Постанова № 2922117, 14.10.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2008 року м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді доповідача Олендера І.Я.,

суддів Носа С.П., Пліша М.А.

при секретарі судового засідання Ступницькій Г.Я.,

за участю осіб:

від позивача Гаврилюк О.Р. представник,

від відповідача Мазан О.І. представник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу

за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Львові

на постанову Господарського суду Львівськоїобласті від 23 серпня 2007 року по справі № 5/1081-28/161 А

за адміністративним позовомВідкритого акціонерного товариства «Львівський завод «Автонавантажувач»

доДержавної податкової інспекції в м.Львові,

провизнання протиправними (нечинними) податкових повідомлень рішень від 07 лютого 2007 року № 0000021511/0/2131 та від березня 2007 року № 0000021511/1, -

в с т а н о в и л а :

В травні 2007 року позивач ВАТ «Львівський завод «Автонавантажувач» звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Львові, про визнання протиправними (нечинними) податкових повідомлень рішень від 07 лютого 2007 року № 0000021511/0/2131 та від березня 2007 року № 0000021511/1.

Постановою Господарського суду Львівської області від 23 серпня 2007 року в даній справі № 5/1081-28/161 А за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод «Автонавантажувач» до Державної податкової інспекції в м.Львові, про визнання протиправними (нечинними) податкових повідомлень рішень від 07 лютого 2007 року № 0000021511/0/2131 та від березня 2007 року № 0000021511/1, позов було задоволено в повному обсязі.

Прийняту постанову суд першої інстанції мотивував тим, що платіж, щодо якого позивачу направлені податкові повідомлення-рішення, не передбачений Законом України «Про систему оподаткування» або іншими законами з оподаткування, а тому відповідно до ст.1 зазначеного Закону вимога контролюючого органу стосовно його сплати позивачем, а рівнозначно й застосування штрафних санкцій за несплату суми цього платежу є незаконними. Крім того суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відносно позивача порушено провадження про визнання банкрутом, позивач не зобовязаний сплачувати до бюджету частину прибутку відповідно до ст.67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», оскільки це суперечить цілям процедури санації, та направленої на його фінансове оздоровлення. Крім того вказує на ряд судових рішень в інших справах, якими визнано право позивача не сплачувати частину прибутку.

Вказану постанову суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржив відповідач ДПІ в м.Львові, представник якої в подані апеляційній скарзі просить зазначену постанову скасувати і ухвалити нову, про відмову в задоволені позовних вимог, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема ст.67 Закону України «Про державний бюджет на 2006 року», пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та дав відповідні пояснення.

В свою чергу представник позивача заперечив проти доводів апелянта та просить відхилити вимоги апеляційної скарги з підстав відповідності постанови вимогам матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав, а саме.

Як правильно встановлено судом першої інстанції в статутному фонді ВАТ «Львівський завод «Автонавантажувач» державі належить частка (акції, паї) в розмірі 57,39 %.

Судом встановлено, що проведеною працівниками ДПІ у м.Львові документальною невиїзною перевіркою позивача за період 9 місяців 2006 року, було встановлено порушення вимог ст.67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.11.2005 року № 3235-ІVіз змінами та доповненнями та п.6, п.7 Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році, затвердженого ПКМУ від 17.05.2006 року № 678, внаслідок чого занижено суму відрахувань частини прибутку (доходу), яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України, за 09 місяців 2006 року на 349993 грн. про що складено Акт перевірки № 2/15-0/05808758 від 25.01.2007 року (а.с.8-10).

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 07.02.2007 року № 0000021511/0/2131, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем частина прибутку (доходу) господарських організацій (держаних, казенних підприємств та їх обєднань), що вилучаються до бюджету, у сумі 367492,65 грн. з яких 349993 грн. основний платіж, 17499,65 грн. штрафні (фінансові) санкції (а.с.11), а в результаті адміністративного оскарження позивачу було надіслано податкове повідомлення рішення ДПІ у м.Львові від березня 2007 року № 0000021511/1, яке за змістом було аналогічне попередньому (а.с.18).

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до ст.67 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» господарські організації: державні, в тому числі казенні підприємства та їх обєднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші субєкти господарювання, у статутному фонді яких державі належить частки (акції,паї), та їх дочірні підприємства сплачують за результатами фінансового-господарської діяльності 2005 року та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу).Для акціонерних, холдингових компаній та інших субєктів господарювання, статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніх підприємств, а також господарських організацій, у статутних фондах яких є частка комунальної власності, зазначені відрахування провадяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної або комунальної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах.

Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України, зокрема Постановою КМУ від 17.05.2006 року № 678 затверджено „Порядок і норматив відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2006 році” п.3 вказаної Постанови визначено, що Державна податкова адміністрація України визначена як орган контролю за справлянням (стягненням) платежу відповідно до Порядку та нормативу, затверджених такою постановою.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами за даними звіту про результати фінансового-господарської діяльності (форма № 2) за 9 місяців 2006 року позивач отримав чистий прибуток в сумі 1219,7 тисяч гривень.

Пунктом 2 зазначеного вище Порядку передбачено, що відрахування частини прибутку (доходу) провадяться, зокрема господарськими товариствами та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї). - 15 відсотків чистого прибутку, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, відповідно до розміру цих часток (акцій, паїв).

Згідно ст.75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним законодавчим органом в Україні.

Як зазначив Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України), конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт. який діяв у часі раніше.

З огляду на те, що ВАТ «Львівський завод «Автонавантажувач» 9 місяців 2006 року мав статус суб'єкта господарювання з часткою державної власності в статутному фонді, вимога статті 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» щодо сплати до бюджету частини чистого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності вказаного звітного періоду відповідно до розміру державної частки в статутному фонді є для нього обов'язковою.

