Постанова № 29219195, 04.02.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2013 року Справа № 803/73/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Кравчик В.В.,

за участю представників позивача Шевчук В.В., Матчука Ю.С., Матросова Т.А.,

представників відповідача Мельника С.І., Мельника О.М., Довгун. Т.Г., Кузьменко О.О., Ковальчук С.У.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клеодора-М» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

24 січня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Клеодора-М» (далі - ТзОВ «Клеодора-М») звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002592201 від 25.12.2012 року, № 002602201 від 25.12.2012 року та № 0002612201 від 25.12.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Клеодора-М» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року. За результатами перевірки був складений акт № 6986/22-2/35594273 від 12.12.2012 року. На підставі акта перевірки Луцькою ОДПІ були винесені податкові повідомлення - рішення від 25.12.2012 року № 0002592201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та штрафні (фінансові санкції) за порушення ст. ст. 4, 5, 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 135.1., п. 135.2, ст. 135, пп. 138.1.1, п. 138.1, п. 138,2, п. 138.8, пп. 138.10.2, пп. 138.10.3, пп.138.10.4, п. 138.10 ст. 138, пп. 153.1.3, п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України; № 0002602201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафні (фінансові санкції) за порушення пп. 185.1 ст. 185, пп. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України; № 0002612201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за порушення пп. 185.1 ст. 185, пп. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу, оскільки проігнорувавши положення контракту, укладеного між сторонами, працівники ДПІ не взяли до уваги договірну ціну, узгоджену з контрагентами суму заборгованості та вивели зовсім іншу суму заборгованості, значно меншу від узгодженої. Вважає неправомірним з боку ДПІ втручання в договірні стосунки сторін, визначення суми заборгованості без врахування умов контракту, нарахування курсових різниць з неузгодженої сторонами суми заборгованості. Тому і нараховані суми податків з курсових різниць, що обчислені з вірної суми заборгованості, ТзОВ «Клеодора-М» вважає нарахованими за податковими повідомленнями рішеннями неправомірно, тому вищевказані податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм законодавства та підлягають скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, додатково суду пояснили, що строк договору з контрагентом в них не закінчився і за отриманий товар їх підприємство повністю не розрахувалось. Підтвердили, що при ввезенні товару на митну територію України ними повністю були сплачені всі податки та збори і митниця будь-яких претензій щодо цього не мала. Вважають неправомірними висновки податкової інспекції про розрахунок порушень курсової різниці на підставі наявних на підприємстві ВМД та інвойсів, оскільки первинними бухгалтерськими документами в першу чергу є контракт та письмові узгодження ціни по поставлених товарах, як доповнення до контракту, що і було відображено в регістрах бухгалтерського обліку по підприємству в рахунку «632», але податковою інспекцією дані обставини не були взяті до уваги і була нарахована курсова різниця з неузгодженої сторонами контракту суми заборгованості, що є протиправним.

В зв'язку з наведеним просять позов задовольнити, визнати протиправними і скасувавши оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Представники відповідача в судовому засіданні та в письмових запереченнях позов не визнали. Суду пояснили, що під час перевірки було встановлено укладення договору купівлі-продажу з двома іноземними контрагентами де сума контракту була виражена в доларах США, а оплата товару, як в доларах США, так і в Євро. Розмитнення товару відбулося у Євро, як і оприбуткування цього товару з одночасним відображенням у національній валюті по курсу НБУ. Підтвердили, що при розрахунку порушень курсової різниці податкова інспекція брала за основу первинні документи - ВМД та інвойси, а письмові узгодження ціни по поставлених товарах, як доповнення до контракту, які подавались адміністрацією підприємства з перекладом на українську мову, податковою інспекцією до уваги не брались, а розраховувалось для підприємства позитивне значення курсових різниць в складі доходів за ВМД та інвойсами.

З врахуванням цього вважають, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення сформовані у відповідності до норм чинного законодавства, а відтак просять суд в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та Законами України.

Судом встановлено, що ТзОВ «Клеодора-М» було зареєстроване виконавчим комітетом Луцької міської Ради 28.12.2007 року. Взято на податковий облік в Луцькій ОДПІ з 29.12.2007 року за № 8530 та станом на 30.06.2012 року перебувало на обліку в Луцькій ОДПІ. З 21.01.2008 року ТзОВ «Клеодора-М» зареєстроване платником податку на додану вартість.

На підставі направлень на перевірку від 25.12.2012 року № 002139, № 002137, № 001814, № 002186, № 002211 від 16.11.2012 року, № 002106 від 26.10.2012 року виданих Луцькою ОДПІ працівниками даного податкового органу з 25.10.2012 року по 21.11.2012 року проведена перевірка ТзОВ «Клеодора-М», яка продовжена з 22.11.2012 року по 05.12.2012 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року. За результатами перевірки складено акт № 6986/22-2/35594273 від 31.08.2012 року.

Перевіркою встановлені порушення пп. 135.1, пп. 135.2, ст. 135, пп. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8, п.п. 138.10.2, 138.10.3, 138.10.4, п. 138.10, ст. 138, п.п. 153.1.3, п. 153.1, ст. 153 ПК України, ст. 4, ст. 5, ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств від 22.05.97р. №283/97-ВР нараховано податок на прибуток всього у сумі 1 437 280,00 грн., у тому числі: І квартал 2011 року в сумі 22 401,00 грн., III квартал 2011 року в сумі 293 467,00 грн., ІУ квартал 2011 року в сумі 662 793,00 грн., II квартал 2012 року в сумі 458 619,00 грн.;

п.п. 185.1, ст. 185, пп. 187.1, ст. 187 ПК України: зменшено залишок від'ємного значення, який підлягає (підлягав) включенню до податкового складу податкового кредиту наступного податкового періоду за травень 2012 року на суму 64209 грн.; донараховано податок на додану вартість, що підлягає до сплати в бюджет за червень 2012 року в сумі 59 805грн.

В грудні 2012 року директором ПП ТзОВ «Клеодора-М» Матчуком Ю. С. були подані письмові заперечення на акт перевірки від 12 грудня 2012 року № 6986/22-2/35594273, однак податковим органом не взяті до уваги.

На підставі вищезгаданого акту перевірки Луцькою ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 25.12.2012 року № 0002592201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 437 280 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 114 655,75 грн., всього 1 551 935,75 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0002602201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 59 805 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 14 951,25 грн., всього 74 756,25 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0002612201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 64 209 грн.

В ході перевірки, проведеної працівниками Луцької ОДПІ, було встановлено, що ТзОВ «Клеодора-М» укладено договори купівлі-продажу № 273/12-1 від 15.12.2009 року з фірмою "PARIBELLA TRADE S.A." (50 th Street, Global Plaza Towel, 19 th Floor, Suit H, Republic of Panama) та № 273/04-12 від 04.12.2009 року з фірмою "Favor International, Inc. Caleo 50, Torre Global Plaza, Piso No" (Oficina No 7E, Panama Citi-Republic of Panama) на імпорт кузовів до моторних транспортних засобів, автомобілів легкових, запчастин та пристроїв для моторних транспортних засобів, механічного обладнання, аеронавігаційних або космічних апаратів та їх частин, самохідної техніки дорожнього призначення, плавучих засобів морських або річкових, товарів народного вжитку.

У вищевказаних договорах сума контракту виражена в доларах США, умови оплати встановлені наступні: Покупець проводить оплату за отриманий товар згідно виставлених нерезидентами рахунків - фактур (інвойсів), шляхом безготівкового платежу на валютний рахунок Продавця, оплата товару проводиться в доларах США, євро.

Розмитнення товарів проведено митними органами відповідно до рахунків - фактур (інвойсів), виставлених нерезидентами з вираженням в іноземній валюті (євро).

ТОВ «Клеодора-М» оприбутковано товар (автомобілі) згідно митних декларацій та відображено в обліку по рахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» в ін. іноземній валюті (євро) з одночасним відображенням у національній валюті по курсу НБУ на дату оприбуткування.

