Ухвала суду № 29212921, 06.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2013 р. Справа № 9104/31/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Савицької Н.В. та Запотічного І.І.,

при секретарі судового засідання - Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.11.2010р. в адміністративній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівське автотранспортне підприємство 14630» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті,-

В С Т А Н О В И Л А:

18.08.2010р. позивач Відкрите акціонерне товариство /ВАТ/ «Львівське автотранспортне підприємство /АТП/ 14630» звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив скасувати рішення відповідача Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Шевченківському районі м.Львова № 0000362200/0/16570 від 14.07.2010р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій (а.с.3-5).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.11.2010р. заявлений позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова № 0000362200/0/16570 від 14.07.2010р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у частині застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14944 грн. 77 коп.; вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.71-74).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач ДПІ у Шевченківському районі м.Львова, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.79-80).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що спірні штрафні (фінансові) санкції застосовані податковим органом на підставі приписів пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення позивачем вимог ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», через що наведені санкції не відносяться до адміністративно-господарських санкцій, а тому не підпадають під дію ст.250 Господарського кодексу /ГК/ України.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 25.06.2010р.-30.06.2010р. відповідачем ДПІ у Шевченківському районі м.Львова проведена позапланова виїзна документальна перевірка ВАТ «Львівське АТП-14630» з питань дотримання вимог валютного законодавства, за результатами якої складено Акт перевірки № 924/46/22-0/03114744 від 01.07.2010р. (а.с.6-12).

Перевіркою стану розрахунків по експортних операціях за договором про регулярне міжнародне автобусне сполучення б/н від 25.06.2007р., укладеного між ВАТ «Львівське АТП-14630» та фірмою «Comfort Lines» Sp.z.о.о. (Польща), встановлено дебіторську заборгованість в сумі 55905,69 польських злотих, законодавчо встановлений термін погашення якої наступний: 16825,76 польських злотих - 11.02.2009р.; 16437,07 польських злотих - 14.03.2009р.; 12570,66 польських злотих - 13.04.2009р.; 10072,20 польських злотих - 14.05.2009р.

Згідно з умовами договору продажу права вимоги від 23.12.2008р., укладеного між позивачем та фірмою «Ukrpolsystem-Kapital» Sp.z.о.о. (Польща), здійснена передача права вимоги від позивача до вказаного контрагента на суму 55905,69 польських злотих.

На виконання умов договору продажу права вимоги фірмою «Ukrpolsystem-Kapital» Sp.z.о.о. (Польща) проведено наступні платежі: 23.03.2009р. - 18000 польських злотих; 08.04.2009р. - 19000 польських злотих; 12.10.2009р. - 18906,09 польських злотих.

Згідно висновків перевірки наведені платежі поступили на банківський рахунок позивача із порушенням строків, визначених ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Позивачем подано до ДПІ у Шевченківському районі м.Львова заперечення № 595 від 05.07.2010р. до акту перевірки (а.с.20-21), за результатами розгляду якого відповідачем прийнято рішення № 1597/22-16 від 07.07.2010р., яким внесено зміни до вказаного вище Акту перевірки, а саме: розділ 4 Пропозиції викладено у наступній редакції: 4. Висновок. Перевіркою встановлено порушення: 1. вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994р. № 185/94-ВР, із змінами і доповненнями, в результаті чого донараховано пеню в сумі 28546 грн. 01 грн. (а.с.16-18).

На підставі вказаного Акта перевірки податковим органом прийнято рішення № 0000362200/0/16570 від 14.07.2010р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким позивачу на підставі ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» нараховано пеню за порушення строків розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності у розмірі 28546 грн. 01 коп. (а.с.13).

Встановлені проведеною перевіркою обставини щодо порушення граничних термінів проведення розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності сторонами не оспорюються; також вказані факти підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи, через що останні в порядку ч.3 ст.72 КАС України слід вважати достовірними і такими, що добровільно визнані сторонами.

Частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції вірно виходив з того, що твердження позивача про порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій не грунтуються на вимогах закону.

Зокрема, відповідно до п.1.3 розділу І Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затв. наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Розділ 2 вказаного Порядку передбачає, що акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку. До акта додаються інформативні додатки.

Як вбачається з п.4.4 розділу 4 цього Порядку, у разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, суб'єкт господарювання має право протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем отримання примірника акта перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки.

За результатами розгляду заперечень складається висновок довільної форми, у якому зазначаються наведені в акті перевірки факти та дані, відносно яких надано заперечення суб'єктом господарювання, короткий зміст заперечень, наводиться обгрунтування позиції органу державної податкової служби стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях, та підводиться підсумок щодо обґрунтованості заперечень.

