Ухвала суду № 2921873, 29.10.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції суддя Галатіна О. О.

Суддя-доповідач - Яманко В. Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

29 жовтня 2008 року справа № 22-а-11650/08

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26, 3 корпус

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Яманко В. Г.

суддів: Міронова Г. М.

Горбенко К. П.

при секретарі судового засідання Білоус К. І.

за участю представників від:

позивача Гришакова Н. Є. за дов. № 18 від 10 січня 2008 р.,

відповідача Коробченко В. А. директор за протоколом № 2 від 15 липня

2008 р., Предиус Л. С. за дов. від 29 жовтня 2008 р.,

Поповиченко О. М. за дов. від 14 жовтня 2008 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової

інспекції м. Маріуполя

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 12 серпня 2008 року (повний текст постанови складений

17 серпня 2008 року)

по адміністративній справі № 2-а-11085/08 (суддя Галатіна О. О.)

за позовом Жовтневої міжрайонної державної податкової

інспекції м. Маріуполя

до товариства з обмеженою відповідальністю «Тепла Хата

Майбутнього», м. Донецьк

про стягнення в доход держави

ВСТАНОВИЛА:

23 травня 2008 року Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя звернулася з адміністративним позовом (арк. справи 1-4) до товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛА ХАТА МАЙБУТНЬОГО» про стягнення з відповідача в доход держави суми 25647 грн. 60 коп., яка отримана за виконані роботи від ТОВ "Квітень".

Постановою Донецького окружного адміністративного суду (арк. справи 43-48) від 12 серпня 2008 року в задоволенні позову Жовтневої МДПІ м. Маріуполя було відмовлено.

В апеляційній скарзі (арк. справи 53-54) позивач просив скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нову постанову, якою задовольнити повністю позовні вимоги. Під час судового розгляду представник позивача підтримав апеляційну скаргу.

Представники відповідача проти апеляційної скарги заперечували (арк. справи 62-65) та просили постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2008 року залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень встановила наступне.

Позивач в обґрунтування позову про стягнення з ТОВ «ТЕПЛА ХАТА МАЙБУТНЬОГО» в доход держави суми 25647 грн. 60 коп., яка отримана від ТОВ «Квітень» за виконані будівельні роботи посилається на те, що посадовими особами Жовтневої МДПІ за період з 1 жовтня 2007 року по 31 січня 2008 року була проведена виїзна позапланова перевірка товариства з обмеженою відповідальність «Квітень» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з ПДВ, про що був складений акт перевірки № 989/23-4/31132432 від 18 квітня 2008 року (арк. справи 9-28). За актом перевірки було встановлено порушення ТОВ «Квітень» вимог підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за листопад, грудень 2007 року, січень 2008 року та вимог підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього ж закону в частині завищення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за жовтень, листопад, грудень 2007 року, січень 2008 року та завищення суми залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у листопаді 2007 року.

В акті перевірки № 989/23-4/31132432 від 18 квітня 2008 року посадовими особами Жовтневої МДПІ було зазначено (арк. справи 17-19), що ТОВ «Квітень» були придбані послуги по виконанню робіт з підготовки будівельного майданчика на багатофункціональному комплексі «Приморя» за угодою від 27 вересня 2007 року № 27/09-2. За даними податкового органу відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт за жовтень 2007 року було встановлено надання послуг за вказаним договором на загальну суму 25647 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ 4274 грн. 60 коп.

Позивач зазначає, що ТОВ «Квітень» в порушення статей 17, 24, 29 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20 квітня 2000 року № 1699-ІІІ, Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 5 грудня 2000 року N 273, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2000 року за N 945/5166, Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Держбуду України від 27 серпня 2000 р. N 174 і введених в дію з 1 жовтня 2000 року із змінами і доповненнями, внесеними згідно з Доповненням N 3, затвердженим наказом Держбуду України від 7 травня 2002 року N 80, придбав будівельні роботи від ТОВ «ТЕПЛА ХАТА МАЙБУТНЬОГО» без отримання належної документації та дозволів на такі роботи. За висновком Жовтневої МДПІ такі дії ТОВ «Квітень» суперечать інтересам держави та відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України взаємовідносини між ТОВ «Квітень» та ТОВ «ТЕПЛА ХАТА МАЙБУТНЬОГО» вважаються такими, що порушують публічний порядок, спрямовані на незаконне заволодіння майном держави. За результатами перевірки, у звязку з викладеним Жовтнева МДПІ визначила, що ТОВ «Квітень» у порушення підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зависив суму податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «ТЕПЛА ХАТА МАЙБУТНЬОГО» у жовтні 2007 року на суму 4274 грн. 60 коп.

