Ухвала суду № 29214333, 30.01.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2013 р.

Справа № 2-а-13362/09/1570

Категорія: 8.1.5

Головуючий в 1 інстанції: Федусик А. Г.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Шевчук О.А., Крусяна А.В.,

секретар – Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Російсько-Української паливної компанії "Рута і К" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси до Російсько-Української паливної компанії "Рута і К" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості по ПДВ у розмірі 159336,67 грн., –

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2009 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси звернулось з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що Ренійська філія «Одестафтопродукт-Рута» Російсько-Української паливної компанії «Рута і К» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю була ліквідована наказом від 25.10.2007 року №34 генерального директора Російсько-Української паливної компанії «Рута і К» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) та закрито відокремлений підрозділ платника податку, а 18.06.2008 року Ренійську філію знято з обліку платника податку. ДПІ у Ренійському районі направлено до ДПІ облікову справу Ренійської філії у зв’язку із зняттям її з обліку. Станом на 01.12.2010 року у відповідача перед бюджетом є податкова заборгованість по податку на додану вартість в розмірі 159336,67 грн. (в тому числі за основним платежем –142804,49 грн. та пеня –16532,18 грн.), яка виникла у нього згідно з актом перевірки №35/23-17-26210864 від 31.01.2007р. з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 року по 30.06.2005 року та за жовтень 2005 року, складеного за результатами проведеної виїзної позапланової перевірки Ренійської філії, яка належала відповідачу, в ході якої було встановлено порушення податкового законодавства. На підставі акту перевірки були прийняті рішення, якими визначено суму податкового зобов’язання за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями та нарахована пеня, що разом складає суму в розмірі 159336,67 грн., яка до цього часу відповідачем не сплачена. У зв’язку з зазначеним, позивач просив суд стягнути з відповідача суму в розмірі 159336,67 грн. виходячи із вимог Закону.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року позовні вимоги були задоволені.

Стягнуто з Російсько-Української паливної компанії «Рута і К» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю заборгованість по податку на додану вартість у розмірі 159336,67 грн. на р/р №31113029700008, код платежу 14010100, одержувач: ГУДКУ в Одеській області 23213460, банк одержувача: ГУДКУ в Одеській області МФО 828011.

Не погоджуючись з даною постановою суду Російсько-Українська паливна компанія "Рута і К" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв’язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ зареєстроване 08 вересня 1998 року Приморською районною адміністрацією Одеського міськвиконкому за номером 04056931Ю0010073 та з 24.09.1998 року перебуває на обліку, як платник податків у ДПІ за №4233.

27.12.2006 року ДПІ у Ренійському районі була проведена виїзна позапланова перевірка Ренійської філії ТОВ, в ході якої були виявлені порушення податкового законодавства.

За наслідками перевірки було складено акт №35/23-17-26210864 від 31.01.2007 року, на підставі якого позивачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 08 лютого 2007 року №0000662301/0 про донарахування податкового зобов’язання з ПДВ за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями на загальну суму 118806 грн.

Ренійська філія ТОВ з 01.01.2008 року була ліквідована наказом від 25.10.2007 року №34 генерального директора ТОВ (а.с.23) та закрито відокремлений підрозділ платника податку (а.с.24), а 18.06.2008 року Ренійську філію знято з обліку платника податку.

ДПІ у Ренійському районі направлено до ДПІ облікову справу Ренійської філії у зв’язку із зняттям її з обліку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що здійснюючи перевірку, за результатами якої було складено акт №35/23-17-26210864 від 31.01.2007 року, та нараховуючи відповідачу податкову заборгованість та пеню, позивач діяв на підставі та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, та у межах наданих йому повноважень.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України " Про державну податкову службу", Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Крім того, колегія суддів акцентує увагу на наступному.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України №2181-ІІІ, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом згідно з пунктами 4.2 і 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за виключенням випадків, коли таке податкове зобов'язання оскаржується у адміністративному порядку.

Колегією суддів встановлено, що на час розгляду справи рішення від 08 лютого 2007 року №0000662301/0 про донарахування ТОВ податкового зобов’язання не скасовано, що підтверджується постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2008 року, та не заперечувалося сторонами.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 5.4.1 п.5.4 ст.5 зазначеного Закону передбачено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Колегію суддів також встановлено, що на момент розгляду справи борг по ПДВ не сплачений, і станом на 01.12.2010 року у відповідача загальна заборгованість (з урахуванням пені) становить 159336,67 грн., що підтверджується обліковою карткою.

Позивач, керуючись ст.6 п.п. 6.2.1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181, неодноразово надсилав на адресу відповідача податкові вимоги про погашення податкового боргу, які відповідачем були отримані, але до цього часу борг відповідачем не сплачений. В підпункті 6.2.1 зазначено: „у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги".

Згідно зі статтею 11 Закону України "Про систему оподаткування" №1251-XI 1 від 25.06.1991р. (зі змінами та доповненнями) відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) та дотримання законів про оподаткування несуть платники податків у відповідності з законами України.

Згідно ст.ст.3,7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

На підставі зазначених норм, з урахуванням встановлених в судовому засіданні фактів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що здійснюючи перевірку, за результатами якої було складено акт №35/23-17-26210864 від 31.01.2007 року, та нараховуючи відповідачу податкову заборгованість та пеню, позивач діяв на підставі та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, та у межах наданих йому повноважень, у зв’язку з чим заявлені ним позовні вимоги про стягнення з відповідача податкової заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача непогашеної заборгованості в розмірі 159336,67 грн.

На спростування доводів апеляційної скарги з приводу неправильності обчислення позивачем суми боргу внаслідок того, що підприємством у перевіряємий період частко погашались вищенаведені боргові зобов’язання, а ДПІ незаконно змінювались призначення платежів, колегія суддів зазначає, що у платіжних дорученнях Російсько-Української паливної компанії "Рута і К" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю ( а.с.169-188) не зазначено призначення платежу, а саме погашення боргових зобов’язань по ПДВ, а тому позивачем правильно враховано, що вищенаведеними платіжними дорученнями підтверджується факт сплати поточних податкових зобов’язань про що правильно зазначено у відповідному розрахунку ( а.с.161-163).

З приводу наявності постанови Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2012 року, якою скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (правонаступника ДПІ у Приморському районі м. Одеси) № 1/18 від 04.06.2007 року колегія судді зазначає, що вказана постанова датована після винесення рішення суду.

Відповідно до ст.159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративний справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи, що суд першої інстанції не міг врахувати вказаний доказ (постанову суду) під час розгляду справи з об’єктивних причин, постанова Одеського окружного суду від 12 вересня 2012 року не може вплинути на правильність вказаного рішення суду у результаті апеляційного провадження, поряд з цим, колегія суддів зазначає, що за наявності зазначеної постанову суду, рішення суду може бути переглянуто у відповідності до приписів ст.ст.245-253 КАС України, якщо для цього існують відповідні підстави.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає не суттєвими та такими, що висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Російсько-Української паливної компанії "Рута і К" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року у справі № 2-а-13362/09/1570 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення суду в повному обсязі – 04 лютого 2013 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Крусян