За перевірений період ТзОВ «Клеодора-М» перерахувало валютні кошти в сумі 14 300,00 євро на рахунок фірми «PARIBELLA TRADE S.A.» (Панама).

Згідно даних перевірки станом на 30.06.2012 року по розрахунках з фірмою «PARIBELLA TRADE S.A.» (Панама) рахується кредиторська заборгованість - 6 558 408,00 євро.

За перевірений період валютні кошти на адресу фірми «Favor International, Inc. Caleo 50, Torre Global Plaza, Piso No» не перераховувались.

Станом на 30.06.2012 року кредиторська заборгованість по розрахунках з фірмою «Favor International, Inc. Caleo 50, Torre Global Plaza, Piso No» становить 141 200,00 євро.

В ході перевірки встановлено порушення п. 135.2 ст. 135, п. 138.2 ст. 138, п.п. 153.1.3 пункту 153.1 ст. 153 Податкового Кодексу України.

А саме: при визначенні позитивного та від'ємного значення курсових різниць від переоцінки заборгованості у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти перевіркою встановлено розбіжності, ТзОВ «Клеодора-М» перераховувало позитивні та від'ємні значення курсових різниць кредиторської заборгованості на кінець звітних податкових періодів в доларах США, а не в євро, як було зазначено в первинних бухгалтерських документах (інвойсах, ВМД), розмитнено та оприбутковано товар.

Суд дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство України, яке регулює спірні правовідносини, приходить до висновку, що не заслуговує на увагу суду висновок відповідача про вчинення ТзОВ Клеодора-М» порушень.

Відповідно до пунктів 135.1, 135.2 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 153.1.3 статті 153 ПК України передбачено, що визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Згідно п. 138.1.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Порядок обчислення та сплати податку на прибуток підприємств до 02.12.2010 року регулювався Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 4.1, 4.1.1 ст. 4, пп. 11.3, 11.3.1 ст. 11 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону). Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Пунктами 5.9, 5.10 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування з податку на прибуток є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З аналізу положень вищенаведених нормативно-правових законодавчих актів вбачається, що не можуть належати до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Разом з цим, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог чи, іншими документами, передбаченими законодавством. Також з проаналізованих норм випливає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулює Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку. Так, згідно з частиною 1 цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 68 ГК України підприємство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність, яка є частиною зовнішньоекономічної діяльності України і регулюється законами України, іншими прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Порядок використання коштів підприємства в іноземній валюті визначається цим Кодексом та іншими законами.

15.10.2010 року між ТзОВ «Клеодора-М» (покупець) та "PARIBELLA TRADE S.A." (продавець) було укладено контракт №273/12-1. Згідно умов даного договору продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію. Згідно п.6 в) договору оплата проводиться в доларах США або Євро.

В ході виконання умов договору сторонами укладено було ряд додаткових угод, зокрема, додаткова угода № 3 до договору купівлі-продажу №273/12-1 від 15.10.2010 року, якою внесено зміни до розділу 6.

Згідно п. е розділу 6 у випадку поставки товару у валюті відмінній від валюти контракту, вартість поставки перераховується у валюту контракту згідно крос-курсу. Вартість поставленого товару (заборгованість), що підлягає перерахунку, термін перерахунку, крос-курс перерахунку в валюту контракту узгоджується сторонами шляхом переписки.

Оскільки частина поставок, а відповідно і заборгованості виникли в валюті Євро, то сторони, з метою виконання умов контракту, шляхом переписки, яка досліджена в судовому засіданні, щомісячно, з квітня 2011 року по вересень 2012 року, узгоджували заборгованість в доларах США, тобто у валюті контракту, в подальшому відображаючи заборгованість у відповідних рядках балансу підприємства в гривнях.

Згідно п.135.2 ст. 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Податковий орган, посилається на ВМД та інвойси, як на первинні документи. Однак дана позиція не ґрунтується на фактичних обставинах справи. ВМД не являється первинним документом, який свідчить про здійснення господарської операції, оскільки у контрагента даного документа немає. ВМД являється доказом розмитнення товару та ввезення його на митну територію України. Відтак, посилання на ВМД являються надуманими. Інвойс - міжнародний рахунок, дія якого вичерпується після проведення розмитнення та оприбуткування товару на складі. Основним та єдиним доказом, з якого слід виходити, надаючи оцінку правовідносинам, являється договір № 273/12-1 від 15.10.2010 року. Згідно умов цього уся заборгованість, яка виникла в ході виконання умов контракту узгоджується у доларах США. Доказами узгодження суми боргу являються листи і та переписка, яка велась контрагентами, згідно якої узгоджувалася сума заборгованості в доларах США.

Згідно ст. 626,627,629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1088 ЦК України сторони у договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд.

Вказані норми права встановлюють обов'язковість умов договору для сторін та вільність вибору валюти розрахунку та його способу. Відтак, проведення будь-якого обліку заборгованості в Євро було б, порушенням умов контракту, оскільки заборгованість узгоджена в доларах США.

Відповідно до пп. 7.3.3. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

Враховуючи викладене, заборгованість в іноземній валюті за товарами (виконаними роботами, наданими послугами), яка виникла до 01.04.2011 року, підлягає перерахунку для визначення курсових різниць.

Згідно п. 153.1.3 ст. 153 ПК України визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» (далі - П(С)БО - 21), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 р. N 193, визначено, що курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. Разом з тим, згідно із п. п. 7 - 8 П(С)БО - 21 курсові різниці визначають за монетарними статтями балансу в іноземній валюті.

Відповідно до п. 4 П(С)БО - 21 під монетарними статтями розуміють статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів (п. 4 П(С)БО - 21).

Оскільки сторонами узгоджена була заборгованість в доларах США, яка в подальшому була відображена в балансі товариства в гривневому еквіваленті, то позивач дотримав усіх вимог законодавства. Працівники ДПІ не взяли до уваги договірну ціну, узгоджену з контрагентами суму заборгованості та вивели зовсім іншу суму заборгованості , значно меншу від узгодженої. Доказів узгодження заборгованості в Євро податковий орган не надав. Фактично, самостійно визначаючи заборгованість в Євро, податковий орган, втручається в діяльність товариства «Клеодора-М».

Згідно ст. 19 ГК України незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Отже, нараховані суми податків з курсових різниць, що обчислені з невірно встановленої суми заборгованості є нараховані неправомірно.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

В ході судового розгляду податковим органом не надано таких доказів. В свою чергу позивачем надано такі докази, а саме контракт, листування із контрагентами з приводу узгодження сум боргу у відповідній валюті.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до частини 1 ст. 69 КАС України є будь-які дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів.

Позивачем надано суду достатні та необхідні докази у підтвердження незаконності та безпідставності оскаржуваного рішення Луцької ОДПІ, в свою чергу відповідачем не надано належні докази в підтвердження законності оскаржуваного рішення. В зв'язку із чим, оскаржуване рішення є протиправним.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, в їх сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність встановлених Луцькою ОДПІ в акті планової виїзної перевірки ТзОВ «Клеодра-М» обставин, з огляду на що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.12.2012 року № 0002592201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 437 280 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 114 655,75 грн., всього 1 551 935,75 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0002602201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 59 805 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 14 951,25 грн., всього 74 756,25 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0002612201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 64 209 грн. слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки представник позивача в судовому засіданні відмовилися від стягнення сплаченого судового збору, а тому судовий збір не стягується.

Керуючись статтями 11, 17, 94, 71, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статтей 4, 5, 7, 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", статтей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статтей 135, 138, 153, 185, 187 Податкового кодексу України, статтей 6, 626, 627, 629, 1088 Цивільного кодексу, статтей 19, 68 Господарського кодексу, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції рішення Волинської області Державної податкової служби від 25.12.2012 року № 0002592201, № 0002602201 та № 0002612201.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 09 лютого 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий С.Ф. Костюкевич