Рішення № 29221560, 24.01.2013, Ленінський районний суд міста Севастополя

ОСОБА_1

Справа № 2703/9467/2012

Провадження № 2/764/619/2013

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" січня 2013 р. Ленінський районний суд м. Севастополя в складі

головуючого судді - Рубан М. В.,

при секретарях -Ходжаш Ю.Є., Бурчуладзе С.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Севастополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Севастопольського відділення ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_1, про звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Севастопольського відділення ПАТ "Укрсоцбанк", третя особа - ОСОБА_1, Національний банк України, приватний нотаріус Севастопольського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання недійсними договорів кредиту та іпотеки, застосування реституції,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ПАТ «Укрсоцбанк», якій є правонаступником Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», з урахуванням уточнення, звернувся 29 серпня 2012 року з позовом до суду, в якому просить звернути стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру, житловою площею 45,10 кв.м., загальною площею 62,60 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачам на праві приватної власності, в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту у розмірі 103 012,09 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.06.2012 (799,25 грн. за 100 доларів США) складає -794551,13 грн. з них: поточна заборгованість за відсотками 505,53 доларів США, що складає -4040,37 грн.; прострочена заборгованість за кредитом 56517,81 доларів США, що складає 451718,60 грн.; прострочена заборгованість за відсотками -29503,16 доларів США, що складає 235804,01 грн.; пеня по простроченому кредиту та відсоткам -12885,60 доларів США, що складає 102988,16 грн.; штраф (п.4.3 договору кредиту) -3600,00 доларів США, що складає 28773,00 грн., шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Свої вимоги мотивує тим, що між сторонами у справі був укладений кредитний договір, відповідно до якого ОСОБА_1 було надано суму в розмірі 60 000,00 доларів США. на строк до 10.07.2020 року з виплатою 13,5 % річних за користування коштами. Проте відповідач свої зобов'язання не виконав належним чином, що призвело до утворення заборгованості. В якості забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту 03.08.2007 року між Банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 був укладений іпотечний договір, відповідно до якого в іпотеку була передана трикімнатна квартира, яка належить відповідачам на праві приватної власності. Оскільки ОСОБА_1 не виконала зобов'язання за кредитним договором позивач просить задовольнити його вимоги за рахунок продажу предмета іпотеки.

Представник відповідача надав зустрічну позовну заяву про визнання недійсними договорів кредиту та іпотеки, застосування реституції, яка була прийнята судом. Зустрічна позовна заява мотивована тим, що позивач не мав права укладати валютний кредит з ОСОБА_1

В судовому засіданні представник позивача за первинним позовом наполягала на задоволенні первинної уточненої позовної заяви, у задоволенні зустрічного позову просила відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на задоволенні зустрічного позову та просив відмовити в задоволенні уточнених позовних вимог Банка.

Представник третьої особи -НБУ в судовому засіданні заперечувала проти задоволення зустрічного позову, вважала за можливе задовольнити первісну уточнену позовну заяву .

Інші відповідачі та треті особи: ОСОБА_1 та приватний нотаріус ОСОБА_5 у судове засідання не з'явились, сповіщені про дату та місце судового засідання належним чином, причини неявки суду не повідомили.

На підставі ст. 169 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачів та третьої особи, оскільки в матеріалах справи є достатньо доказів, що свідчать про права та відносини сторін.

Суд, заслухавши пояснення сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, знаходить первинний позов обґрунтованим та підлягаючим задоволенню, а в зустрічному позові слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.08.2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційний банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»(правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк») був укладений договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 945/40-144Н (надалі -Договір № 1), відповідно до якого відповідачу було надано суму в розмірі 60000,00 доларів США. на строк до 10.07.2020 року з виплатою 13,5 % річних за користування коштами.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за Договором № 1, 03.08.2007 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Акціонерно-комерційний банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»(правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк») був укладений іпотечний договір № 1333 (надалі -Договір № 2), відповідно до якого в іпотеку була передана трикімнатна квартира, житловою площею 45,10 кв.м., загальною площею 62,60 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцям на праві приватної власності.

