Ухвала суду № 2921742, 11.11.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

                                                                                          Головуючий у 1 інстанції – Головіна К.І.

Суддя-доповідач – Сіваченко І.В.

                                                                Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД   

                                                                УХВАЛА

                                               Іменем України

   11 листопада 2008 р.                                                               справа № 22-а-12426/08

   Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючогоСіваченка І.В.суддівДяченко С.П., Нікуліна О.А.при секретарі

за участі

представника позивачаШептульовій С.Ю.

Чебаненка Є.О.розглянувши у відкритомусудовому засіданніапеляційну скаргуДонецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідівна постанову Донецького окружного адміністративного судувід15 вересня 2008 рокуу справі№ 2-а-15249/08за позовом

доДонецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінегрет»простягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів,-

В С Т А Н О В И Л А:

28.07.2008 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Вінегрет» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року у задоволені позову було відмовлено.

Суд першої інстанції встановив, що ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та Положення «Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995 року № 314, передбачають, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. У відповідності до ст. 19 Закону, відповідач повинен понести відповідальність у разі незабезпечення нормативу робочих місць для інвалідів, а обов'язок відповідача створити робочі місця для інвалідів не супроводжується його обов'язком їх  працевлаштовувати. Протягом 2007 року відповідач постійно звітував перед районним центром зайнятості про наявність вакансій. На роботу до підприємства інваліди протягом року центром зайнятості не направлялись. Тобто, відповідач виконав вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушень чинного законодавства з його боку не було, тому він і не повинен нести відповідальність і сплачувати адміністративно-господарські санкції.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідівподало апеляційну скаргу, якою просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідач у порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» і Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31.01.2007 року за № 70 не виконав нормативи по створенню 1 робочого місця по працевлаштуванню інвалідів. Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік, складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 27 осіб, тобто на підприємстві повинен бути працевлаштований 1 інвалід. Фактично ж інваліди на підприємстві не працювали. Таким чином, відповідач має сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2007 році у розмірі 7137,04 грн. Оскільки відповідач ці санкції не сплатив, йому станом на 05 червня 2008 року нарахована пеня у розмірі 145,35 грн. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник відповідача до апеляційного суду не прибув. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Апеляційним судом встановлено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до п. 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.2002р. (із наступними змінами та доповненнями) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно п. 3, п. 4 зазначеного Положення Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені, а також відповідно до п. п. З п.5 Положення має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів.

Позивач Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до п. 9 зазначеного Положення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, і діє на підставі Положення про Донецьке відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «Вінегрет» зареєстроване в Єдиному Державному реєстрі підприємств і організацій України за № 32890545. ТОВ «Вінегрет» зареєстроване згідно свідоцтва про державну реєстрацію 21.11.2007 року, відповідно до статуту є юридичною особою та є правонаступником ТОВ «Більярдний клуб «Віlіуагdаі».

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до п. 2 Положення, робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування, і спеціалізоване місце інваліда, тобто робоче місце, обладнане спеціальним технічним оснащенням та приладами для праці інваліда в залежності від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювань і з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії, професійних навичок і знань інваліда.

Згідно п. 3 Положення «Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995 року № 314 робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Згідно п. 5 Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

П. 10 Положення «Про робоче місце інваліда та порядку працевлаштування інвалідів» передбачено, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік (а.с. 4), складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 27 працівників, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 1 особу. Разом з тим, фактично протягом року на підприємстві інваліди не працювали.

За порушення зазначеної норми законодавства позивачем були нараховані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2007 році у розмірі 7137,04 грн. (а.с. 5).

Ця сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем у встановлений ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу) сплачена не була, що дало підстави позивачу для нарахування пені відповідно до ст. 20 цього Закону і п. 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно поданих позивачем розрахунків (а.с. 6), сума пені, яку має сплатити відповідач, становить 145,35 грн. (за період з 16.04.2008 р. до 05.06.2008 р.).

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 18 вищевказаного Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до п. 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість» від 23.02.2006 р. підприємства зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач вимоги закону виконав у повному обсязі. Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік (а.с. 4) передбачив 1 робоче місце для інвалідів - штатних працівників.

Протягом року відповідачем до районного центру зайнятості щомісячно подавались звіти про наявність вакансій на підприємстві, з їх характеристиками та вимогами до претендентів на ці вакансії, як це передбачено Формою № 3-ПН (а.с. 34-35).

Згідно інформації, наданої з Донецького міського центру зайнятості, протягом 2007 року направлення для інвалідів на працевлаштування до підприємства не надавались з причини їх відмови від пропонованої роботи.

Фактів відмови відповідача у працевлаштуванні інвалідів під час судового розгляду справи не встановлено.

З огляду на викладене, місцевий суд правильно вважав, що відповідач вимоги закону щодо створення робочих місць для інвалідів виконав та прийняв всі можливі заходи щодо їх працевлаштування

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, апеляційний суд, як і Донецький окружний адміністративний суд, вважає, що позивачем не доведений той факт, що відповідач порушив вимоги закону щодо працевлаштування інвалідів на вакантні місця, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду. Тобто, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

В повному обсязі ухвала складена 11.11.2008 року.

Керуючись ст.ст. 196, п.1 ч.1 198, 200, п.1 ч.1 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -     

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів – залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2008 року у справі № 2-а-15249/08 за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінегрет» «про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів» - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий:            

Судді: