Ухвала суду № 29214773, 24.09.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-10951/11/0170/1

24.09.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Єланської О.Е. ,

Кукти М.В.

секретар судового засідання Радух Ю.А.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор-СВ"- Герасименко Ніна Анатоліївна, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Київським РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в Криму, 10.03.1999, довіреність № б/н від 03.09.12;

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим - не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р.) від 19.04.12 у справі №2а-10951/11/0170/1

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор-СВ" (вул. Гоголя, буд. 25, к. 6, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95011)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про скасування податкового повідомлення-рішення.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.04.2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор-СВ" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, - задоволено. Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим№ 0009072301 від 23.08.2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор-СВ" судовий збір в розмірі 3,4 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор-СВ" судові витрати на проведення експертизи в розмірі 29424,00 грн. (т.3, арк.с. 154-162).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що податковим органом неправомірно податковим повідомленням-рішенням №0009072301 від 23.08.2011 збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з ПДВ на 1077107,5 гривень у тому числі за основним платежем 861686 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 215421,5 гривень.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити (т.3, арк. с. 168-170).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що привело до невірного вирішення справи.

В судовому засіданні 24.09.2012 позивач, наполягав на залишені апеляційної скарги без задоволенні, а постанову суду першої інстанції без змін.

В судове засідання 24.09.2012, відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно (т.3, арк.с.178), про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Декор-СВ" є юридичною особою, зареєстрованою 01.07.1999 виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АРК, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 433524, довідкою з ЄДРПОУ № 463761 від 19.08.2011 (т.1, арк.с.24,26).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Декор-СВ" знаходиться на податковому обліку, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 06.09.2006 року № 3825/29-0 (т.1, арк.с. 25).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Декор-СВ" є платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 00780138 від 20.07.1999 (т.1, арк.с. 23).

Відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Декор -СВ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року, за результатами проведення якої складено акт від 15.08.2011 року № 10210/23-7/30448541 (т.1, арк.с. 28-96).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Декор - СВ" п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 861686,00 гривень, у т.ч. за листопад 2008 року на суму 6564,00 гривень, за лютий 2009 року на суму 38420,00 гривень, за квітень 2009 року на суму 435069,00 гривень, за липень 2009 року на 2347,00 гривень, за травень 2010 року на суму 362880,00 гривень, за червень 2010 року на суму 16406,00 гривень.

23.08.2011 на підставі акту перевірки від 15.08.2011 №10210/23-7/30448541 за встановлене перевіркою порушення п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим повідомленням-рішенням № 0009072301 ТОВ "Декор -СВ" збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 1077107,50 гривень, у т.ч. за основним платежем в розмірі 861686,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 215421,50 гривень (т.1, арк.с. 27).

Судом першої інстанції досліджені долучені позивачем до матеріалів справи документи, які підтверджують реальне виконання угод між позивачем та ТОВ "Будмонтажтехнології", ПП "Капторг 2008", ТОВ "Вінта Сервіс", ПП "Леніно", а саме: видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, договори, акти (т.1, арк.с.97-204).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що підстави для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення вимог апеляційної скарги відсутні, виходячи з наступного.

На правовідносини, що склалися між сторонами поширюються положення статті 19 Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV, Закону України "Про державну податкову службу в Україні", Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 № 1251-ХІІ (далі - Закон №1251-ХІІ), Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 (далі -Закон №168/97-ВР), Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі -Закон №334/94-ВР), які діяли на момент виникнення правовідносин.

Суд першої інстанції здійснив аналіз вищезазначеного діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР (що діяв на час виникнення спірних правовідносин та який втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, право на складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Згідно з п.п.7.2.6 п.п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити всі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Судом першої інстанції було призначено судово-економічну експертизу, за результатами проведення якої складено висновок судово-економічної експертизи № 123/11 від 28.03.2012 року.

Висновком судово-економічної експертизи № 123/11 від 28.03.2012 року встановлено:

1) Висновки акту перевірки відповідача №10210/23-7/30448541 від 15.08.2011 про порушення Закону № Закону №168/97-ВР, в результаті чого занижено ПДВ в період, що перевірявся, на суму 861686 гривень, не обґрунтовані, та не підтверджуються даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами позивача.

2) Первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача підтверджується фактичне виконання угод, укладених з контрагентами, зазначеними у акті перевірки, за період зазначений у акті - придбання товарів (робіт, послуг) на загальну суму 5170111,70 грн., в т.ч. ПДВ 861685,29 грн.

3) Первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача підтверджується оплата контрагентам, що зазначені в акті перевірки, грошових коштів в загальній сумі 5170111,71 грн. (в т.ч. ПДВ 861685,29 грн.)

4) Товари, отримані від контрагентів, зазначених в акті перевірки, використовувались позивачем в господарській діяльності при виробництві будівельно-монтажних та ремонтних робіт в межах його основної виробничої діяльності. Це підтверджується первинними бухгалтерськими документами позивача (витратні накладні на продаж матеріалів та акти здачі -прийому виконаних підрядних робіт).

5) В бухгалтерському обліку позивача відображені відомості про отримання товарів від контрагентів, зазначених у акті перевірки, та їх перевезення до місця зберігання і використання. Позивач мав виробничі та матеріальні ресурси, що були достатні для використання придбаних у зазначених в акті перевірки контрагентів товарів у своїй господарський діяльності.

6) При виробництві будівельно-монтажних робіт позивачем були використані пиломатеріали, будівельні, оздоблювані, сантехнічні та електротехнічні матеріали, придбані у постачальників, зазначених у акті перевірки (т.2, арк.с. 19-33).

Отже, враховуючи вищевикладене, позивачем правомірно до податкового кредиту включено суму 861686,00 гривень, у т.ч. за листопад місяць 2008 року на суму 6564,00 гривень, за лютий місяць 2009 року на суму 38420,00 гривень, за квітень місяць 2009 року на суму 435069,00 гривень, за липень місяць 2009 року на суму 2347,00 гривень, за травень місяць 2010 року на суму 362880,00 гривень, за червень місяць 2010 року на суму 16406,00 гривень.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту датою отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом не встановлена обізнаність позивача до протиправного характеру діяльності його контрагентів при здійсненні господарської діяльності, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Згідно частині другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судової колегії відсутні підстави для неприйняття висновків судово-бухгалтерської експертизи з урахуванням статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якої обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.04.12 у справі №2а-10951/11/0170/1 залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.04.12 у справі №2а-10951/11/0170/1 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 жовтня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна