті 6 цього Закону визначено: якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році зазначена норма застосовувалася з урахуванням пункту 22.4 статті 22 Закону.

Особливості, встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону, полягали в обмеженні врахування у складі валових витрат у порядку статті 6 Закону сум від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01.01.2010. До складу валових витрат платника податку на прибуток за перший квартал 2010 року підлягало включенню лише 20 відсотків від'ємного значення, що утворилося станом на 01.01.2010.

Водночас, як передбачено абзацом другим пункту 22.4 статті 22 Закону, у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Отже, у 2011 році встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону обмеження щодо можливості врахування всієї суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у складі валових витрат не застосовувалися. При цьому прямо передбачалося право врахувати у складі валових витрат першого кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникло у 2010 році.

Таким чином, до складу валових витрат першого кварталу 2011 року підлягали включенню всі суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток: як ті, що утворилися станом на 01.01.2010, так і ті суми від'ємного значення, що виникли протягом 2010 року.

Враховуючи наведене, позивачем правомірно здійснено розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року з урахуванням у складі валових витрат цього податкового періоду всіх сум від'ємного значення, що утворилися протягом попередніх податкових періодах.

З 01.04.2011, тобто починаючи з другого кварталу 2011 року, набув чинності розділ ІІІ Податкового кодексу України «Податок на прибуток підприємств», пунктом 150.1. ст. 50 якого визначено: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно із пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Отже, включення від'ємного значення об'єкту оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року до витрат другого, а не першого кварталу звітного податкового року, становить особливість застосування у 2011 році норми пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України.

Таким чином, до складу валових витрат 2, 2-3, 2-4 кварталів 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, у свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворилися станом на 01.01.2010, а також тих, що виникли протягом 2010 року.

У подальшому розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року та першого кварталу 2012 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Аналіз абзаців 2 та 3 пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України дозволяє дійти висновку, що поняття «від'ємне значення, отримане в першому кварталі 2011 року» - це від'ємне значення, отримане як розрахунок значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року на підставі норм чинного на час проведення розрахунку законодавства. Відповідний розрахунок передбачав урахування у складі валових витрат першого кварталу 2011 року також і сум від'ємного значення об'єкта оподаткування за попередні податкові періоди.

Суд вважає необхідним зазначити, що, Податковим кодексом України не передбачено обмежень щодо формування валових витрат 2, 2-3, 2-4 кварталів 2011 року та 1 кварталу 2012 року лише сумами від'ємного значення, які виникли як результат діяльності виключно першого кварталу 2011 року, без урахування непогашених наростаючим підсумком сум від'ємного значення попередніх податкових періодів.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно включив до складу валових витрат 2, 3, 4 кварталів 2011 року та 1 кварталу 2012 року від'ємне значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яке, у свою чергу, розраховано з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року від'ємного значення на суму 3 888 404 грн., що утворилися протягом 2010 року, а податковий орган протиправно зменшив позивачеві спірним податковим повідомленням-рішенням від'ємне значення об'єкта оподаткування об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року на суму 3 109 184 грн.

Дана думка також висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалах по справам №К/9991/65374/12 від 04.12.2012 і №К/9991/57801/12 від 17.12.2012 та у постанові по справі №К/9991/39268/12 від 03.12.2012.

На підставі зазначеного суд вважає податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС № 0002682302 від 11.06.2012 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС № 0002622302 від 11.06.2012 року № 0002622302.

Представник позивача зазначив, що до податкового кредиту за січень 2010 року включена сума 2 484 грн., яка вже включена та задекларована до складу податкового кредиту у грудні 2009 року. Також представник позивача зазначив, що підприємством не було надано до податкового органу у встановлені законодавством строки декларацію з податку на додану вартість та не задекларовано податковий кредит за жовтень 2011 року на суму 6 835,00 грн. З урахуванням зазначеного позивач просить скасувати дане податкове повідомлення-рішення частково на суму 47 250,00 грн.(з урахуванням штрафних санкцій), оскільки податкове повідомлення рішення на суму 11 818,75 грн. вважає правомірним.

Судом дослідженні первинні документи з контрагентами:

ТОВ «Карат»: договір поставки № 09-10 від 25.08.2010 року (копія виписки з рахунку про проведення розрахунків за поставлений товар від 31.08.2010, копія платіжного доручення № 440 від 28.08.2010 на суму 7 800,00 грн., копія платіжного доручення № 475 від 31.08.2010 на суму 14 172,00 грн., копія платіжного доручення № 476 від 31.08.2010р. на суму 9 508,32 грн., копія платіжного доручення № 477 від 31.08.2010 на суму 47 500,00 грн., копія платіжного доручення № 478 від 31.08.2010 на суму 50 000,00 грн., копія податкової накладної № 8400 від 31.08.2010 на суму 7 800,00 грн., копія податкової накладної № 8413 від 31.08.2010 на суму 50 000,00 грн., копія податкової накладної № 8414 від 31.08.2010 на суму 47 500,00 грн., копія податкової накладної № 8415 від 31.08.2010 на суму 9 508,32 грн., копія податкової накладної № 8416 від 31.08.2010 на суму 14 172,00 грн., копія податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010, копія підзвіту за рахунком № 201 у періоді - вересень 2010 року, копія приходного ордеру № 209 від вересня 2010 року, копія видаткової накладної № 8416 від 27.09.2010, копія приходного ордеру № 210 від вересня 2010 року, копія видаткової накладної № 8413 від 27.09.2010, копія приходного ордеру № 211 від вересня 2010 року, копія видаткової накладної № 8400 від 27.09.2010, копія приходного ордеру № 212 від вересня 2010 року, копія видаткової накладної № 8414 від 27.09.2010, копія приходного ордеру № 213 від вересня 2010 року, копія видаткової накладної № 8415 від 27.09.2010, копія акту до відомості витрат матеріальних цінностей за вересень 2010 року, складеного на предмет визначення робіт витрачання матеріалів відповідно до переліку, копія відомості витрат матеріальних цінностей за вересень 2010 року.

договір № 11-10 від 27.08.2010 року, копія товарно-транспортної накладної № 129/1 від 27.09.2010 року, копія ліцензії міністерства транспорту та зв'язку України АВ № 474558 виданої ТОВ «ТД Альянс 3» про дозволенні роботи - внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами від 26.05.2009 року, копія платіжного доручення № 437 від 31.08.2010р. на суму 6 000,00 грн., копія податкової накладної № 8145 від 31.08.2010р. на суму 6 000,00 грн.

ТОВ «ТД Альянс 3»: договір про надання послуг з перевезення № 10-10 від 25.08.2010 року, копія платіжного доручення № 438 від 28.08.2010 на суму 59 000,00 грн., копія податкової накладної № 8412 від 31.08.2010 на суму 59 000,00 грн., копія виписки з рахунку про проведення розрахунків за поставлений товар від 05.10.2010, копія платіжного доручення № 522 від 05.10.2010р. на суму 33 000,00 грн., товарно-транспортна накладна №129/1 від 27.09.2010, копія податкової накладної № 8412 від 30.09.2010 на суму 33 000,00 грн., копія податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року.

При проведенні перевірки ВАТ НДІ «Перетворювач» встановлено, що ДПІ в м. Суми проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Карат» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період січень 2010 року - грудень 2010 року, за результатами якої складено акт № 745/2312/30712966/20 від 18.02.2011.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Карат» за період з 01.05.2009 по 31.12.2009 не здійснювало операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від підприємств - постачальників, та на порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», безпідставно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 26 441 438 грн.

Також у акті перевірки позивача зазначено, що при проведенні перевірки використано акт перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя № 41/23/36365974від 12.03.2011, згідно якого встановлено, що за результатами автоматизованого співставлення даних, задекларованих в деклараціях з податку на додану вартість за період 01.02.2009 по 12.03.2011 встановлено розбіжності з даними податкового обліку підприємств-контрагентів на загальну суму ПДВ 28 783,00 тис. грн.

Висновками акту перевірки ТОВ «ТД «Альянс» встановлено порушення норм Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ТД «Альянс» при придбанні у постачальників та подальшої реалізації товару.

Тобто, в основу висновків акту перевірки позивача ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя зазначено порушення Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, на підставі акту ДПІ м. Суми від 18.02.2011 № 745/2312/30712966/20 стосовно перевірки ТОВ «Карат», та висновки акту ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 12.03.2011 № 41/23/36365974 стосовно перевірки ТОВ «ТД Альянс З». (стор. 56 акту перевірки: «враховуючи викладене у розділі 3.1.2, договори поставки, укладені ВАТ НДІ «Перетворювач» з ТОВ «Карат», ТОВ «ТД «Альянс» не спричиняють реального настання правових наслідків»).

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на те, що отримання послуг та продаж товару підтверджуються первинними документами які містяться в матеріалах справи.

Про реальність надання ТОВ «Карат», ТОВ «ТД «Альянс» послуг (товарів) позивачу свідчить той факт, що вказані операції належним чином оприбутковані в бухгалтерському обліку ВАТ НДІ «Перетворювач», що в свою чергу призвело до змін майнового стану платника податків.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом на підставі долучених до справи доказів встановлено, що придбання ВАТ НДІ «Перетворювач» товарів (робіт, послуг) у ТОВ «КАРАТ», ТОВ «ТД АЛЬЯНС» викликало реальні зміни майнового стану платника податків та призводило до збільшення (зменшення) активів та зобов'язань підприємства.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 цього Закону право на нарахування податку та складення податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку на додану вартість до дати його анулювання.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

При цьому підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 розділу V ПК України).

Крім того, суд не може погодитись з правовою позицією відповідача і в частині нікчемності зазначеної угоди та вважає її хибною з огляду на наступне.

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

При цьому, акт перевірки не тільки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений позивачем правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Під час розгляду справи судом встановлено, що укладені між позивачем та ТОВ «Карат», ТОВ «ТД «Альянс» угоди не віднесені законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Суд зазначає, що позивачем належним чином оформлено господарські правовідносини з ТОВ «Карат», ТОВ «ТД «Альянс», а фактичне здійснення таких операцій підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване податковеповідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо нікчемності укладених договорів, його позиція про те, що цей договір ймовірно суперечить інтересам держави, не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

З огляду на це, висновок податкового органу про завищення позивачем податку на додану вартість на суму 47 119 грн. є безпідставними та такими, що спростовуються дослідженими у справі доказами.

З огляду на все вищевикладене, доводи податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства України не підтверджуються зібраними в матеріалах справи доказами, а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 11.06.2012 № 0002622302 підлягає скасуванню в частині 47 250,00 грн.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби , яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Обставини, які слугували фактичною підставою для донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, позовні вимоги ВАТ НДІ «Перетворювач» підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі районі м. Запоріжжя від 11.06.2012 № 0002682302 повністю та № 0002622302 частково на суму 47 250,00 грн., скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 -12, 14, 86, 158 -163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 11.06.2012 року № 0002682302 повністю на суму 3 109 184,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 11.06.2012 року № 0002622302 частково на суму 47 250,00 грн.

Судові витрати у розмірі 2 146,00 (дві тисячі сто сорок шість гривень нуль копійок) грн. присудити на користь Відкритого акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут силової електроніки «Перетворювач» (код ЄДРПОУ 00216964) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Д. В. Татаринов