Позичальник, ОСОБА_1, не виконує свої зобов'язання за укладеним Договором № 1 перед позивачем, постійно порушує умови Договору № 1, своєчасно не сплачує кредит та проценти за користування грошовими коштами. Сума заборгованості за Договором № 1 складає: 103 012,09 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.06.2012 (799,25 грн. за 100 доларів США) складає -794551,13 грн. з них: поточна заборгованість за відсотками 505,53 доларів США, що складає -4040,37 грн.; прострочена заборгованість за кредитом 56517,81 доларів США, що складає 451718,60 грн.; прострочена заборгованість за відсотками -29503,16 доларів США, що складає 235804,01 грн.; пеня по простроченому кредиту та відсоткам -12885,60 доларів США, що складає 102988,16 грн.; штраф (п.4.3 договору кредиту) -3600,00 доларів США, що складає 28773,00 грн., що підтверджується наданим банком розрахунком.

З метою вирішення питання про повернення в добровільному порядку суми кредиту, нарахованих процентів, штрафу, простроченої заборгованості за кредит, процентів, пені, позивачем 09.07.12 на адресу відповідачів направлявся лист № 19.1-16/5009 від 09.07.2012 року з вимогою погашення утвореної заборгованості за Договором № 1, в якому відповідача також попереджено про можливість звернення стягнення за Договором № 1 на предмет іпотеки. Проте вказані вимоги відповідачами були проігноровані, погашення зобов'язань за Договором № 1 не здійснено.

Відповідно до п.4.1. Договору № 2 у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання (Договору № 1), іпотеко держатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 7 ЗУ «Про іпотеку»за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідачі та третя особа відповідно до ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України не надали суду доказів своєчасної сплати заборгованості за Договором № 1. За таких обставин матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачами та третьою особою зобов'язань зі сплати заборгованості в розмірі 103 012,09 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.06.2012 (799,25 грн. за 100 доларів США) складає -794551,13 грн. з них: поточна заборгованість за відсотками 505,53 доларів США, що складає -4040,37 грн.; прострочена заборгованість за кредитом 56517,81 доларів США, що складає 451718,60 грн.; прострочена заборгованість за відсотками -29503,16 доларів США, що складає 235804,01 грн.; пеня по простроченому кредиту та відсоткам -12885,60 доларів США, що складає 102988,16 грн.; штраф (п.4.3 договору №1) -3600,00 доларів США, що складає 28773,00 грн. Вказані розрахунки перевірені судом, сумнівів у суду не викликають, але судом виявлено, що позивачем було нараховано третьої особі штраф згідно з п. 4.3. Договору № 1 в сумі 28773,00 грн., однак в загальну суму заборгованості 794551,13 грн. він не був включений та позивачем не заявлено до стягнення суму штрафних санкцій. Оскільки у суду, виходячи з приписів ст.ст.10,11 ЦПК України, немає законних підстав виходити за межи заявлених позовних вимог, тому нарахований в розрахунку штраф в сумі 28773,00 грн. , але не заявлений позивачем до стягнення, не підлягає погашенню в рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що вимога позивача ПАТ «Укрсоцбанк»в особі Севастопольського відділення ПАТ «Укрсоцбанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_1, про звернення стягнення на предмет іпотеки трикімнатної квартири, житловою площею 45,10 кв.м., загальною площею 62,60 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на праві приватної власності, в рахунок погашення заборгованості за Договором № 1 у розмірі 794551,13 грн. - підлягає задоволенню, оскільки право позивача задовольнити свої вимоги у такій спосіб передбачено як умовами Договору № 2 та нормами ЗУ «Про іпотеку».

Щодо зустрічного позову суд зазначає наступне.

Стаття 99 Конституції України встановлює, що грошовою одиницею України є гривня, але не містить будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Згідно зі статтею 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і у порядку, встановленому законом.

Обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України, яким є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.93 р. № 15-93 (далі - Декрет) який застосовується в регулюванні правовідносин у валютній сфері.

Відповідно до статті 1 Декрету надання кредитів в іноземній валюті слід відносити до валютних операцій.

Здійснення валютних операцій можливе на підставі генеральних чи індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Відповідно до статті 5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Пункт «в»частини 4 статті 5 Декрету передбачає вимогу щодо отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на сьогодні законодавством не встановлено терміни і суми кредитів в іноземній валюті як критерій їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування. Ця обставина з огляду на відсилочний характер норми Декрету не дозволяє поширити режим індивідуального ліцензування на валютні операції, пов'язані з наданням резидентами (банками) кредитів в іноземній валюті іншим резидентам.

