Ухвала суду № 2922112, 14.10.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

  ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                         УХВАЛА     

       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2008 року                                                                  м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

судді-доповідача –  Довгополова О.М.,

суддів: Любашевського В.П.,Яворського І.О.

при секретарі Каблаку Т.П.

за участю осіб:

від позивача – Мардзялко Л.Л.;

від відповідача – Шістка М.А., Сохатюк О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові справу

за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області

на постанову господарського суду Хмельницької області від 29.07.2008 року у справі № 21/3524-А

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фруктовий світ»

Суддя у І-й інст. – Огороднік К.М.

Господарський суд Хмельницької області

Справа № 21/3524-А

Суддя-доповідач – Довгополов О.М.22-а-12710_08.doc

Реєстр   .  .08Справа № 22-а-12710/08

Рядок статзвіту № 40

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області та Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області

проскасування податкових повідомлень-рішень та ін.,-

 В С Т А Н О В И Л А :

         Товариство з обмеженою відповідальністю «Фруктовий світ» звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом (з урахуванням поданих уточнень) про визнання неправомірною бездіяльності 1-го відповідача стосовно повернення позивачу суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 272155,00 грн.; стягнення з Державного бюджету на користь позивача суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 272155,00  грн.; визнання неправомірними  дій 1-го відповідача по проведенню 21.05.2008р. невиїзної перевірки позивачаз питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2007 року за наслідками перевірок інших платників податків, які свідчать про порушення Закону України „Про податок на додану вартість";скасування податкового повідомлення-рішення №0000492302/0/4105 від 21.05.2008р.; визнання неправомірними  дій 1-го відповідача по проведенню в період з 09.06.2008р. по 13.06.2008р. виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2007 року; скасування податкового повідомлення-рішення №0000702302/0/4677 від 23.06.2008р.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 29 липня 2008 року по справі №21/3524-А позов задоволено повністю.

            Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому звернулися з апеляційною скаргою до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначену постанову господарського суду Хмельницької області від 29.07.2008р. скасувати та ухвалити по справі нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

20.04.2007 року позивачем була подана декларація з ПДВ за березень 2007 р. в якій до бюджетного відшкодування позивачем заявлена сума в розмірі 42780,00 грн.

ДПІ у м. Хмельницькому проведена камеральна перевірка даних, заявлених у вищезазначеній податковій декларації, за результатами якої складено акт № 3204/15-2/33590996 від 18.05.2007р.

          ДПІ у м. Хмельницькому проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за березень 2007р. про що, складено довідку № 3812/23-3/33590996 від 20.06.2007р. За результатами зазначених перевірок податкових повідомлень-рішень стосовно позивача не приймалося.В довідці № 3812/23-3/33590996 відповідач-1 зазначив, що за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2007 року, що пов'язано з відсутністю інформації по основних постачальниках.

            22.10.2007       року позивачем була подана декларація з ПДВ за вересень 2007 р. в якій, до бюджетного відшкодування позивачем заявлена сума в розмірі 229375,00 грн. ДПІ у м. Хмельницькому проведено дві камеральні перевірки даних, заявлених у вищезазначеній податковій декларації, за результатами яких складено акти №1173/15-2/33590996 від 18.02.2008 р. та № 4062/1502/33590996 від 12.05.2008 р.                  21.05.2008    р. відповідачем-1 проведено невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2007р., за наслідками перевірок інших платників податків, які свідчать про порушення Закону України „Про податок на додану вартість". За результатами перевірки складено акт № 4289/23-3/33590996 від 21.05.2008р., на підставі якого стосовно позивача прийнято податкове-повідомлення рішення № 0000492302/0/4105 від 21.05.2008 р. Зазначеним податковим повідомленням рішенням позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 42780,00грн.          В період з 09.06.2008р. та 13.06.2008р. відповідачем-1 проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2007р. та березень 2008 р. За результатами перевірки складено акт № 5307/23-3/33590996 від 23.06.2008р., на підставі якого стосовно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000702302/0/4677 від 23.06.2008р. Зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 229375,00 грн.

         Відповідно до п.п.7.7.4, 7.7.5. п.7.7. ст.7Закону України «Про «Про податок на додану вартість», зі змінами та доповненнями, (далі –«Закон»)платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації … Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

             Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши доводи кожної із сторін, колегія суддів дійшла висновку, що в даній ситуації бюджетне відшкодування позивачу податку на додану вартість  не було своєчасно здійснено насамперед через розбіжності сторін у тлумаченні норми п. 1.8 ст. 1 та пп.7.7.1 та 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону.

Згідно п.1.8. ст.1 Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.Зазначена норма є дефінітивною стосовно визначення поняття бюджетне відшкодування та є відсильною стосовно порядку і підстав здійснення бюджетного відшкодування, які передбачені іншими нормами Закону.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або відшкодуванню з Держбюджету України (бюджетному відшкодуванню), встановлений п. 7.7 ст. 7 Закону.

