Ухвала суду № 29212083, 05.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/4113/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

05 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області до Дочірнього підприємства «Черкаситорф» державного підприємства «Київторф» про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2011 року позивач - Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області (далі по тексту - ДПІ у Черкаському районі Черкаської області) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дочірнього підприємства «Черкаситорф» державного підприємства «Київторф», в якому просив стягнути з відповідача податковий борг з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 934,98 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року в задоволенні вимог даного позову відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Дочірнє підприємство "Черкаситорф" державного підприємства "Київторф" зареєстроване Черкаською районною державною адміністрацією Черкаської області 03 квітня 2011 року (ідентифікаційний код юридичної особи - 31471283). Дана обставина підтверджується наявною в справі копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 153500 (а.с. 4).

Згідно довідки форми № 4-ОПП від 24.02.2010 року № 31, відповідач з 21 травня 2001 року перебуває на обліку в ДПІ у Черкаському районі Черкаської області як платник податків за № 1580 (а.с. 6 - зворотній бік аркуша).

10 березня 2010 року Дочірнім підприємством "Черкаситорф" державного підприємства "Київторф" до ДПІ у Черкаському районі Черкаської області було подано розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2010 рік із самостійно визначеною сумою до сплати за четвертий квартал 2010 року в розмірі 1 130 грн. 25 коп. Однак зазначена сума податку (за наявності переплати в розмірі 195,27 грн.) відповідачем у строк до 15 січня 2011 року сплачена не була.

За наявності податкового боргу, позивачем на адресу Дочірнього підприємства "Черкаситорф" державного підприємства "Київторф" була направлена перша податкова вимога форми «Ю1» від 05.11.2010 року № 1/272 про сплату податкового боргу в загальній сумі 193 613,97 грн. (у тому числі податковий борг з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 934,98 грн.) та друга податкова вимога форми «Ю2» від 16.12.2010 року № 27305 про сплату податкового боргу в загальній сумі 303 336,61 грн. (у тому числі податковий борг з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 934,98 грн.), які повністю узгоджуються з нормами діючого законодавства та є обов'язковими для виконання.

Станом на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції податковий борг в сумі 934,98 грн. відповідачем у визначеному законом порядку погашений не був.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, регулюється Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III (Закон втратив чинність з 1 січня 2011 року (згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, далі по тексту - Закон № 2181-III).

Згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181-III, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181-III, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу встановлено статтею 5 Закону № 2181-III.

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3, п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону № 2181-III, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.2 Закону № 2181-III, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення.

Згідно пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-III, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені ст. 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Положенням п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що податковий борг може бути примусово стягнений шляхом звернення стягнення на активи платника податків за рішенням суду.

Відповідно до пп. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-III, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Підпунктом 6.2.2 пункту 6.2 статті6 Закону № 2181-III передбачено, що податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Згідно з п.п. 6.2.3 п.6.2 ст.6 Закону № 2181-III, податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Аналізуючи норми податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що винесення податкових повідомлень-рішень (у випадку узгодження суми податкового зобов`язання контролюючим органом), направлення податкових вимог є процедурою, яка передує стягненню податкового боргу з платника податків. Вказана досудова процедура передбачена для добровільного погашення платником податків суми податкового боргу та виключає будь-яких негативних наслідків, що передбачені для останнього у зв`язку з примусовим стягненням. Апеляційний суд відзначає те, що вказані дії мають обов`язковий характер, а тому мають бути здійснені податковим органом перед зверненням до суду.

В свою чергу, відповідно до п. 6.3.1 п.6.3 ст.6 Закону № 2181-III, у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється. Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач самостійно визначив суму плати за користування надрами для видобування корисних копалин в розмірі 1 130 грн. 25 коп., яку зазначив в розрахунку за 2010 рік, однак у встановлені законом строки до бюджету вказану суму не сплатив, внаслідок чого у нього виник податковий борг в загальній сумі 934 грн. 98 коп. (за виключенням здійсненої відповідачем переплати в сумі 195 грн. 27 коп.).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали даної справи не містять доказів надіслання відповідачу у встановлені терміни податкової вимоги на підставі норм Податкового кодексу України, а відтак, на думку суду, у позивача не виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу з відповідача.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. п. 95.1, 95.2. ст. 95 Податкового кодексу України (який вступив в силу з 01.01.2011 року), орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі; стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

У разі ж коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом не було доведено факт винесення та направлення ним податкових вимог про погашення суми грошового зобов'язання, про стягнення якого заявлені позовні вимоги, в порядку встановленому Податковим кодексом України.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що за відсутності податкових вимог, які направляються платнику податків з визначенням суми на суму податкового боргу, вимоги податкового органу про стягнення такого податкового боргу є безпідставними.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.11.2012 р. по справі № К/9991/56792/12.

Отже, висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить обгрунтованими та такими, що не спростовуються доводами апелянта.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.