Крім того, відповідно до п. 1.5. Положення НБУ «Про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу»№ 483 від 14.10.2004 р. використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем по валютній операції є уповноважений банк (відносно тих операцій, на здійснення яких НБУ видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл).

Генеральні ліцензії надаються на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Згідно із позицією Верховного суду України, що викладена в Узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 р.р.) за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету є генеральна ліцензія, отримана у встановленому порядку.

З вищевикладеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті. Підставою для здійснення кредитування в іноземній валюті ПАТ «Укрсоцбанк»є банківська ліцензія № 5 на право здійснення банківських операцій, визначених частиною 1 та п. 5-11 ч. 2 ст. 47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», Дозвіл 5-2 на право здійснення операцій, визначених п.п. 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність»(з додатками).

Аналогічна правова позиція викладена у п.10,11 постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ викладена від 30.03.2012 р. № 5, згідно з якою суди при розгляді вказаних категорій справ повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної сторони договору.

Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти - гривні. Відповідно до ст. 36 ЗУ «Про Національний банк України», офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» валютні курси встановлюється Національним банком України за погодженням з Кабінетом міністрів України.

Поряд з цим, Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 496 від 12.11.2003 року, визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного можливо зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, при укладення Договору №1 в іноземній валюті та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, сторони за договором, перш за все позичальник, повинні були усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинні були передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.

Стаття 627 Цивільного Кодексу України встановлює, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Ч.З ст. 203 Цивільного кодексу України встановлює, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Сторони своїм вільним волевиявленням визначили умови Договорів, також відповідачі і третя особа за первісним позовом не надалі жодних доказів того, що на момент укладення Договорів, вони були не згодні з положеннями вишевказанних Договорів, а також не було надано жодних доказів на підтвердження того факту що волевиявлення позичальника та іпотекодавців при укладені Договорів не було вільним.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Підписавши Договори на умовах, запропонованих Банком позичальник та поручителі фактично погодилися з його змістом та умовами.

Стаття 204 Цивільного кодексу України встановлює презумпцію правомірності правочину - угода є правомірною, якщо її недійсність прямо не встановлена законом або якщо вона не визнана судом недійсною.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності угоди є недодержання в момент її вчинення сторонами вимог ч.ч. 1-3, 5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

На підставі вищевикладеного зустрічний позов щодо визнання недійсним кредитного договору не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено невідповідність цього договору вимогам закону.

Оскільки не підлягає задоволенню вимога про визнання недійсним кредитного договору, то не підлягають задоволенню похідні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки і застосування реституції, оскільки позивач обґрунтовує ці вимоги саме недійсністю кредитного договору.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати в сумі 3219,00 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57- 61, 88, 169, 179, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Севастопольського відділення ПАТ «Укрсоцбанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_1, про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки -трикімнатну квартиру, загальною площею 62,60 кв.м., житловою площею 45,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на праві приватної власності, в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту № 947/40-144Н від 03.08.2007, укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", (правонаступник ПАТ "Укрсоцбанк"), в розмірі 794 551,13 грн., що складається з поточної заборгованості за відсотками в сумі 4040,37 грн., простроченої заборгованості за кредитом в сумі 451 718,60 грн., простроченої заборгованості за відсотками в сумі 235 804,01 грн., пені за прострочений кредит та відсотки в сумі 102988,16 грн., штрафу в розмірі 28773,00 грн., шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь ПАТ «Укрсоцбанк»в особі Севастопольського відділення ПАТ «Укрсоцбанк»(ЄДРПОУ 00039019) судовий збір в сумі 3219,00 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Севастопольського відділення ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа - ОСОБА_1, Національний банк України, приватний нотаріус Севастопольського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання недійсними договору кредиту № 947/40-144Н від 03.08.2007, укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", та договору іпотеки від 03.08.2007, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, застосування реституції -відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги до Ленінського районного суд м.Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -підпис

З оригіналом згідно

Суддя Ленінського районного суду

м. Севастополя М.В. Рубан