Постанова № 29205916, 30.01.2013, Вишгородський районний суд Київської області

"30" січня 2013 р. Справа № 1-кп-47/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2013 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого -судді Чіркова Г.Є.

при секретарі Сакаді О.В.

за участю: прокурора Гризуна С.В.

розглянувши в м. Вишгороді у відкритому судовому засіданні кримінальну справу щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Здоровка Васильківського району Київської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, працюючого директором ТОВ «Благоустрій-буд», проживаючого в АДРЕСА_1, зареєстрованого у АДРЕСА_2, не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

встановив:

2 липня 2012 року близько 21 год. ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного сп'яніння, керував автомобілем «Мерседес Віто»д.н.з. НОМЕР_1 та рухався автодорогою по пр. І.Мазепи в напрямку пл. Шевченка у м. Вишгороді Київської області. Проїжджаючи нерегульований пішохідний перехід проявив неуважність та не надавав перевагу в русі пішоходу ОСОБА_2, і допустив наїзд на неї на пішохідному переході, а після зіткнення місце події залишив та поставив автомобіль поруч з буд. № 18 по вул. Київській у м. Вишгороді, чим порушив п.п. 1.5, 2.3, 2.9 а), 2.10 а), б), 9.10, 18.1 Правил дорожнього руху України.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_2 заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження, зокрема перелом лобкової і сідничної кісток тазу ліворуч зі змішенням уламків, забій грудного відділу хребта, садна шкіри лобної області голови і правого ліктьового суглоба, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, травматична грижа міжхребетного диску, посттравматична ангиопатія сітчатки обох очей, гемангіома тіла С4 хребта, в зв'язку з чим вона знаходилася на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділені Вишгородської ЦРЛ протягом 2 липня 2012 року і далі у травматологічному відділенні ЦШ МВС з 3 липня по 3 вересня 2012 року.

Таким чином ОСОБА_1 порушив Правила дорожнього руху України, а саме:

- п. 1.5. дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п. 2.3. для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміни, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі;

- п. 2.9 а) водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин;

- п. 2.10 у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний:

а) негайно зупинити транспортний засіб та залишатися на місці пригоди;

б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог

- п. 9.10. цих Правил;

в) не переміщувати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;

г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це не можливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу;

д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції;

е) вжити всіх заходів для збереження слідів пригоди, огородження її та організувати об'їзд місця пригоди;

- п. 18.1 водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Допущені ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою та призвели до заподіяння потерпілій ОСОБА_2 тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, щиро покаявся, показав, що 2 липня 2012 року після вживання алкогольних напоїв, керуючи автомобілем «Мерседес Віто»д.н.з НОМЕР_1 та проїжджаючи пішохідний перехід у м. Вишгороді, не помітив пішохода потерпілу ОСОБА_2, допустивши зіткнення з останньою. На місці пригоди не зупинився, його залишив, приїхав до свого будинку в м. Вишгороді, після чого пішов до місця ДТП, де зізнався працівникам міліції у вчинені пригоди. З кваліфікуючими ознаками інкримінованого злочину, пунктами порушених ПДР України та виявленими у потерпілої тілесними ушкодженнями внаслідок ДТП погодився. В подальшому надавав потерпілій грошову допомогу.

Крім того пояснив, що з потерпілою ОСОБА_2 примирився, повністю відшкодував заподіяні їй матеріальні та моральні збитки і остання до нього претензій не має.

Потерпіла ОСОБА_2 у суді ствердила, що 2 липня 2012 року підсудний допустив на неї наїзд автомобілем, коли вона переходила дорогу пішохідним переходом, внаслідок чого їй заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості та вона проходила стаціонарне лікування. В подальшому підсудний добровільно відшкодував завдану шкоду, систематично надавав допомогу в грошовому вигляді, оплачував лікування в сумі більше 6 000 грн., точної суми не пам'ятає.

Виходячи з того, що показання підсудного ОСОБА_1 відповідають фактичним обставинам справи, зміст яких учасники судового розгляду розуміють правильно й не оспорюють, суд на підставі ч. 3 ст. 299 КПК України 1960 року, за згодою прокурора та підсудного, визнав недоцільним дослідження доказів, які учасниками судового розгляду не заперечуються.

Таким чином дії ОСОБА_1 щодо порушення Правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження, кваліфіковано правильно за ч. 1 ст. 286 КК України.

ОСОБА_1 у суді клопотав закрити справу щодо нього на підставі ст. 8 КПК України 1960 року, в зв'язку з тим, що він відшкодував усі спричинені збитки та примирився з потерпілою, яка жодних претензій до нього не має.

Заслухавши думку прокурора, який не заперечив проти звільнення підсудного від кримінальної відповідальності в зв'язку з примиренням з потерпілою, саму потерпілу, яка з цим погодилася і просила підсудного звільнити від кримінальної відповідальності за примиренням, проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що підсудний підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, а кримінальна справа закриттю за примиренням з потерпілою, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Згідно ст. 12 КК України злочин вчинений підсудним кваліфікується як злочин невеликої тяжкості.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 7-1 КПК України 1960 року провадження в кримінальній справі може бути закрито судом у зв'язку з примиренням підсудного з потерпілим.

Згідно роз'яснень даних у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»примирення винної особи з потерпілим належить розуміти як акт прощення її ним в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором, та з яких мотивів.

Звільнення винної особи від кримінальної відповідальності та закриття справи у зв'язку з примиренням із потерпілим можливе тільки в разі відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.

За наявності передбачених у ст. 46 КК України підстав, звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим.

Судом встановлено, що підсудний ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, примирився з потерпілою та добровільно відшкодував завдану їй шкоду, про що остання ствердила у судовому засіданні.

Разом з тим підсудний добровільно відшкодував закладові охорони здоров'я -Центральному шпиталю МВС України, витрати на лікування потерпілої в сумі 10 416 грн. (ст. 1206 ЦК України).

За таких обставин, по справі встановлені всі необхідні підстави для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України у зв'язку з примиренням останнього з потерпілою ОСОБА_2 та відшкодуванням завданої шкоди, а кримінальна справа щодо нього підлягає закриттю, згідно ст. 46 КК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7-1, 8 та 282 КПК України 1960 року,

постановив:

кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України закрити на підставі ст. 46 КК України у зв'язку із примиренням з потерпілою, звільнивши ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності та провадження в справі закрити.

Запобіжний захід ОСОБА_1 -підписку про невиїзд, скасувати після набрання постановою законної сили.

Речовий доказ по справі -автомобіль «Мерседес Віто»д.н.з. НОМЕР_1, повернути ОСОБА_1 (а.с. 53).

За проведення судових експертиз стягнути з ОСОБА_1 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області (м. Київ, вул. Воздвиженська, 2 одержувач НДЕКЦ МВС України, код ЗКПО 25574713, реєстраційний рахунок 31250272210700 МФО 82108) судові витрати в розмірі 1 176 грн., 968 грн., 235 грн. 20 коп., а всього 2 379 грн. 20 коп. (а.с. 35, 50, 62).

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Київської області протягом 7 діб з моменту її проголошення шляхом подання апеляції через Вишгородський районний суд.

Суддя