Відповідно до пп. 7.7.1 ст. 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 ст. 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а)  бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б)залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Судова колегія вважає, що зазначена норма можливість отримання платником податку бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з Держбюджету України пов'язує з фактичною сплатою податку контрагентам платника в ціні придбаних товарів (робіт, послуг). Факт сплати позивачем своїм постачальникам сум податку на додану вартість у ціні придбаних товарів податковим органом не заперечується та не спростовуються.

Колегією суддів не беруться до уваги доводи апелянта про те, що не можливо підтвердити факт сплати податку на додану вартість до бюджету постачальниками позивача.

Відповідно до положень ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Чинне законодавство, в тому числі і Закон не обмежують право покупця (позивач) на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця (позивач) в ціні товару.

Відповідно до п.п.7.7.10. п.7.7. ст.7 Закону 7 джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Таким чином, сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У даній справі такий обов'язок покладений податковим органом на покупця (позивача), що суперечить вимогам чинного законодавства. 

   З огляду на вищезазначене, судом не приймаються до уваги доводи відповідача-1 про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування ПДВ за результатами податкової декларації з ПДВ за вересень 2007р., оскільки відповідна сума не була у рядку 25.1 зазначеної податкової декларації.

             В податковій декларації з ПДВ за вересень 2007р. позивач належним чином заповнив рядок 25 та подав до декларації додаток №3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» та додаток №4 «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування», а також виконав вимоги пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону стосовно подання органу Державного казначейства України в п'ятиденний термін копії декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. Все зазначене свідчить про чіткий намір позивача отримати бюджетне відшкодування на банківський рахунок. А тому описка в рядку 25.1 податковій декларації з ПДВ за вересень 2007р. в будь-якому випадку не може бути підставою для позбавлення позивача права на відшкодування від'ємної різниці податку, що є матеріальним правом позивача, захист якого гарантовано частиною першою ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 року і відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

         В даній ситуації колегією суддів також приймається до уваги норма п.п.4.4.1.п.4.1. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якої уразі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

         Стосовно задоволення позовних вимог про визнання неправомірними дій 1-го відповідача по проведенню 21.05.2008р. невиїзної перевірки позивачаз питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2007 року за наслідками перевірок інших платників податків, які свідчать про порушення Закону України „Про податок на додану вартість";скасування податкового повідомлення-рішення №0000492302/0/4105 від 21.05.2008р.; визнання неправомірними  дій 1-го відповідача по проведенню в період з 09.06.2008р. по 13.06.2008р. виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2007 року; скасування податкового повідомлення-рішення №0000702302/0/4677 від 23.06.2008р. судовою колегією, крім вищезазначеного, приймається до уваги як підстава для задоволення зазначеної частини позовних вимог також наступне.

         Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п.п. 7.7.5 п.7.5. ст.7 Закону податковий орган має право провести камеральну та документальну перевірки платника податку у чітко визначені строки та не дозволяє проведення двох документальних перевірок по одній декларації і тим більше не дозволяє проведення такої перевірки після закінчення встановленого терміну.

         При цьому відповідачем-1 не надано безспірних та беззаперечних доказів наявності хоча б однієї із передбачених ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу» підстав для проведення 21.05.2008р. невиїзної перевірки позивачаз питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2007 року за наслідками перевірок інших платників податків, які свідчать про порушення Закону України „Про податок на додану вартість" та проведення в період з 09.06.2008р. по 13.06.2008р. виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2007 року.

Крім цього, колегією суддів приймається до уваги, що відповідно до ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не дозволяється проведення податковими органами позапланових перевірок без рішення суду про проведення такої перевірки.

Відповідних судових рішень на проведення вищезазначених перевірок відповідачем-1 також не було надано.

Враховуючи викладене, у відповідача-1 не було підстав для проведення 21.05.2008р. невиїзної перевірки позивачаз питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2007 року за наслідками перевірок інших платників податків, які свідчать про порушення Закону України „Про податок на додану вартість" та проведення в період з 09.06.2008р. по 13.06.2008р. виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2007 року, а відтак прийнятті на підставі таких перевірок податкові повідомлення рішення №0000492302/0/4105 від 21.05.2008р. та №0000702302/0/4677 від 23.06.2008р. підлягають скасуванню.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції помилково вказано про проведення невиїзної перевірки позивача в період з 09.06.2008 року по 13.06.2008 року, однак фактично мало місце проведення виїзної перевірки підприємства. Проте дана помилка на вплинула на правильність прийнятого рішення і носить формальний характер.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та у відповідності до норм процесуального права, а тому скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області залишити без задоволення, постановугосподарського суду Хмельницької області від 29.07.2008 року – без змін.

         Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.  

Головуючий                                                                     О.М. Довгополов

Судді                                                                                 В.П. Любашевський

                                                                            І.О. Яворський