Ухвала суду № 29217636, 07.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/15097/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: судді -доповідача Бим М.Є.

суддів: Харченка В.В., Чалого С.Я.

при секретарі: Тімановській О.М.

за участю представників:

ДП «Добропіллявугілля»-Сєдова О.М.

Держенергоефективності України -Аксьонової І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Державного підприємства «Добропіллявугілля»в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Алмазна»на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року у справі №2а-24845/10/0570 за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля»в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Алмазна»до Державної інспекції з енергозбереження, третя особа -головний спеціаліст -державний інспектор з енергозбереження Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області -Гурщенко Ігор Миколайович, про скасування постанов, -

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство «Добропіллявугілля»в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Алмазна»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції з енергозбереження (правонаступником якої є Державне агенство з енергоефективності та енергозбереження України), третя особа - головний спеціаліст -державний інспектор з енергозбереження територіального управління по Донецькій області Гурщенко І. М., про визнання недійсними та скасування постанов від 2 вересня 2010 року №№15-6/10-22-049КП013ЕС, 15-6/10-22-049КП014ЕС, 15-6/10-22-049КП015ЕС.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати зазначені судові рішення як такі, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що 31 серпня 2010 року Територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області проведена комплексна перевірка використання паливно-енергетичних ресурсів відокремленого підрозділу «Шахта «Алмазна»Державного підприємства «Добропіллявугілля», за результатами якої складений акт №15-6/10-17-049 КП, в якому зазначено про наявність фактів перевитрат паливно-енергетичних ресурсів, а саме: використання насосного агрегату головного водовідливу горизонту 107 м. з ККД меншим за паспортом; перевитрати електроенергії через використання вентиляторів головного провітрювання стволу №18 і шурфу №39 з ККД меншим за паспортом; перевитрати електроенергії через перевищення фактичних зовнішніх притоків та внутрішніх витоків повітря у системі провітрювання над розрахунковими, що призвело до перевитрат електроенергії.

На підставі зазначеного Акта перевірки до підприємства застосовані економічні санкції, а саме постановою від 2 вересня 2010 року №15-6/10-22-049 КП 013 ЕС про застосування підвищеної плати в сумі 868724,74грн.; постановою від 02 вересня 2010 року № 15-6/10-22-049 КП 014 ЕС про застосування підвищеної плати в сумі 105572,52грн.; постановою від 02 вересня 2010 року №15-6/10-22-049 КП 015 ЕС про застосування підвищеної плати в сумі 694445,24грн.

Відповідно до п. "є" ст. 11 Закону України "Про енергозбереження" економічні заходи для забезпечення енергозбереження передбачають введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін і тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами; застосування економічних санкцій за марнотратне витрачання палива та енергії внаслідок безгосподарної або некомпетентної діяльності працюючих .

Згідно з Порядком нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року № 786, нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві України здійснюється з метою раціонального використання та економії паливно-енергетичних ресурсів і є основою для застосування економічних санкцій за їх нераціональне використання та запровадження економічних механізмів стимулювання енергозбереження.

Нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів не передбачає втручання держави у господарську діяльність підприємств, пов'язану з обмеженням обсягів споживання паливно-енергетичних ресурсів або обсягів виробленої продукції. Воно є інструментом усунення нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів, викликаного безгосподарністю та застосуванням застарілих технологій. Основними важелями цього механізму є матеріальне заохочення економії паливно-енергетичних ресурсів та фінансова відповідальність за їх нераціональне використання.

Норми витрат паливно-енергетичних ресурсів - це затверджений уповноваженим на те Кабінетом Міністрів України органом виконавчої влади показник їх використання на одиницю виробленої продукції, виконаних робіт або наданих послуг встановленої якості, орієнтований на прогресивне виробництво.

На підставі вимог пункту 14 Загального положення про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 15 липня 1997 року, до неефективних (марнотратних) відносяться витрати паливно-енергетичних ресурсів, зумовлені недотриманням вимог державних стандартів, режимних та технологічних карт, затвердженої проектної документації на енерго- та теплопостачання, а також на споруди в частині погіршення їх теплоізолюючих властивостей в опалюваний сезон, паспортів на діюче обладнання, в тому числі систематичне, без виробничої потреби, використання палива, недовантаження або використання на холостому ходу силових трансформаторів, електродвигунів, електропечей та іншого паливо- та енерговикористовуючого обладнання і машин, не обумовлене вимогами надійності або безпеки.

Згідно з пунктом 13.9.3 «Правил технічної експлуатації вугільних шахт. Стандарт Мінвуглепрому України СОУ 10.1-00185790-002-2005», які затверджені наказом Мінвуглепрому України від 14 листопада 2006 року № 539, визначено, що кожна шахта повинна щорічно складати програму «Енергозбереження», в якій вказується перелік енергозберігаючих заходів, зокрема, забезпечення найвищих показників енергозбереження при експлуатації шахтного водовідливу.

Вимоги пункту 7.5.2 «Стандарту Мінвуглепрому України СОУ 10.1.00185790.005:2006. Енергозбереження. Засоби зниження витрат електроенергії у системах електроспоживання вугільних шахт», затвердженого наказом Мінвуглепрому України від 30 жовтня 2006 року № 521, зниження витрат електроенергії, що споживається водовідливними установками, досягається за рахунок забезпечення відповідності паспортних параметрів насосів характеристиці трубопроводу; зниження втрат напору в трубопроводі водовідливної установки; підвищення ККД насосної установи.

