Ухвала суду № 29212685, 05.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2013 р. Справа № 9104/3731/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання: Дутки І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційну скаргу ДПІ у м. Червонограді на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2011 року у справі за позовом Комунального підприємства «Червонограджитлокомунсервіс» до ДПІ у м. Червонограді про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

встановила:

У вересні 2011 року Комунальне підприємство «Червонограджитлокомунсервіс» звернулося з позовом до ДПІ у м. Червонограді про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач зазначав, що відповідачем проведено перевірку дотримання вимог ст.. 57 Податкового кодексу України КП «Червонограджитлокомунсервіс» за період з 30.06.2009 року по 31.08.2011 року за результатами якої складено акт №769/163/15-016/31616100 від 01.09.2011 року

Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату КП «Червонограджитлокомунсервіс» узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, чим порушено ст. 57 Податкового кодексу України.

На підставі даного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000831521 від 01.09.2011 року, яким за затримку більше 787 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 217 978,00 грн., позивача зобов'язано сплатити штраф в сумі 43 595,59 грн.

Вважаючи прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду та просив його скасувати.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000831521 від 01.09.2011 року прийняте ДПІ у м. Червонограді в частині зобов'язання сплатити штраф в розмірі 34 546,99 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено перевірку дотримання вимог ст.. 57 Податкового кодексу України КП «Червонограджитлокомунсервіс» за період з 30.06.2009 року по 31.08.2011 року за результатами якої складено акт №769/163/15-016/31616100 від 01.09.2011 року

Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату КП «Червонограджитлокомунсервіс» узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, чим порушено ст. 57 Податкового кодексу України.

На підставі даного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000831521 від 01.09.2011 року, яким за затримку більше 787 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 217 978,00 грн., позивача зобов'язано сплатити штраф в сумі 43 595,59 грн.

Як вбачається з акта перевірки, податковий борг з податку на додану вартість в сумі 217978 грн. 00 коп., визначений в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року, сплачено протягом липня серпня 2011 року.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено п.126.1 ст.126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 87.9 ст.87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Таким чином, з моменту набрання чинності Податковим кодексом України органи державної податкової служби наділені повноваженнями змінювати призначення платежу.

Проте, в матеріалах справи наявні платіжні доручення за платіжне доручення №1609 від 16.06.2009 року, яким сплачено 10000 грн. 00 коп, платіжне доручення №417 від 16.06.2009 року, яким сплачено 1000 грн. 00 коп., платіжне доручення №432 від 19.06.2009 року, яким сплачено 2100 грн. 00 коп., платіжне доручення №220 від 19.06.2009 року, яким сплачено 2900 грн. 00 коп., платіжне доручення №231 від 25.06.2009 року, яким сплачено 6000 грн. 00 коп.; платіжне доручення №1762 від 26.06.2009 року, яким сплачено 40000 грн. 00 коп.; платіжне доручення №1778 від 30.06.2009 року, яким сплачено 45075 грн. 33 коп., платіжне доручення №1779 від 30.06.2009 року, яким сплачено 18860 грн. 67 коп., платіжне доручення №479 від 30.06.2009 року, яким сплачено 30070 грн. 00 коп., платіжне доручення №481 від 30.06.2009 року, яким сплачено 3382 грн. 00 коп.; платіжне доручення №237 від 30.06.2009 року, яким сплачено 8300 грн. 00 коп. та платіжне доручення №238 від 30.06.2009 року, яким сплачено 227 грн. 00 коп., в яких платником податків вказано призначення платежу відповідно «ПДВ за травень 2009 року», проте органом державної податкової служби було самостійно змінено призначення цих платежів під час перерахування коштів до бюджету, що відображено в акті перевірки.

Відповідно до приписів пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» N2181-III від 21 грудня 2000 року (тут та далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

З аналізу даної статі випливає, що вона стосується правовідносин, які виникають під час погашення податкового боргу попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, однак застосована до відповідача сума штрафних (фінансових) санкцій не є податковим зобов'язанням, а від так у відповідача були відсутні правові підстави змінювали цільове призначення суми сплачених позивачем штрафних санкцій.

Крім цього, згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.1999 року N 679-XIV «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного на той момент законодавства України належить виключно платнику, а податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Згідно п.5.1 ст.5 згаданого Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Платник податків, як передбачено абзацом 1 підп.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Таким чином, податковий борг в розмірі 22500 грн. 00 коп. був сплачений платником податків вчасно, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами.

Отже, суд вважає, що оскільки чинним на момент погашення податкових зобов'язань визначених у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року законодавством не було передбачено повноважень органу державної податкової служби погашати податковий борг при цьому змінюючи призначення платежу, відповідач без достатніх на те правових підстав, частково зарахував суму сплачену позивачем в погашення податкового боргу, який був сплачений.

Щодо своєчасності сплати решти суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного в податковій декларації за травень 2009 року, то платником податку не надано доказів своєчасної сплати такої.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про законність позовних вимог щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення в частині зобов'язання сплатити штраф в розмірі 34546 грн. 99 коп.

Враховуючи викладене, оцінивши зібрані докази у сукупності, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними і необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Зважаючи на викладене, та керуючись ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ДПІ у м. Червонограді залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2011 року у справі №2а-10153/11/1370 - без змін.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

В. Каралюс

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 07.02.2013 року