В обґрунтування стягнення з відповідача в доход держави вартості будівельних робіт за угодою між ТОВ «Квітень» та ТОВ «ТЕПЛА ХАТА МАЙБУТНЬОГО» Жовтнева МДПІ посилається на приписи статей 203, 215, 228, 875 Цивільного кодексу України, статті 49 Господарського кодексу України та на пункт 11 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” № 509-ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року зі змінами та доповненнями, за яким до функцій податкових інспекцій віднесено подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Відповідно до статті 89 Цивільного кодексу України (далі за текстом ЦК) юридична особа вважається створеною і набуває права юридичної особи (правосубєктність) з дня її державної реєстрації. Статтями 91, 92 ЦК дано визначення цивільної правоздатності та цивільної дієздатності юридичної особи. Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Квітень» та товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛА ХАТА МАЙБУТНЬОГО» є зареєстрованими належним порядком юридичними особами, про що свідчать свідоцтва (арк. справи 8, 98) з відповідним обсягом цивільної правоздатності та дієздатності.

Жовтнева МДПІ посилається на приписи статті 49 Господарського кодексу України, за якою підприємці зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність. За статтею 31 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20 квітня 2000 року № 1699-ІІІ державний контроль за плануванням, забудовою та іншим використанням територій здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури, відповідними спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами, а також іншими спеціально уповноваженими органами виконавчої влади. Статтею 32 вказаного закону передбачена відповідальність за порушення законодавства під час планування, забудови та іншого використання територій, а саме особи, винні в: затвердженні містобудівної документації з порушенням встановлених державних стандартів, норм і правил; недотриманні регіональних і місцевих правил забудови під час планування, забудови та іншого використання територій; недотриманні термінів надання висновків комплексної експертизи або обґрунтованої відмови; недотриманні термінів подання відповідних висновків до складу комплексної експертизи; недотриманні термінів підготовки та надання дозволів на будівництво та виконання будівельних робіт; вимаганні при видачі дозволів на будівництво об'єктів містобудування та виконання будівельних робіт чи проведення експертизи будь-яких інших документів, не передбачених законодавством; недотриманні режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність, - несуть відповідальність, встановлену законом. Як вбачається з наведених норм, серед субєктів, що здійснюють державний контроль у сфері будівництва відсутні податкові органи та серед заходів відповідальності за скоєння певних порушень відсутня відповідальність субєкта підприємницької діяльності передбачена цим законом за неотримання дозволу на будівництво.

Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт (далі за текстом Положення), затверджене наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 5 грудня 2000 року N 273, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2000 року за N 945/5166, встановлює порядок та умови надання дозволу на виконання будівельних робіт з нового будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення, реставрації та капітального ремонту об'єктів. Положення обов'язкове для застосування усіма суб'єктами будівництва незалежно від форм власності, відомчої належності та джерел фінансування. Пунктом 1.1 Положення дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які одночасно ведуть реєстр наданих дозволів. Пунктом 5.1 Положення виконання будівельних робіт на об'єктах без одержання дозволу або його завчасної перереєстрації, а також виконання не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним і тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством. За статтею 97 Кодексу України про адміністративні правопорушення за самовільне будівництво будинків або споруд, а так само за самовільну зміну архітектурного вигляду будинків або споруд під час експлуатації, передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу на громадян від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від дев'яти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, діючим законодавством передбачена лише адміністративна відповідальність посадових осіб господарюючого субєкта за самовільне будівництво без отримання дозволу. Інших видів відповідальності відносно субєктів підприємницької діяльності у формі товариства з обмеженою відповідальності, якими є ТОВ «Квітень» та відповідач, не передбачено.

27 вересня 2007 року між ТОВ «Квітень» (далі Замовник) та ТОВ «ТЕПЛА ХАТА МАЙБУТНЬОГО» (далі Підрядник) був укладений договір підряду № 27/09-2 (арк. справи 74-77), за яким Замовник доручив, а Підрядник зобовязувався виконати роботи по підготовці будівничого майданчика на багатофункціональному комплексі «Приморя». Вказаний договір підряду відповідає вимогам статті 875 Цивільного кодексу України та позивач протилежного не довів. За локальним кошторисом № П-1-1, договірною ціною, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт загальна вартість робіт за договором складає 25648 грн. (арк. справи 78-82). Роботи виконувалися у відповідності з умовами договору та договірної ціни, до якої були включені електромонтажні роботи та закупка матеріалів. Замовник ТОВ «Квітень» 28 вересня 2007 року передплатив суму 12000 грн., роботи виконувалися в строк згідно пункту 3.1 договору, що підтверджено актом форми КБ-2в виконаних робіт від 4 жовтня 2007 року на суму 25647 грн. 60 коп. (арк. справи 84-86), та оплачений Замовником 10 жовтня 2007 року в сумі залишку 13648 грн. ТОВ «ТЕПЛА ХАТА МАЙБУТНЬОГО» для виконання умов договору було здійснено придбання матеріалів на суму 19415 грн. 20 коп. зі сплатою грошових коштів постачальникам. Результати вказаних господарських операцій були відображені відповідачем в податковому обліку. У вересні 2007 року відповідачем був нарахований та сплачений за деклараціями (арк. справи 68-69, 72-73) податок на додану вартість в сумі 1477 грн. та податок на прибуток в сумі 4621 грн. З огляду на викладене належне виконання та дотримання вимог законодавства зі сторони відповідача є доведеним та позивачем не спростовувалося, оскільки наголос ставився лише на діяльність ТОВ «Квітень».

Щодо застосованих податковим органом норм цивільного законодавства, то загальний їх аналіз свідчить про наступне.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочин це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір це домовленість (погоджена дія) двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (стаття 626 ЦК). За змістом правочин не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина 1 статті 203 ЦК). Приписи частини 1 статті 203 ЦК узгоджуються з наступними нормами:

- частиною 5 статті 12 ЦК, за якою якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом, тобто, важливою гарантією здійснення права є презумпція, тобто припущення добросовісності та розумності дій того, хто має це право. Така презумпція діє до того часу, поки інше не буде встановлено рішенням суду. Отже, щодо кожної особи, яка має цивільне право, припускається, що вона сама здатна визначити призначення цього права, доцільність та характер його здійснення;

- частиною 1 статті 215 ЦК, за якою підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 1-3, 5 та 6 статті 203 цього кодексу, за частиною 2 статті 215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), тобто висновок про нікчемність правочину повинен ґрунтуватися на відповідній прямій нормі закону,

- частиною 1 статті 216 ЦК, за якою недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю, та наслідком укладення правочину, що не відповідає вимогам закону і визнається недійсним, є двостороння реституція, за частиною 5 статті 216 ЦК вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути предявлена будь-якою заінтересованою особою,

- статтею 228 ЦК, за якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним.

Під нікчемним правочином необхідно розуміти правочин, недійсність якого встановлена законом. Під порушенням публічного порядку розуміється пошкодження майна держави, незаконне заволодіння ним, але у даній справі порушення публічного порядку укладенням та виконанням договору підряду зі сторони підрядника не допускалося, тим більше, що Закон України «Про планування і забудову територій» не містить відповідальності підрядника за неотримання замовником дозволу на проведення будівельних робіт, відповідач має ліцензію Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 313513 видана ТОВ «ТЕПЛА ХАТА МАБУТНЬОГО» 9 лютого 2007 року до 9 лютого 2012 року на право здійснення будівельної діяльності (арк. справи 93), тобто законне право відповідача на здійснення будівельних робіт за укладеним договором підтверджене. До того ж за договором на проведення будівельних робіт укладеного між двома субєктами підприємницької діяльності колективної форми власності взагалі мова про майно держави не йшла, ніякого незаконного володіння майном держави податковий орган не встановлював, а неправильне формування ТОВ «Квітень» податкового кредиту за дослідженою господарською операцією це податкове порушення з відповідними наслідками стосовно ТОВ «Квітень» як платника податку, яке не є доказом нікчемності правочину, та відношення до іншого платника податку - ТОВ «ТЕПЛА ХАТА МАБУТНЬОГО» не має. До того ж, за серпень та вересень 2007 року державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «ТЕПЛА ХАТА МАЙБУТНЬОГО», за результатами якої була складена довідка № 2694/23-7/34665894 від 25 грудня 2007 року (арк. справи 88-92). Предметом дослідження податкового органу було дотримання ТОВ «ТЕПЛА ХАТА МАБУТНЬОГО» вимог податкового та іншого законодавства при укладанні та виконання договору підряду № 27/09-2 від 27 вересня 2007 року з ТОВ «Квітень». ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька порушення за результатами дослідження вказаної господарської операції зафіксовані не були.

Правові наслідки нікчемного правочину за статтею 216 ЦК можуть бути застосовані лише при безпосередньому зазначені про них в законі. Жовтнева МДПІ в обґрунтування стягнення на користь державного бюджету України отриманої відповідачем оплати за проведені будівельні роботи посилається на приписи статті 228 Цивільного кодексу України, проте вказана стаття не містить таких наслідків. Такі санкції встановлені лише статтею 208 Господарського кодексу України, яку податковий орган до даних правовідносин не застосовував.

Колегія суддів додатково зазначає, що статтею 204 Цивільного кодексу України передбачена презумпція правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин, яки вчиняючи правочин діють правомірно. При цьому не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені. Спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки такого правочину можливо лише за санкціями встановленими законом, проте у спірних правовідносинах податковий орган всупереч вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів ні факту нікчемності правочину, ні підстав для застосування санкції до відповідача у вигляді стягнення отриманого за правочином в дохід держави.

З огляду на відповідність прийнятої судом першої інстанції постанови нормам матеріального та процесуального права колегія судів зазначає, що наявні підстави для залишення її без змін.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-11085/08 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-11085/08 за позовом Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя до товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛА ХАТА МАЙБУТНЬОГО», м. Донецьк про стягнення в доход держави суми 25647 грн. 60 коп. залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк пять днів складання судового рішення у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені та підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 29 жовтня 2008 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена та підписана колегією суддів 3 листопада 2008 року.

Головуючий: В.Г.Яманко

Судді: Г.М.Міронова

К.П.Горбенко