У зв'язку з цим колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відповідачем доведено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 07 лютого 2007 року № 0000021511/0/2131 та від березня 2007 року № 0000021511/1 в частині визначення позивачу до сплати до бюджету 349993 грн. що становить 15% чистого прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку за результатами фінансово-господарської діяльності за 09 місяців 2006 року, відповідно до розміру державної частки в статутному фонді.

Суд першої інстанції задовольняючи в цій частині позовні вимоги позивача безпідставно надав перевагу Закону України «Про систему оподаткування», не взявши до уваги правило дії законів у часі та статус Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» як акту законодавчого органу України, сфера дії ст.67 якого поширюється на позивача. Будь-яких виключень, в тому числі і щодо субєктів господарювання, стосовно яких запроваджено процедури, передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вказана вище стаття Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» не містить. Зазначений Закон також не містить приписів щодо звільнення таких субєктів господарювання від сплати встановлених чинними законами України платежів до бюджету. Встановивши для суб'єктів господарювання, визначених в цій статті, обов'язок щодо сплати частини чистого прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку, до загального фонду Державного бюджету України, Закон України «Про державний бюджет України на 2006 рік» разом з тим не визначив за цим платежем статус платежу, що сплачується в порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». уповноваживши Кабінет Міністрів України встановити лише норматив і порядок відрахування частини такого прибутку відповідними суб'єктами господарювання. Згідно преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» цей закон є спеціальним з питань оподаткування, який установлює, зокрема порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

За визначенням пункту 1.2 ст.1 цього Закону податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до частини сьомої ст.1 Закону України «Про систему оподаткування» податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом. сплаті не підлягають.

Виходячи із системного аналізу наведених правових норм, податкове зобов'язання стосується платежу з податків і зборів (обов'язкових платежів), встановлених статями 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування», перелік яких є вичерпним до внесення відповідних змін до цього Закону.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що встановлений статтею 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» обов'язок щодо сплати частини чистого прибутку суб'єктами господарювання до бюджету не є податковим зобов'язанням, а відтак встановлена підпунктом 17.1.3пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідальність платників податків зборів (обов'язкових платежів) у вигляді штрафу за заниження суми податкового зобов'язання не поширюється на сплату зазначеного платежу.

Наявність у органів державної податкової служби визначених законом повноважень щодо контролю за справлянням (стягненням) до бюджету частини прибутку відповідно до ст.67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» без визначення в законодавчому порядку форми здійснення такого контролю виключає підстави для визнання податкового повідомлення-рішення, направленого податковою інспекцією суб'єкту господарювання щодо сплати зазначеного платежу, протиправним в частині суми зазначеного платежу в розмірі 349993 грн.

Відтак колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення від 07 лютого 2007 року № 0000021511/0/2131 та від березня 2007 року № 0000021511/1 в частині визначення суми 349993 грн. сумою податкового зобов'язання позивача та застосування наслідків несплати у встановлений термін податкового зобовязання та визначення суми штрафної (фінансової) санкції в розмірі 17499,65 гривень є протиправною, а тому в цій частині позов підлягає до задоволення.

Поряд з цим колегія суддів вважає безпідставними покликання суду першої інстанції на преюдиційність прийнятих судових рішень, щодо позивача в справах де визначався обовязок позивача, щодо сплати частини прибутку відповідно до вимог ст.72 Закону України «Про державний бюджет на 2004 рік», оскільки даний спір виник з інших, хоча подібних правовідносин, на підставі інших обставин, на підставі норм матеріального права, зокрема Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік», який на час прийняття рішень на які покликається позивач і суд першої інстанції взагалі не існували.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, не обєктивно і всебічно не зясованих обставинах, не відповідає вимогам ст.ст.2,10,11,71,72,86,138,143,159,161-163 КАС України, прийнята з порушенням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги її частково спростовують, тому така підлягає скасуванню, а в справі слід прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Львові задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Львівськоїобласті від 23 серпня 2007 року по справі № 5/1081-28/161 А за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод «Автонавантажувач» до Державної податкової інспекції в м.Львові, про визнання протиправними (нечинними) податкових повідомлень рішень від 07 лютого 2007 року № 0000021511/0/2131 та від березня 2007 року № 0000021511/1, - скасувати та прийняти нову.

ПозовВідкритого акціонерного товариства «Львівський завод «Автонавантажувач»

до Державної податкової інспекції в м.Львові, про визнання протиправними (нечинними) податкових повідомлень рішень від 07 лютого 2007 року № 0000021511/0/2131 та від березня 2007 року № 0000021511/1, - задовольнити частково.

Визнати протиправними податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м.Львові від 07 лютого 2007 року № 0000021511/0/2131 та від березня 2007 року № 0000021511/1 в частині визначення суми платежу податковим зобовязанням Відкритого акціонерного товариства «Львівський завод «Автонавантажувач» та застосування в звязку з цим штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 17499,65 гривень.

В задоволені решти позовних вимог в частині визнання протиправними (нечинними) податкових повідомлень-рішень від 07 лютого 2007 року № 0000021511/0/2131 та від березня 2007 року № 0000021511/1 в частині визначення позивачу до сплати до бюджету 349993 грн. що становить 15% чистого прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку за результатами фінансово-господарської діяльності за 09 місяців 2006 року, відповідно до розміру державної частки в статутному фонді відмовити.

Постанова набирає законної сили негайно після проголошення, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі прийняття постанови в порядку ч.3ст.160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення такої в повному обсязі.

Головуючий суддя : І.Я.Олендер

Судді: С.П.Нос

М.А.Пліш