Зазначений висновок є складовою частиною матеріалів перевірки та враховується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби при їх розгляді і прийнятті податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій).

Отже, висновок ДПІ у Шевченківському районі м.Львова № 1597/22-16 від 07.07.2010р. є складовою частиною матеріалів перевірки, зокрема вказаного Акту перевірки.

Відповідно до п.4.11 наведеного Порядку податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Із матеріалів справи убачається, що Акт виїзної документальної перевірки зареєстровано 01.07.2010р., відповідь про розгляд заперечення отримана позивачем 09.07.2010р., що підтверджується вхідним штампом, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийнято ДПІ у Шевченківському районі м.Львова - 14.07.2010р., отже з порушенням строку його прийняття, передбаченого п.4.11 вказаного вище Порядку.

Разом з тим, порушення строку прийняття оскаржуваного рішення носить формальний характер і не може бути підставою для визнання його недійсним. Недотримання податковим органом вимог правових норм, які регулюють порядок та строки прийняття оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, може бути підставою для визнання його недійсним лише у випадку, якщо відповідне порушення спричинило прийняття неправильного рішення. При цьому, значення має лише наявність чи відсутність фактів порушення платником податків вимог податкового та іншого законодавства, встановлених в акті перевірки.

Таким чином, окремі порушення встановленої процедури прийняття ДПІ у Шевченківському районі м.Львова рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000362200/0/16570 від 14.07.2010р. не можуть бути підставою для визнання його недійсним.

Також суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що пеня за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті є адміністративно-господарською санкцією, а відтак, порядок її стягнення повинен регулюватися ГК України.

Приписи ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачають, що порушення резидентами строків, встановлених ст.ст.1 і 2 вказаного Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості, загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до ч.5 цієї статті державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Пеня, яка передбачена Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не є формою відповідальності за порушення правил оподаткування, а тому, на неї не поширюється порядок стягнення заборгованості, передбачений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Також Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не є Законом України з питань оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Крім того, у преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Також, він встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), сплата яких передбачена законами з питань оподаткування.

Отже, цей Закон не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до п.1.5 ст.5 цього Закону України штрафна санкція (штраф) - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Таким чином, пеня, нарахована органами державної податкової служби за порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», не є податковим зобов'язанням в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тому норми цього Закону не поширюються на таку. У разі її несплати пеня не набуває статусу податкового боргу, а також не може застосовуватися для її стягнення порядок, встановлений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Системний аналіз норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» дає підстави вважати, що вони за своїм регулятивним механізмом не поширюються на порядок нарахування і сплати пені, яка передбачена ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за порушення резидентами строків, передбачених ст.ст.1 і 2 вказаного Закону.

Відповідно до ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Із змісту ч.2 цієї статті убачається, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються вказаним Кодексом та іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Види адміністративно-господарських санкцій передбачені ст.239 ГК України. При цьому перелік адміністративно-господарських санкцій, які передбачені ГК України не є вичерпним.

Поняття адміністративно-господарського штрафу та загальні підстави його застосування визначені у ст.241 ГК України, відповідно до якої адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Згідно з ст.250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єктів господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами, правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на те, що адміністративно-господарські санкції, у тому числі пеня за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті, є конфіскаційними, своїм наслідком мають вилучення державою у суб'єкта господарювання основних чи оборотних фондів, іншого майна, їх застосування відповідно до ст.41 Конституції України можливе лише за рішенням суду.

Підставою для проведення нарахування пені за порушення строків, передбачених ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є приписи ст.4 вказаного Закону, згідно з якою стягується пеня у розмірі 0,3 відсотків від суми неодержаної виручки в іноземній валюті за кожен день прострочення.

Адміністративно-господарська санкція у вигляді пені повинна застосовуватися до позивача протягом року з дня вчинення порушення правил здійснення господарської діяльності, тобто за період з 01.07.2009р. по 01.07.2010р.; розмір останньої за наведений період складає 13601 грн. 24 коп., при цьому сума неправомірно нарахованої пені становить 14944 грн. 77 коп.

Таким чином, рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова № 0000362200/0/16570 від 14.07.2010р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій є протиправним та підлягає скасуванню в частині застосування до ВАТ «Львівське АТП-14630» суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14944 грн. 77 коп.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є частково підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до часткового задоволення із вищевикладених мотивів.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.11.2010р. в адміністративній справі № 2а-7448/10/1370 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: Н.В.Савицька

І.І.Запотічний