Відповідно до пункту 8.1 розділу VI Правил безпеки у вугільних шахтах, які затверджені наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду 22 березня 2010 року № 62, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 17 червня 2010 року за № 398/17693, на кожній шахті не рідше одного разу на три роки необхідно проводити депресійну та газову зйомки, результати яких використовуються при розрахунках вентиляції й розробці заходів щодо забезпечення провітрювання виробок шахти з урахуванням програми розвитку гірничих робіт. Начальник дільниці ВТБ повинен складати вентиляційний план шахти, який систематично поповнюється та не рідше одного разу на півроку складається заново (вентиляційний план складається згідно з НПАОП 10.0-5.26-04, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26 жовтня 2004 року № 236).

Згідно з пунктом 13.9.3 «Правил технічної експлуатації вугільних шахт. Стандарт Мінвуглепрому України СОУ 10.1-00185790-002-2005»кожна шахта повинна щорічно складати програму «Енергозбереження», в якій вказується перелік енергозберігаючих заходів, зокрема, удосконалювання системи вентиляції (забезпечення оптимального режиму роботи вентиляторів головного провітрювання, усунення підсмоктувань повітря та інше).

Відповідно до вимог пункту 7.3.2.1 «Стандарту Мінвуглепрому України СОУ 10.1.00185790.005:2006. Енергозбереження. Засоби зниження витрат електроенергії у системах електроспоживання вугільних шахт», затвердженого наказом Мінвуглепрому України від 30 жовтня 2006 року № 521, забезпечення оптимального режиму роботи вентиляторних установок досягається за рахунок підвищення експлуатаційного ККД вентиляторної установки, зниження підсмоктувань або витоків повітря, поліпшення стану вентиляційної мережі шахти і зменшення її опору, підвищення активного завантаження приводу вентилятора.

Згідно розділу 13 нормативного документу ДНАОТ 1.1.30-6.09.93 «Руководство по проектированию вентиляции угольньїх шахт. Киев 1994», затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці №131 від 20 грудня 1993 року, з метою вдосконалення вентиляції діючих шахт проводиться оцінка стану провітрювання, виявляються його недоліки і їх причини, розробляються заходи щодо забезпечення провітрювання шахти. Для оцінки стану провітрювання шахти використовуються показники таблиці 13.1, згідно якої забезпеченість шахти повітрям повинна бути не менше розрахункового, витоки повітря (внутрішні і зовнішні) не повинні перевищувати розрахункових значень, ККД головних вентиляторів повинен бути не менше 0,6. Заходи щодо забезпечення провітрювання розробляються на рік та включають: відособлене провітрювання об'єктів відповідно до вимог ПБ; скорочення зовнішніх і внутрішніх витоків повітря; зменшення аеродинамічного опору вентиляційної мережі; зміна режимів роботи вентиляторів.

Факти порушення зазначених вище нормативно-правових актів зазначені у Акті перевірки.

У зв'язку з цим слід зазначити, що Закон України "Про енергозбереження" визначає "нераціональне (неефективне) використання паливно-енергетичних ресурсів" як прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів (далі -ПЕР), їх марнотратне витрачання та використання паливно-енергетичних ресурсів понад показники питомих витрат, визначених системою стандартів, а до введення в дію системи стандартів - нормами питомих витрат палива та енергії, та при цьому визначає поняття кожного з вказаних видів нераціонального (неефективного) використання ПЕР:

прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів - втрата паливно-енергетичних ресурсів поза технологічними процесами (вид нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів);

марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів -систематичне, без виробничої потреби, не зумовлене вимогами технічної безпеки недовантаження або використання на холостому ходу електродвигунів, електропечей та іншого електро- і тепло устаткування; систематична втрата стисненого повітря, води і тепла, спричинена несправністю арматури, трубопроводів, теплоізоляції трубопроводів, речей і тепловикористовуючого устаткування; недотримання вимог нормативної та проектної документації щодо теплоізоляції споруд та інженерних об'єктів, яке призводить до зниження теплового опору огороджувальних конструкцій, вікон, дверей в опалювальний сезон (вид нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів).

Відповідно до статті 11 Закон України "Про енергозбереження" встановлені, зокрема, наступні економічні заходи для забезпечення енергозбереження, які передбачають:

введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами;

застосування економічних санкцій за марнотратне витрачання палива та енергії внаслідок безгосподарної або некомпетентної діяльності працюючих.

Статтею 17 вказаного Закону передбачено, що економічні санкції накладаються на юридичних та фізичних осіб за:

а) марнотратне витрачання та прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів;

б) несвоєчасне проведення експертного обстеження використання паливно - енергетичних ресурсів, за їх споживання понад показники питомих витрат, визначених системою стандартів, а до введення системи стандартів у дію -нормами питомих витрат енергоресурсів, а також за невідповідність показників когенераційних установок кваліфікаційним показникам.

Відповідно до п.15 Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання", затвердженого Наказом Державного комітету України з енергозбереження від 04.08.2000 N64, визначений механізм накладення та стягнення підвищеної плати, а саме: рішення про сплату підвищеної плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів приймається відповідно до законодавства України на підставі акта перевірки підприємства і оформлюється постановою про сплату підвищеної плати.

Отже, підставою для прийняття рішення про сплату підвищеної плати за неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів є акт перевірки підприємства.

Таким чином, оскільки перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, у зв'язку з використанням неналежного устаткування, тому правильними є висновки судів попередніх інстанцій про обґрунтованість постанов про застосування підвищеної плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Добропіллявугілля»в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Алмазна»-залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, що встановлені статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: